Рішення № 41889932, 09.12.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.12.2014 Справа № 920/475/14

Господарський суд у складі:

Головуючого судді: Джепи Ю.А.

Суддів: Котельницька В.Л.,

Левченко П.І.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрСумиліфт",

м. Суми

до відповідача: Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради, м. Суми

про стягнення 249 149 грн. 14 коп.

Представники сторін:

від позивача: Колесник О.В.;

від відповідача: Гурнак С.О.

При секретарі судового засідання Куриленко О.В.

Суть спору: Позивач, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог б/н від 10.04.2014 року, просить суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 1007459 грн. 34 коп., у тому числі: 972784 грн. 56 коп. основного боргу за договором підряду № 2 про надання послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту ліaтів від 01.02.2012 року, 28173 грн. 26 коп. пені, 6501 грн. 52 коп. 3% річних; стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 20149 грн. 19 коп. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн. 00 коп.

Представником позивача подано клопотання б/н від 01.04.2014 року, в якому просить суд долучити до матеріалів справи додаткові документи, в тому числі докази сплати коштів на правову допомогу. Зазначені документи судом оглянуті та долучені до матеріалів справи.

04.04.2014 р. представником позивача надано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме копію постанови Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 р. Дане клопотання судом було задоволено.

Представником відповідача 07.04.2014 р. в підтвердження своєї позиції по справі надав додаткові документи. Дані документи судом були оглянуті та долучені до матеріалів справи. Окрім цього, надаys заперечення проти позову.

Також представником відповідача було надано клопотання про залучення третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог: ТОВ «Сумиліфт» та ТОВ «Міськсумиліфт».

10.04.2014 року позивач подав до суду додаткові пояснення в обґрунтування позову б/н від 10.04.2014 року.

10.04.2014 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог б/н від 10.04.2014 року, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 1007459 грн. 34 коп., у тому числі: 972784 грн. 56 коп. основного боргу за договором підряду № 2 про надання послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту ліaтів від 01.02.2012 року, 28173 грн. 26 коп. пені, 6501 грн. 52 коп. 3% річних; стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 20149 грн. 19 коп. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн. 00 коп.

11.04.2014 року позивачем подано до суду клопотання про доkучення доказів б/н від 11.04.2014 року, а саме: копії штатного розкладу ТОВ "УкрСумиліфт" станом на 01.12.2013 року, копії штатного розкладу ПП "Вертикаль 1" станом на 01.01.2014 року.

Також позивач подав до суду письмові заперечення проти клопотання відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спорe. Своє клопотання обгрунтовує тим, що рішення у даній справі жодним чином не вплине на інтереси ТОВ «АСАГА» (перейменовано у ТОВ «Сумиліфт») та ТОВ «Міськсумиліфт», оскільки предметом спору у ній є правовідносини, що виникли в процесі виконання умов договору підряду № 2 від 01.02.2012 року та договору підряду № 300 від 04.06.2013 року, укладених безпосередньо між КП «Сумижитло» СМР та ТОВ «УкрСумиліфт», до якого вищевказані організації не мають ніякого відношення. Посилання відповідача на факт оплати коштів ТОВ «АСАГА» (перейменовано у ТОВ «Сумиліфт») та ТОВ «Міськсумиліфт» за укладеними з даними підприємствами договорами підряду № 363 від 15.10.2013 року та № 25/12/13 від 25.12.2013 року є необгрутованими, так як КП «Сумижитло» СМР, будучи суб'єктом господарювання, самостійно приймає рішення щодо розпорядження власними коштами і оплата робіт за цими договорами не стосується оплати робіт за договорами, укладеними з ТОВ «УкрСумиліфт». Крім того, враховуючи той факт, що Договір підряду № 363 від 15.10.2013 року 01 грудня 2013 року між КП «Сумижитло» СМР та ТОВ «АСАГА» розірваний, що підтверджується документами долученими до матеріалів справи, жодних робіт у грудні 2013 року останнє не виконувало.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотанні про залучення третій осіб.

Подані позивачем документи прийняті судом та долучені до матеріалів справи.

24.04.2014 р. представник відповідача подав до суду додатковий відзив на позов (вх. № 5380 від 24.04.2014 р.), в якому вважає, що договір № 2 є розірваним з 15 жовтня 2013р., оскільки відповідачем був направлений лист про розірвання договору позивачу та 03.10.2013 року отримано від останнього відповідь.

24.04.2014 р. представник відповідача подав клопотання (вх. 5381 від 24.04.2014р.), в якому просить суд зупинити провадження у справі до вирішення по суті пов`язаної з нею справи № 920/609/14 за позовом комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсумиліфт" про визнання договору підряду № 2 на організацію та виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів від 01.02.2012р. недійсним.

24.04.2014 р. представник позивача подав додаткові пояснення (вх. 5379 від 24.04.2014 р.), згідно яких зазначив, що твердження відповідача про розірвання договору підряду № 2 не відповідає дійсності та вказав, що умови вищезгаданого договору виконуються позивачем належним чином.

Представником позивача подано до суду додаткові пояснення № 2 від 15.05.2014 р., в яких позивач доводить необґрунтованість твердження відповідача про факт розірвання Договору підряду № 2 від 01.02.2012 р. та просить суд долучити до матеріалів справи копії документів на підтвердження своєї позиції у справі.

Позивачем подано клопотання (вх. № 6234 від 15.05.2014 р.), в якому просить суд долучити до матеріалів справи витяг із сайту КП "Сумижитло", а також подано заперечення б/н від 15.05.2014 р. проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

15.05.2014 р. відповідач подав пояснення по справі (вх. № 6236 від 15.05.2014 р.), в якому просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 03.06.2014 р. клопотання відповідача було задоволено та зупинено провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 920/609/14.

06.10.2014 р. від представника позивача надійшла заява про відмову від позовних вимог і ухвалою господарського суду Сумської області від 06.10.2014 р. провадження у справі було поновлено.

Представник відповідача 14.10.2014 р. надав заперечення проти позову.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 14.10.2014 р. було запропоновано позивачу уточнити позовні вимоги від яких відмовляється, згідно заяви від 05.10.2014 р. (повністю або частково).

18.11.2014 р. представник позивача надав заяву від 18.11.2014 р., в якій відмовляється у повному обсязі від позовних вимог, заявлених по стягненню заборгованості, згідно договору підряду № 2 від 01.02.2012 р., а саме від стягнення основного боргу за технічне обслуговування ліфтів у сумі 778 784 грн. 56 коп., пені у розмірі 13 730 грн. 08 коп., річних у розмірі 3 168 грн. 47 коп. Проте, позовні вимоги по стягненню заборгованості за диспетчерське обслуговування ліфтів залишає без змін. Дана заява відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України і прийнята судом до розгляду.

В судове засідання, що відбулося 03.12.2014 р., представником позивача було надано супровідний лист, яким було надано на виконання вимог ухвали суду від 18.11.2014 р. копії: рішення господарського суду Сумської області по справі № 920/609/14, рішення, ухвалені за результатами його перегляду, рішення по справі № 920/1426/14, яким стягнуто заборгованість з відповідача по договору № 300 від 04.06.2013 р. за лютий-травень 2014 р., рішення по справі № 920/135/14, яким стягнуто з відповідача заборгованість по договору підряду № 2 від 01.02.2012 р. та по Договору підряду № 300 від 04.06.2013 р. за листопад 2013 року, а також рішення, ухвалені за результатами його перегляду.

Також представником позивача 03.12.2014 р. надано заяву б/н від 02.12.2014 р. про збільшення позовних вимог, в якій зазначив, що заявою без № від 18.11.2014 р. позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення заборгованості по Договору підряду № 2 від 01.02.2012 року на виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів у сумі 778 784 грн. 56 коп. та нарахованих на дану суму боргу пені і 3% річних, проте, помилково вказав суму пені та 3% річних, розраховані станом на 21.03.2014 р., а не на 11.04.2014 р. Таким чином, позивач відмовляється від позовних вимог в частині стягнення заборгованості по Договору підряду № 2 від 01.02.2012 р. на виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів у сумі 778 784 грн. 56 коп., а також від нарахованих на дану суму пені у розмірі 23 992 грн. 56 коп. і 3% річних - 5 536 грн. 83 коп. (відповідно до розрахунку станом на 11.04.2014 р.). Щодо позовних вимог по стягненню заборгованості по договору підряду № 300 від 04.06.2013 р. на виконання робіт з диспетчерського обслуговування ліфтів, позивач, зазначив, що підтримує у повному обсязі. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 194 000 грн. 00 коп., пеню - 32 568 грн. 07 коп., інфляційних втрат в розмірі 33 950 грн. 00 коп. та 3% річних в розмірі 4 711 грн. 81 коп.; 5 000 грн. 00коп. витрат на правову допомогу, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи в розмірі 21 470 грн. 89 коп.

03.12.2014 р. представник відповідача подав суду додаткові письмові пояснення по справі, в яких проти позову заперечує і вважає, що вартість послуг з обслуговування систем диспетчеризації, зазначена в додатку до договору № 300 від 04.06.2013 року, економічно не обґрунтована, що є порушенням ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Крім того, відповідач зазначає, що 30.09.2013 року на адресу позивача було направлено лист № 1380/15.01-05 про розірвання договору № 2 від 01.03.2012 року та договору № 300 від 04.06.2013 року. Разом з зазначеним листом на адресу позивача було надіслано два примірники Угоди про дострокове розірвання договору підряду № 300 від 04.06.2013 року. Листом від 03.10.2014 року № 383 позивач підтвердив факт отримання листа від 30.09.2013 року № 1380/15.01-05 та заперечив проти розірвання договору № 2 від 01.03.2012 року, щодо розірвання договору № 300 від 04.06.2013 року зауважень не надав.

В дане судове засідання представник позивача на підтвердження факту належного виконання ним робіт з диспетчерського обслуговування ліфтів надав клопотання про долучення доказів. Дані клопотання судом були задоволенні, копії документів були оглянуті та приєднані до матеріалів справи.

Окрім цього, представником позивача була надана заява про уточнення позовних вимог. Згідно якої, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 194 000 грн. 00 коп., пеню в розмірі 17 167 грн. 66 коп., інфляційних втрат в розмірі 33 174 грн. 00 коп. та 3% річних - 4 807 грн. 48 коп.; судові витрати, пов'язані з розглядом справи в розмірі 4 982 грн. 98 коп.; повернути позивачу судовий збір у сумі 16 487 грн. 90 коп. Щодо стягнення 5 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу, позивач відмовляється, оскільки ФОП Литвиненко В.О. припинила свою господарську діяльність.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрСумиліфт» відповідно до Статуту та дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки, надає послуги по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів і систем диспетчеризації на території міста Суми та деяких міст Сумської області.

01.02.2012 року між сторонами було укладено договір підряду № 2.

Згідно п. 1.1 даного Договору, Підрядник приймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів на об'єктах Замовника, визначених Додатком 1 до Договору, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. п. 7.1, 7.2 вищевказаного договору, Договір вступає в силу з 01.02.2012 року по 01.07.2013 року. Якщо за два місяці до закінчення терміну дії Договору ні одна зі сторін не заявить про припинення його дії, то Договір вважається продовженим ще на один рік. Оскільки заяв про припинення дії договору від жодної зі сторін не надходило, від діє до 01.07.2014 р.

Як зазначає позивач, перелік ліфтів, які обслуговує Підрядник збільшувався і змінювався, про що між сторонами укладалися відповідні додаткові договора.

У грудні 2013 року - січні 2014 року ТОВ «УкрСумиліфт», як Підрядник, виконував роботи по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів на об'єктах Замовника, визначених додатковими договорами № 8 від 25.06.2013 р. та № 9 від 03.09.2013 р. до Договору підряду № 2 від 01.02.2012 року.

Пунктами 5.3, 5.4 Додаткового договору № 2 від 01.03.2012 року до Договору підряду № 2 від 01.02.2012 року, яким внесено зміни у розділ 5 даного Договору (Порядок розрахунків) передбачено, що Замовник здійснює повний розрахунок за виконані Підрядником роботи до 30 (тридцятого) числа поточного місяця в межах коштів, сплачених споживачами, з урахуванням коштів по пільгам та субсидіям, що користуються послугами Замовника на Об'єктах, які обслуговує Підрядник відповідно до умов цього Договору. У разі несвоєчасного надання належним чином оформлених Актів виконаних робіт, Замовник має право на додаткове відтермінування платежу за виконані роботи в 15 (п'ятнадцять) банківських днів.

Відповідно до п. 6.1 вищевказаного договору, у разі порушення строку оплати за виконані роботи Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення.

Проте, відповідач від отримання цінної кореспонденції відмовився, у зв'язку з цим акти виконаних робіт, які були вчасно складені позивачем, залишилися не підписані.

У зв'язку з порушенням взятих на себе договірних зобов'язань щодо оплати виконаних робіт у КП «Сумижитло» СМР перед ТОВ «УкрСумиліфт» за грудень 2013 року - січень 2014 року сформувалася заборгованість у розмірі 778 784 грн. 56 коп.

Проте, 18.11.2014 р. представник позивача надав заяву, в якій відмовляється у повному обсязі від позовних вимог, заявлених по стягненню заборгованості, згідно договору підряду № 2 від 01.02.2012 р., а саме від стягнення основного боргу за технічне обслуговування ліфтів у сумі 778 784 грн. 56 коп., пені у розмірі 13 730 грн. 08 коп., річних у розмірі 3 168 грн. 47 коп.

Відповідно до п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Оскільки позивач відмовився від позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу за технічне обслуговування ліфтів у сумі 778 784 грн. 56 коп., 13 730 грн. 08 коп. пені, 3 168 грн. 47 коп. річних і така відмова не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує прав та інтересів інших осіб, господарський суд приймає відмову від позову і відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України провадження у справі в цій частині позовних вимог припиняється.

04.06.2013 року між сторонами було укладено договір підряду № 300 на виконання робіт з диспетчерського обслуговування ліфтів, згідно умов якого, позивач в порядку та на умовах визначених договором зобов'язувався виконати роботи з диспетчерського обслуговування, зі встановленим додатком № 1 до договору переліком будинків, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити виконані роботи у розмірах, встановлених додатком № 2 до договору. Згідно п. 9.1 договір діє до 04 червня 2014 року.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що замовник (відповідач) протягом 20 (двадцяти) календарних днів після підписання актів виконаних робіт оплачує виконані підрядником (позивачем) роботи шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок підрядника.

У встановлений п. 4.1. договору строк підрядником до п'ятого числа кожного місяця складалися акти приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) та направлялися на адресу замовника.

Так, акти виконаних робіт за грудень 2013 року по договорам підряду були надані наручно по два екземпляри для підписання директору Замовника КП «Сумижитло» СМР, проте, отримав відмову. 30 грудня 2013 року по два екземпляри актів виконаних робіт були направлені на адресу Замовника супровідним листом № 425 від 30.12.2013 року цінною кореспонденцією з описом вкладень. Однак, зазначена цінна кореспонденція була повернута поштовим відділенням на адресу позивача 03.02.2014 року у зв'язку з відмовою адресата від її отримання.

Акти виконаних робіт за січень 2014 року по вищевказаним договорам підряду були також вчасно складені та надані для підписання керівнику Замовника, проте, як і попереднього місяця керівником КП «Сумижитло» СМР не підписані.

30.02.2014 року акти виконаних робіт за січень 2014 року по два екземпляри кожного були направлені на адресу замовника супровідним листом № 26 від 03.02.2014 року цінною кореспонденцією з описом вкладень.

Дана кореспонденція також повернулася на адресу позивача 07.03.2014 року у зв'язку з відмовою адресата від її отримання.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що відмова від підписання актів виконаних робіт є порушенням не тільки умов договору, а і ст. 853 Цивільного кодексу України, відповідно до якої замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її, і, в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Разом з цим, відповідно до приписів ст. 882 Цивільного кодексу України, відповідач не подав доказів того, що ним було заявлено про недоліки у виконаних позивачем роботах та доказів в обґрунтування відмови від підписання актів виконаних робіт за грудень - січень 2014 року.

Отже, відсутність своєчасних зауважень до виконаних робіт свідчить про прийняття робіт, а відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не є підставою для звільнення замовника від обов'язку щодо їх оплати.

Крім того, відповідач в своїх запереченнях посилається на факт розірвання договору підряду на виконання робіт з диспетчерського обслуговування ліфтів № 300 від 04.06.2013 року та договору підряду № 2 від 01.02.2012 року, оскільки ним на адресу позивача було надіслано попередження про дострокове розірвання даних договорів у жовтні 2013 року, а також на приписи ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України.

З даним твердженням відповідача суд не погоджується.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У розділі II ЦК "Загальні положення про договір" відсутня така самостійна підстава припинення договору, як відмова від нього. Наразі у ст. 651 зазначається, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У зв'язку з цим можна дійти висновку про те, що взаємна відмова від договору має бути оформлена у вигляді правочину про розірвання договору, одностороння відмова від договору можлива у судовому порядку шляхом його розірвання за наявності певних підстав (ч. 2 ст. 651ЦК).

Пунктом 7.3. договору підряду № 2 від 01.02.2012 року в редакції Додаткового договору від 01.03.2012 року замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, письмово попередивши про такий намір за 15 календарних днів. Пунктом 9.3. договору підряду від 04.06.2013 року договору підряду № 300 на виконання робіт з диспетчерського обслуговування ліфтів від 04.06.2013 року передбачена можливість дострокового розірвання договору з попередженням іншої сторони не менше ніж за 60 календарних днів або за згодою сторін.

Проте, відповідачем залишені поза увагою приписи ст. 654 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна або розірвання вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється чи розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Будь-яких інших листів та інших доказів розірвання договору підряду № 300 від 04.06.2013 року та договору підряду № 2 від 01.02.2012 року суду не надано.

Посилання відповідача на факт розірвання договору підряду № 2 від 01.02.2012 року у жовтні 2013 року не відповідає дійсності, так як даний факт спростований постановами Харківського апеляційного господарського суду по справі № 920/1958/13 та по справі № 920/135/14 від 16 квітня 2014 року. Постановою Вищого господарського суду України по справі № 920/135/14 від 16 липня 2014 року з КП «Сумижитло» на користь ТОВ «УкрСумиліфт» стягнуто заборгованість за листопад 2014 року по договору № 300 від 04.06.2013 року.

В постанові Харківського апеляційного господарського суду України від 16.04.2014 року по справі № 920/1958/13 встановлений факт того, що договір № 2 від 01.02.2012 року не розірваний і є дійсним. Відповідач же в обґрунтування своїх заперечень посилається на свій лист - попередження від 30.09.2013 року № 1380/15.01-04, в якому наполягає на розірвання договору підряду № 2 від 01.02.2012 року і зауважує: «у зв'язку з розірванням Договору підряду № 2 від 01.02.2012 року вбачаємо за доцільне розірвати Договір підряду № 300 від 04.06.2013 року на виконання робіт з диспетчерського обслуговування ліфтів». Однак договір підряду № 300 є похідним від договору № 2 і також не може вважатись розірваним з підстав, викладених в постанові апеляційної інстанції і з наведеного вище.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив в повному обсязі вартість виконаних робіт, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за період з грудня 2014 року по січень 2014 року в сумі 194 000 грн. 00 коп.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Судом встановлено факт виконання позивачем відповідно до договору підряду № 300 від 04.06.2013 року робіт загальною вартістю 194 000 грн. 00 коп. у грудні 2013 року - січні 2014 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач не розрахувався за виконані роботи, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Приписами статті 610 Цивільного кодексу України, встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частиною першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Частиною 1 статті 530 цього ж Кодексу, визначено, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 194 000 грн. 00 коп. заборгованості за виконані роботи суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002 року, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

На підставі п. 6.5 договору відповідачу нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати наданих послуг, загальною сумою 17 167 грн. 66 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Відповідно до уточнень, відповідачеві нараховано 3% річних в сумі 4 807 грн. 48 коп. та 33 174 грн. 00 коп. інфляційних втрат.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача 17 167 грн. 66 коп. пені, 4 807 грн. 48 коп. 3 % річних, 33 174 грн. 00 коп. інфляційних втрат.

Посилання відповідача на завищення вартості послуг позивачем не можуть прийматись до уваги, оскільки ця вартість була узгоджена сторонами, а згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

09.12.2014 р. позивач заявою б/н від 08.12.2014 р. відмовився від стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Оскільки позивач відмовився від позовних вимог щодо стягнення з відповідача 5 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу і така відмова не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує прав та інтересів інших осіб, господарський суд приймає відмову від позову і відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України провадження у справі в цій частині позовних вимог припиняється.

Щодо вимог позивача повернути йому судовий збір у розмірі 16 487 грн. 90 коп., колегія суддів відмовляє в цій частині позовних вимог, з огляду на наступне.

У п. 5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 року роз'яснено, що статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазачено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК України». Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарськими судами у здійсненні судочинства не застосовуються.

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, а саме, не своєчасної оплати виконаних робіт, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 4 982 грн. 98 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В частині стягнення основного боргу за технічне обслуговування ліфтів у сумі 778 784 грн. 56 коп., пені у розмірі 13 730 грн. 08 коп., річних у розмірі 3 168 грн. 47 коп. та 5 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу провадження у справі припинити згідно п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради (вул. Горького, 21, м. Суми, код ЄДРПОУ 37654796) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрСумиліфт" (вул. Шишкарівська, 9, м. Суми, код ЄДРПОУ 37785145) 194 000 грн. 00 коп. заборгованості за диспетчерське обслуговування ліфтів, 17 167 грн. 66 коп. пені, 4 807 грн. 48 коп. 3 % річних, 33 174 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 4 982 грн. 98 коп. витрати по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.12.2014 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ Ю.А. ДЖЕПА

СУДДЯ В.Л. КОТЕЛЬНИЦЬКА

СУДДЯ П.І. ЛЕВЧЕНКО