Рішення № 41896309, 03.12.2014, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

№ 308/8556/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

03.12.2014 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд в складі:

головуючої судді - Лемак О.В.

при секретарі - Сухан Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Житловий ремонтно-експлуатаційний район №8» Ужгородської міської ради, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до КП «Житловий ремонтно-експлуатаційний район №8» Ужгородської міської ради, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку нарахованої але не виплаченої заробітної плати при звільненні за період 01.02.2013р по 30.06.2014р. у розмірі 28886,35 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що з 11 лютого 2011року він працював в комунальному підприємстві «Житловий ремонтно-експлуатаційний район №8» Ужгородської міської ради та 24.01.2013року його було звільнено з роботи за власним бажанням. Вказує на те, що у серпні 2013 року йому була додатково нарахована, але не виплачена заробітна плата в розмірі 374,22 грн. Згідно судового наказу виданого Ужгородським міськрайонним судом від 14.05.2014р. з відповідача на користь позивача було стягнуто 374,22 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за 2013 р. Однак, повний розрахунок з позивачем нарахованої заробітної плати було проведено тільки 30.06.2014р., тому позивач вважає, що має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідно до положень ст.ст. 116,117 КЗпП України.

Просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати з 01.02.2013р. по 30.06.2014року у розмірі 28886,35 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився, хоча про дату та час судового засідання був належним чином повідомлений судом. Однак, до суду надійшла письмова заява від представника ОСОБА_1, у якій зазначено, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить справу розглянути без участі позивача.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, не повідомив суд про причини неявки, а тому суд в порядку ст. 169 ч.4 ЦПК України, вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних у ній доказів та постановити заочне рішення.

Відповідно до ст. 197 ч. 2 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене та те, що сторони в судове засідання не зявилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України, згідно з якими у разі неявки в судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 21.07.2012 р. по 24.01.2013р. перебував на посаді в комунальному підприємстві «Житловий ремонтно-експлуатаційний район №8» Ужгородської міської ради, з якої був звільнений за власним бажанням на підставі п.4 ст.36 КЗпП України, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці позивача.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується випискою наданою органом Пенсійного фонду України ( форми ОК-5 ) від 31.03.2014 р. у серпні 2013 р. відповідачем нараховано заробітну плату у розмірі 374,22 грн. однак, як стверджує позивач, розрахунок з ним було проведено тільки 30.06.2014р., після його звернення до суду та видачі судового наказу Ужгородським міськрайонним судом від 14.05.2014р. про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. У відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Зазначена правова позиція закріплена у висновках Верховного Суду України, викладених в постанові від 29.01.2014 року в справі №6-144ц13.

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобовязані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

При визначенні періоду за який підлягає до стягнення середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні суд враховує роз'яснення надані в п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці». Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у звязку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після предявлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р., вираховується середньоденна заробітна плата для нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно розрахунку наданого позивачем від 01.07.2014 р. середня заробітна плата позивача за період роботи з 21.07.2013р. по 24.01.2013р. становила (942.13 грн. + 1655.97 грн. + 1884.36 +1624.10+1489.60+1351.02+ 1615.24+374.22=10936.64 / 8 =) 1367.00 грн. Кількість робочих днів у вказаний період 195 та середньоденна заробітна плата для вирахування середнього заробітку за затримку виплати заробітної плати складає (10936.64 грн. / 195 робочих днів =) 56.09 грн. Звідси розрахунок середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати по день фактичної виплати (за період з 01.02.2013 р. по 30.06.2014 р.= 515 робочих днів х 56.09 грн. =) 28886.35 грн.

Згідно Рішенням Конституційного Суду України від 15.10.2013 р. N 9-рп/2013 у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

В постанові №6-77 цс 11 від 26 грудня 2011 року Верховний Суд України висловив правову позицію про те, що перебіг передбаченого ст.233 КЗпП України строку на звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні починається не з дня набрання чинності рішення суду про стягнення заборгованості по заробітній платі, а з наступного дня після проведення фактичного розрахунку незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Враховуючи викладене суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума - 28886.35 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку .

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь держави до спеціального фонду Державного бюджету України 243.6 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 11,13, 57,60,61, 209, 212-215, 224-226, ст.ст. 47,116, 117 КЗпП України суд,-

Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житловий ремонтно-експлуатаційний район №8» Ужгородської міської ради про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку нарахованої та не виплаченої заробітної плати - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Житловий ремонтно-експлуатаційний район №8» Ужгородської міської ради, м. Ужгород, вул. Генерала Свободи,9, код ЄДРПОУ 20431417 на користь ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у ромірі 28886 гривень (двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят шість гривень) 35 коп., а також 243,60 грн. (двісті сорок три гривні) 60 коп. судового збору.

Рішення суду в частині виплати заборгованості по заробітній платі в розмірі середньомісячної заробітної плати в сумі 1682 грн. 70 коп. допустити до негайного виконання

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Ужгородського міськрайонного суду протягом десяти днів з моменту отримання рішення відповідачем.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Лемак О.В.