Постанова № 4188633, 13.07.2009, Луганський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-20553/09/1270

Категорія № _2.19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

«13» липня 2009 р.

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Смішливої Т.В.

при секретарі: Лейбенко О.Д.,

за участю представників

представника позивача: ОСОБА_1 (довіреність №03/5-283),

представника відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 16.01.09 року №221/01-06),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу шахта «Черкаська» до Управління Пенсійного фонду України у Слов'яносербському районі Луганської області про визнання недійсним рішення про застосування фінансової санкції та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду,-

ВСТАНОВИВ:

18.02.2009 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що рішення № 34 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, винесено з порушенням Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року № 21-1.

За таких підстав, позивач просить суд скасувати зазначене рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

Представники позивача у судовому засіданні уточнив позовні вимоги, просив визнати недійсним рішення про застосування фінансової санкції та нарахування пені № 34 від 17.01.08 року, оскільки дата у рішенні Управління Пенсійного фонду України у Слов'яносербському районі Луганської області була зазначена нечітко. В іншій частині надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, зазначив, що відокремлені підрозділи підприємств, які мають окремий баланс самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами та є страхувальниками для фізичних осіб, що працюють у них на умовах трудового договору (контракту), або інших умовах, а також платниками страхових внесків. Статтею 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено що страхувальник має право оскаржити Рішення протягом 10 днів з дня отримання до вищого органу Пенсійного фонду, або до суду. Вважав, що позивачем пропущено строк на оскарження даного Рішення та просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що даний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, Відокремлений підрозділ шахта «Черкаська» Державного підприємства «Луганськвугілля», має правовий статус суб'єкта без права юридичної особи, про що свідчить довідка з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видана головним управлінням статистики у Луганській області 15.09.2008 року (а.с. 9), діє на підставі положення про відокремлений підрозділ шахта «Черкаська» Державного підприємства «Луганськвугілля», затвердженого генеральним директором ДП «Луганськвугілля», погодженого з Міністерством вугільної промисловості України та з профспілкою працівників вугільної промисловості України. (а.с. 7)

Юридичною особою є Державне підприємство «Луганськвугілля», код ЄДРПОУ 32473323. (а.с. 10)

Відокремлений підрозділ шахта «Черкаська» знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Слов'яносербському районі Луганської області як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за №123101-0408.

Статтею 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно ч. 10 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно - правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частина 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) передбачає, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції, зокрема, п. 2 ч. 9 ст. 106 вищезгаданого Закону передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно несплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 13. ст. 106 Закону № 1058-IV про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України у Слов'яносербському районі Луганської області № 34 від 17.01.2008 року до Відокремленого підрозділу шахта «Черкаська» Державного підприємства «Луганськвугілля» застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 24.12.2007 року до 28.12.2007 року у сумі 128034,40 грн. та пеню у сумі 27394,89 грн. (а.с. 36)

Суд вважає, що вказане Рішення № 34 від 17.01.2008 року прийнято без дотримання вимог до типовій формі згідно Додатку № 14 Постанови Пенсійного фонду України «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» № 21-1 від 19.12.2003р., зареєстрованої у Мін'юсті України 16.01.2004 за № 64/8663.

Так, відповідно до п.п. 9.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.004 року №64/8663, фінансові санкції, зазначені у підпунктах 9.3.2.-9.3.7 пункту 9.3 Інструкції, застосовуються органами Пенсійного фонду України до страхувальників, визначених пунктами 2.1.1-2.1.5 пункту 2.1 згаданої Інструкції.

Підпункт 9.3.2. Інструкції визначає, що рішення про застосування штрафів складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) страхових внесків:

1) при затримці до 30 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 30 календарних днів рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі десяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.

Тобто, рішення виноситься одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 1 до 30 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;

2) при затримці сплати страхових внесків до 90 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 90 календарних днів рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі двадцяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.

Тобто, рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 31 до 90 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;

3) при затримці сплати страхових внесків, що є більшою 90 календарних днів, рішення виноситься у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) недоїмки.

Рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми недоїмки, незалежно від кількості випадків сплати за цей період.

Однак, у оскаржуваному рішенні № 34 від 17.01.2008р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені відсутні розмежування на періоди затримки, немає конкретної процентної ставки, що застосовується для розрахунку фінансової санкції в базовому періоді, а саме 10%, 20% чи 50% в залежності від кількості днів затримки.

Крім того, в оскаржуваному рішенні визначено період застосування штрафних санкцій як період з 24.12.2007 року до 28.12.2007 року у той час, як згідно з розрахунком штрафних санкцій період визначення штрафних санкцій у сумі 128034,40 грн. складає з 11.12.2007 року до 28.12.2007 року. (а.с. 41)

Тобто, в оскаржуваному рішенні невірно зазначено період застосування штрафних санкцій.

 Відповідно до розрахунку штрафних санкцій їх застосовано за несвоєчасну сплату страхових внесків на 84, 91, 105 та 115 днів. При цьому за порушення строку сплати страхових внесків на 84 дня штрафна санкція до Відокремленого підрозділу шахта «Черкаська» Державного підприємства «Луганськвугілля» складає 20% від сплаченої суми, а в інших випадках - 50 % від сплаченої суми, тобто, відповідач повинен був винести два окремих рішення, у яких вказати не лише період застосування штрафних санкцій, а і відсоток штрафної санкції та кількість днів затримки.

Посилання представника відповідача, що позивачем пропущено строк оскарження прийнятого Рішення не заслуговують на увагу суду з наступних підстав.

Згідно п.13 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003р. суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, відокремленим підрозділом шахти «Черкаська» на Рішення № 34 від 17.01.2008 року, до Головного Управління пенсійного фонду України в Луганській області шахтою була направлена скарга № 10/б-157 від 24.01.2008 року щодо скасування боргу згідно вимоги Управління пенсійного фонду України у Слов'яносербському районі Луганської області. Рішенням від 08.02.2008 року Головного Управління пенсійного фонду України в Луганській області строк розгляду скарги відокремленого підрозділу шахти «Черкаська» продовжено, а 08.04.2008 року Головним Управлінням пенсійного фонду України в Луганській області прийнято рішення про результати розгляду скарги, яким Рішення № 34 від 17.01.2008 року залишено без змін, а скаргу ВП шахти «Черкаська» без задоволення. Тобто суд вважає, що позивачем строк та порядок оскарження Рішення № 34 від 17.01.2008 року не порушено.

Дослідивши Рішення № 34 від 17.01.08 року та обставини, внаслідок який його винесено, суд дійшов до висновку, що його не можна вважати прийнятим обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Прийняття рішень, вчинення дій пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані і рішення (дії), є критерієм, який випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню принцип пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, оскільки відсутня шкода чи загроза її завдання державі або якій-небудь конкретній особі, а застосовані відповідачем заходи не відповідають переслідуваній меті.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення управління Пенсійного фонду України у Слов'яносербському районі Луганської області №34 від 17.01.2008р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені.

 Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу шахта «Черкаська» задовольнити повністю.

Визнати нечинним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у Слов'яносербському районі Луганської області № 34 від 17.01.2008 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу шахта «Черкаська» судові витрати у сумі 3, 40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову у повному обсязі складено 17 липня 2009 року.

СУДДЯ: (підпис) Т.В.Смішлива

З оригіналом згідно:

Суддя:

Секретар с/з: