Ухвала суду № 41891285, 08.12.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/9089/14 Головуючий у І інстанції Медвідь Н.О.Провадження № 22-ц/780/6566/14 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н.С.Категорія 38 08.12.2014

УХВАЛА

Іменем України

08 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Верланова С.М., Березовенко Р.В.

при секретарі Бобко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 вересня 2014 року за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, третя особа Дмитрівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області про визнання власності та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року позивачка ОСОБА_4 звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 22.02.2006 ОСОБА_5 подарував її сину ОСОБА_3 ? частину жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель та ? частину земельної ділянки, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Правовстановлюючі документи на ? частину жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель на ім'я її сина ОСОБА_3 вона отримала, а що стосується земельної ділянки, то 22.07.2014 державний реєстратор Абрамська Є.М. винесла рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в зв'язку неподанням усіх необхідних документів, а 04.08.2014 винесла рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень з тих підстав, що документи заявником надані не були.

Вважаючи, що оскільки технічна документація відповідно до законодавства погоджена та затверджена відповідними органами державної влади, відсутні підстави для відмови у реєстрації права власності на ? частину земельної ділянки на ім'я її сина ОСОБА_3, просила визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222484405:03:002:0067, загальною площею 0,1150 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1. Зобов'язати Реєстраційну службу Києво - Святошинського районного управління юстиції Київської області здійснити державну реєстрацію права власності на ? частину цієї земельної ділянки, на ОСОБА_3

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 29 вересня 2014 року відмовлено у задоволені позову.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до вимог ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно п. 12 положення «Про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції» Наказ Міністерства юстиції України 23.06.2011 № 1707/5 Реєстраційна служба відповідно до покладених на неї завдань здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до закону.

Згідно п. 20 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868 за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації. У разі проведення державної реєстрації прав на житловий будинок, будівлю або споруду одночасно з державною реєстрацією прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, державний реєстратор приймає одне рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації щодо таких об'єктів.

Згідно ст. 24. ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заявлене право вже зареєстровано.

Частинами 1, 2 ст. 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За правилами ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою.

По справі встановлено, що 22.02.2006 ОСОБА_5 подарував сину позивачки ОСОБА_3 ? частину жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель та 0,0575 га земельної ділянки, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд. Дане майно знаходиться в АДРЕСА_1.

Правовстановлюючі документи на ? частину будинку з відповідною частиною надвірних будівель на ім'я сина позивача ОСОБА_3 вона отримала; щодо реєстрації прав на земельну ділянку, рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Києво - Святошинського районного управління юстиції Київської області від 22.07.2014 розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень зупинено у зв'язку неподанням усіх необхідних документів, а саме витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; 04.08.2014 рішенням відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки, позивачкою не усунено обставин, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, а саме - не надано відповідних документів.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що позивачкою не доведено факту наявності порушення прав власності неповнолітнього на земельну ділянку з боку відповідача, не доведено факту протиправної поведінки відповідача, та причинний зв»язок з можливим порушенням прав його на земельну ділянку.

Як видно з матеріалів справи, позивачка не заперечувала, що для реєстрації земельної ділянки нею були подані не усі необхідні документи для цього, також не заперечувала, що вона не виконала рішення реєстратора про зупинення розгляду її заяви.

Крім того, з державного акту про право власності серія ЯБ №2286071 від 22.02.2006 року на ім'я ОСОБА_5 вбачається, що на даному акті є відмітка нотаріуса про дарування частини земельної ділянки площею 0,0575 га ОСОБА_5 від 22.02.2006 року (а.с. 8).

Будь-які дані про те, що відповідачем оспорюється ( не визнається) право заявника на частину земельної ділянки, подарованої йому ОСОБА_5 матеріали справи не містять, докази цьому позивачка не надала.

За умови надання необхідних документів, позивачка не позбавлена права вирішити питання про реєстрацію прав на земельну ділянку та їх обтяжень у передбаченому законом порядку, зокрема, шляхом звернення до державної реєстраційної служби.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін , якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду відповідає вимогам закону. Підстав для задоволення апеляційної скарги при апеляційному розгляді справи не встановлено.

В апеляційній скарзі не приведено доводів, які б спростували висновки суду, викладені в рішенні.

Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: