Рішення № 41890011, 10.12.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 грудня 2014 р. Справа № 902/1522/14

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Василишеній Н.О.

за участю представників:

позивача: Безпалюк О.Л., представник за довіреністю;

відповідача: Слодецький О.В., представник за довіреністю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001)

до: Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" Публічного акціонерного товариства "Маяк" (Хмельницьке шосе, 145, м. Вінниця, 21029)

про стягнення 154957,81 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" Публічного акціонерного товариства "Маяк" про стягнення 154957,81 грн., з яких 24 956,27 грн. - 3 % річних та 130001,54 грн. - інфляційних нарахувань.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання в сумі 948858,14 грн. по Договору №14/2480/11 від 30.09.2011 р., встановленого рішенням господарського суду Вінницької області від 21.01.2014 року у справі № 902/1653/13, та, відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з останнього 24 956,27 грн. - 3 % річних та 130001,54 грн. - інфляційних нарахувань, нарахованих на суму основного боргу за наступний період, з 15.11.2013 р. по 30.09.2014 року.

Ухвалою від 31.10.2014 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 25.11.2014 року.

21 листопада 2014 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній стягнення 24 956,27 грн. - 3 % річних та 130001,54 грн. - інфляційних нарахувань нарахованих на суму основного боргу вважає необґрунтованими та безпідставними, посилаючись на наступне.

17.10.2014р. між Позивачем, Відповідачем, Територіальним органом Казначейства у Вінницькій області, Департаментом фінансів Вінницької міської ради, Департаментом енергетики, транспорту та зв'язку Вінницької міської ради укладено договір про організацію взаєморозрахунків відповідно до п.2 ст. 16 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік», предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. №30. Пунктами 3-10 даного договору встановлено порядок проведення взаєморозрахунків згідно договору на постачання природного газу від 30.09.2011 №14/2480/11 на суму 948858,14 грн., що стягнена з Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" Публічного акціонерного товариства "Маяк" рішенням господарського суду Вінницької області від 21.01.2014 року у справі № 902/1653/13. Звертає увагу на п.п.2 п.11 договору, яким сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості. На виконання умов договору про організацію взаєморозрахунків ДП «Теплокомуненерго Маяк» ПАТ «Маяк» 27.10.2014р., перерахувало на користь НАК «Нафтогаз України» кошти в сумі 948 858,14грн. в погашення заборгованості за природний газ отриманий за договором №14/2480/14, що підтверджується платіжним дорученням №12 від 27.10.2014р. та випискою по банківському рахунку від 27.10.2014р. При цьому, просить суд в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на постанови Верховного Суду України.

В судовому засіданні 25.11.2014 оголошувалась перерва до 10.12.2014 р.

10.12.2014 року в судове засідання з'явились представники сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін,дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.01.2014 у справі № 902/1653/13 позов Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Вінницької області до Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" Публічного акціонерного товариства "Маяк" про стягнення заборгованості в сумі 1117641,37 грн., в тому рахунку 948858,14 грн. основного боргу, 74011,45 грн. пені, 3495,44 грн. інфляційних втрат, 24856,27 грн. 3 % річних, 66420,07 грн. штрафу за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по Договору №14/2480/11 від 30.09.2011 р. про закупівлю природного газу за державні кошти за період з 15.11.2012р. по 14.11.2013р. задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 948858,14 грн. основного боргу, 24856,27 грн. 3 % річних, 51169,26 грн. пені, 46494,05 грн. штрафу. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 3495,44 грн., пені в сумі 22842,19 грн., штрафу в сумі 19926,02 грн. відмовлено.

Як встановлено судом та підтверджується сторонами зазначене судове рішення у справі №902/1653/13 набрало законної сили 18.02.2014 року.

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.01.2014 у справі № 902/1653/13 встановлено факт невиконання Дочірнім підприємством "Теплокомуненерго Маяк" Публічного акціонерного товариства "Маяк" грошового зобов'язання з оплати поставленого природного газу по Договору №14/2480/11 від 30.09.2011 р. про закупівлю природного газу за державні кошти за період з 15.11.2012р. по 14.11.2013р..

Оскільки Дочірнє підприємство "Теплокомуненерго Маяк" Публічного акціонерного товариства "Маяк" погасило основний борг в сумі 948 858,14 грн. - 20.10.2014, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" просить стягнути з відповідача 154 957,81 грн. 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу за період з 15.11.2013 р. по 30.09.2014 р..

Разом з цим, судом встановлено, що 17.10.2014 між Позивачем, Відповідачем, Територіальним органом Казначейства у Вінницькій області, Департаментом фінансів Вінницької міської ради, Департаментом енергетики, транспорту та зв'язку Вінницької міської ради укладено договір № 834/30 про організацію взаєморозрахунків.

Предметом даного договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст.14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. №30 (п.1 Договору).

Відповідно до умов вищезазначеного договору сторони погодили погасити заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 14/2480/11 від 30.09.2011 р. у сумі 948 858,14 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету.

Дослідивши правову природу договору про організацію взаєморозрахунків, суд погоджується з позицією позивача, що даний договір не є новацією в розумінні ч.2 ст. 604 ЦК України, з огляду на те, що він укладений іншим колом суб'єктів, ніж договір № 14/2480/11 від 30.09.2011 р., та не припиняє первісні зобов'язання за останнім, а лише організовує взаєморозрахунки заборгованості, яка існує по ньому.

В той же час, суд зазначає, що організовуючи розрахунки з погашення заборгованості за договором №14/2480/11 від 30.09.2011 р. у підпункті 2 пункту 11 укладеного договору сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Крім того, за умовами укладеного договору строк виконання зобов'язання по оплаті заборгованості пов'язаний з моментом перерахування територіальним органом Казначейства грошових коштів з державного бюджету.

Відповідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення №12 від 20.10.2014 р. з призначенням платежу: "Погашення заборгованості за природній газ 2012 року згідно з договором від 30 вересня 2011 року №14/2480/11, в т.ч. ПДВ - 158 143,02 грн.. Пункт 24 ст.14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" згідно договору №834/30 від 17.10.2014", відповідачем погашено заборгованість у сумі 948 858,14 грн.

Пунктом 16 договору про організацію взаєморозрахунків сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

З огляду на викладене, суд вважає, що укладення договору про організацію взаєморозрахунків за рахунок субвенцій з державного бюджету в силу вимог чинного законодавства є диспозитивним правом його учасників. Тому, позивач, уклавши вищевказаний шестисторонній договір фактично погодився із встановленням строку погашення заборгованості у сумі 948 858,14 грн. виходячи із моменту перерахування територіальним органом Казначейства грошових коштів з державного бюджету.

Доводи представника позивача про недопустимість посилання суду на договір про організацію взаєморозрахунків не беруться до уваги, оскільки звернення до суду з позовом про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості мало місце після укладення цього договору, а отже спірні правовідносини повинні досліджуватись із його врахуванням. Слід звернути увагу на те, що у вказаному договорі сторони не передбачили сплати 3% річних та інфляційних нарахувань за період з моменту винесення судового рішення у справі до фактичної сплати основної заборгованості. Таким чином, позивач на час укладення договору про організацію взаєморозрахунків не скористався своїм правом, передбаченим ст.625 ЦК України.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 30.09.2014 р. у справі № 5011-35/1534-2012-42/553-2012; від 16.09.2014 р. у справі № 5011-42/1230-2012-69/542-2012 та інших, які наявні в матеріалах справи.

Виходячи з того, що строк виконання зобов'язань з оплати природного газу в сумі 948 858,14 грн., отриманого на умовах договору № 14/24 від 30.09.2011 р., сторони погодили умовами договору № 834/30 від 17.10.2014 р. про організацію взаєморозрахунків, прострочення оплати за умовами якого відповідачем не допущено, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 24 956,27 грн. - 3 % річних та 130 001,54 грн. - інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу.

Відповідно до ч.3 ст.82 ГПК України, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 ГПК України.

Згідно ст.111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України; суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Відповідно до ч.1 ст.33ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За наведених обставин, у позові про стягнення з відповідача 154957,81 грн., з яких 24 956,27 грн. - 3 % річних та 130001,54 грн. - інфляційних нарахувань слід відмовити.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-5, 33, 35, 43, 49, ст. 82 -85, ст.ст. 111-28, 115 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити позивачу рекомендованим листом.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 15 грудня 2014 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001)