Рішення № 41892787, 15.12.2014, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/3968/14-ц

(2/199/2278/14)

РІШЕННЯ

Іменем України

08 грудня 2014 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого - судді Подорець О.Б.,

за участю секретаря Голубніченко В.О.,

за участі позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, де третя особа Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та про поділ майна, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, де третя особа Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, де третя особа Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та про поділ майна, посилаючись на те, що позивач ОСОБА_1 з травня 1990 року почав проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1. Саме з цього часу сторони почали вести спільний бюджет та господарство. У 2007 році в період спільного проживання вказана квартира була приватизована на ОСОБА_4 Однак в дану квартиру ОСОБА_1 та ОСОБА_4 разом купували речі, килими, кондиціонер, меблі та всі необхідні у побуті речі. В період спільного проживання в 1996 році за спільні кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_4 була придбана квартира АДРЕСА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла. Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 та на вклади в ПАТ КБ «Приватбанк» по заповідальному розпорядженню.

Спадкоємцем після померлої є її син ОСОБА_3. Однак позивач вважає себе теж спадкоємцем першої черги після померлої дружини ОСОБА_4, а тому він звернувся до нотаріальної контори, де йому пояснили, що свідоцтво про право на спадщину він зможе отримали лише після встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Тому позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з травня 1990 року по день смерті останньої, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 року; визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом на ? частину квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року; визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом на ? частину квартира АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року; визнати за позивачем право власності на вклади по заповідальному розпорядженню по Договору № SAMDN01000706738048 по вкладу у ПАТ КБ «Приватбанк» у 2009 році; Договір №SAMDN01000709139585 та Договору № SAMDN010007129974; Договору № SAMDN180000712997245; Договору № SAMDN80000711042277 укладених у 2010 році, згідно якого в разі смерті вкладника цими вкладами розпоряджається ОСОБА_1 (а.с.1-4, 40-43).

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 не погодився із позовом та звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на квартиру АДРЕСА_1; визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на квартиру АДРЕСА_2; визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року на грошові кошти в ПАТ КБ «Приватбанк» за відкритим 21.06.2006 картковим рахунком НОМЕР_3 з відповідними відсотками; за депозитним договором від 22.11.2010 №SAMDN180000712997245, рахунок НОМЕР_4 з відповідними відсотками; за депозитним договором від 23.11.2012 №SAMDN8000073064697, рахунок НОМЕР_5 з відповідними відсотками; за депозитним договором від 31.12.2012 №SAMDN80000731910537, рахунок НОМЕР_6 з відповідними відсотками; за депозитним договором від 19.01.2013 №SAMDN80000732341173, рахунок НОМЕР_7 з відповідними відсотками та стягнути з ОСОБА_1 сплачений судовий збір (а.с.97-101).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просили позов задовольнити. Крім іншого пояснили, що на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 претендує як спадкоємець 4 черги; в квартирі АДРЕСА_2 є його ? частина як в майні чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, інша ? частина є спадковим майном; на грошові кошти він має право в повному обсязі по заповідальним розпорядженням. Зустрічний позов визнали частково, а саме в частині яку успадковує відповідач після смерті матері.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5 у судовому засіданні проти первісного позову заперечували, вважаючи вимоги безпідставними та наполягали на задоволенні зустрічної позовної заяви в повному обсязі.

В судове засідання 08 грудня 2014 року ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5 не з'явилися. ОСОБА_3 надав суду заяву щодо відкладення справи у зв'язку з хворобою його представника ОСОБА_5 Доказів поважних причин своєї неявки та не явки свого представника в судове засідання 08 грудня 2014 року не надав.

Оскільки всі сторони по справі надали свої пояснення з приводу заявлених позовних вимог, надали пояснення при дослідженні письмових матеріалів справи, суд, враховуючи строки розгляду справи, вважає за можливе закінчити розгляд справи за відсутності не з'явившихся учасників процесу.

Суд, вислухавши сторони, представників сторін, допитавши свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із ч.1 Прикінцевих положень Сімейного кодексу України цей Кодекс набрав чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 1 січня 2004 року.

Відповідно до статей 16, 17 Закону України «Про власність», статті 22 КпШС України, який був чинним до 1 січня 2004 року, спільною сумісною власністю визнавалось майно, нажите подружжям за час шлюбу (майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім'ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю). В інших випадках спільна власність громадян визнавалась частковою. Якщо розмір часток у такій власності не було визначено й учасники спільної власності при придбанні майна не виходили з рівності їхніх часток, розмір частки кожного з них визначався ступенем його участі працею й коштами у створенні спільної власності.

У даній справі позивачем ОСОБА_1 визначено предметом поділу квартира АДРЕСА_2, яка була придбана по договору купівлі-продажу від 11.10.1996 (а.с.30,107), тобто під час дії норм КпШС, що діяли до 01 січня 2004 року, та Закону України «Про власність». В свою чергу саме вимога поділу майна обумовила заявлення вимоги про встановлення юридичного факту.

Встановлення такого факту передбачено в судовому порядку (ст. 256 ЦПК України 2004 року), однак з урахуванням того, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. До набрання чинності цивільним процесуальним кодексом України в редакції 2004 року, встановлення таких фактів законом не передбачалося.

Зважаючи на це, суд відзначає, що сам по собі факт проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу до 01 січня 2004 року не створює юридичних наслідків, як в разі відсутності вимог про поділ майна, набутого у цей період, так і за наявності таких, оскільки виникнення права спільної власності за нормами КпШС УРСР пов'язані з встановленням факту створення сторонами спільної часткової власності на майно та визначення ступеня участі в цьому сторін працею й коштами. Позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів своєї участі у придбанні квартири АДРЕСА_2, а саме працею або коштами, а відтак, вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю сторін з травня 1990 року по 01 січня 2004 року та визнання квартири АДРЕСА_2 спільним майном чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу задоволенню не підлягають.

Посилання позивача за первісним позовом ОСОБА_1 на пояснення свідків щодо встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу до 01 січня 2004 року, не може бути прийнято до уваги, оскільки жодний із допитаних в судовому засіданні свідків не надав покази стосовно ступеня участі в придбанні квартири АДРЕСА_2 працею й коштами ОСОБА_1 та ОСОБА_4, кожним окремо.

Крім того, відмовляючи у задоволенні первісного позову в частині визнання квартири АДРЕСА_2 спільним майном ОСОБА_4 та ОСОБА_1, суд звертає увагу також на той факт, що в цей період ОСОБА_1 перебував в іншому шлюбі.

Так, відповідно до ст.44 КпШС УРСР шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.

В судовому засіданні встановлено та визнається сторонами, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 1991 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_13 розірвано. Разом з тим, у встановленому законом порядку державна реєстрація розірвання шлюбу укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_13 відбулася лише в 2014 році (а.с.46).

Вирішуючи вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 року, суд не знаходить підстав для задоволення таких вимог, оскільки встановлення такого факту не породжує юридичних наслідків.

Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого 17 вересня 2013 року Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 1450 (а.с.10).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1, яка належала померлій на підставі свідоцтва про право власності на житло від 01 червня 2007 року, виданого Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради згідно з розпорядженням від 01 червня 2007 року №4/391-07, квартири АДРЕСА_2, яка належала останній на підставі договору купівлі-продажу від 11.10.1996, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 та зареєстрованого в реєстрі під № 6789, а також грошові вклади в ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с.104,106,107,108,5-8,109).

