Рішення № 41900146, 12.12.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/1246/14 Провадження № 22-ц/795/2320/2014 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Куровський Ю. В. Доповідач - Литвиненко І. В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЛитвиненко І.В.суддів:Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.при секретарі:Нечасному О.Л.за участю:ОСОБА_5, ОСОБА_6, їх представника ОСОБА_7, представника відповідача Подолянка В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9 на рішення Ніжинського міськрайонного суду від 11 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9 до Вертіївської сільської ради Ніжинського району про визнання незаконним та скасування рішення сесії сільської ради, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У березні 2014 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9 звернулись до Вертіївської сільської ради з позовом про визнання незаконним та скасування рішення 28 сесії 6 скликання Вертіївської сільської ради від 12.02.2014 року про відмову їм у приватизації квартири в будинку АДРЕСА_1, зобов'язання Вертіївської сільської ради прийняти рішення, яким передати у їхню спільну часткову власність займане ними житлове приміщення.

Рішенням суду в задоволенні позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9 просять скасувати рішення суду через неповне з'ясування обставин справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд вийшов за межі позовних вимог і розглянув питання про те, чи втратили позивачі право користування житловим приміщенням. Крім того, апелянти вважають, що висновок суду про аварійність будинку, який бажають приватизувати позивачі, є безпідставним.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 працювали на Вертіївській СТО (а.с.30-31), яка відносилась до обласного виробничого управління «Чернігівавтосервіс».

В 1975 році обласне виробниче управління «Чернігівавтосервіс» надало сім'ї ОСОБА_6 в користування ? частину будинку АДРЕСА_1, який розташований поряд з СТО. Через відсутність на той час нумерації будинків, відсутністю правовстановлюючих документів на будинок, у 1979 році реєстрація позивачів за місцем проживання була вказана як «СТО, 1». Після присвоєння поштової адреси будинку, була проведена перереєстрація позивачів в будинку АДРЕСА_1.

В 2005 році СТО припинило свою діяльність і в будинок було припинено подачу електроенергії та води.

Сім'я ОСОБА_6, через хворобу ОСОБА_6 і відсутністю у будинку води та електрики, переїхала в будинок, який належав батькам ОСОБА_5

ОСОБА_5 03.07.2007 року звертався з заявою до Вертіївської сільради про надання земельної ділянки біля будинку для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1. У своїй відповіді сільрада просила ОСОБА_5 надати документи на підтвердження права власності на будинок (а.с.23-24).

У 2008 році ОСОБА_5 звертався до Вертіївського сільського голови з заявою про сприяння його сім'ї у вирішенні питання про оформлення займаної ними частини будинку АДРЕСА_1 за ними, але йому було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на будинок і рекомендовано звернутися до суду за визнанням права власності на житло (а.с.25-26).

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 08.09.2009 року житлова будівля за АДРЕСА_1, була передана у власність територіальної громади с.Вертіївка як безхазяйну (а.с.20-21) і у зв'язку з цим була проведена відповідна реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.18).

03.06.2013 року ОСОБА_5 звернувся до сільради з заявою про надання дозволу на проведення капітального ремонту житлового будинку АДРЕСА_1, але виконком сільради своїм рішенням № 32 від 10.07.2013 року не дав дозвіл на проведення ремонту в будинку (а.с.27-29).

ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 24.12.2013 року звернулись з заявою до сільського голови про надання дозволу на приватизацію квартири в будинку АДРЕСА_1 (а.с.17).

Рішенням 28 сесії 6 скликання Вертіївської сільської ради від 12.02.2014 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 було відмовлено у приватизації вказаної квартири.

ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 вважають таке рішення незаконним, так як відповідач своїм рішенням фактично позбавив їх права на житло, а в ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» мається заборона щодо відсутності права органу місцевого самоврядування відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі фактично не проживають у спірному будинку з 2005 року, сама по собі реєстрація в спірному будинку не дає права на приватизацію і, крім того, будинок перебуває в аварійному стані, потребує капітального ремонту, а тому не підлягає приватизації.

Проте, такі висновки суду не відповідають матеріалам справи та зроблені з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові кімнати у гуртожитках, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Частиною 2 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що передача житлових приміщень здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цьому житловому приміщенні, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника житлового приміщення.

Згідно до ч.10 ст.8 цього ж Закону органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Зважаючи на наведене, при вирішенні питання про дачу згоди на приватизацію сім'єю ОСОБА_6 квартири будинку АДРЕСА_1, Вертіївська сільська рада повинна була з'ясувати чи належить це житлове приміщення до об'єкту приватизації, чи мають право ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на приватизацію цього приміщення, тобто чи постійно вони користуються об'єктом приватизації на умовах найму або за ними зберігається житло як за тимчасово відсутніми, і чи не має законодавчої заборони на приватизацію цього об'єкту.

Як убачається з п.2 рішення 28 сесії 6 скликання Вертіївської сільської ради від 12.02.2014 року, питання щодо постійного проживання ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 у квартирі будинку АДРЕСА_1, є спірним і сесія доручила сільському голові вирішити це питання в судовому порядку.

Таким чином, відмова у приватизації житла проведена без остаточного з'ясування питання про право позивачів на проживання у квартирі, є передчасною і порушує ст. 2 , ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Представник Вертіївської сільської ради в суді першої інстанції посилався також на те, що спірний будинок перебуває в аварійному стані і потребує капітального ремонту. На підтвердження цього суду були надані акти комісій сільради про обстеження житлового будинку від 07.08.2013 року, від 14.01.2014 року, від 12.02.2014 року, в яких зафіксовано, що дах в будинку протікає, вікна вибиті та брудні, пошкоджений фундамент, стіни не фарбовані, в приміщенні безлад, територія навкруги будинку не прибрана (а.с.61-65). Про те, що будинок потребував капітального ремонту свідчить і заява ОСОБА_5 від 03.06.2013 року до сільського голови (а.с.29), в якій він просив надати дозвіл на проведення ремонту будинку.

Дійсно, ч.2 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлена заборона на приватизацію квартир (будинків), що перебувають в аварійному стані, а саме: приміщення, в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей.

Однак, ч.4 вказаної норми передбачає за згодою наймачів можливість приватизації одноквартирних будинків, квартир в будинках, включених до планів ремонту.

Визнання жилих приміщень непридатними для проживання, недоцільності проведення капітального ремонту або можливості і доцільності проведення ремонту приміщення регламентовано постановою Ради Міністрів УРСР № 189 від 26.04.1984 року «Про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання». Відповідно до вказаного нормативного акту, рішення щодо непридатності приміщення для проживання або доцільності ремонту житла приймає виконком відповідної ради. Це передбачено і ст.ст. 25, 29, 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

До розгляду заяви ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 про приватизацію житла ні Вертіївська сільська рада, ні її виконком у встановленому порядку не вирішували питання про визнання спірного будинку непридатним для проживання або включення цього будинку до плану ремонту.

За таких обставин, доводи представника сільради про відмову позивачам у приватизації квартири у спірному будинку через аварійність будинку є безпідставним і не відповідає ч.ч. 2, 4 ст.2, ч.10 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Суд першої інстанції вказаним обставинам не дав належної правової оцінки, не застосував норми матеріального права, які необхідно було застосувати, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних в частині визнання незаконним рішення 28 сесії 6 скликання Вертіївської сільської ради від 12.02.2014 року про відмову ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 у приватизації квартири в будинку АДРЕСА_1.

Що стосується позовних вимог про скасування рішення сесії і зобов'язання відповідача прийняти рішення про передачу у спільну часткову власність позивачам займане ними житлове приміщення, то такий спосіб захисту прав не передбачений ст.16 ЦК України, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п.4, ст.ст. 314, 316, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9 задовольнити частково.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду від 11 квітня 2014 року скасувати.

Позов ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9 задовольнити частково.

Визнати незаконним рішення 28 сесії 6 скликання Вертіївської сільської ради від 12.02.2014 року про відмову ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 у приватизації квартири в будинку АДРЕСА_1.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: