Рішення № 41890110, 01.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8625/14 01.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діван.ТВ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна»

про зобов'язання припинити дії, що порушують право

Судді: Васильченко Т.В. (головуючий) Марченко О.В.

Картавцева Ю.В.

в присутності представників сторін:

від позивача Дзецина А.І., довіреність б/н від 26.08.2014;від відповідачаКоваленко О.М. довіреність №1/05-2014 від 21.05.2014.Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діван.ТВ» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» про визнання дій відповідача щодо вимоги отримати та надати ліцензію провайдера програмної послуги, такими, що порушують право на свободу підприємницької діяльності та зобов'язання ТОВ «Медіа Група Україна» припинити дії, що порушують зазначене право.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на порушення відповідачем його права на підприємницьку діяльність способом здійснення ретрансляції сигналу телеканалів «Україна», «Перший Автомобільний», «Футбол», «Футбол+», оскільки останній безпідставно вимагає отримати та надати ліцензію провайдера програмної послуги, що перешкоджає позивачу укласти з відповідними правовласниками договори про ретрансляцію телеканалів, зокрема, з ТОВ «ТРК «Україна», щодо якого відповідач є управляючою компанією.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2014 порушено провадження у справі № 910/8625/14 та призначено до розгляду.

12.06.2014 відповідач, через відділ діловодства суду, подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позову, оскільки позивачем, не наведено жодного факту, який би свідчив про порушення права на свободу підприємницької діяльності з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна».

Розпорядженням Керівника апарату господарського суду міста Києва №04-23/302 від 12.06.2014 призначено повторний автоматичний розподіл справи у господарському суді міста Києва, у зв'язку з тривалим лікарняним судді Дупляк О.М., справу №910/8625/14 передано для розгляду судді Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.06.2014 справу №910/8625/14 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В та призначено до розгляду.

13.06.2014 позивач, через відділ діловодства суду, подав заяву про залучення до участі у справі в якості третьої особи - Комітет Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації.

28.07.2014 в судовому засіданні оголошено перерву до 12.08.2014 відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 12.08.2014 справу №910/8625/14 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.08.2014 справу №910/8625/14 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено до розгляду.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 29.09.2014 справу №910/8625/14 передано на розгляд судді Васильченко Т.В., у зв'язку з виходом судді з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2014 справу №910/8625/14 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

10.10.2014 відповідач, через відділ діловодства суду, подав письмові пояснення, в яких наголосив на тому, що він є одним із учасників ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» та володіє часткою у його статутному капіталі, втім він не втручається в господарську діяльність ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна», не володіє правами інтелектуальної власності на телеканали «Україна», «Футбол 1», «Футбол 2», не має жодних ліцензій на здійснення мовлення та не є ексклюзивним представником ТОВ «Світ ТВ», а тому не має повноважень щодо прийняття рішень з укладання або не укладання договорів з будь-якими особами з приводу ретрансляції вказаних телеканалів.

06.10.2014 в судовому засіданні оголошено перерву до 20.10.2014 відповідно до ст. 77 ГПК України.

20.10.2014 позивач через відділ діловодства суду подав клопотання про витребування доказів у відповідача в порядку ст. 38 ГПК України

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.2014 за клопотанням позивача призначено колегіальний розгляд справи №910/8625/14.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 20.10.2014 призначено колегіальний розгляд справи №910/8625/14 у наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Марченко О.В., Картавцева Ю.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.2014 справу №910/8625/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Марченко О.В., Картавцева Ю.В. та призначено розгляд справи.

01.12.2014 позивач, через відділ діловодства суду, подав додаткові пояснення по справі, в яких зазначив, що ТОВ «ТРК «Україна», та інші компанії, якими управляє ТОВ «Медіа Група Україна», є залежними від відповідача, а тому саме відповідачем порушуються його права.

Розглянувши в судовому засіданні 01.12.2014 заяву позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи Комітет Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Втім, позивачем не наведено, а суд не вбачає, що рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації, щодо однієї з сторін.

Також, за результатами розгляду клопотання позивача про витребування доказів, суд відмовляє в його задоволенні, у зв'язку з безпідставністю та невідповідністю вимогам ст. 38 ГПК України.

В судовому засіданні 01.12.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив задовольнити.

Представник відповідача, в свою чергу, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив в повному обсязі.

В судовому засіданні 01.12.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діван.ТВ» є суб'єктом підприємницької діяльності на території України, що надає послуги за технологією ОТТ (Over the top), яка полягає у наданні місця у web-мережі для викладення книг, газет, журналів, фільмів, музики, також послуг доступу до телевізійного контенту з використанням технології доставки сигналу на телевізор абонента по мережі Інтернет і пакетної маршрутизації даних Unicast.

01.10.2011 ТОВ «Світ ТВ» (телеорганізація) та ТОВ «Діван.ТВ» (провайдер) уклали договір №0581к про забезпечення доступу до телепрограми «Перший Автомобільний», за умовами якого телеорганізація, що здійснює розповсюдження телепрограми, надає провайдеру право приймати сигнал, що несе телепрограму, для забезпечення абонентам доступу до телепрограми в телемережі на території України (послуга кабельного телебачення).

Листом № 696/13-28.02 від 28.02.2013 ТОВ «Світ ТВ» повідомило позивача про розірвання договору № 0581к та запропонувало з питань укладання нового договору звернутись до ексклюзивного представника з питань дистрибуції - ТОВ «ТРК «Україна».

Листами № 110/1 від 07.03.2014, № 111/1 від 21.03.2014 позивач звернувся до відповідача з проханням надати інформацію про умови укладання договорів про ретрансляцію телеканалів «Україна», «Футбол 1», «Футбол 2», «Перший автомобільний» користувачам сервісу divan.tv.

Відповідач відповіді на листи позивача № 110/1 від 07.03.2014, № 111/1 від 21.03.2014 не надав, запитувану інформацію не повідомив.

18.04.2014 позивач через приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тригуб Є.О. надіслав Товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна» підписаний зі своєї сторони проект договору № 14/04/14/1 Д про надання невиключного права на ретрансляцію телевізійного сигналу телевізійного каналу «Україна» від 14.04.2014.

У відповідь Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна» листом №к-0430 від 24.04.2014 відхилило пропозицію укласти договір, проект якого було додано до листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тригуб Є.О., оскільки ТОВ «Діван.ТВ» не є провайдером програмної послуги в розумінні Закону України «Про телебачення і радіомовлення», не має відповідної ліцензії провайдера програмної послуги.

З цих підстав, посилаючись на те, що саме відповідач як управляюча компанія ТОВ «ТРК «Україна», впливає на правовласників щодо прийняття рішення про надання права на ретрансляцію телеканалів лише особам, які мають відповідну ліцензію на право надання телекомунікаційних послуг (провайдером програмних послуг), позивач звернувся до суду з даним позовом.

В свою чергу відповідач заперечив проти позову, з підстав того, що він не втручається в поточну господарську діяльність юридичних осіб, учасником та засновником яких він є, не володіє правами інтелектуальної власності на телеканали «Україна», «Футбол 1», «Футбол 2», «Перший автомобільний», а тому не має права на прийняття рішень щодо розпорядження правами інтелектуальної власності, зокрема, на укладання угод з третіми особами щодо ретрансляції вказаних телеканалів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004 під поняттям "охоронюваний законом інтерес", що вживається в законах України, треба розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об'єктивний і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законом України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, звертаючись до суду з позовом позивач повинен довести, яким саме чином оскаржувані дії або бездіяльність відповідача порушують його права чи законні інтереси.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позаяк, позивач під час розгляду справи не надав суду належних доказів порушення його прав на ретрансляцію телеканалів саме відповідачем у справі, як управляючою компанією ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна».

Так, відповідно до Статуту ТОВ «Медіа Група Україна» предметом діяльності товариства є управління товариствами, підприємствами, іншими юридичними особами, в тому числі телерадіокомпаніями, засобами масової інформації, включаючи електронні.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.06.2014 видами діяльності відповідача є: діяльність головних управлінь (хед-офісів).

При цьому, відповідач є учасником ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна», яка відхилила пропозицію відповідача укласти відповідний договір, із часткою в статутному капіталі в розмірі 99,999999%, тобто володіє корпоративними правами та має право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, які складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Статтею 41 вказаного Закону визначено повноваження вищого органу господарського товариства, зокрема, до компетенції загальних зборів належить визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання, утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства, затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Частиною 1 статті 118 Цивільного кодексу України визначено, що господарське товариство (товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) є залежним, якщо іншому (головному) господарському товариству належать двадцять або більше відсотків статутного капіталу товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю чи двадцять або більше відсотків простих акцій акціонерного товариства.

Отже, ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» є залежним господарським товариством відносно відповідача, та останній має право визначати основні напрями його діяльності.

В той же час, залежне товариство самостійно через свій виконавчий орган здійснює свою діяльність, оскільки згідно із ч. 2 ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників.

