Ухвала суду № 41896912, 10.12.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/4462/14 Головуючий у 1 інстанції: Гусинський М.О.

Суддя-доповідач: Боєва В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.,

Суддів Денисенко Т.С., Коваленко А.І.,

При секретарі: Хомяк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Компанія «ВОДА Донбасу» на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 серпня 2014 р. в справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Компанія «ВОДА Донбасу» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та понесених витрат,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Компанія «ВОДА Донбасу» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та понесених витрат.

Позивач зазначала, що вона з 03.01.1997 року по 12.04.2005 року працювала у відповідача на посаді оператора, з 12.04.2005 року - на посаді охоронця. 30.04.2011 року у зв'язку із укладанням відповідачем договору з ТОВ «АКМ-ГАРАНТ» вона була звільнена з роботи за власним бажанням, а 05.05.2011 року була прийнята в ТОВ «АКМ-ГАРАНТ» на посаду охоронця, але її робоче місце не змінилося. У зв'язку із розірванням відповідачем договору з ТОВ «АКМ-ГАРАНТ» вона 30.05.2014 року була звільнена за власним бажанням з ТОВ «АКМ-ГАРАНТ», а 01.06.2014 року знов прийнята відповідачем на роботу охоронцем, її робоче місце не змінилося, вона продовжила виконувати ті самі обов'язки на тому самому робочому місті.

У зв'язку із проведенням АТО в Донецькій області вона була змушена терміново виїхати за межі Донецької області, повідомила про це керівництво відповідача і написала заяви про надання їй відпустки без оплати на період з 03.06.2014 року по 08.06.2014 року та з 11.06.2014 року по 11.07.2014 року, залишивши їх на прохідній підприємства, оскільки керівництво підприємства через воєнні дії на роботу не виходило.

09.07.2014 року вона повернулася додому і в той же день вийшла на роботу, але керівництво не допустило її до роботи, директор підприємства запропонував їй звільнитися за власним бажанням, погрожуючи звільненням за прогули. Її пояснення про відсутність на роботі з поважних причин не були прийняті до уваги і з 09.07.2014 року її не допустили до роботи, а 04.08.2014 року звільнили з роботи за прогули наказом 189-к за те, що вона, нібито, 5.07.2014 року та 06.07.2014 року була відсутня на робочому місті без поважної причини, звільнення було здійснено за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Вважає своє звільнення незаконним, так, як висновок керівництва про те, що вона була відсутня на роботі без поважних причин не відповідає дійсності. Вважає, що прогули не скоїла, так, як отримала дозвіл від в.о. директора не виходити на роботу до 11.07.2014 року, що проведення АТО є поважною причиною, що вона була змушена виїхали з місця, де проводилися бойові дії, була реальна загроза її життю та життю членів її сім'ї. Також її звільнення було здійснено без згоди профспілкового комітету, в порушення ст. 43 КЗпП України.

Посилаючись на ці обставини, просила визнати наказ про її звільнення № 189-к від 04.08.2014 року незаконним, поновити її на роботі та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та понесені судові витрати по справі.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 серпня 2014 року позов задоволено.

Скасовано наказ № 189/к від 04.08.2014 року, виданий директором Слов'янського регіонального виробничого управління Комунального підприємства «Компанія «ВОДА Донбасу», яким охоронець АТУ ОСОБА_2 була звільнена 04.08.2014 року з роботи за прогули без поважних причин.

Поновлено ОСОБА_2 на посаду охоронця автотранспортної дільниці Слов'янського регіонального виробничого управління Комунального підприємства «Компанія «ВОДА Донбасу».

Стягнуто з Слов'янського регіонального виробничого управління Комунального підприємства «Компанія «ВОДА Донбасу» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.07.2014 року по 27.08.2014 року включно в сумі 2799,00 грн. та 500,00 грн. у вигляді компенсації судових витрат з надання правової допомоги, а усього 3299 грн. 00 коп., на користь держави судовий збір у розмірі 243 гривен 60 коп.

Рішення в частині поновлення на роботі звернуто до негайного виконання.

Не погоджуючись з рішенням суду, КП «ВОДА Донбасу» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

У відповідності до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції посилався на положення статті 43 Конституції України, згідно якої кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, а також на листа міністра Соціальної політики України № 7302/0/14-14/13 від 08.07.2014 року, зі змісту якого видно, що працівники, які не виходять на роботу у зв'язку з переміщенням із районів проведення антитерористичної операції, або ті, які залишаються у таких районах під час проведення антитерористичної операції і не мають змоги виходити на роботу у зв'язку з небезпекою для життя та здоров'я, не можуть бути звільнені за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України на підставі «прогул». Зазначене обумовлено необхідністю збереження життя і здоров'я таких працівників та їх сімей і вважається як відсутність на роботі з поважних причин. У такому випадку за працівниками зберігається робоче місце та посада (а. с. 37).

Задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_2, суд виходив з того, що у зв'язку із проведенням АТО в Донецькій області ОСОБА_2 вимушена була зі своєю родиною виїхати за межі Донецької області. Перед виїздом вона повідомила про це керівництво відповідача і написала заяви про надання їй відпустки без оплати на період з 03.06.2014 року по 08.06.2014 року та з 11.06.2014 року по 11.07.2014 року. Суд дійшов висновку, що за таких обставин відсутність ОСОБА_2 на робочому місті 05.07.2014 року та 06.07.2014 року не є підставою для звільнення її з роботи за здійснення прогулів без поважних причин, а тому ОСОБА_2 підлягає поновленню на роботі.

Основні доводи апеляційної скарги Комунального підприємства «Компанія «ВОДА Донбасу» полягають в тому, що в селищі Донецьке Слав'янського району, де проживає позивач, бойових дій не було. Позивач не повинна була залишати на прохідній підприємства свою заяву про надання їй відпустки, оскільки на підприємстві всі працювали.

Ці доводи апеляційної скарги є неспроможними, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працювала в Комунальному підприємстві «Компанія ВОДА Донбасу» охоронцем АТД (а. с. 5-9, 34). Середньогодинна заробітна плата ОСОБА_2 складає 9 грн. 33 коп. (а. с. 35).

ОСОБА_2 звільнена з посади охоронця АТД наказом директора КП «Компанія «ВОДА Донбасу» за № 189-к від 04.08.2014 року - за п. 4 ст. 40 КЗпП України - за відсутність на робочому місті без поважних причин 5 та 6 липня 2014 року (а. с. 10).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Селище Донецьке, де мешкає та працює ОСОБА_2, знаходиться на території Слов'янського району Донецької області, Представник апелянта, заперечуючи проти цього факту, не надав суду доказів, що селище Донецьке Слов'янського району Донецької області не входило до зони проведення антитерористичної операції.

З травня 2014 року по 05 липня 2014 року на території м. Слов'янська та Слов'янського району проводилася антитерористична операція, яка завершилася звільненням 05.07.2014 року м. Слов'янська та Слов'янського району Донецької області.

09.06.2014 року ОСОБА_2 написала заяви про надання їй безоплатних відпусток на періоди з 03.06.2014 року по 08.06.2014 року та з 11.06.2014 року по 11.07.2014 року, зазначені заяви отримані керівництвом Слов'янського РВУ КП "Компанія "ВОДА Донбасу". Крім того, вона отримала в телефонному режимі дозвіл на відпустки від в. о. директора підприємства - Гайдаш С.І.

З 09.06.2014 року по 08.07.2014 року ОСОБА_2 разом з сім'єю перебувала за межами району АТО на території смт. Нові Санжари Полтавської області, де була зареєстрована належним чином, а тому не виходила на роботу з 09.06.2014 року по 09.07.2014 року (а. с. 11).

Як вказує позивач, вона 09.07.2014 року повернулася до місця свого постійного проживання та вийшла на роботу. З 09.07.2014 року по 04.08.2014 року (в дні, які були робочими за її графіком роботи), вона безпідставно була недопущена до свого робочого місця, про що свідчать акти, складені в її присутності (а. с. 13-17).

З п. 8.9. Положення № 5 про Слов'янське регіональне виробниче управління КП «Компанія «ВОДА Донбасу» вбачається, що у разі відсутності директора виконання обов'язків директора покладається на головного інженера (а. с. 25-26).

З акту без номеру та дати, складеного на ім'я директора Слов'янського РВУ КП «Компанія «ВОДА Донбасу» Борисова М.Г. слідує, що 5,6 липня 2014 року охоронець АТД ОСОБА_2 була відсутня на своєму робочому місці (а. с. 28).

З доповідної начальника АТД Денщикова С.С. на ім'я директора Слов'янського РВУ КП «Компанія «ВОДА Донбасу» слідує, що 5,6 липня 2014 року охоронець АТД ОСОБА_2 була відсутня на своєму робочому місці (а. с. 29).

Зі змісту листа міністра Соціальної політики України № 7302/0/14-14/13 від 08.07.2014 року вбачається, що працівники, які не виходять на роботу у зв'язку з переміщенням із районів проведення антитерористичної операції, або ті, які залишаються у таких районах під час проведення антитерористичної операції і не мають змоги виходити на роботу у зв'язку з небезпекою для життя та здоров'я, не можуть бути звільнені за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, на підставі "прогул". Зазначене обумовлено необхідністю збереження життя і здоров'я таких працівників та їх сімей і вважається як відсутність на роботі з поважних причин. У такому випадку за працівниками зберігається робоче місце та посада (а. с. 37).

Частиною 1 статті 61 ЦПК України передбачено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції сторонами визнавалися наступні обставини: ОСОБА_2 працювала у відповідача на посаді охоронця. 09.06.2014 року ОСОБА_2 написала заяву на ім'я заступника директора Слов'янського РВУ КП «Компанія «ВОДА Донбасу» про надання відпусток, в тому числі, з 11.06.2014 року по 11.07.2014 року. 09.07.2014 року ОСОБА_2 написала заяву про допуск її до роботи, проте починаючи з 09.07.2014 року керівництво Слов'янського РВУ КП «Компанія «ВОДА Донбасу» не допустило її до роботи.

04.08.2014 року директор Слов'янського регіонального виробничого управління Комунального підприємства «Компанія «ВОДА Донбасу» видав наказ № 189/к від 04.08.2014 року - згідно якого охоронець АТУ ОСОБА_2 була звільнена 04.08.2014 року з роботи на підставі п. 4 статті 40 КЗпП України - за прогули без поважних причин - в зв'язку з її відсутністю 5, 6 липня 2014 року на робочому місці без поважних причин (а. с. 10).

Задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі, суд першої інстанції зазначив в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, що офіційно про визволення м. Слов'янська та Слов'янського району було повідомлено 06.07.2014 року, а тому суд дійшов вірного висновку, що ОСОБА_2 об'єктивно не мала можливості з'явитися на роботі 05.07.2014 року та 06.07.2014 року.

Задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та судових витрат, суд вірно застосував норми матеріального та процесуального права та здійснив правильний розрахунок сум, які слід стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 (а. с. 35; 47 та 47 на звороті).

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а відтак апеляційна скарга має бути відхилена, а рішення суду - залишено без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Компанія «ВОДА Донбасу» -відхилити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: