Рішення № 41890710, 11.12.2014, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/1841/14-ц

Провадження № 2/355/690/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 року Баришівський районний суд Київської області в складі

головуючого судді Лисюка О.Д.

при секретарі Ющенко Л.А.

з участю адвоката ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Баришівка справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним,

встановив:

позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з названим позовом стверджуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його батько ОСОБА_5 Після його смерті позивач дізнався про існування заповіту від 06.03.2010 року, згідно якого ОСОБА_5 заповів ОСОБА_4 житловий будинок з господарськими будівлями, земельну ділянку площею 0.146га, та земельну ділянку площею 1,985 га.

Посилаючись на те, що на момент складання заповіту, ОСОБА_5, дізнавшись про свою невиліковну хворобу постійно перебував в пригніченому стані та втратив сенс життя, відповідачка із своєю матір'ю ОСОБА_6 під впливом тяжкої хвороби та на вкрай невигідних для заповідача обставин, заставили останнього скласти заповіт, який не відповідав його дійсній волі.

Просив суд визнати заповіт ОСОБА_5 , складений 06.02.2010 року, недійсним.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 свої позовні вимоги викладені в позовній заяві підтримав пояснивши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його батько - ОСОБА_5 Після його смерті стало відомо про існування заповіту від 06.03.2010 року складеного батьком за яким, останній заповів своїй доньці ОСОБА_4 своє майно, а саме:

житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 0.146 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 земельну ділянку площею 1.985 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3

ОСОБА_5 протягом останніх років хворів на рак. Враховуючи те, що він ще не був особою похилого віку, мав відповідальну роботу та багато планів на майбутнє, дана звістка його дуже засмутила, він постійно перебував у пригніченому стані та практично втратив сенс життя.

Таким станом батька на свою користь скористались його дружина ОСОБА_6 і його дочка ОСОБА_4, які схилили ОСОБА_5 до того, щоб він склав заповіт на користь ОСОБА_4 за яким заповів останній житловий будинок та дві земельні ділянки.

Про існування даного заповіту йому не було нічого відомо, оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_4 до смерті батька приховували від нього даний документ через те, що він міг вмовити ОСОБА_5 скасувати його.

У зв'язку з тим, що заповіт ОСОБА_5 складений 06.03.2010 року був складений під впливом тяжкої обставини на невигідних для нього умовах, оскільки він суперечив волі заповідача розділити належне йому майно порівну між обома своїми дітьми - ОСОБА_3, та ОСОБА_4, на підставі ст.ст.203,215,233 ЦК України просив суд визнати його недійсним.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача ОСОБА_2 суду пояснив, що посилання позивача на пригнічений стан його батька, пов'язаний із важкою хворобою, уже був предметом судового дослідження при розгляді цивільної справи про усунення його довірительки ОСОБА_4 від спадкування та не знайшов свого підтвердження.

Окрім того, заповіт взагалі не може бути віднесено до правочинів, вчинених під впливом тяжкої обставини та на вкрай не вигідних умовах, оскільки заповіт взагалі не передбачає оплатність. Окрім того, спадщина за заповітом відкривається після смерті спадкодавця в зв'язку з чим, після його смерті, в нього природно не можуть існувати матеріальні інтереси.

З огляду на вищенаведене, просить суд в позові відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_6 також заперечує проти заявленого позову та пояснила, що її покійний чоловік ОСОБА_5 до останніх днів свого життя працював виконробом дільниці № 2 БМУ-5 компанії « Нафтогаз України » і в його обов'язки входило керівництво дільницею, організація будівельно-монтажних робот.

Дізнавшись про хворобу чоловіка, вони із дочкою наполягли на тому, щоб останній пройшов курс лікування в онкологічній клініці « Інновація» і після проведеного лікування, стан чоловіка значно покращився. Посилання позивача на те, що ОСОБА_5 був у пригніченому стані, не відповідає дійсності. Так, чоловік завжди був життєрадісним, брав участь у громадському житті колективу, був душею любої компанії.

Більш того, судами вже неодноразово досліджувалось і позивачеві це достеменно відомо, що причина смерті покійного ОСОБА_5, не пов'язана із онкозахворюванням, оскільки смерть останнього настала внаслідок атеросклеротичного кардіосклерозу.

Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог внаслідок їх безпідставності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що заявлений позов не підлягає до задоволення виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у віці 69 років помер ОСОБА_5 про що 05 травня 2012 року в Книзі реєстрації смертей відділу державної реєстрації актів цивільного стану Баришівського районного управління юстиції у Київській області зроблено відповідний запис за № 48 ( свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 ).

За життя, а саме 06 березня 2010 року, ОСОБА_5 склав заповіт згідно якого, заповів своїй доньці ОСОБА_4 своє майно, а саме:

житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 0.146 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 земельну ділянку площею 1.985 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 58 ЦПК України встановлено принцип належності доказів.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 не надав суду будь-яких доказів, які беззаперечно стверджують про те, що на момент оформлення заповіту, покійний ОСОБА_5 знаходився в пригніченому стані в зв'язку чим склав заповіт, який не відповідав його дійсній волі.

Разом із тим відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В ході розгляду даної справи було встановлено, що в жовтні місяці 2012 року позивач ОСОБА_3 звертався до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_4 про усунення її від права на спадкування. Позовні вимоги були зокрема обґрунтовані тим, що покійний ОСОБА_5 ( який є батьком як позивача так і відповідачки ), перебував у безпорадному стані через похилий вік , тяжку хворобу та потребував сторонньої допомоги, яку його сестра батьку не надавала.

Рішенням від 11.01.2013 року Баришівський районний суд відмовив в задоволені позовних вимог через їх надуманість та необґрунтованість. В ході судового розгляду судом було встановлено, що покійний ОСОБА_5 до дня смерті працював на посаді виконавця робіт дільниці № 2 БМУ-5 компанії « Нафтогаз України». До його безпосередніх обов'язків входило керівництво виробничо-господарською діяльністю дільниці, організація будівельно-монтажних робіт. Окрім того, робота була тісно пов'язана з постійними відрядженнями. Покійний ОСОБА_5 до своєї роботи відносився надзвичайно відповідально, виконував її якісно і в строк, до останніх днів свого життя, брав активну участь у громадському житті колективу.

За таких обставин судом було беззаперечно встановлено, що ОСОБА_5 до дня своєї смерті не перебував у безпорадному стані, тобто у стані безпомічності, неспроможності через тяжку хворобу, а міг сам фізично та матеріально забезпечувати умови свого проживання та проживання своєї родини.

Окрім того судом встановлено, що смерть ОСОБА_5 наступила внаслідок смерть останнього настала внаслідок атеросклеротичного кардіосклерозу та не була пов'язаною із онкологічним захворюванням.

вказане рішення було залишено без змін.

В березні місяці 2013 року ОСОБА_3 знову звернувся із позовом до ОСОБА_4 про визнання нікчемним заповіту від 06.03.2010 року, складеного покійним ОСОБА_5 ( тобто саме того заповіту, визнання недійсним якого є предметом позову у цій справі ).

Рішенням від 27.11.2013 року Баришівський районний суд також відмовив в задоволені позовних вимог через їх необґрунтованість. В ході судового розгляду не знайшло свого підтвердження, що ОСОБА_5 перебував у пригніченому психічному стані через наявну хворобу.

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 03.11.2014 року рішення суду залишено без змін.

Таким чином, основоположне посилання позивача ОСОБА_3 як на підставу своїх позовних вимог про визнання заповіту недійсним про те, що покійний ОСОБА_5, після того як дізнався про свій діагноз постійно перебував в пригніченому стані та фактично втратив сенс життя, не знайшло свого підтвердження.

За таких обставин суд вважає, що заявлений позов є безпідставним, необгрунтованим та не підлягає до задоволення.

Встановлені судом обставини підтверджуються:

копією заповіту від 06.03.2010 року; копією спадкової справи № 153/2012 року щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 копією рішення Баришівського районного суду Київської області від 11.01.2013 року; копією ухвали колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 15.04.2013 року; копією рішення Баришівського районного суду Київської області від 27.11.2013 року; копією ухвали колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 03.11.2014 року; іншими матеріалами справи 15.04.2013 року.

Керуючись ст.ст.10,11,57-61, 88,209,212,214-215,218 ЦПК України, суд, -

Вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, залишити без задоволення.

На дане рішення апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Баришівського районного суду О. Д. Лисюк