Статтею 96 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм права, відповідач хоч і є учасником низки господарських товариств, з якими позивач має намір укласти відповідні договори ретрансляції, проте не може нести відповідальність за їх господарську діяльність, зокрема, щодо укладання будь-яких угод із третіми особами, тим більше що відповідач не є мовником в розумінні Закону України «Про телебачення та радіомовлення» та не має відповідної ліцензії.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання позивача на п. 16.7.11 Статуту ТОВ «Медіа Група Україна», яким передбачено, що виконавчий орган товариства приймає рішення про укладення Активами (господарське товариство, в якому належить частка статутного капіталу) правочинів із Товариством, Учасником Товариства, іншими Активами та третіми особами, шляхом реалізації прав і обов'язків, які виникають із володіння, користування, управління Товариством акціями (частками, паями), а також іншими корпоративними правами та їх похідними у статутних капіталах Активів, реалізуючи такі права й обов'язки шляхом участі Товариства у роботі органів управління (загальних зборах акціонерів, загальних зборах учасників, наглядового органу (наглядової ради, спостережної ради), засіданнях контролюючих органів (ревізійної комісії, ревізора) таких Активів, з урахуванням прав та обмежень, передбачених даною статтею та статтею 17 цього Статуту, оскільки вказані повноваження відповідача надають лише право виконавчому органу здійснювати корпоративні права, які належні ТОВ «Медіа Група Україна» в межах чинного законодавства та статутів відповідних юридичних осіб.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження прийняття відповідачем рішення про вимогу у ТОВ «Діван.ТВ» при укладанні з ТОВ «ТРК «Україна» або іншою особою (корпоративними правами яких він володіє) договорів на ретрансляцію, будь-яких дозволів та ліцензій.

Отже, позивач не надав належних доказів на підтвердження фактичних обставин, які б свідчили про порушення його прав на свободу підприємницької діяльності зі сторони відповідача, а саме не надано доказів вчинення відповідачем дій, направлених до позивача з вимогою отримати та надати ліцензію провайдера програмної послуги, а відсутність оферти зі сторони залежних господарських товариств відповідача на пропозицію позивача про укладання ліцензійних угод у зв'язку з відсутністю у нього відповідної ліцензії, не може свідчити про порушення прав чи законних інтересів позивача, саме відповідачем у даній справі, оскільки, як встановлено вище, учасник товариства не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, засновником чи учасником якої він є.

За таких обстави, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання ТОВ «Медіа Група Україна» припинити дії, що порушують право ТОВ «Діван.ТВ» на свободу підприємницької діяльності, у зв'язку з недоведеністю.

Також, суд не вбачає підстав для задоволення вимог в частині визнання дій ТОВ «Медіа Група Україна» щодо вимоги від ТОВ «Діван.ТВ» отримати та надати ТОВ «Медіа Група Україна» ліцензію провайдера програмної послуги такими, що порушують право ТОВ «Діван.ТВ» на свободу підприємницької діяльності, оскільки у господарському судочинстві вирішення питання про наявність дій, що порушують право лише передує прийняттю рішення по суті, і не може бути заявлено як окрема позовна вимога.

З огляду на вищевикладене, в задоволенні позовних вимог слід відмовити повному обсязі з покладенням витрат по сплаті судового збору на позивача, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, враховуючи, що позивач при зверненні з даним позовом до суду не доплатив судовий збір в частині заявленої ним немайнової вимоги про визнання спірних дій такими, що порушують право позивача, - відповідна сума судового збору має бути стягнута в дохід Державного бюджету України.

Так, як вбачається з матеріалів позовної заяви, при зверненні до суду з даним позовом позивачем було заявлено вимоги про: 1) визнання дій ТОВ «Медіа Група Україна» щодо вимоги від ТОВ «Діван.ТВ» отримати та надати ТОВ «Медіа Група Україна» ліцензію провайдера програмної послуги такими, що порушують право ТОВ «Діван.ТВ» на свободу підприємницької діяльності; 2) зобов'язання ТОВ «Медіа Група Україна» припинити дії, що порушують право ТОВ «Діван.ТВ».

Із зазначеного вбачається, що позивачем заявлено дві немайнові вимоги, по кожній з яких має бути сплачено судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плату, що в даному випадку, складає 2436,00 грн. (1218,00 грн. х 2 = 2436,00 грн.)

Вказане також підтверджується п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", відповідно до якого, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

На підтвердження сплати судового збору у розмірі 1218,00 грн. за одну немайнову вимогу позивачем подано платіжне доручення № 180 від 05.05.2014, проте на підтвердження сплати судового збору за другу заявлену немайнову вимогу позивачем не подано жодного доказу.

З урахуванням зазначеного, з відповідача має бути стягнуто в дохід Державного бюджету України 1218,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діван.ТВ» (03194, м. Київ, бул. Кольцова, 1-А; ідентифікаційний код 37675470) в дохід Державного бюджету України 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору, видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.12.2014.

Головуючий суддя Т.В.Васильченко

Судді О.В.Марченко

Ю.В.Картавцева