Рішення № 41884915, 03.12.2014, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/3545/14

Справа № 2/522/31447/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді -Домусчі Л.В.

при секретарі - - Герасименко Ю.С..

розглянувши у судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, упущеної вигоди, моральної шкоди,судових витрат, про усунення перешкод у володінні і користуванні квартирою,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися 20.12.2013 року до суду з позовом до ОСОБА_4, який уточняли 10.02.2014 року, 27.05.2014 року та 03.11.2014 року (а.с. 193-194) та просили стягнути з відповідача суму матеріальної шкоди та упущену вигоду у розмірі 131 299 грн. 58 коп., суму моральної шкоди у розмірі 27 337 грн. 82 коп., зняти замок з загального санвузла та усунути самоправну заборону ОСОБА_4 та її квартирантів у перешкоджанні позивачці вільно користуватися приміщеннями загального користування, за які ОСОБА_4 сплачує лише 40 %, а позивачка постійно сплачує 60 % відсотків комунальних платежів, так як їй належить 60% усієї загальної площі, і покласти судові витрати на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що вони володіють на праві приватної власності кожен по 298/1000 частин квартири АДРЕСА_1, відповідачка ОСОБА_4 володіє іншою долею (404/1000) на праві спільної часткової власності. З 2004 року ОСОБА_4 здає свою квартиру квартирантам. У зв'язку з антисоціальною поведінкою квартирантів, постійних сторонніх людей у квартирі, а також знищенням ОСОБА_4 усіх можливих житлово-побутових умов для здорового існування, а саме відсутність гарячої води, опалення, захват санвузла, за який вона постійно сплачує 60% комунальних платежів, а також те що відповідачка з 2003 року здає в оренду 404/1000 квартири 92, які їй належать по удаваному договору дарування - курцям і п'яницям, та які псують її здоров'я, їй нанесена матеріальна та моральна шкода, яка виразилася в запаленнях кісної, ендокринної, дихальної та нервової системи, а також хронічний цистит, які потребують лікування та які тривалий час вона намагається вилікувати. При цьому позивачка недоотримала упущену вигоду за свою підприємницьку діяльність, яку була вимушена припинити, так як весь час змушена постійно дбати про своє здоров'я та витрачати свій час на захист своїх прав, які порушуються ОСОБА_4 з 2003 року по теперішній час.

В судовому засіданні 03.12.2014 року позивачка ОСОБА_2, яка також представляє інтереси позивача ОСОБА_3 на підставі довіреності від 14.07.2011 року, та представник позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_5 (діє на підставі довіреності від 02.10.2014р.), уточнені позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити з підстав викладених у позові.

При цьому позивачка ОСОБА_2 пояснила, що відповідачка постійно здає свою частину квартири курцям та п'яничкам, які приводять квартиру в непридатний для проживання стан, вони своїми навмисним діями разом з відповідачкою залишили її без газу, гарячої води, у результаті знаходження у постійному стресі та напруженні, в неї на 70% випало волосся, яке потребує довготривалого лікування.

Також вказала, що відповідачка та її кватиранти зухвало себе поводили, погрожували їй розправою, вона не виходила з кімнати та відчувала страх та стрес, не могла нічим займатися, та як СПД- фізична особа вона втратила упущену вигоду, не працює, так як на фоні стресу в неї розвилися хронічні запалення та вона вимушена була займатися своїм здоров'ям.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_6.(діє на підставі довіреності від 22.05.2014р.) позовні вимоги не визнали, просили у задоволені позову відмовити. При цьому відповідачка пояснила, що позовні вимоги безпідставні та необґрунтовані так як не вказано причинно-наслідковий зв'язок між нею та неможливістю ОСОБА_2 користуватися газом, гарячою водою та санвузлом та також можливістю заробляти гроші та нанесенням їй моральної шкоди. Також вказала, що нею була написана до ПАТ «Одесагаз» заява, та після обстеження працівниками ПАТ «Одесагаз» квартири, газ було відключено у зв'язку з порушеннями ОСОБА_2 правил безпеки. Також відповідачка пояснила, що вона не проживає в квартирі.

