Рішення № 41889507, 10.12.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2014 р.Справа № 922/4267/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА "Страхування", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м'ясокомбінат", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Ругаль Д.П., дов. б/н від 09.10.14 р.;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА "Страхування", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м'ясокомбінат" в порядку регресу 58542,61 грн. та 1827,00 грн. судового збору, мотивуючи свої вимоги приписами ч. 2 ст. 1187 ЦК України.

13.10.14 р. відповідач надав письмовий відзив, в якому проти задоволення позову заперечував та зазначив, що витрати на ремонт автомобіля в частині заміни пошкоджених деталей не є реальними збитками особи, оскільки не враховують залишкову вартість таких замінених деталей.

10.11.14 р. відповідач надав доповнення до письмового відзиву, в яких зазначив, що позовна заява не містить достатніх обґрунтувань, оскільки в матеріалах справи відсутні звіт про оцінку майна та докази в підтвердження повноважень суб'єкта оціночної діяльності - начальника ТВВЗ Приходько В.В., яким складено звіт про оцінку.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.11.14 р., за клопотанням відповідача, строк розгляду даної справи продовжено до 15.12.14 р.

Представник позивача в судове засідання 10.12.14 р. не з'явився, 24.11.14 р. через канцелярію суду надав заперечення на відзив, в яких зазначив, що профільними законами "Про страхування" та "Про страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами, не встановлено обов'язкового проведення експертизи, отже, посилання відповідача на відсутність звіту експерта не може бути підставою для відмови у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.12.14 р. підтримав відзив, просив в задоволенні позову відмовити.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

17.08.2011 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (позивач, страховик) та Крючковою І.С. (страхувальник) було укладено договір страхування наземного транспорту № 3565849/05АВ (далі - договор)(а.с. 19-27), відповідно до умов якого, позивач взяв на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки "Volkswagen", модель "Crafter", реєстраційний номер - АХ3376ВО, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

Строк дії договору - до 24:00 години 17.08.2012 року (п. 10 договору).

Страхова сума - 189200,00 грн. (п. 11 договору).

10.02.2012 року о 15:20 водій відповідача - Пахомов В.Г., керуючи автомобілем "Mercedes Benz", реєстраційний номер - АХ1446АР, на автошляху Київ-Харків-Довжанський на 402 км+350 метрів не обрав безпечної швидкості руху, не обрав безпечної дистанції, в наслідок чого допустив наїзд на стоячий транспортний засіб страхувальника - автомобіль "Volkswagen", реєстраційний номер - АХ3376ВО, що призвело до механічного пошкодження автомобіля "Volkswagen", реєстраційний номер - АХ3376ВО.

Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою № 524929 від 10.02.2012 року (а.с. 32-33) та довідкою № Д/710 від 29.02.14 р. (а.с. 34-35), виданими Управлінням Державтоінспекції ГУМВС України в Харківській області.

14.02.12 р. начальник територіального відділу врегулювання збитків м. Харкова - Приходько В.В., свідоцтво аварійного комісара № 1075 від 08.06.2007 р. (а.с. 108), склав акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість)(а.с. 38-40).

Згідно з постановою Коломацького районного суду Харківської області від 13.03.2012 року по справі № 2019/80/2012 (а.с. 36-37), вказана дорожньо-транспортна пригода сталась з вини Пахомова В.Г., який, на момент скоєння ДТП, працював водієм ТОВ "ВП Роганський м'ясокомбінат", внаслідок того, що останній не витримав безпечної швидкості руху та безпечної дистанції, чим порушив вимоги статті 124 КУпАП.

В п. 14.1 договору сторони визначили умови виплати страхового відшкодування, а саме на базі авторизованої (профільної) СТО.

Відповідно до п. 20.10 спірного договору, при пошкодженні транспортного засобу внаслідок страхового випадку, розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення транспортного засобу (кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого транспортного засобу на базі СТО та на підставі рахунків з СТО (згідно з умовами п. 20.11 договору). В окремих випадках за згодою страховика та страхувальника (вигодонабувача), розмір збитків може визначатися на підставі автотоварознавчої експертизи або безпосередньо страховиком чи уповноваженою ним особою (аварійним комісаром). Вартість частин та деталей бореться в розрахунок кошторису збитків за умови, що вони шляхом ремонту не можуть бути приведені в стан, придатний для подальшого використання, або витрати на такий ремонт перевищують витрати по їх заміні на нові.

Згідно з п. 20.11 договору, при пошкодженні транспортного засобу розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої в п.12 договору франшизи по відповідному ризику, але не більше страхової суми. При цьому, розмір збитків визначається з урахуванням наведених нижче і зазначених у п.14.1. договору умов, а саме при розрахунку розміру страхового відшкодування в кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається, виключно, виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі авторизованої СТО (п. 20.11.1 договору).

11.03.2012 р. авторизованою (профільною) СТО - ТОВ "Автодом Харків", яке є офіційним дилером Volkswagen AG в Україні, страхувальнику був виставлений рахунок № АДСЧТ02712 (а.с. 47-49) на ремонт автомобіля "Volkswagen" Crafter, реєстраційний номер - АХ3376ВО, загальною вартістю 111326,61 грн., в тому числі ПДВ.

Відповідно до п. 12 договору, у разі спричинення збитків внаслідок ДТП, франшиза становить 2,00 % від страхової суми.

15.03.2012 року позивачем був складений розрахунок страхового відшкодування (а.с. 54), відповідно до якого, страхове відшкодування збитків завданих страхувальнику, з урахуванням франшизи (3784,00 грн.), становить 107542,61 грн.

19.03.2012 року страхувальником - Крючковою І.С. до позивача була подана заява щодо напрямку виплати та/або доплати страхового відшкодування (а.с. 50), в якій страхувальник просив направити виплату страхового відшкодування на рахунок ТОВ "Автодом Харків".

21.03.2012 року позивачем був складений страховий акт №2012U/MOD00590/UIA2299 (а.с. 52), яким було вирішено виплатити ТОВ "Автодом Харків" грошові кошти в сумі 107542,61 грн.

У зв'язку з викладеними обставинами, відповідно до умов договору страхування наземного транспорту № 3565849/05АВ від 17.08.2011 року, позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 107542,61 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 11728 від 23.03.2013 р.(а.с. 55).

В свою чергу, автомобіль "Mercedes Benz", реєстраційний номер - АХ1446АР, за кермом якого, на момент скоєння ДТП, перебував працівник відповідача, був застрахований в АСК "ІнтерТрансПоліс", що підтверджується полісом №АА/6092472 (а.с. 51). Згідно полісу №АА/6092472 ліміт відповідальності АСК "ІнтерТрансПоліс", як страховика складає 50000,00 грн. Відповідно до вказаного полісу франшиза складає 1000 грн. Отже, розмір страхового відшкодування, яким відповідав страховик АСК "ІнтерТрансПоліс" складав 49000,00 грн. (50000 грн. - 1000 грн.)

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в порядку регресу, з урахуванням страхового відшкодування страховика відповідача - АСК "ІнтерТрансПоліс", в розмірі 58542,61 грн. (107542,61 грн. - 49000,00 грн.).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За приписами статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статті 979 ЦК України та 16 Закону України "Про страхування" визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком, згідно з договором страхування, на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно з пунктом 12.1 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Свої зобов'язання за договором страховик (позивач) виконав у повному обсязі, виплативши, на підставі відповідної заяви, з урахуванням франшизи, суму страхового відшкодування в розмірі 107542,61 грн.

Згідно з ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (постанова Верховного Суду України від 22 січня 2013 у справі № 3-72 гс 12).

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, позивач, після виплати страхового відшкодування, отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України визначено, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме у т.ч. шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Матеріалами справи підтверджується вина працівника відповідача у скоєні спірного ДТП, а отже, саме відповідач має нести відповідальність та відшкодовувати шкоду, завдану його працівником.

Розмір шкоди в сумі 107542,61 грн. підтверджується рахунком авторизованої (профільної) СТО - ТОВ "Автодом Харків" № АДСЧТ02712 від 11.03.2012 р., страховим актом №2012U/MOD00590/UIA2299 від 21.03.2012 року, розрахунком страхового відшкодування від 15.03.2012 р. та копією відповідного платіжного доручення.

Посилання відповідача на те, що витрати на ремонт автомобіля в частині заміни пошкоджених деталей не є реальними збитками, оскільки не враховують залишкову вартість таких замінених деталей, судом відхиляються, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

В ст. 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 20.10 спірного договору, при пошкодженні транспортного засобу внаслідок страхового випадку, розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення транспортного засобу (кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу, а також вартість ремонтних робіт.

Позивач та страхувальник в спірному договорі також домовились, що розмір збитків визначається на базі авторизованої СТО, при розрахунку розміру страхового відшкодування в кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається, виключно, виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі авторизованої СТО (п. 20.11.1 договору).

Статтею 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд зазначає, що договір страхування наземного транспорту № 3565849/05АВ від 17.08.2011 року або певні його пункти в судовому порядку недійсними не визнавались, а отже, умови вказаного договору були обов'язковими для виконання сторонами.

Як вже було зазначено, позивач, відповідно до умов п. 20.11.1 договору, на підставі рахунку авторизованої СТО відповідача - ТОВ "Автодом Харків" №АДСЧТ02712 від 11.03.2012 р., здійснив розрахунок страхового відшкодування, відповідно до якого, страхове відшкодування збитків завданих страхувальнику, з урахуванням франшизи (3784,00 грн.), становить 107542,61 грн. Виплата позивачем зазначеної суми страхового відшкодування, підтверджується копією платіжного доручення № 11728 від 23.03.2013 р. (а.с. 55).

Крім того, в абз. 4 п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27 березня 1992 року (чинної на момент розгляду справи) роз'яснено, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

Враховуючи викладене, посилання відповідача на неврахування позивачем зношеності деталей автомобіля страхувальника під час розрахунку шкоди, не може бути підставою для відмови у позові.

Таким чином, суд вважає доведеним розмір шкоди, з урахуванням франшизи, в сумі 107542,61 грн., завданої працівником відповідача.

Твердження відповідача про відсутність звіту оцінки майна, на підставі якого визначено розмір шкоди, та який, на думку відповідача, є обов'язковим в даному випадку, судом також відхиляються, виходячи з наступного.

В ч. 2 ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що проведення експертизи є обов'язковими, зокрема, у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Проте, Законами України "Про Страхування" та "Про страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами по даній справі, не встановлено обов'язкового проведення експертизи для визначення збитків або розміру відшкодування.

Крім того, в п. 20.10 спірного договору закріплено, що в окремих випадках за згодою страховика та страхувальника (вигодонабувача), розмір збитків може визначатися на підставі автотоварознавчої експертизи. Отже, спірним договором також не встановлено обов'язкового проведення експертизи для визначення збитків або розміру відшкодування. Натомість сторони спірного договору встановили інший порядок визначення розміру збитків, відповідно до якого, і був розрахований розмір страхового відшкодування.

За таких підстав, заперечення відповідача є позбавленими фактичного та правового обґрунтування, такими, що не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням доказів в підтвердження обставин, викладених у відзиві, що порушує умови ст. 33 ГПК України, згідно якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень та подати відповідні докази.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладені обставини та норми зазначеного законодавства, суд приходить до висновку про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення у діях працівника відповідача, а саме протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою працівника відповідача та шкодою і вини. Отже, відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, саме відповідач має нести відповідальність та відшкодовувати шкоду, завдану його працівником.

В той же час, як вже було зазначено, автомобіль "Mercedes Benz", реєстраційний номер - АХ1446АР, за кермом якого, на момент скоєння ДТП, перебував працівник відповідача, був застрахований в АСК "ІнтерТрансПоліс". Розмір страхового відшкодування, яким відповідав страховик відповідача - АСК "ІнтерТрансПоліс", з урахуванням франшизи, складав 49000,00 грн.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оскільки АСК "ІнтерТрансПоліс", як страховик відповідача, мала виплатити страхове відшкодування в сумі 49000,00 грн., відповідач зобов'язаний сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що становить 58542,61 грн. (107542,61 грн. - 49000,00 грн.)

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 58542,61 грн. страхового відшкодування в порядку регресу є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судовий збір відшкодовується за рахунок відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м'ясокомбінат" (61172, м. Харків, вул. Роганська, 151, код ЄДРПОУ 34389679) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА "Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) 58542,61 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.12.2014 р.

Суддя Т.В. Інте