Рішення № 41889047, 09.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23171/14 09.12.14

За позовом Виконавчої дирекції Фонду Соціального страхування з тимчасової втрати

працездатності

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторно курортний центр"

про стягнення 3 651 483,77 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивача: Глущенко О.Л. (дов. № 01-38-83 від 07.11.2014)

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 09.12.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Виконавча дирекція Фонду Соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі за текстом - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторно курортний центр" (далі за текстом - відповідач) про стягнення основного боргу за невиконанні зобов'язання щодо повернення грошових коштів відповідно до договору № 269/07/13 про закупівлю за державні кошти від 15.08.2013 у розмірі 2 845 170,30 грн., пені у розмірі 237 279,41 грн., штрафних санкцій у розмірі 569 034,06 грн., а також позивач просить покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/23171/14, розгляд справи призначено на 18.11.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2014 відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 09.12.2014, в зв`язку з неявкою в судове засідання представників відповідача.

В судове засідання 09.12.2014 представник відповідача вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав усні пояснення по справі, в яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позовні вимоги вмотивовано порушенням відповідачем умов договору № 269/07/13 про закупівлю за державні кошти від 15.08.2013 в частині повернення коштів за невикористані путівки.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, викладеного позивачем не спростував, в судове засідання двічі не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідлчать повідомлення про вручення поштової кореспонденції суду про вручення ухвали суду 12.11.2014 року та 02.12.2014 року.

Враховуючи те, що не з'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Також суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

15.08.2013 між позивачем, в якості замовника за умовами договору, та відповідачем, в якості виконавця за умовами договору, було укладено договір № 269/07/13 про закупівлю за державні кошти (далі за текстом - договір), згідно з п. 1.1 якого відповідач зобов'язувався надати позивачу послуги із санаторно-курортного та відновлювального лікування застрахованим особам та членам їх сімей (далі - послуги) на підставі санаторно-курортних путівок (далі - путівка) у кількості, за видами та ціною, що визначені у додатку 1 до договору та за профілями лікування, зазначеними у додатку 2 до договору, а позивач - прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно п. 3.1. договору ціна договору становить з ПДВ 46713828, 00 грн., що еквівалентна 6 900 путівкам.

Відповідно до п. 4.1. договору після отримання документів, зазначених у пункті 6.3.3. договору, замовник оплачує вартість послуг виконавця у безготівковій формі в такому порядку:

- авансовий платіж у розмірі 30 відсотків від вартості послуг за IІІ квартал замовник здійснює до 20 вересня 2013 (п.4.1.1 договору);

- авансовий платіж у розмірі 30 відсотків від вартості послуг за IV квартал замовник здійснює до 20 жовтня 2013 (п.4.1.1 договору);

- остаточний розрахунок за квартал здійснюється до 10 числа другого місяця кварталу, наступного за звітним, після підписання сторонами щоквартального акта приймання -передавання послуг на підставі санаторно-курортних путівок (далі - акта приймання-передавання) з урахуванням вимог п. 6.2.10 договору.

Згідно п. 4.2. договору щоквартально до 10 числа другого місяця кварталу наступного за звітним, сторони складають та підписують акт звірки взаємних розрахунків станом на кінець останнього дня кварталу. Ініціатива та відповідальність за складання акту покладається на замовника.

Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що отримані путівки в окремих випадках (зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків на санаторно-курортне лікування; відсутності коштів на оплату санаторно-курортних послуг; відмови страхувальників, застрахованих осіб, або лікувально-профілактичних закладів від путівок; порушення виконавцем строку відправлення путівок, дії, що виникли з вини виконавця, результатом яких стала неможливість надання послуг) можуть бути повернуті виконавцю. При цьому, замовником не проводиться оплата послуг за повернутими путівками.

Пунктом 4.4. встановлено, що у разі повернення замовником путівок (п.4.3.), а також запізнення та (або) дострокового вибуття застрахованих осіб і членів їх сімей (п. 6.3.14) оплата вартості ненаданих виконавцем послуг замовником не проводиться, а перераховані за такі послуги кошти повертаються замовнику. Повернення зазначених коштів виконавець здійснює не пізніше 10 календарних днів від дати отримання від замовника невикористаних путівок та/або подання замовнику даних у порядку передбаченому п. 6.3.14 договору.

Відповідно п. 5.1. договору строк надання послуг: протягом дії договору.

Згідно п. 5.3. договору приймання наданих за договором послуг здійснюється сторонами шляхом підписання акта приймання-передавання, який після завершення надання послуг, але не пізніше 10 числа другого місяця кварталу, наступного за звітним, виконавець готує та подає на підпис замовнику.

Відповідно п. 7.2.5 договору за порушення строків виконання зобов'язання, передбаченого п. 4.4 договору, виконавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня, від вартості несвоєчасно виконаних зобов'язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 10 днів додатково стягується штраф у розмірі 20% вартості невиконаних зобов'язань.

На виконання умов договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача кошти в загальній сумі 44 877 132, 30 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №7726 від 12.09.2013 на суму 3 646 402, 20 грн., № 7727 від 12.09.2013 на суму 7 900 538, 10 грн., № 7842 від 16.09.2013 на суму 10 367 746, 20 грн., № 7843 від 16.09.2013 на суму 22 463 450, 10 грн., № 10748 від 18.12.2013 на суму 498 995, 70 грн.

Згідно з актами приймання-передавання послуг на підставі санаторно-курортних путівок від 13.12.2013 та від 10.02.2014 відповідач у III-IV кварталах 2013 надав позивачу путівки із санаторно-курортного та відновлювального лікування у кількості 6197 штук на загальну суму 42 031 962, 00 грн.

Крім того, матеріали справи містять накладні на повернення путівок , які подані до суду 17.11.2014 року з доказами їх направлення відповідачеві у справі на вказану суму 2845170,30 грн.

Грошові кошти в розмірі 2 845 170, 30 грн. за невикористані путівки, за твердженням позивача, відповідач позивачу станом на 09.12.2014, всупереч умовам договору не повернув.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку, позивачем було направлено відповідачу претензію №1 від 26.06.2014 про стягнення коштів відповідно до умов договору, претензію № 2 від 13.08.2014 про стягнення коштів та штрафних санкцій. Відповідачем зазначені претензії були отримані, що підтверджено поштовими повідомленнями про вручення від 01.07.2014 та 08.09.2014 та залишені без відповіді, доказів іншого матеріали справи не містять.

За розрахунком позивача загальна сума основного боргу відповідача перед позивачем по поверненню грошових коштів за договором становить 2 845 170, 30 грн.; сума пені за порушення строків виконання зобов'язання за період з 26.01.2014 по 26.07.2014 становить 237 279,41 грн., сума штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань понад 10 днів становить 569 034,06 грн. Розрахунок штрафних санкцій додано до позовної заяви.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір про закупівлю за державні кошти № 269/07/13 від 15.08.2013 є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 ЦК України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Із аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що оплаті підлягає тільки надана послуга.

Як встановлено судом, при укладанні договору сторонами також було погоджено, що оплата не наданих послуг не проводиться, а перераховані за такі послуги кошти повертаються замовнику не пізніше 10 календарних днів від дати отримання від замовника невикористаних путівок та/або подання замовником даних у порядку передбаченому пунктом 6.3.14 договору (п. 4.4. договору). За умовами п. 6.3.14 договору відповідні дані подаються замовникові виконавцем щоквартально до 10 числа другого місяця кварталу, наступного за звітнім разом з актом приймання - передавання послуг.

Відповідно, приймаючи до уваги в сукупності пункти 4.3., 4.4. та 6.3.14. договору, а також закінчення дії договору 31.12.2013 року відповідно до п. 10.1 договору, відповідач зобов'язаний був повернути позивачу грошові кошти за ненадані послуги в розмірі 2 845 170, 30 грн. у строк до 20.01.2014 включно.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження повернення відповідачем коштів за невикористані путівки (не надані послуги) у розмірі 2 845 170, 30 грн. в строк обумовлений договором відповідачем суду не надано.

Отже, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 2 845 170, 30 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк повернення грошових коштів, у відповідності до п. 4.4. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 2 845 170, 30 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім стягнення з відповідача суми основного боргу позивачем заявлено, також, вимоги про стягнення з відповідача 237 279, 41 грн. пені за порушення строків виконання зобов'язання за період з 26.01.2014 по 26.07.2014 та 569 034, 06 грн. 20 % штрафу у відповідності до п. 7.2.5. договору.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до приписів ст. 549 ЦК України пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно п. 7.2.5 договору за порушення строків виконання зобов'язання, передбаченого п. 4.4 договору, виконавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня, від вартості несвоєчасно виконаних зобов'язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 10 днів додатково стягується штраф у розмірі 20% вартості, невиконаних зобов'язань.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за порушення грошового зобов'язання пені та штрафу в розмірі 20 % від суми боргу згідно п. 7.2.5. договору ґрунтуються на законі та договорі, і відповідно є правомірними та в цілому підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання.

При перевірці розрахунку пені зробленого позивачем судом було встановлено, що позивачем невірно визначений період нарахування пені, адже з огляду на п. 4.4. та п. 6.3.14 договору та положення ч. 6 ст. 232 ГК України період прострочення відповідача становить з 21.01.2014 по 21.07.2014, а не з 26.01.2014 по 26.07.2014 як визначено позивачем.

Згідно п. 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року N 14 господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи зазначене, судом самостійно було здійснено розрахунок пені за період прострочення відповідача з 26.01.2014 по 21.07.2014, відповідно до якого сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 232 602, 42 грн. Отже, відповідні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розрахунок 20 % штрафу здійснений позивачем вірно, відтак відповідні вимоги задовольняються судом за розрахунком позивача.

Підсумовуючи викладене, заявлені позовні вимоги задовольняються судом частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 845 170, 30 грн. основного боргу, 232 602, 42 грн. пені за період прострочення з 26.01.2014 по 21.07.2014 та 569 034, 06 грн. 20 % штрафу.

Витрати на оплату судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України, враховуючи вину відповідача у виникненні спору покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторно курортний центр" (03038, м. Київ, вул. Ямська, б. 28-А, літ. А; ідентифікаційний код 38376270; в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження") на користь Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, б. 28; ідентифікаційний код 25885944) 2 845 170 (два мільйони вісімсот сорок п'ять тисяч сто сімдесят) грн. 30 коп. суми основного боргу, 232 602 (двісті тридцять дві тисячі шістсот дві) грн. 42 коп. пені, 569 034 (п'ятсот шістдесят дев'ять тисяч тридцять чотири) грн. 06 коп. штрафу та 73 029 (сімдесят три тисячі двадцять дев'ять) грн. 68 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.12.2014.

Суддя Г.П. Бондаренко