Ухвала суду № 41897697, 08.12.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/533/13 Головуючий у 1 інстанції: Курилець А.Р.

Провадження № 22-ц/783/58/14 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 43

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Зверхановської Л.Д., Цяцяка Р.П.

при секретарі: Ясиновській Я.М.

з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 лютого 2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом його вселення у квартиру та зобов»язання ОСОБА_4 та будь - яких інших осіб не чинити перешкод у користуванні квартирою.

Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням задоволено, усунуто перешкоди ОСОБА_2 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення в дану квартиру, зобов»язано ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_2 перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_4, вважає, що таке ухвалене з порушенням норма матеріального та процесуального права при неповно з»ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Покликається на те, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, така не підписана ОСОБА_2, підпис на заяві не відповідає його підпису на договорі позики та договорі іпотеки. Зазначає про те, що суд ухвалюючи оскаржуване рішення суду не взяв до уваги те, що проведення прилюдних торгів не відповідало вимогам чинного законодавства. Також зазначає про те, що позивачем не дотримано вимог ст. 40 Закону України «Про іпотеку», оскільки він не надсилав йому письмового повідомлення про добровільне звільнення квартири протягом одного місяця. З наведених підстав просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове про відому у позові.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням осіб, в межах заявлених ними вимог, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, керуючись вимогами статей 16, 386, 391 ЦК України, виходив з того, що право позивача підлягає захисту шляхом вселення його у квартиру АДРЕСА_1, оскільки позивачем доведено порушення його права на користування та розпорядження належним йому на праві власності майном, а дії відповідача у створенні таких перешкод є незаконними.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з вимогами ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику права вимагати усунення будь - яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У разі будь - яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема із позовом про вселення.

Як вбачається зі свідоцтва, виданого 12.06.2012 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_2 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1, яка придбана ОСОБА_2 та раніше належала ОСОБА_4

Витягом про державну реєстрацію прав, виданим ОКП ЛОР БТІ та ЕО» 16.11.2012 р. підтверджується належність ОСОБА_2 на праві власності квартири АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна р.№1390 /12.06.2012/.

Права власника квартири визначені ст. 383 ЦК України, відповідно до якої власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім»ї, інших осіб і розпоряджатися житлом на свій власний розсуд.

Обгрунтовуючи вимоги позивач посилався на те, що спірна квартира до її придбання ОСОБА_2 на праві власності належала ОСОБА_4, який був її законним користувачем, ключі від квартири новому власнику він не передав, квартира зачинена, і за таких обставин він, як власник, не має можливості вселитися у спірну квартиру і користуватися нею.

Разом з тим із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 відзиву на позов не подав, не заперечив факт проживання у спірній квартирі та чинення цим перешкод позивачу у її користуванні та проживанні.

Доводи апеляційної скарги про те, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, те, що проведення торгів не відповідало вимогам чинного законодавства, Закону України «Про іпотеку», у зв»язку з чим він звернувся до правоохоронних органів щодо порушення кримінальної справи, по якій в проводиться розслідування, недотримання судом при ухваленні оскаржуваного рішення вимог ст. 40 Закону України «Про іпотеку», оскільки позивач не повідомив його письмово про добровільне звільнення квартири протягом одного місяця з дня отримання вимоги, не спростовують правильний висновок суду про те, що право позивача, як власника, підлягає захисту шляхом вселення його у квартиру АДРЕСА_1, оскільки позивачем доведено порушення його права на користування та розпорядження належним йому на праві власності майном, а дії відповідача у створенні таких перешкод є незаконними.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і не спростовують правильних висновків суду про під ставність позову.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з»ясував обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, 314,315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуюча: Шеремета Н.О.

Судді: Зверхановська Л.Д.

Цяцяк Р.П.