Суд, вислухавши учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками 569/1000 частин квартири АДРЕСА_1, що становить дві житлові кімнати, зазначені на плані « 4», « 5», житловою площею 45,5 кв.м., 559/1000 частин коридорів - «1», « 2», 569/1000 частин кухні - « 3», 569/1000 частин вбиральні - « 6», загальною площею 63,0 кв.м., на підставі договору міни від 15.02.2002 року.(а.с. 93)

Згідно технічного паспорту від 08.10.2004 року квартира АДРЕСА_1 складається з трьох кімнат, загальною площею 63,0 кв.м., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить кімната житловою площею -27,2 кв.м.(а.с. 47-48)

Відповідач ОСОБА_4 є власником 404/1000 частин приміщення квартири спільного заселення під АДРЕСА_1, яка складається з трьох житлових кімнат, загальною житловою площею - 45,3 кв.м., та підсобних приміщень, на підставі договору дарування від 23.08.2003 року (а.с. 90) Як вбачається з вказаного договору дарування, 404/1000 частин квартири складають 25,37 кв.м. загальної площі.

Згідно технічного паспорту від 23.07.2003 року, квартира АДРЕСА_1 складається з трьох кімнат, загальною площею 62,8 кв.м., ОСОБА_4 належить житлова кімната - 18,3 кв.м.(а.с. 91-92)

Згідно технічного паспорту від 08.10.2004 року квартира АДРЕСА_1, є комунальною квартирою, та складається з 3-х кімнат, загальною площею 63,0 кв.м., житловою 45,5 кв.м. та 27,2 кв.м., підсобної 17,5 кв.м.(а.с. 47-48).

З вказаних технічних паспортів вбачається, що в квартирі є один санвузол, площею 1,8 кв.м. ( в технічному паспорті від 23.07.2007 року - вказано як душева, в технічному паспорті від 06.10.2004р. - вказаний як туалет).

В судовому засіданні з пояснення сторін було встановлено, що позивачка не користується загальним санвузлом. В неї відключений газ та не має опалення.

Як вбачається з акту на відключення ПАТ «Одесага» від 19.02.2011 року, за адресою: АДРЕСА_1 було відключено газові прибори - бойлер ВПН у зв'язку з порушенням ПБСГУ, з чим було ознайомлено власників квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с. 18).

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив. що позивачка є його двоюрідна сестра та вона попросила подивитися її газову колонку в 2012 році в комунальній квартирі. Він приїжджав декілька разів ремонтував АГВ, електрику. В квартирі санвузол закрито на замок. Він розмовляв з представником відповідачки, у позивачки постійні конфлікти з квартирантами, а представник сказав, що позивачка не хоче з ними домовлятися. В квартирі накурено, немає ні води ні опалення і в квартирі і в місцях загального користування брудно.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні суду пояснив, що знає відповідачку з серпня 2012 року так як знімає у неї дві кімнати в комунальній квартирі. З перших днів у нього не склалися стосунки з сусідкою ОСОБА_2. В коридорі та кухні бруд, в чайнику таргани, він спочатку все вбирав, але побачив, що ОСОБА_2 не вбирає та перестав також прибирати. Наталія неохайна, провокує його на конфлікти, в неї на кухні все забруднено, повна антисанітарія, нічого не прибирається.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що раніше з червня по вересень 2007 року вона мешкала як квартирантка в квартирі АДРЕСА_1 та познайомилась з позивачкою ОСОБА_2, яка жила в інших кімнатах. Вони користувалися кухнею, але там не було гарячої води. Санвузол був загальний, але ОСОБА_2 не користувалася ним, так як у неї в підсобці був облаштований свій санвузол. Також у ОСОБА_2 не має опалення, та вона обігрівається електрообігрівачем. Вона приходила до ОСОБА_2 в гості в 2014 році, в сусідній кімнаті мешкає ОСОБА_9, який не прибирається, постійно палить цигарки. У ОСОБА_2 почалися проблеми з волоссям, так як в неї стільки років не має гарячої води. У ОСОБА_2 конфлікт з хазяйкою іншої частини квартири, який діє на фізичне та психічне здоров'я позивачки. Зі слів ОСОБА_2 знає, що відповідачка відключила гарячу воду, газ та опалення, не дозволяє користуватися туалетом.

