Ухвала суду № 41889824, 15.12.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

15.12.14р. Справа № 904/9905/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОАЗОТ", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", м. Дніпропетровськ

Третя особа-1 на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергоальянс", м. Дніпропетровськ

Третя особа-2 на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ", м. Київ

про спонукання до виконання зобов'язань за договором

Суддя Рудовська І.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "ДНІПРОАЗОТ" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", в якому просить суд: зобов'язати Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (код ЄДРПОУ 03340920) виконувати свої зобов'язання за договором № 2013/Т-ПР-041420 на розподіл природного газу від 28.12.2012 р. - надавати у грудні 2014 року послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" та його споживачів у відповідності до умов договору № 2013/Т-ПР-041420 на розподіл природного газу від 28.12.2012 р., у тому числі шляхом дотримання тиску природного газу на вході в газову мережу ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" у наступному діапазоні:

- по колектору цеху 1-Б (гілка ГРС-2 - 1-Б): мінімум - 10 атм, максимум - 12 атм.;

- по колектору ТЕЦ (гілка ГРС-2 - ТЕЦ ПАТ "ДНІПРОАЗОТ"): мінімум - 7 атм, максимум - 11 атм.

Крім того, в порядку забезпечення позову позивач долучив до позову заяву про вжиття заходів до забезпечення позову якою просить суд:

1. Заборонити Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (код ЄДРПОУ 03340920), його структурним та відокремленим підрозділам, вчиняти дії та приймати рішення щодо зупинення та зупиняти транспортування у грудні 2014 року на користь ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" природного газу, у тому числі шляхом зниження тиску природного газу в колекторах на вході в газову мережу ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" нижче встановлених № 2013/Т-ПР-041420 на розподіл природного газу від 28.12.2012 р. параметрів, а саме:

- по колектору цеху 1-Б (гілка ГРС-2 - 1-Б) - нижче 10 атм;

- по колектору ТЕЦ (гілка ГРС-2 - ТЕЦ ПАТ "ДНІПРОАЗОТ") - нижче 7 атм.

2. Заборонити Публічному акціонерному товариству "УКРТРАНСГАЗ" (код ЄДРПОУ

30019801), його структурним та відокремленим підрозділам, іншим газотранспортним та газорозподільним підприємствам вчиняти дії та приймати рішення щодо зупинення та зупиняти транспортування у грудні 2014 року на користь ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" природного газу, у тому числі шляхом зниження тиску природного газу в колекторах на вході в газову мережу ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" нижче встановлених договором № 14-18 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 10.12.2013 р. параметрів, а саме:

- по колектору цеху 1-Б (гілка ГРС-2 - 1-Б) - нижче 10 атм;

- по колектору ТЕЦ (гілка ГРС-2 - ТЕЦ ПАТ "ДНІПРОАЗОТ") - нижче 7 атм.

Заява обґрунтована тим, що через існування побоювань, що невжиття заходів по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області щодо спонукання відповідача до виконання зобов'язань за Договором № 2013/Т-ПР-041420, у зв'язку з чим будуть суттєво порушені права та законні інтереси позивача, третіх осіб, а також через наявність значного ризику настання збитків та інших негативних наслідків, тому числі для навколишнього середовища.

Як зазначається позивачем у позові, 30.09.2014 р. між ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" (надалі іменоване - "споживач", "позивач") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергоальянс" (надалі іменоване - "постачальник") укладений договір на поставку природного газу № 640/14-4 від 30.09.2014 р. (надалі - "Договір № 640/14-4").

Згідно з умовами укладеного Договору у жовтні та листопаді 2014 року постачальник поставляв (передавав) позивачу природний газ.

Для забезпечення отримання природного газу від постачальника, позивачем укладені наступні договори з газотранспортним та газорозподільним підприємствами, як чинні на цей час, а саме:

- договір № 14-18 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 10.12.2013 р. (надалі - Договір № 14-18) - з Публічним акціонерним товариством "УКРТРАНСГАЗ" (надалі іменоване Газотранспортне підприємство);

- договір № 2013/Т-ПР-041420 на розподіл природного газу від 28.12.2012 р. (надалі - Договір № 2013/Т-ПР-041420) - з Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (надалі іменоване відповідач).

Згідно з п. 1.1. Договору № 14-18 Газотранспортне підприємство зобов'язалося надавати позивачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу позивача від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення -газорозподільних станцій (ГРС), а позивач зобов'язався внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами Договору.

Згідно з п.п. 2.1., 2.2. Договору № 2013/Т-ПР-041420 Відповідач зобов'язався надати позивачу послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів позивача або його споживачів (далі - пункт призначення) відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, а позивач зобов'язався сплатити відповідачу вартість послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами у розмірі, строки та порядку, що передбачені умовами Договору.

Згідно з п. 2.7. Договору № 14-18 та з п. 6.5.1. Договору № 2013/Т-ПР-041420, а також згідно з Додатком № 1 до технічної угоди № 7 від 13.02.2013 р. на приймання - передачу природного газу між ДК "Укртрансгаз" та ПАТ "Дніпропетровськгаз" відповідач та Газотранспортне підприємство зобов'язані забезпечити тиск природного газу на вході в газову мережу позивача у наступному діапазоні:

- по колектору цеху 1-Б (гілка ГРС-2 - 1-Б): мінімум -10 атм, максимум - 12 атм.;

- по колектору ТЕЦ (гілка ГРС-2 - ТЕЦ Позивача): мінімум - 7 атм, максимум - 11 атм.

Проте, всупереч досягнутим домовленостям та умовам вищенаведених договорів, починаючи з 03.12.2014 р. позивач, без отримання від постачальника, відповідача чи Газотранспортного підприємства обґрунтування, почав фіксувати за приладами обліку тиску газу, що розташовані на території позивача на виробничому обладнанні по колектору 1-Б (гілка ГРС-2 - 1-Б), зниження тиску природного газу, що свідчило про обмеження чи припинення постачання природного газу позивачу, оскільки за цим газопроводом позивач отримує природний газ, що використовується у виробництві власної хімічної продукції. На запити позивача щодо підстав обмеження чи припинення постачання природного газу постачальник належного обґрунтування не надав, причини обмеження подачі газу не зміг пояснити. Відповідач та Газотранспортне підприємство також не надало оперативної та підтвердженої Інформації щодо причин зниження тиску природного газу в газопроводі.

Динаміка зниження тиску природного газу по колектору 1-Б (гілка ГРС-2 - 1-Б) відбувалася наступним чином:

- станом на 09.00 год. 02.12.2014 р. тиск по колектору 1-Б (гілка ГРС-2 - 1-Б, на вході у цех 1-Б) знаходився у значенні 8.91 атм.;

- станом на 15.00 год. 03.12.2014 р. тиск природного газу по колектору 1-Б (гілка ГРС-2 -1-Б, на вході у цех 1-Б) був знижений до 7.14 атм;

- станом на 00.00 год. 04.12.2014 р. був встановлений на рівні 7.65 атм.

Станом на поточний час тиск природного газу по колектору 1-Б (гілка ГРС-2 - 1-Б) залишається на рівні 7.76 атм, що є порушенням умов Договору № 14-18 та Договору № 2013/Т-ПР-041420.

Згідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зі свого боку позивач належним чином виконує свої зобов'язання за Договором № 14-18 та Договором № 2013/Т-ПР-041420, підстав для обмеження чи припинення транспортування природного газу через неправомірні дії позивача, у т.ч. за наведеними договорами, не вбачаються і вони відсутні. Законами України не встановлені заборони для отримання позивачем природного газу від постачальника, а так само не встановлено прав газотранспортних та газорозподільних підприємств припиняти транспортування природного газу споживачам за наявності укладеного між споживачем та постачальником природного газу договору на поставку (купівлю-продаж) природного газу. Оплату транспортування природного газу позивач здійснює належним чином, простроченої заборгованості не має.

Серед можливих підстав для припинення транспортування газу позивач вбачає лише одну підставу - прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 26.11.2014 р. № 647 "Про порядок закупівлі природного газу промисловими, енергогенеруючими та теплогенеруючими (в частині промислових обсягів газу) підприємствами" (надалі іменована "Постанова № 647"), пунктом 2 якої газорозподільним та газотранспортним підприємствам забороняється транспортувати природний газ позивачу від інших постачальників природного газу ніж від НАК "Нафтогаз України".

Позивач вважає, що Постанова № 647, в частині її абзаців першого та другого пункту 1, пунктів 2, 4 Постанови № 647 та в частині включення ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" у Перелік промислових, енергогенеруючих та теплогенеруючих (в частині промислових обсягів газу) підприємств, який є додатком до Постанови № 647, прийнята відповідачем з порушенням вимог ст. 8, 9, 13, 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" від 08.07.2010 р. № 2467-VІ, оскільки обмежує права Позивача у вільному виборі постачальника природного газу на період з 1 грудня 2014 р. по 28 лютого 2015 р., а також порушує встановлений у законодавстві принцип функціонування ринку природного газу на конкурентних засадах.

Крім того, Постанова № 647 є протиправною через те, що при прийнятті цієї постанови Кабінет Міністрів України перевищив надані йому Конституцією та законами України повноваження, оскільки він не має повноважень втручатися у підприємницьку діяльність суб'єктів господарювання та встановлювати монополії на ринку природного газу, нав'язувати вільним суб'єктам господарювання окремого постачальника природного газу, встановлювати заборони щодо обмеження під час отримання послуг з транспортування природного газу з інших ресурсів, ніж ресурсів НАК "Нафтогаз України". Щодо цього питання Позивачем поданий адміністративний позов, який на цей час призначений до розгляду на 12.12.2014 р.

ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" є єдиним підприємством в Україні, яке здійснює безперебійне виробництво рідкого хлору, соляної кислоти, натру їдкого технічного та гіпохлориту натрію. З 2011 року частина виробничих потужностей ПАТ "ДНІПРОАЗОТ", які пов'язані з виробництвом рідкого технічного аміаку, знаходиться в оренді ПАТ "Укрнафта".

Технологічна схема та організація постачання природного газу для потреб виробничих потужностей з виробництва аміаку, орендованих ПАТ "Укрнафта", та для власних потреб ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" передбачає споживання газу за допомогою двох окремих газотранспортних гілок: ГРС-2 - 1-Б та ГРС-2 - ТЕЦ ПАТ "ДНІПРОАЗОТ". При цьому виробництво аміаку та виробництво теплової енергії безпосередньо пов'язане між собою для забезпечення надійного та безпечного функціонування хімічного комплексу ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" у сукупності, оскільки змонтована технологічна схема проектувалася ще за Радянські часи і не передбачає автономного їх функціонування, а через значні обсяги навантаження потужностей й небезпечність хімічних продуктів, що виробляються у ПАТ "ДНІПРОАЗОТ", порушення налагодженого виробничого циклу може створити високий ризик настання збитків й інших негативних наслідків як для всього хімічного комплексу, розташованого за місцезнаходженням підприємства, так і для громадян та навколишнього природного середовища.

Крім того, на балансі ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" у нерозривному зв'язку із виробничими потужностями з виробництва аміаку знаходяться ізотермічні сховища аміаку, які оснащені постійно працюючими факельними установками для спалення аміаку, у т.ч. в разі виникнення нештатних чи аварійних ситуацій. Зазначені факельні установки за технологічною схемою працюють з використанням газу, що також надходить за гілкою ГРС-2 - 1-Б, і у випадку їх непрацездатності внаслідок відсутності газу та у разі викиду аміаку в атмосферу це призведе до заподіяння значної шкоди здоров'ю та життю громадянам і навколишньому природному середовищу.

Внаслідок припинення або зменшення обсягів транспортування природного газу, ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" буде змушене зупинити виробництва рідкого хлору, соляної кислоти, натру їдкого технічного, гіпохлориту натрію, які у свою чергу використовують у значних обсягах теплову енергію, яка виробляється на ТЕЦ ПАТ "ДНІПРОАЗОТ", що також забезпечує опаленням населення, бюджетні установи, інші організації житлового масиву "Соцмісто" м. Дніпродзержинськ, де мешкає понад 70 тисяч громадян міста Дніпродзержинськ та підприємств, що розташовані на території ПАТ "ДНІПРОАЗОТ". У випадку виникнення надлишку теплової енергії, внаслідок технічної неможливості зменшення обсягів виробництва теплової енергії ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" буде змушене зупинити роботу ТЕЦ.

Таким чином, в результаті припинення постачання природного газу по обом колекторам, зупинення виробничих потужностей з виробництва аміаку буде здійснено зупинення напрацювання карбонізованого розчину, необхідного для виробництва соди каустичної, а також інших виробництв ПАТ "ДНІПРОАЗОТ", включаючи ТЕЦ. Зупинення хлорної групи цехів ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" може бути причиною виникнення нештатних чи аварійних ситуацій. Відсутність реагентів виробництва ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" на ринку України відчують всі водоканали великих та малих міст України, а реагентів інших виробників для знезараження питної води та стічних вод в Україні не існує. Припинення виробництва та постачання хлору та хлорних сполук призведе до виникнення епідеміологічної загрози в країні.

У зв'язку з зупиненням ТЕЦ без теплової енергії будуть залишені в опалювальний період населення, бюджетні установи, інші організації житлового масиву "Соцмісто", а також підприємства, що знаходяться на території ПАТ "ДНІПРОАЗОТ", що також призведе до негативних й непередбачуваних наслідків.

Крім того, враховуючи існуючі погодні умови та зниження температури навколишнього природного середовища, внаслідок припинення транспортування природного газу та зупинення виробництв, виробництво всього хімічного комплексу буде заморожене та призведе до виходу з ладу комунікацій та обладнання виробничого комплексу ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" та інших підприємств, що призведе до багатомільйонних збитків для позивача й інших суб'єктів господарювання, у тому числі пошкодить комунікації з транспортування теплової енергії з відповідними негативними наслідками.

Зазначені наслідки, у разі задоволення позову, призведуть до неможливості отримання позивачем природного газу, оскільки у випадку відновлення газопостачання позивач фактично не зможе використати природний газ у виробництві тепла та власної продукції доки не наступить тепла пора 2015 року, а відтак виконання рішення у зимовий період не відбудеться.

Позивач вважає, що зниження тиску транспортування природного газу, що здійснено Відповідачем, є грубим порушенням умов Договору № 2013/Т-ПР-041420, вимог законодавства України, прав і законних інтересів позивача, а також може створити небезпечні та непередбачувані негативні наслідки як для Позивача, так і для третіх осіб.

Також, примусове припинення постачання газу буде вважатися неправомірними з огляду на вимоги ст. 6 Закону України "Про теплопостачання", якою встановлена заборона обмеження енергопостачання об'єктів у сфері теплопостачання в опалювальний період нижче технологічного мінімуму споживання природного газу. Зі свого боку ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" вважає, що не має жодних правових та моральних підстав обмежувати споживання природного газу в опалювальний період та припиняти виробництво теплової енергії через вищенаведені обставини та існуючу складну ситуацію в країні.

Станом на день подання цього позову позивач отримав повідомлення відповідача від 10.12.2014 р. № 8/6-3853 про припинення (обмеження) газопостачання з 09.00 год. 15.12.2014 р.

З огляду на те, що дії відповідача по обмеженню транспортування природного газу можуть призвести до необґрунтованого фактичного зупинення виробництв ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" та виробництва аміаку ПАТ "Укрнафта", що у свою чергу може призвести до вкрай негативних наслідків як для позивача, так і для третіх осіб, виходячи з необґрунтованості підстав для обмеження транспортування природного газу позивачу через наявність чинного договору на закупівлю природного газу, останній наполягає на оперативному вжиттю заходів щодо припинення (зупинення) дій відповідача по обмеженню (зупинення) транспортування природного газу для позивача у вигляді зниження тиску природного газу по колектору ТЕЦ ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" (гілка ГРС-2 - ТЕЦ ПАТ "ДНІПРОАЗОТ") в колекторі 1-Б (гілка ГРС-2 - 1-Б) нижче встановлених договором № 2013/Т-ПР-041420 на розподіл природного газу від 28.12.2012 р. параметрів до остаточного вирішення спору та прийняття судового рішення за цим позовом.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, дослідивши позовні матеріали в цілому суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Також, відповідно до абзацу 1 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору між сторонами є спонукання до виконання відповідачем умов Договору № 2013/Т-ПР-041420. Газотранспортне підприємство, яке транспортує газ від пункту приймання-передачі газу до ГРС-2 також має безпосередню участь у транспортуванні природного газу позивачу, що здійснюється ним у такому ланцюгу господарських відносин: Постачальник - Газотранспортне підприємство - Відповідач - Позивач (Споживач).

Оскільки від дій Газотранспортного підприємства безпосередньо залежить можливість забезпечення транспортування природного газу відповідачем позивачу, що окрім вищенаведеного підтверджується поширенням вимог Постанови № 647 на Газотранспортне підприємство та умовами Договору № 2013/Т-ПР-041420, Позивач вбачає за необхідне просити суд встановити заборону вчиняти дії по припиненню транспортування природного газу позивачу не тільки у відношенні відповідача, але й щодо Газотранспортного підприємства, оскільки встановлення заборони лише у відношенні відповідача не забезпечить належне виконання рішення по справі, а так само не забезпечить захист прав і законних інтересів позивача, оскільки останні можуть фактично порушені діями Газотранспортного підприємства у вигляді припинення чи обмеження ним транспортування природного газу до ГРС-2 на користь позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Так, відповідно до приписів статті 67 ГПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За своєю правовою природою забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють забезпеченню існуючого положення між сторонами до винесення судового акту.

Наведені заявником способи забезпечення є такими, що мають аналогічні наслідки, а відтак, повинні вживатись судом альтернативно.

З огляду на зміст заявлених позивачем позовних вимог, суд убачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

З огляду на вищенаведене, а також те, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення у даній справі, керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заборонити Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (код ЄДРПОУ 03340920), його структурним та відокремленим підрозділам, вчиняти дії та приймати рішення щодо зупинення та зупиняти транспортування у грудні 2014 року на користь ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" природного газу, у тому числі шляхом зниження тиску природного газу в колекторах на вході в газову мережу ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" нижче встановлених № 2013/Т-ПР-041420 на розподіл природного газу від 28.12.2012 р. параметрів, а саме:

- по колектору цеху 1-Б (гілка ГРС-2 - 1-Б) - нижче 10 атм;

- по колектору ТЕЦ (гілка ГРС-2 - ТЕЦ ПАТ "ДНІПРОАЗОТ") - нижче 7 атм.

2. Заборонити Публічному акціонерному товариству "УКРТРАНСГАЗ" (код ЄДРПОУ30019801), його структурним та відокремленим підрозділам, іншим газотранспортним та газорозподільним підприємствам вчиняти дії та приймати рішення щодо зупинення та зупиняти транспортування у грудні 2014 року на користь ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" природного газу, у тому числі шляхом зниження тиску природного газу в колекторах на вході в газову мережу ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" нижче встановлених договором № 14-18 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 10.12.2013 р. параметрів, а саме:

- по колектору цеху 1-Б (гілка ГРС-2 - 1-Б) - нижче 10 атм;

- по колектору ТЕЦ (гілка ГРС-2 - ТЕЦ ПАТ "ДНІПРОАЗОТ") - нижче 7 атм.

3. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з дати її прийняття 15.12.2014 р.

4. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" дана ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом року з моменту її прийняття.

Суддя І.А. Рудовська