Відповідно до ст.ст.1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 1 статті 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно статті 1259 ЦК України черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Доказів того, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу опікувався, матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу спадкодавцеві ОСОБА_4, яка через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво була у безпорадному стані, позивачем за первісним позовом ОСОБА_1, суду не надано.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_4 не була людиною похилого віку, не перебувала в безпорадному стані, до останнього обслуговувала себе сама, не потребувала матеріальної допомоги, захворіла раптово, до смерті хворіла два тижні, що не заперечували сторони в судовому засіданні - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та підтвердили допитані свідки ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_10

Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 є її син - ОСОБА_3

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 у встановлений законом строк звернувся до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 (а.с.110).

Постановою державного нотаріуса Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори Коцар І.В. від 20 серпня 2014 року відмовлено позивачу за зустрічним позовом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки відсутні правовстановлюючи документи на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_1 (а.с.113).

Оскільки позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 використав позасудовий шлях оформлення спадкових прав і отримав відмову, він вимушений був звернутися до суду.

З огляду на зазначені норми чинного законодавства, при наявності спадкоємця першої черги, який у встановленому законом порядку від спадкування не усунений, інші підстави, які б давали право суду змінити черговість спадкування, в суді під час розгляду справи не встановлено.

Таким чином, оскільки спадкоємцем першої черги є відповідач за первісним позовом ОСОБА_3, то зустрічний позов в частині визнання за ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 49,4 кв.м., а також право власності на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 37,0 кв.м. підлягає задоволенню, а первісний позов ОСОБА_1 щодо визнання його спадкоємцем четвертої черги та визнання за ним права власності на спадкове майно задоволенню не підлягає.

Що стосується позовних вимог сторін - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на право спадкування грошових вкладів, то в цій частині обидва позову не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, на ім'я ОСОБА_4 у Індустріальному відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» відкриті депозитні рахунки: 21.06.2006 за картковим рахунком НОМЕР_3; за депозитним Договором від 22.11.2010 №SAMDN180000712997245, рахунок НОМЕР_4; за депозитним Договором від 23.11.2012 №SAMDN8000073064697, рахунок НОМЕР_5; за депозитним Договором від 31.12.2012 №SAMDN80000731910537, рахунок НОМЕР_6; за депозитним Договором від 19.01.2013 №SAMDN80000732341173, рахунок НОМЕР_7, що підтверджується відповіддю ПАТ КБ «Приватбанк» від 12.06.2014 за Вх. № 2131/02-14 (а.с.109).

Відповідно до частин 1,2 статті 1228 ЦК України вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі). Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.

За життя ОСОБА_4 розпорядилася вкладами та зробила заповідальне розпорядження зазначеними вище вкладами на ім'я ОСОБА_1 (5-8,109). Оскільки заповідальні розпорядження у встановленому законом порядку не визнані недійсними, то позовні вимоги ОСОБА_3 в цій частині у зв'язку з викладеним не підлягають задоволенню.

В абз.2 п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Оскільки позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 не надано доказів відмови нотаріальної контори у видачі свідоцтва про право на спадщину стосовно спірних грошових коштів, які обліковуються на вкладах ПАТ КБ «Приватбанк», то його позов в цій частині до суду є передчасним.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі, зустрічний позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням результату розгляду справи та відповідно до вимог ст.88 ЦПК України cудові витрати за первісним позовом компенсуванню не підлягають та відносяться на рахунок позивача за первісним позовом ОСОБА_1, за зустрічним позовом, з урахуванням часткового задоволення, з ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_2, на користь ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, слід стягнути понесені останнім судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1973 грн. 88 коп.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 88, 214, 215, 218, 222 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_3, де третя особа Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та про поділ майна - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати за первісним позовом компенсуванню не підлягають та відносяться на рахунок позивача за первісним позовом ОСОБА_1

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, де третя особа Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 49,4 кв.м., а також право власності на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 37,0 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_2, на користь ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1973 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят три) грн. 88 коп.

В іншій частині зустрічного позову - відмовити.

З повним текстом рішення суду сторони можуть ознайомитися 12 грудня 2014 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам процесу негайно після його проголошення.

Суддя О.Б.Подорець