Рішення № 41890223, 08.12.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2014 р. Справа № 914/3604/14

За позовом: Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» в особі Відокремленого підрозділу «Вокзал станції Львів», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз», м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

про стягнення 17 214,98 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Чеботар Є.О.

Представники:

Від позивача: Жовтенецький В.М. - представник за довіреністю № НЮ -32 від 01.01.2014р.

Від відповідача: Бучківська М.Б. - представник за довіреністю № 178 від 26.08.2014р.

Від третьої особи: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця» в особі Відокремленого підрозділу «Вокзал станції Львів» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз» про стягнення заборгованості в сумі 17 214,98 грн.

Ухвалою від 13.10.2014 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 27.10.2014 р. Ухвалою суду залучено третю особу яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору оренди №197 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 22.12.2009р. не здійснив оплату орендної плати на рахунок позивача (балансоутримувача) відповідно п.3.6. Договору за період з вересня 2011р. по квітень 2014р., у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 17 214,98 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримали, просять позов задоволити повністю. Зазначив, що відповідачем не сплачено орендної плати в розмірі 30% на рахунок балансоутримувача відповідно до п.3.6. Договору.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечує з підстав зазначених у відзиві (вх.№ 45655/14 від 27.10.2014р.) та доповненням до відзиву (вх.№ 52737/14 від 04.12.2014р.), просить в позові відмовити.

В судове засідання третя особа явку повноважного представника не забезпечила, про причини не явки суд не повідомила.

В судовому засіданні 08.12.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

22.12.2009р. між РВ ФДМУ по Львівській області (орендодавець) та ТзОВ "Сюрприз" (орендар) укладено договір оренди № 197 нерухомого державного майна (надалі - Договір), згідно умов якого орендодавець передав, а орендар (відповідач у справі) прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частину площі приміського касового залу будівлі вокзалу станції Львів, загальною площею 6,00 кв.м., за адресою м. Львів, пл. Двірцева, 1, що перебуває на балансі відокремленого підрозділу "Вокзалу станції Львів" ДТГО "Львівська залізниця" (Балансоутримувач, позивач у справі).

Відповідно до п. 1.2 Договору, майно передається в оренду з метою: 4,00 кв.м. для розміщення торгівельного об'єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи; 1,00 кв.м. для розміщення торгівельного об'єкту з продажу непродовольчих товарів; 1,00 кв.м. для розміщення торгівельного об'єкту з продажу алкогольних та тютюнових виробів.

31.07.2011р. укладено договір про внесення змін до Договору, яким внесено зміни в площу орендованого майна, яка становить 6,4м2, з яких 4,4м2 для розміщення торгівельного об'єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи; 1м2 розміщення торгівельного об'єкту з продажу алкогольних та тютюнових виробів, 1м2 для розміщення торгівельного об'єкту з продажу непродовольчих товарів.

Згідно п.2.1 Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акту приймання-передачі майна.

Відповідно до п.п.3.1-3.3 Договору, орендна плата становить без ПДВ за базовий місяць оренди жовтень 2009р. 808,44грн.; орендна плата за перший (базовий) місяць оренди - грудень 2009р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди жовтень 2009р. на індекс інфляції за листопад та грудень 2009р.; нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством; орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно п.3.6 Договору, орендна плата перераховується до Державного бюджету та Балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України, чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: 70% - до Державного бюджету України; 30% - на рахунок Балансоутримувача.

Відповідно до п.3.7 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у повному у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно п.3.8 Договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 22.12.2009р. по 19.12.2012р. включно (п. 10.1. Договору).

26.04.2010р. між РВ ФДМУ по Львівській області (орендодавець) та ТзОВ "Сюрприз" (орендар) укладено договір про внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 22.12.2009р. №197, яким строк дії договору продовжений до 10.04.2013р. включно.

Майно було передано відповідачу згідно підписаного між орендодавцем, орендарем та Балансоутримувачем акту приймання-передачі від 22.12.2009р.

Відповідно до п. 5.3. Договору, орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно п. 10.6. Договору, чинність цього Договору припиняється в наслідок закінчення строку, на який його було укладено.

30.04.2013 р. позивач звернувся до відповідача із заявою від 30.04.2013 р. №11-03-02823 про припинення Договору.

У відповідності до п. 10.8. Договору, у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Згідно з п. 10.9. Договору, майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем акта приймання-передачі, один примірник якого протягом трьох днів орендарем скеровується орендодавцю. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.

Відповідно до п.3.11. Договору у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує плату до дня повернення майна за актом приймання -передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплати заборгованості за орендною платою якщо така виникла, у повному обсязі, урахуванням санкцій, до державного бюджету та Балансоутримувача.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.08.2014р. у справі № 914/2531/14, яке набрало законної сили встановлено, що згідно акту приймання - передачі від 02.04.2014р. до договору оренди індивідуального - визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 197 від 22.12.2009р., що орендарем - ТзОВ «Сюрприз», повернуто Балансоутримувачу (позивачу), а Балансоутримувачем прийнято з орендованого користування частину площі приміського касового залу будівлі «Вокзал станції «Львів», за адресою м. Львів, пл. Двірцева, 1 загальною площею, 6,4 кв.м.

З матеріалів справи вбачається та зазначається позивачем, що відповідачем згідно п.3.6. Договору не здійснено орендної оплати (30% на рахунок Балансоутримувача) за період з вересня 2011р. по квітень 2014р. (до передачі 02.04.2014р. майна відповідачем Балансоутримувачу по Акту приймання-передачі) у розмірі 15 323,91грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Доказів належного виконання умов Договору відповідачем не надано.

У зв'язку неналежним виконання умов Договору позивач просить стягнути з відповідача 150,03 грн. пені, 1 532,39 грн. штрафу та 208,65 грн. 3% річних.

Доказів часткового чи повного погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

Щодо доводів відповідача про вчинення дій перешкод в користуванні майном, суд зазначає, що відсутність торгівельного об'єкту (павільйону, кіоску) на орендованому Майні (згідно п.1.1 Договору, - частини площі приміського касового залу) не є доказом неможливості користування відповідачем предметом оренди (майном). Демонтаж, згідно доводів відповідача, торгівельного об'єкту, не позбавляє відповідача права звернення з позовом про стягнення збитків до осіб, з вини яких, згідно доводів відповідача, він не зміг здійснювати господарську діяльність. В силу ж вимог ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Також відповідач зазначає, що на дії позивача (Балансоутримувача), ними було подано заяву до Лінійного відділу міліції на Львівській залізниці, де було відкрито кримінальне провадження № 1201315080000104, з приводу зловживанням службовим становищем посадових осіб вокзалу ст. Львів, що унеможливило використання відповідачем орендованого майна.

Доказів відкриття кримінального провадження відповідачем не подано.

Однак судом встановлена, що рішення господарського суду від 12.06.2013р. у справі № 5015/5338/12 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз», за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» про стягнення заборгованості по орендній платі за Договором № 197 від 22.12.2009р. в сумі 10 505,48 грн., яке набрало законної сили у справі, в якій беруть участь ті самі сторони, беручи до уваги те, що наведений спір виник з приводу виконання одного й того ж Договору, керуючись ч.2 ст.35 ГПК України суд зазначає, що встановлені факти, а саме, що постановою від 10.02.2012р. СДСБЕЗЛВ на ст.Львів УМВСУ на Львівській залізниці про відмовлено у порушенні кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.146, 185, 206 КК України щодо можливого незаконного позбавлення волі або викрадення людини, крадіжки та проти дії законній господарській діяльності, при обмеженні доступу до приміщення квиткових кас вокзалу ст. Львів ДТГО "Львівська залізниця" та демонтажі приміщень вказаного товариства у будівлі вокзалу на пл.Двірцевій, 1, прийнята за результатами додаткової перевірки, згідно вказівки Львівської міжрайонної транспортної прокуратури, не підтверджує факту чинення позивачем перешкод саме орендованим (згідно п.1.1. Договору) майном, та спростовує доводи ТзОВ "Сюрприз". Аналогічна позиція і зазначені у рішенні суду від 24.10.2012р. у справі №5015/3217/12, яке набрало законної сили.

Крім цього твердження відповідача що орендоване майно - частина площі приміського касового залу будівлі вокзалу станції Львів, загальною площею 6,00 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1 не могло бути використане відповідачем, оскільки Балансоутримувач (позивач) самостійно прийняв вказане майно на свій баланс та використовував його для власних потреб, що підтверджується Актом про не допуск до орендованого майна б/н від 09.11.2012р., актами перевірки стану об'єкта оренди від 26.10.2011р., від 28.10.2011 р., від 15.05.2012 р., від 28.03.2013р. Та твердження, що об'єкт оренди не використовується ними з 28.10.2011р.

Факт, що з 28.10.2011 об'єкт оренди ТзОВ "Сюрприз" не використовується та знаходиться у Балансоутримувача - відокремленого підрозділу "Вокзал станції Львів" ДТГО "Львівська залізниця" спростовується рішенням господарського суду Львівської області від 24.10.2012 у справі № 5015/3217/12(5015/7126/11), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2012, яким відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Сюрприз" до Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Вокзал станції Львів" ДТГО "Львівська залізниця", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області, про усунення перешкод в користуванні ТОВ "Сюрприз" майном, орендованим згідно з договором оренди № 197 від 22.12.2009 - частиною площі приміського касового залу будівлі вокзалу станції Львів загальною площею 6,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору оренди в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 285 ГК України відповідач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, відповідачем не наведені доводи та не представлені належні та допустимі докази відсутності за Договором заборгованості по орендній плати (30% на рахунок Балансоутримувача) за період з вересня 2011р. по квітень 2014р. (до передачі 02.04.2014р. майна відповідачем Балансоутримувачу по Акту приймання-передачі) у розмірі 15 323,91грн., здійснення повної або часткової оплати такого.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за Договором в сумі 15 323,91 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних в сумі 208,65 грн., нараховані правомірно та підлягають стягненню.

Відповідно до п.3.7 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у повному у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд здійснивши перерахунок пені, з врахуванням розміру пені, що діяла у період за який сплачується пеня, прийшов до висновку, що стягненню підлягає пеня в сумі 150,03 грн., в межах заявлених позовних вимог.

Згідно п.3.8 Договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України, в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Така позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012року №06/5026/1052/2011 та відображено в інформаційному листі Вищого господарського суду №01-06/908/2012 від 13.07.2012р.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, враховуючи статтю 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Заявлений позивачем до стягнення штраф у розмірі 10% від суми простроченої заборгованості в розмірі 1 532,39 грн. нарахований правомірно і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи зі змісту наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Судом встановлено, що за подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір в сумі 1 881,00 грн. (платіжне доручення № 1554 від 09.10.2014р.), замість належних до сплати 1 827,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність повернення з Державного бюджету України ДТГО «Львівська залізниця» в особі Відокремленого підрозділу «Вокзал станції Львів», зайво сплаченого судового збору в розмірі 54,00 грн. згідно платіжне доручення № 1554 від 09.10.2014р., у зв'язку внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз» (79007, м. Львів, вул. Б. Лепкого, 14; ідентифікаційний код 06725046) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» в особі Відокремленого підрозділу «Вокзал станції Львів» (79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1; ідентифікаційний код 01059900) 15 323,91 грн. основна заборгованість, 208,65 грн. 3 % річних, 150,03 грн. пені, 1 532,39 грн. штрафу та 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Повернути Державному територіально-галузевому об'єднанню «Львівська залізниця» в особі Відокремленого підрозділу «Вокзал станції Львів» (79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1; ідентифікаційний код 01059900) з Державного бюджету України 54,00 грн. судового збору, сплачено згідно платіжного доручення № 1554 від 09.10.2014р.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.12.2014 р.

Суддя Коссак С.М.