Вирок № 41895958, 09.12.2014, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/1681/14-к

1-кп/264/137/2014

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.12.2014 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя під головуванням судді Литвиненко Н.В., при секретарі Ксєломєнос О.О., за участю прокурора Балабана О.А., захисника ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3, ії представника ОСОБА_4, представника цивільного відповідача ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі кримінальне провадження за номером ЄРДР № 12013050290000423 від 04.10.2013 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Маріуполі Донецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого слюсарем в ТСЦ ПАТ «ММК ім.Ілліча», одруженого, інваліда третьої групи, раніше не судимого, який мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

04 жовтня 2013 року приблизно о 08:00 годині водій ОСОБА_2, керуючи належним йому автомобілем «ВАЗ-2102», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по проїжджій частині проспекту Ілліча в Іллічівському районі м.Маріуполя від площі Левченко в напрямку вулиці Заозерній. Після чого рухаючись по пр.Ілліча в районі Іллічівського ринку проявив неуважність і необережність порушивши вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України.

Здійснюючи рух водій ОСОБА_2, при наближенні до нерегульованого пішоходного переходу, на якому перебував пішохід, повинен був зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходу, для якого може бути створена перешкода чи небезпека, але не зробив цього в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка переходила по пішоходному переходу проїжджу частину пр.Ілліча справо-наліво відносно його напрямку руху.

В результаті наїзду потерпілій ОСОБА_3 були причинені тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому лонної і сідничної кісток тазу ліворуч зі зсувом, травматичного відшарування шкірки верхньої третини лівого стегна, які за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як тих що тягнуть за собою тривалий розлад здоров'я на термін понад 21-го дня.

В причинному зв'язку з настанням події полягає порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.18.1 Правил дорожнього руху України, де зазначено:

П.18.1 «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішоходного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у порушенні правил безпеки дорожнього руху під час керування автомобілем визнав повністю та, не оспорюючи встановлені в судовому засіданні обставини справи підтвердив, що дійсно йому належить автомобіль «ВАЗ - 2102», реєстраційний номер НОМЕР_1, на якому він рухався 04 жовтня 2013 року по проспекту Ілліча в місті Маріуполі і, проявивши неуважність та необережність збив пішохода ОСОБА_3, якій було надано медичну допомогу, в зв'язку із її травмуванням. Вона знаходилась на лікуванні, по можливості він купував їй їжу, ліки, усяк сприяв слідству, щиро кається в скоєному необережному злочині.

Крім того, що обвинувачений в судовому засіданні визнав себе винним, вина його в інкримінованому йому злочині підтверджується зібраними на досудовому слідстві та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що йшла по пішохідному переходу в районі Іллічівського ринку, розташованого в Іллічівському районі м.Маріуполя, приблизно о 8 годині ранку 04 жовтня 2014 року, по дорозі рухався на машині обвинувачений ОСОБА_2, який її збив, вона впала, потім її госпіталізували до лікарні, де вона тривалий час проходила лікування.

Крім показань потерпілої, вина ОСОБА_2 доведена ще й письмовими доказами, а саме:

- протоколом огляду місця події від 04 жовтня 2014 року та фото таблицею до нього (а.с. 68-73);

- висновком судової автотехнічної експертизи № 12 від 16 січня 2014 відповідно до якої в даній дорожній ситуації, водій автомобіля «ВАЗ- 2102» д/н НОМЕР_1 ОСОБА_2 при виявленні небезпеки для руху у вигляді пішохода, яка переходить проїжджу частину пр.Ілліча від зупинки громадського транспорту справа наліво, відносно напрямку руху його автомобіля, повинен був негайно вжити заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки автомобіля, тобто діяти відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору, водій автомобіля «ВАЗ-2102» д/н НОМЕР_1 ОСОБА_2 виконуючи вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода, шляхом зупинки керованого ним автомобіля до місця наїзду на пішохода. З технічної точки зору, в даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля «ВАЗ-2102» д/н НОМЕР_1 ОСОБА_2, не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України і знаходилися в причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди (а.с.80-82);

- висновком експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи № 617 від 10 грудня 2013 року, відповідно до якого при судово-медичному дослідженні медичних документів ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження: закритий перелом лонної і сідничної кісток тазу ліворуч зі зсувом, травматичне відшарування шкіри верхньої третини лівого стегна утворились від дії тупих предметів, якими могли бути виступаючі частини автомобіля, який рухався, і можливо його колесо (колеса) та дорожнє покриття, під час дорожньо-транспортної пригоди, можливо строк та при обставинах, викладених у фабулі кримінального правопорушення, та по ступеню тяжкості, в своїй сукупності, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як не небезпечних для життя в момент їх спричинення, але тих, що потягли за собою довгий розлад здоров'я на строк, більше 21-го дня (а.с. 75-76).

- висновком експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи № 617/162 від 27 серпня 2014 року, згідно з яким при додатковому судово-медичному дослідженні медичних документів ОСОБА_3 травма, яка мала місце у ОСОБА_3 після ДТП потягла за собою стійку втрату загальної працездатності менше ніж на 1/3. Відповідно, тілесні ушкодження, які мали місце у ОСОБА_3 відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, тобто початкова ступінь тяжкості тілесних ушкоджень не змінюється.

- висновком судово-психіатричної експертизи (амбулаторної) № 73 від 05 лютого 2014 року згідно якої обвинувачений не страждав психічним захворюванням на час скоєння ДТП та міг розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с.85-90).

- відповідно до висновку лікаря-нарколога №2194 обвинувачений на час скоєння ДТП був тверезим (а.с.93).

Дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 є доведеною в судовому засіданні. Судом під час судового розгляду встановлено, що подія злочину мала місце, вина обвинуваченого в скоєнні ним злочину доведена повністю, причинний зв'язок між його діями і наслідками, а саме тілесними ушкодженнями у потерпілої ОСОБА_3 існує, тому дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковано за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середнього ступеня тяжкості тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, обставини його вчинення та особу обвинуваченого.

Так, обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності за скоєння злочину невеликої тяжкості, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, має сім'ю, є інвалідом третьої групи інвалідності, на обліку в спеціалізованих медичних установах не перебуває.

З урахуванням наведеного, а також враховуючи позицію потерпілої, яка не наполягала на суворій мірі покарання, суд вважає необхідним призначити йому покарання у вигляді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого просив суд застосувати до обвинуваченого амністію у зв'язку з тим, що він є інвалідом третьої групи, що підтримав і обвинувачений.

Відповідно до ст. 1 пункту «г» Закону України «Про амністію у 2014 році» особи, які на день набрання чинності цим Законом у встановленому порядку визнано інвалідами третьої групи звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України.

Так, в судовому засіданні встановлено, що обвинувачений є інвалідом третьої групи за трудовою травмою, що підтверджується копією довідки МСЕК від 08 липня 2013 року (а.с.65), злочин, який він вчинив, відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

Тому, за таких обставин обвинувачений ОСОБА_2 має бути звільнений від відбування як основного покарання, так і додаткового покарання, що передбачено ст. 85 КК України.

Також потерпілою ОСОБА_3 було заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Страхового товариства «Іллічівське» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просила стягнути з ПрАТ СТ «Іллічівське» матеріальну шкоду у розмірі 25 151,42 грн. та моральну шкоду в сумі 5 000,00 гривень, а з обвинуваченого ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 95 000,00 грн., а також франшизу в розмірі 510,00 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася із нею 04.10.2013р. з вини обвинуваченого ОСОБА_2 вона отримала численні тілесні ушкодження, які відносяться до середнього ступеня тяжкості. Внаслідок ДТП були пошкоджені її особисті речі: куртка, туфлі, брюки, кофта, носки, мобільний телефон, пакет з харчами, всього на суму 2 750,00 грн. За час перебування в лікарні з 04.10. по 25.11.2013р. вона витратила на постільний набір, подушку, ковдру, тапочки, харчування в лікарні, оплата санітарці за догляд, всього на суму 6 325,00 грн. За перебування в лікарні з 04.10. до 05.11.2013р. за чеками склало 1150,75 грн. на господарські потреби сестрі господарці 100,00 грн., а всього на суму 1250,75 грн. 05.11.2013р. була зроблена операція вартість якої становила 1342,46 грн., оплата в якості подяки лікарю за операцію - 300 доларів США, що на той час еквівалентно було 2 500,00 грн., а всього на суму 5 093,21 грн. Домашня реабілітація з 25.11.2013р. по 28.02.2014р.складає 7 520,00 грн., костилі 150,00 грн., трость 50 грн., а всього 7 720,00 грн. Під час домашньої реабілітації в стаціонарі проведена ще одна операція з 22.01.2014р. по 11.02.2014р. сума якої 1 004,74 грн. Проїзд до лікарні за 75 днів склав 1000,00 грн. Разом загальна сума матеріальної шкоди 25 151,42 грн.

Завдану їй моральну оцінює в 100 000,00 грн., з яких 5000,00 грн. просить стягнути з ПрАТ СТ «Іллічівське», а 95 000,00 грн. стягнути із обвинуваченого.

В судовому засіданні позивачка та її представник заявлені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник позовні вимоги визнали частково та пояснили, що всі заявлені і підтверджені чеками витрати на лікування були ним компенсовані добровільно в сумі 2000,00 грн., що підтверджується відповідною розпискою, а моральну шкоду позивач готовий компенсувати в межах до 4000,00 гривень.

Представник ПрАТ СТ «Іллічівське» в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, та з урахуванням письмових доповнень до заперечень на позовну заяву від 04.12.2014р., погодився на стягнення матеріальної шкоди в розмірі 337,23 грн. і моральної шкоди - 116,86 грн. В обґрунтування надав письмові заперечення на позов та доповнення до них, в яких вказав, що з наданих листів лікарських установ та доданих чеків сума підтверджених позивачкою витрат на придбання ліків дорівнює 2 337,23 грн. У зв'язку із тим, що ОСОБА_2 частково вже відшкодував суму витрат на лікування в розмірі 2000,00 грн., то у відповідності зі ст. 9 Закону України «Про страхування» розмір страхового відшкодування зменшується на вказану суму та буде становити 2 337,23 грн. - 2 000,00 грн. = 337,23 грн. Розмір моральної шкоди розрахований в порядку ст. 26-1 Закону №1961 становить 2 337,23 грн. х 5% = 116,86 грн.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.10.2013р. відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої потерпіла позивачка отримала тілесні ушкодження у виді закритого перелому лонної і сідничної кісток тазу ліворуч зі зсувом, травматичного відшарування шкірки верхньої третини лівого стегна, які за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості

Оскільки вина відповідача ОСОБА_2 у вчиненому ним злочині була доведена, тому він є відповідальною особою за завдану ним матеріальну та моральну шкоду.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати також додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/6252548 від 08.08.2013р. цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «СТ «Іллічівське».

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин справи, які мають значення для справи.

Згідно матеріалів справи позивачка понесла матеріальну шкоду, яка полягала у витратах на лікування та придбання ліків за власні кошти, що підтверджується листом Комунальної установи «Маріупольська міська лікарня швидкої допомоги» №710 від 24.11.2014р. та листом КЗ «Маріупольська міська лікарня №1», в яких зазначено про отримане лікування та перелік необхідних медикаментів придбаних за власний рахунок потерпілою.

Так згідно листа КУ «Маріупольська міська лікарня швидкої допомоги» №710 від 24.11.2014р. ОСОБА_3 в період лікування в травматологічному відділенні з 04.10.2013р. по 22.11.2013р. понесла витрати на придбання необхідних ліків в сумі 1 553,55 грн., що підтверджується товарними (фіскальними) чеками від 24.10.2013р. на суму 9,10 грн., від 07.11.2013р. на суму 250,00 грн., від 07.11.2013р. на суму 252,98 грн., від 07.10.2013р. на суму 17,62 грн., від 07.10.2013р. на суму 69,21 грн., від 19.11.2013р. на суму 95,00 грн., від 02.11.2013р. на суму 15,56 грн., від 21.11.2013р. на суму 23,74 грн., від 04.10.2013р. на суму 73,86 грн., від 11.10.2013р. на суму 90,35 грн., від 26.10.2013р. на суму 9,00 грн., від 04.10.2013р. на суму 38,00 грн., від 07.11.2013р. на суму 78,75 грн., від 27.10.2013р. на суму 12,00 грн., від 05.10.2013р. на суму 74,50 грн., від 01.11.2013р. на суму 22,00 грн., від 05.11.2013р. на суму 351,80 грн., а всього на суму 1483,55 грн. Квитанція від 07.11.2013р. на сплату товарів медичного призначення в сумі 70,00 грн. не може бути врахована судом, оскільки не містить назви медичних препаратів для перевірки їх обґрунтованості та доцільності придбання відповідно до листа лікарні.

Згідно повідомленого листом КЗ «Маріупольська міська лікарня №1» переліку потерпілою в період лікування в травматологічному відділенні з 22.01.2014р. по 10.02.2014р. було витрачено на придбання ліків загальну суму коштів 853,68 грн., що підтверджується фіскальними чеками від 23.01.2014р. на суму 33,43 грн., від 23.01.2014р. на суму 203,52 грн., від 25.01.2014р. на суму 80,34 грн., від 19.02.2014р. на суму 58,93 грн., від 20.01.2014р. на суму 113,20 грн., від 26.01.2014р. на суму 20,18 грн., від 25.01.2014р. на суму 103,54 грн., від 28.01.2014р. на суму 137,00 грн., від 23.01.2014р. на суму 103,54 грн.

Отже загальна сума витрачених позивачкою коштів на придбання необхідних та рекомендованих лікувальними установами ліків складає 1483,55 грн. + 853,68 грн. = 2 337,23 грн.

Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_2 добровільно відшкодував потерпілій частину витрат на лікування в сумі 2000,00 грн., про що свідчить власноруч написана нею розписка про отримання вказаних коштів. З урахуванням цього сума, яка підлягає до компенсації ПрАТ «СТ «Іллічівське» підлягає зменшенню на суму добровільно відшкодованих коштів 2 337,23 грн. - 2000,00 грн. = 337,23 грн. Із вказаною сумою матеріальної шкоди представник ПрАТ «СТ «Іллічівське» погодився та не заперечував проти їх стягнення. Суд також погоджується із зазначеною сумою страхового відшкодування.

Решта позовних вимог на відшкодування матеріальної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки не були доведені в суді належним та допустимими доказами.

Крім того, внаслідок ушкодження здоров'я позивачці було завдано моральної шкоди, яка полягала в перенесеному болю та стражданнях, яких вона зазнала через важку травму ноги та тазу.

Через отримані фізичні травми тривалий час позивачка була вимушена лікуватися, проводити операції, була фізично обмежена, до цього часу відчуває біль в пошкодженій нозі та не відновила свій первісний стан здоров'я, що беззаперечно є свідченням отримання моральної шкоди.

Враховуючи наявні тілесні ушкодження, перенесене лікування, необхідне подальше санаторно-курортне лікування та завдану шкоду здоров'ю позивача, суд вважає, що достатньою, справедливою та розумною компенсацією за завдану моральну шкоду потерпілій буде грошова сума в розмірі 10 000,00 грн.

При розподілі визначеної суми моральної шкоди між відповідачами суд виходить із наступного.

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів цивільно-правова відповідальність обвинуваченого була застрахована в ПрАТ «СТ «Іллічівське».

Розмір відповідальності страховика ПрАТ «СТ «Іллічівське» обмежуються лімітом, встановленим полісом та положеннями закону.

Так згідно ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Загальний розмір встановленої судом шкоди, заподіяної здоров'ю потерпілої, становить 2 337,23 грн.

Таким чином розмір страхового відшкодування, який охоплюється дією страхового полісу та лімітом, передбаченим законом, і підлягає стягненню з відповідача ПрАТ «СТ «Іллічівське» дорівнює 116,86 грн. (2 337,23 грн. х 5%).

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З урахуванням наведеної норми закону решту суми моральної шкоди, яка не охоплюється дією страхового полісу та положеннями закону, має відшкодувати безпосередньо відповідач, а саме моральну шкоду в сумі 9 883,14 грн. (10 000 - 116,86 грн.)

Відповідно до ч.1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Керуючись ст.ст.368,374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в сумі 3400 грн. в дохід держави з позбавленням його права керувати транспортними засобами строком на один рік.

На підставі ст. 1 п. «г» Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року звільнити ОСОБА_2 від відбування основного і додаткового покарання.

Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 9 883,14 грн., а також франшизу 510,00 грн., а всього стягнути 10393,14 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 25186738, юридична адреса:01033, м.Київ, вул. Саксаганського, буд. 38-б) на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти сумі 337,23 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 116,86 грн., а всього стягнути 454,09грн.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Донецької області через Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя : Литвиненко Н. В.