Рішення № 41890766, 10.12.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/4515/14-ц Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О. П.

Категорія 24 Доповідач Шевчук А. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Шевчук А.М.,

суддів: Забродського М.І., Заполовського В.Й.,

з участю секретаря судового засідання: Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 14 жовтня 2014 року,-

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (далі - КП "Житомиртеплокомуненерго" або позивач, або виконавець) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач або споживач). Остаточно просило стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з централізованого опалення у сумі 15 107,65 грн. за період з 01 серпня 2010 року по 01 жовтня 2014 року (а.с.34). В обґрунтування позову посилалося на те, що централізовано обігріває квартиру АДРЕСА_1, але відповідач не оплачує за опалення оселі.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 14 жовтня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача борг за спожиті послуги з централізованого опалення у сумі 15 107,65 грн. за період з 01 серпня 2010 року по 01 жовтня 2014 року. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Просить рішення скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт надання позивачем послуг з теплопостачання належної якості; платіж внесений нею авансом 100% за період, в який послуги не надавались, плата не може бути зарахована в рахунок погашення минулого боргу та не означає визнання або підтвердження нею факту заборгованості; суд не розглянув її клопотання про розстрочення боргу шляхом щомісячного погашення у розмірі 200 грн.

Розглянувши справу, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню (ч.1ст.61 ЦПК України).

Сторони не заперечують тієї обставини, що відповідачу на праві власності належить чотирикімнатна квартира АДРЕСА_1 (а.с.9).

Згідно з ч.4 ст.319 ЦК України власність зобов'язує.

Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено законом (ч.1 ст.322 ЦК України).

Централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормальної температури повітря у приміщенні квартири, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Із листа від 04 серпня 2014 року №3287/5 та чинного рішення виконкому Житомирської міської ради від 01 жовтня 2009 року «Про хід виконання рішення міськвиконкому від 29.09.09 №653 «Про внесення змін до рішення міськвиконкому від 09.08.07 №610 «Про порядок повернення майна орендованого ЖОПТМ «Житомиртеплокомуненерго» в комунальну власність міста Житомира» вбачається, що житловий будинок, у якому знаходиться квартира відповідача, обладнаний системою централізованого опалення та з 01 жовтня 2009 року забезпечується централізованим теплопостачанням від районної котельні №11 Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради (а.с.30,28).

Стаття 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, п.40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03 жовтня 2007 року №1198, зобов'язують ОСОБА_1 оплачувати спожиту теплову енергію.

Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим (п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення).

Однак, відповідач, будучи власником нерухомого майна, не виконує вимог закону та не оплачує за спожиту теплову енергію. Так, станом на 13 жовтня 2014 року утворилася заборгованість за централізоване опалення у сумі 15 107,65 грн. за період з 01 серпня 2010 року по 01 жовтня 2014 року, що підтверджується розрахунком (а.с.35-36).

Нарахування за послуги здійснено відповідно до тарифів (а.с.25-27).

Доводи апеляційної скарги відносно того, що позивач надавав послуги з централізованого опалення не в повному обсязі та зниженої якості, зокрема з відхиленням їх кількісних і якісних показників від нормальних, та не проводив при цьому перерахунків розміру плати за надані послуги не підтверджуються допустимими доказами.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.59 ЦПК України).

Так, статтею 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення врегульовано, що для складання та підписання акта-претензії споживача до виконавця, в якому зазначаються строки, види порушень кількісних і якісних показників послуг тощо, споживач має викликати представника виконавця - суб'єкта господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідної послуги.

Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше двох робочих днів.

Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їх підписами. У разі неприбуття представника виконавця у визначений строк або необґрунтованої відмови від підписання, акт-претензія вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.

Акт-претензія подається виконавцю, який впродовж трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає споживачеві обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.

Довідкою від 04 серпня 2014 року №3278/16 підтверджується той факт, що у період з 01 жовтня 2009 року по 01 березня 2014 року відповідач не зверталася до позивача з приводу відсутності теплопостачання у квартирі або створення комісії по відключенню приміщення від внутрішньобудинкових мереж центрального опалення (а.с.29).

У судовому засіданні ОСОБА_1 не спростувала тієї обставини, що за спірний період не зверталася до позивача для складання акта-претензії.

Питання перерахунку платежів є похідним від акта-претензії, а тому посилання на застосування до спірних правовідносин Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 року №151, є передчасним.

Суд розглядає спір на підставі доказів, наданих сторонами (ст.10 ЦПК України). Допустимими доказами не підтверджується надання відповідачу послуги з централізованого опалення не в повному обсязі або зниженої якості. Оскільки рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, то суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що у спірний період позивач належно обігрівав оселю відповідача, остання споживала послуги з централізованого опалення, але їх не оплачувала.

Чинне законодавство передбачає розумний баланс між правами та обов'язками. Абсолютного права не існує. Право породжує обов'язки. Так, право власності відповідача породило для неї обов'язок утримувати своє майно та оплачувати послуги, пов'язані з належним його утриманням. Позивач надає послуги з централізованого опалення, відповідач споживає ці послуги, а тому зобов'язана за них платити, оскільки сама по собі відсутність договору не звільняє її від оплати.

Відповідач заявою, зробленою до винесення судом рішення, заявила про застосування позовної давності (а.с.13).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч.1 ст.257 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч.1,3 ст.264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Квитанцією від 01 серпня 2013 року №00300015 ОСОБА_1 сплатила 180 грн. за опалення за липень місяць 2013 року (а.с.16).

Таким чином, перебіг трирічної позовної давності перервався 01 серпня 2013 року та після переривання почався заново, а відтак за період з 01 серпня 2010 року по 01 жовтня 2014 року порушене право позивача підлягає захисту у судовому порядку, а доводи апеляційної скарги в цій частині не ґрунтуються на нормах права.

З огляду на наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно стягнув з відповідача заборгованість за централізоване опалення чотирикімнатної квартири у сумі 15 107,65 грн. за спірний період (17 876,50 грн. - 2 768,85 грн. = 15 107,65 грн.).

Однак, у мотивувальній частині свого рішення, суд першої інстанції помилково послався на ст.ст.67,68 ЖК України. Дані норми права не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки регулюють зобов'язання наймача, а не власника.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права (ч.3 ст.303 ЦПК України).

У зв'язку з тим, що норми матеріального права порушені, оскільки суд першої інстанції застосував закон, який не поширюється на спірні правовідносини, то відповідно до ст.309 ЦПК України колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції, виключаючи із його мотивувальної частини посилання на ст.ст. 67,68 ЖК України.

Відповідач просить розстрочити борг шляхом щомісячного погашення у розмірі 200 грн. у порядку, передбаченому ст.217 ЦПК України, що є правом, а не обов'язком суду.

ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження обставин, на які посилається, обґрунтовуючи розстрочку, а тому на даний момент колегія суддів не має правових підстав для задоволення прохання відповідача про розстрочку.

Питання про розстрочку також може бути розглянуто в порядку виконання судового рішення.

У решті рішення залишається без змін.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,309,313-314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 14 жовтня 2014 року змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення суду посилання на статті 67,68 ЖК України.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: