Рішення № 41886051, 25.11.2014, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/1910/14-ц

Провадження № 2/653/690/14

РІШЕННЯ

іменем України

"25" листопада 2014 р. Геніський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого - судді Венглєвської Н.Б.

при секретарі - Мустафаєві Ф.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Генічеськ справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою,що втратила право користування житловим приміщенням у будинку та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення в кімнату житлового будинку ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати відповідачку ОСОБА_2 такою,що втратила право користування жилим приміщенням в житловому будинку, розташованому в АДРЕСА_1, який належить йому на праві приватної власності відповідно до договору дарування від 23.01.1995 року та зареєстрованому реєстраційною службою Генічеського районного управління юстиції на підставі дублікату договору дарування 03.09.2013 року. В судовому засіданні заявлені позовні вимоги позивач ОСОБА_1 повністю підтримаі і в обгрунтування їх пояснив, що згідно договору дарування від 23.01.1995 року він являється власником домоволодіння АДРЕСА_1.Крім нього в даному житловому будинку проживають його дочка, син та внуки. В даному житловому будинку проживала і була зареєстрована і відповідачка ОСОБА_2, яка являється його колишньою дружиною.Рішенням Генічеського районного суду від 19.12.2013 року розірвано шлюб між ним і відповідачкою. Причиною розлучення було неможливість спільного проживання і наміру проживати з колишньою дружиною у нього не має, так як після розлучення відповідачка вчиняла конфлікти та сварки з ним і членами сім"ї, які проживають у будинку.Дана обстановка в сім"ї призвела до того, що на початку серпня місяця 2014 року відповідачка вибула з даного житлового будинку в інше жиле приміщення в м.Генічеське. Після вибуття з будинку він як власник будинку змінив замок на вхідних дверях будинку.Оскільки відповідачка вибула з жилого приміщення його житлового будинку добровільно, то з моменту її вибуття вона втратила право користування жилим приміщення у житловому будинку по АДРЕСА_1.Просив задовольнити його позов. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 не визнає, заперечує в її вселенні в житловий будинок, власником якого він являється. Свої заперечення обгрунтував тим, що він як власник не бажає проживати в будинку спільно з його бувшою дружиною.Крім того, в кімнаті на яку претендує ОСОБА_2 проживає його син ОСОБА_4 з своєю сім"єю. В інших кімнатах проживає його дочка ОСОБА_3 і двоє неповнолітніх внуків.Залишається кімната, де проживає він, а він не бажає спільно проживати в одній кімнаті з бувшою дружиною.Інших вільних кімнат у будинку не має,вселення його бувшої дружини порушить його права як власника, оскільки він не бажає цього, тому просить відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Відповідачка по основному позову ОСОБА_2 в судовому засіданні пред"явленні позовні вимоги не визнала, заперечувала в задоволенні позову позивача, свої заперечення обгрунтувала, тим, що після реєстрації шлюбу з позивачем ОСОБА_1, який був зареєстрований 25 серпня 1979 року вона стала проживати у житловому будинку АДРЕСА_1 та зареєструвалася в даному житловому будинку.Нарівні з ОСОБА_1 користувалася жилим будинком, спільно з ним здійснювали прибудови та утримували будинок, виховували дітей. Після розлучення ОСОБА_1 стиав проживати з іншою жінкою в іншому будинку, а вона залишилася проживати у будинку. Після вибуття ОСОБА_1 з будинку, останній пообіцяв їх дітям відповідачам, що свій будинок він подарує порівну їм. Після чого діти прийняли сторону ОСОБА_1 і стали з нею скандалити, створювати неможливість їх спільного проживання. 07.08.2014 року, коли повернулася додому, виявила, що поміняні замки на вхідних дверях будинку, що стало причиною неможливості потрапити до будинку. Добровільно вона з будинку не вибувала.На даний час іншого жилого приміщення у неї, не має тимчасово проживає у знайомих та друзів.Оскільки в добровільному порядку вирішити питання про вселення до житловому будинку де вона проживала з 1979 року до серпня 2014 року не може , звернулася з позовом до суду, про усунення перешкод в користуванні жилим приміщення у будинку АДРЕСА_1.Просить вселити її в кімнату площею 17,2 кв.м, так як після розлучення в даній кімнаті проживала.Просила відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1, та задовольнити її зустрічний позов.

Представник відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_5 дав аналогічні пояснення , також просив задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2, оскільки для цього є законні підстави та відмовити в задоволенні основного позову, оскільки хоча ОСОБА_2 не являється власником будинку, однак в даному житловму будинку зареєстрована з 1979 року і тривалий час проживає і має рівні права з власником

Відповідачі по зустрічному позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 пред"явлені позовні вимоги не визнали, заперечували у задоволенні зустрічного позову позивачки ОСОБА_2 з підстав, які були викладені відповідачем ОСОБА_1, які повністю їх підтримали.

Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази, вважає встановлені слідуючі обставини і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 25 серпня 1979 року по 19.12.2013 року перебували в зареєстрованому шлюбі.

Внаслідок реєстрації шлюбу відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 вселилася , як член сім'ї ОСОБА_1 та зареєструвалася у житловому будинку по АДРЕСА_1 28.12.1979 року та у відповідності до вимог ст.ст. 64, 156 ЖК України, та у встановленому законом порядку набула права користування ним.

Вказаний будинок на підставі договору дарування від 23.01.1995 року належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.10.2013 року за №10970296. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 379, 382 ЦК України об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира.

Права власника житлового будинку квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить про те, що право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує за наявності у власника права приватної власності на це майно.

Отже, права членів сім'ї власника будинку на об'єкт власності є похідними від прав самого власника.

Частина 4 ст. 156 ЖК України передбачає збереження такого права користування житлом для членів сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, при умові збереження права власності на будинок цього ж власника, тобто при незмінності власника майна. Зазначені висновки не суперечать нормам ст. 47 Конституції України, ст. 9 ЖК України, ст. 311 ЦК України, враховуючи, що право на житло (користування ним, усунення перешкод у користуванні ним) підлягає захисту лише у випадку порушення прав особи.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" передбачено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_2 на протязі двох місяців не проживає у АДРЕСА_1, при цьому суд критично оцінює покази ОСОБА_1 з приводу добровільного вибуття ОСОБА_2 з вказаного житлового приміщення, та вважає доведеним факт вчинення перешкод позивачем ОСОБА_1 в користуванні житловим приміщенням ОСОБА_2, оскільки як вбачається з пояснень сторін наданих в судовому засіданні позивачем в серпні 2014 року змінено замки на вхідних дверях житлового будинку, та обмежено доступ до житлового приміщення відповідача за первісним позовом, що суд розцінює як створення перешкод у користуванні житловим приміщенням.

Крім того відповідно до вимог ст.ст. 70, 71 ЖК України допускається визнання особи такою що втратила право користування житловим приміщенням в разі відсутності її за місцем проживання понад 6 місяців. А відповідно до пояснень сторін наданих в судовому засіданні ОСОБА_2 не проживає у спірному будинку з серпня 2014 року, тому з огляду на це суд не вбачає підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування зазначеною квартирою.

Стосовно зустрічного позову ОСОБА_2 щодо вселення та усунення перешкод в користуванні житлом суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається зі змісту ст. 156 ЖК України, припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє членів сім'ї власника будинку права користування займаним приміщенням. При цьому підстави виселення передбачені ст. 116, ст.157 ЖК України.

Враховуючи, що припинення сімейних відносин з ОСОБА_1 не позбавляє ОСОБА_2 права користування житловим будинком, в який вона вселилася в установленому законом порядку, а також враховуючи те що порушень ОСОБА_2 умов проживання в будинку та користуванні ним визначених ст. 116 ЖК України не встановлено, суд вважає необґрунтованими вимоги ОСОБА_1 про визнання особи такою,що втратила право користування житлом та визнає порушення останнім права ОСОБА_2 на проживання у житловому будинку, шляхом створення перешкод у користуванні житлом. У зв'язку з чим вважає необхідним задовольнити вимогу ОСОБА_2 про вселення до житлового будинку.Заперечення відповідачів по зустрічному позову, що ОСОБА_2 неможливо вселити в будинок, оскільки відсутні вільні кімнати, судом не приймаються, оскільки жила площа житлового будинку становить 82,1 кв.м.,а норма жилої площі в Україні становить 13,65 кв.м на одну особу, а по Херсонській області середня норма жилої площі становить 8 кв.м, що є достатньо для всіх членів сім"ї.Разом з тим, враховуючи що сторонами не визначено порядку користування житловим будинком, вимога ОСОБА_2 про вселення її саме до кімнати позн. 1-6, площею 17.2. кв.м. має бути залишена без задоволення.

Керуючись ст.ст.10,11,60,209,212,214-215 ЦПК України, ст.ст.156,168,169 ЖК України, ст.379 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи, такої, що втратила право користування житловим приміщенням у житловому будинку,розташованому в АДРЕСА_1 відмовити.

Зустрічнний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_2 в житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1.

Зобов"язати ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_2 в користуванні житловим будинком, розташованим в АДРЕСА_1.

В іншій частині зустрічного позову відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Херсонської області протягом десяти днів з дня його проголошення ,шляхом подачі апеляційної скарги до Генічеського районного суду Херсонської області.

Суддя : Н.Б. Венглєвська