Рішення № 41891318, 26.11.2014, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/9595/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2014 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді - Предоляк О.С.

при секретарі - Коваль Т.М.

з участю представників: позивача - ОСОБА_1, відповідача - Уштан А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Завод «Фрегат» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до публічного акціонерного товариства «Завод «Фрегат» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та моральної шкоди завданої внаслідок ушкодження здоров'я.

Зазначає, що 17 липня 2014 року на 16 км автодороги Кіровоград - Попашне, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля Ніссан Прімера, д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля Фольксваген Крафтер, д.н.з. НОМЕР_2 під його керуванням. За фактом ДТП, на водія ОСОБА_4, складено протокол про адміністративне правопорушення АВ2 №995339 за статтею 124 КУпАП. Постановою Ленінського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.

Просить стягнути на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 37 677,14 грн. та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., а також судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 позов підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача - ПАТ «Завод «Фрегат» - Уштан А.В. проти позову, в частині визначення розміру матеріальної шкоди, заперечувала з мотивів та підстав викладених у письмових запереченнях на позов.

Позивач ОСОБА_3 та третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_5, в судове засідання не з'явились.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані та надані докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, а також не заперечується сторонами, що 17 липня 2014 року на 16 км автодороги Кіровоград - Попашне, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля Ніссан Прімера, державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля Фольксваген Крафтер, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням позивача - ОСОБА_3

Власником автомобіля Фольксваген Крафтер державний номерний знак НОМЕР_2 є позивач - ОСОБА_3, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 12.03.2013 року серія НОМЕР_4, виданого Кременчуцьким ВРЕР.

Власником автомобіля Ніссан Прімера державний номерний знак НОМЕР_5 є публічне акціонерне товариство «Завод «Фрегат», що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №9413358 від 23.07.2014 року виданої УДАІ УМВС України в Кіровоградській області, за кермом якого знаходився водій ОСОБА_6, який перебуває з відповідачем - ПАТ «Завод Фрегат» у трудових відносинах.

На час дорожньо-транспортної пригоди, власником автомобіля Ніссан Прімера державний номерний знак НОМЕР_3 був відповідач - ПАТ «Завод «Фрегат».

В результаті дорожньо-транспортної пригоди вказані автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Ленінського районного суду Дніпропетровської області від 14.08.2014 року, ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, яка набрала чинності 26.08.2014 року.

Відповідно до ч.4 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Отже, вина водія ОСОБА_5 встановлена постановою суду у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно полісу серія АІ № 2135248 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільна відповідальність водія ОСОБА_4 застрахована у Страховій компанії «Уніка».

Відповідно ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 218 від 21.07.2014 року складеного судовим експертом ОСОБА_7, вартість матеріального збитку нанесеного позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить 86 482,09 грн.

22.08.2014 року страхова компанія «Уніка» виплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 49 504,95 грн., в межах ліміту відповідальності страховика, згідно ст. 6, 22 ЗУ «Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням франшизи.

26.08.2014 року позивачем, на адресу відповідача - ПАТ «Завод Фрегат», направлено лист-вимогу про сплату матеріальної шкоди у розмірі 37 677,14 грн., що становить різницю між встановленим експертним дослідженням, розміром матеріальної шкоди та виплаченим позивачу страховим відшкодуванням.

03.09.2014 року відповідач - ПАТ «Завод Фрегат» направив на адресу позивача лист-відповідь, згідно якого відповідач не погоджується з розміром матеріальної шкоди у зв'язку з недостатньою ясністю і повнотою експертного дослідження.

У зв'язку з недосягненням згоди щодо розміру відшкодування позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

У судовому засіданні представник відповідача зазначила, що відповідач не погоджується лише з розміром матеріальної шкоди, визначеної експертним дослідженням, при цьому інші обставини справи, відповідачем не заперечуються.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На виконання вищевказаних норм цивільного процесуального законодавства, судом роз'яснено сторонам право заявити клопотання, зокрема, про призначення по справі судової автотехнічної експертизи, а також наслідки невчинення таких процесуальних дій.

Клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи сторонами заявлено не було, як і не було запропоновано суду альтернативного (додаткового) висновку експертного автотоварознавчого дослідження.

Будь яких інших доказів про розмір завданої позивачу шкоди, які б спростовували зазначений висновок, суду не надано і про наявність таких доказів не зазначено. Посилання представника відповідача, що автомобіль оглядався за відсутності представника відповідача та третьої особи не спростовує висновку авто - товарознавчого дослідження № 218 від 21.07.2014року.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяг із них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Суд відповідно до вимог ст.ст. 212, 213 ЦПК України ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 386 ЦК України, власник майна, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У відповідності до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1993 року за № 6, з подальшими змінами та доповненнями, визначено, що не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки з зв'язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо). Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися. Під час розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди за ст. 1172 ЦК України суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 1166 ЦК України, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває у трудових відносинах із цією організацією, і шкоду було заподіяно нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків незалежно від того, яким саме працівником цієї організації (постійним, сезонним, тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах) вона була.

У відповідності до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодування).

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а тому збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Верховний суд України в п. 9 Постанови Пленуму «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року за № 6 роз'яснив, що у випадку коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна,робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

Оскільки страхова компанія «Уніка» здійснила страхову виплату позивачу у розмірі 49 504, 95 грн., різницю від страхової виплати і спричиненої позивачу шкоди у розмірі 37 677,14 грн. необхідно стягнути з відповідача.

Заперечення представника відповідача, не спростовують вказаних висновків суду.

Не знайшло своє підтвердження також використання позивачем автомобіля для підприємницької діяльності, оскільки вказана обставина не доведена відповідачем, вимога про стягнення упущеної вигоди перед судом не ставилась і відтак носить характер припущення.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди у зв'язку з пошкодженням його майна та у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Вказана вимога підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а частиною другою цієї статті передбачений вичерпний перелік для відшкодування моральної шкоди.

Згідно статті 1167 Цивільного кодексу України Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У відповідності до ч.1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Вказана норма стосується відшкодування як майнової так і моральної шкоди, завданої працівником юридичної особи під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Таких висновків дійшов Верховний суд України, який в п. 8 Постанови Пленуму «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року № 4 визначив, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

У відповідності до ч.3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючі те, що суб'єктом відповідальності за шкоду, заподіяну позивачу третьою особою, є відповідач - ПАТ «Завод «Фрегат», з яким водій ОСОБА_5 перебував у трудових правовідносинах, така юридична особа зобов'язана відшкодувати позивачу моральну шкоду.

Суд приходить до висновку, що на користь позивача з відповідача необхідно стягнути суму у розмірі 1000 грн., вважаючи, що цей розмір адекватно відображає ступінь моральних та душевних страждань позивача у зв'язку з його вимушеними негативними змінами в звичному житті, що настали внаслідок ДТП, виходячи із характеру немайнових втрат, їх тривалості та можливості відновлення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховані вимоги розумності і справедливості. Це, на думку суду, достатній розмір для відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 4 000 грн. необхідно відмовити.

Також, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 700 грн. в рахунок оплати висновку автотоварознавчого дослідження №218 від 28.07.2014 року, що підтверджується квитанцією №218 від 24.07.2014 року.

Разом з тим, суд відмічає, що ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. Оскільки при розгляді справи зі сторони відповідача не ставилося питання про належність позивачу частин автомобіля, які були замінені при ремонті автомобіля позивача, також в письмових запереченнях не ставиться питання про зобов'язання ОСОБА_3 повернути замінені частини автомобіля відповідачу, то дане питання судом не вирішується. Суд приймає до уваги, що пошкоджені деталі автомобіля, що були замінені відсутні.

Судові витрати підлягають розподілу згідно ст. 88 ЦПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам (судом задоволено 90, 63% позовних вимог) у сумі 4360,73 грн

Керуючись ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1172, 1187, 1192 Цивільного кодексу України, ст.ст. 14, 57 - 59, 84, 88, 89,208, 209, 212 - 215, 218, 223 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Завод «Фрегат» (код ЄДРПОУ 14312387) на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди - 37 677,14 грн. (тридцять сім тисяч шістсот сімдесят сім гривень чотирнадцять копійок); у відшкодування моральної шкоди - 1 000 грн. (одна тисяча гривень); в рахунок оплати експертного автотоварознавчого дослідження - 700 грн. (сімсот гривень) та судові витрати у сумі 4360, 73 грн. (чотири тисячі триста шістдесят, 73), а всього: 43737, 87 грн. (сорок три тисячі сімсот тридцять сім гривень, 87).

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного Суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.

Суддя :