Постанова № 41889691, 10.12.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2014 р. Справа № 907/773/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Галушко Н.А.,

Орищин Г.В.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Хустської міської ради, № 1917/02-12 від 02.10.2014 р. (вх. № 01-05/4759/14 від 13.10.2014 р.),

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 17 вересня 2014 року

у справі № 907/773/14 (суддя Мокану В.В.),

порушеній за позовом

Позивача: Виконавчого комітету Хустської міської ради, місто Хуст Закарпатської області,

До відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_2, місто Хуст Закарпатської області,

Про зобов'язання виконати п. 2.1. рішення виконавчого комітету Хустської міської ради № 109 від 22.02.2012 року «Про затвердження кошторисної документації реконструкції кафе - бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» в АДРЕСА_3» шляхом укладення договору про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури в м. Хуст на умовах, визначених в проекті договору (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

За участю представників сторін:

від апелянта/позивача: не прибув,

від відповідача: не прибув.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 13.10.2014 р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 р. у склад колегії для розгляду справи № 907/773/14 Господарського суду Закарпатської області введено суддів - Галушко Н.А. та Г.В.Орищин.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 року скаржнику поновлено строк для подання апеляційної скарги та ухвалою суду від 15.10.2014 р. прийнято апеляційну скаргу Виконавчого комітету Хустської міської ради, № 1917/02-12 від 02.10.2014 р. (вх. № 01-05/4759/14 від 13.10.2014 р.) до провадження, також тією ухвалою скаржнику відстрочено сплату судового збору до прийняття судом постанови та розгляд скарги призначено на 12.11.2014 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (а. с. 79-80).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 р. розгляд справи було відкладено на 10.12.2014 р., про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою кореспонденцією згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

10.12.2014 р. представник апелянта/позивача, повторно, в судове засідання не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Відповідач, повторно, повноважного представника у судове засідання не направив, через канцелярію суду за вхідним № 01-04/1479/14 від 05.11.2014 р. надіслав Заперечення на апеляційну скаргу (а.с. 98-101), просить з підстав наведених у запереченні, апеляційну скаргу відхилити, рішення суду - залишити без змін.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 року прийнято апеляційну скаргу виконавчого комітету Хустської міської ради, № 1917/02-12 від 02.10.2014 р. (вх. № 01-05/4759/14 від 13.10.2014 р.) та розгляд справи № 907/773/14 у зв'язку із не явкою в судове засідання представників сторін ухвалою суду від 12.11.2014 р. було відкладено, про що сторін було належним чином повідомлено про день, час та місце розгляду справи (апелянта - 20.10.2014 р., відповідача - 25.10.2014 р. під розписку) (а. с. 79-80) та рекомендованою кореспонденцією, згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Крім того, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 р. участь повноважних представників обов'язковою не визнавалась.

Згідно, норм чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представників апелянта/позивача та відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засіданні.

Наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 р. № 75 (із змінами та доповненнями) затверджена Інструкція з діловодства в господарських судах України (далі за текстом - Інструкція).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам або іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.08р. № 01-8/482).

З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції на адресу сторін у справі було направлено ухвалу про відкладення розгляду справи № 907/773/14 від 12.11.2014 року, що підтверджується штампом суду з відміткою про відправку документа (а. с. 108-109/зворот).

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 907/773/14 та розгляду справи без участі представника апелянта/позивача та представника відповідача.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.09.2014 р. у справі № 907/773/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.09.2014 року у справі № 907/773/14 (суддя Мокану В.В.) вирішено: у задоволенні позову відмовити повністю (пункт перший резолютивної частини рішення) (а. с. 68-72).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду Апелянт/позивач (Виконавчий комітет Хустської міської ради) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а. с. 81-83), просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.09.2014 р. у справі № 907/773/14 та прийняти нове рішення, яким зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 виконати п. 2.1. рішення виконавчого комітету Хустської міської ради № 109 від 22.02.2012 р. «Про затвердження кошторисної документації реконструкції кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» в АДРЕСА_3», шляхом укладення договору про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури в м. Хуст на умовах визначених в проекті договору.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, порушено норми матеріального права, так як місцевим суд прийняв рішення при не повному з'ясуванні усіх обставин справи, відтак на думку апелянта, дане рішення згідно ст. 104 ГПК України підлягає скасуванню. Вважає, що відповідачем в порушення норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не було укладено Договору про пайову участь та не сплачено пайовий внесок, однак, даний об'єкт згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації було здано в експлуатацію.

Також апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що 12.03.2011 р. набув чинності Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» відповідно до якого забудовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, повинен взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту та до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію перерахувати до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку зазначеної інфраструктури, однак, до 01 січня 2013 р. замовники будівництва у порядку, визначену органом місцевого самоврядування, мають право на відстрочення сплати коштів пайової участі на період після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, але не пізніше 01.01.2013 р., коли набуває чинності інша законодавча норма.

Відповідно до вищенаведеного апелянт вважає, що відповідач увів об'єкт в експлуатацію після набуття чинності Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (3038-17), що підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 15.07.2011 р. № ЗК 14311017155 зареєстрованого в інспекції ДАБК у Закарпатській області, а відтак, на момент введення в експлуатацію об'єкта існувала відстрочка сплати пайової участі до 01.01.2013 р., однак, законодавчо не врегульовано, та не визначено процедурно, як проводиться після 01.01.2013 р. сплата пайового внеску тих об'єктів, які будувались та вводились в експлуатацію. Відтак, на думку скаржника, твердження місцевого суду, що позовні вимоги виконкому не ґрунтуються на вимогах закону, в силу положень ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є безпідставними.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що відповідач (забудовник) звертався до апелянта/позивача із заявою про надання дозволу на укладення договору пайової участі, відтак за розглядом вказаної заяви 22.02.2012 р. виконкомом було прийнято рішення № 109 «Про затвердження кошторисної документації реконструкції кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» в АДРЕСА_3», та пунктом 2. Рішення було зобов'язано гр. ОСОБА_2 відповідно до ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» укласти договір з виконкомом Хустської міської ради про обов'язкову пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хуст. Однак, забудовником (гр. ОСОБА_2) п. 2 рішення № 109 не було виконано та не укладено договору про пайову участь у будівництві.

Також апелянт зазначає, що 30.07.2013 р. виконком звертався із листом № 1558/02-14 про виконання рішення № 109 та вимогою укласти договір пайової участі, однак звернення апелянта залишилось поза увагою, та з аналогічною вимогою виконком звертався ще в 2011 році, що підтверджується листом № 1337/02-8 від 16.08.2011 р.

Крім того, апелянтом для виконання рішення виконкому № 109 від 22.02.2014 р. на адресу відповідача було направлено для підписання два проекти договору про пайову участь (внесок) замовника (юридичною, фізичною особою) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури в м. Хуст (лист № 554/02-12 від 19.03.2014 р.), однак, відповідачем не були підписані хоча б один з проекту договорів.

Апелянт в апеляційній скарзі також зазначає, що відповідно до ч. 3, ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону, щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

На підставі вищенаведеного скаржник вважає, що законом передбачено обов'язок замовника, який має намір на здійснення будівництва об'єкта містобудування, взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Крім того, апелянт в апеляційній скарзі звертає увагу суду на те, що в Україні судовий прецедент не є джерелом права, оскільки суди не ставляться до числа правотворчих органів, відтак, на думку апелянта, господарські суди при розгляді даної справи не повинні керуватись постановами Вищого господарського суду України від 31.07.2014 р. у справі № 909/17/14, від 31.07.2013 у справі № 5010/1160/2012-14/76, від 14.08.2013 р. у справі № 909/1227/13 та відповідно до ст. 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.

Колегією Львівського апеляційного господарського суду встановлено, що Апелянт/позивач: Виконавчий комітет Хустської міської ради, є юридичною особою, за організаційно-правовою формою: орган місцевого самоврядування, ідентифікаційний код юридичної особи: 04053714, місцезнаходження юридичної особи: 90400, Закарпатська обл., м. Хуст, вул. 900-річчя Хуста, буд. 27, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 28.08.2014 р. (а. с. 50, 95).

Відповідач: ОСОБА_2, є суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою (Приватним підприємцем), місце проживання фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_2, дата державної реєстрації фізичної особи - підприємця 01.03.1999 р., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 29.08.2014 р. (а. с. 45-46), свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Серії НОМЕР_1 (а. с. 102) та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії ААВ № 081551 (а. с. 103).

З матеріалів справи вбачається, 09.02.2012 р. Відповідачем на адресу Позивача було надіслано заяву (а. с. 10) про затвердження кошторису «Реконструкції існуючих приміщень фотосалону та кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» з добудовою господарських та інших приміщень в АДРЕСА_3 та кошторис «Реконструкції горищного приміщення кафе-бару та фотосалону «ІНФОРМАЦІЯ_1» під готель з добудовою господарських та підсобних приміщень» за цією ж адресою, та дати дозвіл на укладення угоди про дольову (пайову) участь в розвитку інфраструктури.

На підставі вищевказаної заяви, Виконавчим комітетом Хустської міської ради було прийнято рішення № 109 від 22.02.2012 р. «Про затвердження кошторисної документації реконструкції кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» в АДРЕСА_3» гр. ОСОБА_2 (Відповідач - у справі) яким зобов'язано: «п. 2.1 відповідно до ст. 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної документації» укласти договір з виконкомом Хустської міської ради про обов'язкову пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Хуст не пізніше 15 - ти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення» (а. с. 9).

Колегією суддів також встановлено та підтверджується матеріалами справи, 19 березня 2014 року виконавчий комітет Хустської міської ради (Позивач у справі) звернувся з листом-пропозицією № 554/02-12 до Приватного підприємця ОСОБА_2 (Відповідач - по справі) з пропозицією (офертою) підписати договір про пайову участь (внесок) замовника (юридичною, фізичною особою) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури в місті Хуст та повернути один примірник договору протягом двадцяти днів з моменту отримання. В разі залишення даного листа без відповідного реагування виконавчий комітет Хустської міської ради буде звертатись до суду з позовом про зобов'язання укласти договір (а. с. 11).

Даний лист-пропозиція № 554/02-12 від 19.03.2014 р. була надіслана 16.04.2014 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 12).

Однак, таку пропозицію Відповідачем залишено поза увагою, та не надіслано на адресу позивача ні примірника підписаного договору, ні протоколу розбіжностей до договору.

Відтак, Апелянт/позивач вважає, що Приватний підприємець ОСОБА_2 (Відповідач - у справі) зобов'язаний укласти договір про пайову участь замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Хуст виходячи з того, що відповідно до п.2 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Також Апелянт/позивач вважає, що згідно ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Колегія суддів в повному обсязі погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що у задоволенні позову належить відмовити повністю з огляду на таке.

Як вбачається з позовної заяви та не заперечується сторонами у справі, станом на час звернення Позивача з листом-пропозицією № 554/02-12 від 19.03.2014 р. (надісланий 16.04.2014 р., (а. с. 12)) про укладення Договору про пайову участь, реконструкція існуючих приміщень фотосалону та кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» з добудовою господарських та інших приміщень була завершена, що підтверджується Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, яка зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області 15.07.2011 р. за № ЗК 14311017155, посадовою особою п. Коблик (докази - в матеріалах справи) (а. с. 38-44).

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Частиною 5 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Як уже було зазначено у цій постанові, реконструкція існуючих приміщень фотосалону та кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» з добудовою господарських та інших приміщень була завершена 15.07.2011 р., що підтверджується Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, яка зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області 15.07.2011 р. за № ЗК 14311017155, посадовою особою п. Коблик (а. с. 38-44).

З вищенаведеного вбачається, що вищевказане рішення Хустської міської ради про зобов'язання укласти Договір про пайову участь, було прийнято після реєстрації Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області (15.07.2011 р.), тобто після введення реконструкцій горищного приміщення кафе-бару та фотосалону «ІНФОРМАЦІЯ_1» під готель з добудовою господарських та підсобних приміщень в АДРЕСА_3, (кат. Буд. ІІІ) в експлуатацію, що підтверджується Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації реєстраційний № ЗК 14311017155 від 15.07.2011 року.

Відтак, зазначена обставина унеможливлює укладення Договору на пайову участь в обов'язковому порядку відповідно до ч. 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Слід зазначити, що загальний порядок укладання господарських договорів визначений у статті 181 Господарського кодексу України.

В свою чергу, примусовий порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 Господарського кодексу України та статтею 649 Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту яких і принципу свободи договору, переддоговірні спори поділяються на спори про спонукання до укладення договору, якщо одна зі сторін ухиляється від його укладення, та на спори з умов договору, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо його умов. При цьому, можливість розгляду судом цих спорів обумовлюється обов'язковістю договору (за державним замовленням, на підставі правового акту органу державної влади чи місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом).

Отже, необхідною підставою для укладення договору за рішенням суду є наявність відповідного переддоговірного спору між сторонами. При цьому, суди повинні виходити з вимог законодавства, яке є чинним на момент виникнення переддоговірного спору та його вирішення в судовому порядку.

Статтею 187 Господарського кодексу України встановлено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Враховуючи фактичні обставини справи та приписи ст.187 Господарського кодексу - місцевий суд прийшов до вірного висновку про те, що спір про спонукання до укладення відповідного виду договорів може розглядатись в суді за умови звернення сторони з вимогою про укладення договору в межах встановленого законом терміну, оскільки в цьому періоді діє обов'язок по укладенню договору, встановлений законом. За межею цього терміну договірний спір може розглядатись в суді тільки при наявності згоди сторін /угода сторін, попередній договір/ - п.1 ст.187 Господарського кодексу, що в спірному випадку відсутнє.

Слід також зазначити, що відповідно до ст. 16 ЦК України та ст.20 ГК України, особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цими статтями способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Серед способів захисту, передбачених ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, не передбачено такого способу захисту, як установлення правовідносин, в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення договору. Аналогічна позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 10.10.2012р. у справі № 6-110цс12, де Верховний Суд України зазначає, що особа вправі звернутися до суду за захистом своїх прав на підставі п.1 ч.2 ст.6 ЦК України з позовом про визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативно - правовим актом, що містить відповідний обов'язок, а зобов'язання укласти договір у судовому порядку не відповідає способам захисту прав, передбачених ст.16 ЦК України.

Такої ж думки дотримується пленум Вищого господарського суду України, що відображено у п. 2.18 Постанови № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин». Так, вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 ЦК України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача укласти договір.

Відповідно до п. 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» у разі необхідності в мотивувальній частині рішення суд може зазначити про урахування ним: рішення Конституції та законів України, які підлягають застосуванню в даній справі, а також рішення про відповідність Основному Закону України нормативно-правових актів, зазначених у пункті 1 частини першої статті 150 Конституції України, якими сторони обґрунтовують свої вимоги або заперечення; прийнятих відповідно до Конституції України і Закону України "Про судоустрій і статус суддів" постанов пленуму Вищого господарського суду України; рішення Верховного Суду України, прийнятого за наслідками розгляду заяви про перегляд судових рішень господарських судів з підстав, передбачених статтею 111-16 ГПК. Якщо суд застосував у розгляді справи як джерело права Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), то про це також зазначається в мотивувальній частині рішення.

За таких обставин колегія суддів, дослідивши подані сторонами докази, враховуючи вимоги діючого законодавства - не знайшла підстав для задоволення вимог позивача.

Інші доводи наведені в апеляційній скарзі до уваги не приймаються, так як вони не доведені належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.09.2014 року у справі № 907/773/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Слід зазначити, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 р. прийнято апеляційну скаргу Виконавчого комітету Хустської міської ради, № 1917/02-12 від 02.10.2014 р. (вх. № 01-05/4759/14 від 13.10.2014 р.) до провадження та відстрочено сплату судового збору до прийняття судом постанови.

Однак, через канцелярію суду 03.11.2014 р. за вх. № 01-04/6354/14 на виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду скаржником подано супровідний лист № 2073/0212 від 27.10.2014 р. з додатками: платіжне доручення № 1092 від 24.10.2014 р. (докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги) та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців позивача.

Відтак, скаржником сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги про перегляд рішення місцевого господарського суду.

Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача у даній справі.

Керуючись ст.ст. 32 - 34, 43, 44, 49, 98, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.09.2014 року у справі № 907/773/14 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Закарпатської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.

В судовому засіданні 10.12.2014 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 11.12.2014 р.