З пояснень відповідачки ОСОБА_4 в судовому засіданні встановлено, що вона зверталась до газової служби в квітні 2011 року зв'язку з недодержанням з боку ОСОБА_2 правил безпеки при експлуатації газових приладів, працівниками газової служби було проведено обстеження і відключено, як таке, що не відповідає нормам безпеки, газове обладнання на кухні комунальної квартири, крім газових пліт. З квітня 2011 року газопостачання не відновлено так як ОСОБА_2, як другий співвласник не бажає брати участь у ремонті газового обладнання.

Також відповідачка вказала, що в комунальній квартирі один санвузол з душовою, в ньому вона за власні кошти поставила бойлер з гарячою водою, позивачка поставити свій бойлер відмовилася, та користуючись санвузлом користувалася і її бойлером та гарячою водою, тому, щоб не платити за споживання електроенергії та води позивачкою, вона закрила туалет на замок.

Позивачка ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечувала, що в неї на кухні не прибрано, речі та взуття в неї лежить на кухні, так як, в кімнаті вони не вміщуються, а вбирати вона в кухні та в коридорі не збирається, так як наносять бруд сусіди. Також в судовому засіданні вона підтвердила, що вона зі своєї кладовки без дозвільних документів, облаштувала туалет, на що в неї з колишнім власником ОСОБА_11 була домовленість, що загальний туалет в його користуванні, а туалет в її кладовці в її користуванні.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що вона в 2007 році працювала ріелтором в агентстві нерухомості «Альянс», до них звернулася жінка, яка хотіла продати дві кімнати в комуні по АДРЕСА_1. Після огляду кімнат, хазяйка кімнат їй сказала, що у них нелади з співвласницею квартири ОСОБА_2, спочатку ОСОБА_2 хотіла купити ці кімнати, але потім відмовилася їх купляти. В цьому випадку можна було відчужувати іншій особі кімнати по договору дарування, директор агентства провів угоду, але вона її не супроводжувала та не знає хто купив вказані кімнати. Квартира тоді була в охайному стані.

Також встановлено, що рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 10.12.2012 року по справі № 2-19/11 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_11, ОСОБА_4 за участю третьої особи ОСОБА_13 про визнання недійсним договору дарування, визнання укладеним договору купівлі-продажу та переведення прав та обов'язків покупця, у з задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 06.03.2013 року, рішення Приморського районного суду м.Одеси ввід 10.12.2012 року залишено без змін. (а.с. 95-101)

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Сторони в судовому засіданні не заперечували того факту, що ОСОБА_2 не користується вбиральнею, так як відповідачка ОСОБА_4 встановила на двері санвузла замок.

Відповідачка ОСОБА_4 не заперечувала того, що встановила на двері приміщення санвузла замок.

Згідно технічних паспортів вбачається, що в квартирі є санвузол, площею 1,8 кв.м., і іншого не має.

Таким чином, позивачі мають право на користування місцями загального користування, в тому числі і санвузлом, площею 1,8 кв.м., але наявність замка на двері приміщення санвузла перешкоджає позивачам у вільному користуванню місцями загального користуванні.

Згідно ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майно, що є їхньою спільною частковою власністю

.Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивачів в частині зобов'язання ОСОБА_4 не чинити будь-яких перешкод ОСОБА_2, ОСОБА_3 у володінні і користуванні приміщеннями загального користування комунальної квартири АДРЕСА_1 а саме санвузла пл.1,8 кв. м. шляхом зняття замка з двері приміщення цього санвузла.

При цьому позивачка не заперечувала, що має доступ і користується іншими приміщеннями загального користування (коридором і кухнею). У зв'язку з чим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині усунення перешкод у користуванні цими приміщеннями.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа підприємець на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 28.08.2007 року (а.с. 20).

При цьому суду не надано належних доказів того, що позивачка не займається підприємницькою діяльністю у зв'язку з діями відповідачки.

Суд не приймає до уваги акт (а.с. 21) щодо підключення гарячої води, за яке ОСОБА_2 сплатила 500 грн., так як з вказаного акту не зрозуміло до якої організації відносить майстер ОСОБА_14 та відповідно до яких накладних позивачкою було сплачено вказану суму.

З пояснень позивачки також встановлено, що за проект для встановлення АГВ для гарячого водопостачання на кухні вона сплатила 150 дол.США, але письмових та належних доказів щодо цих витрат в неї відсутні.

З викопіровки плану та проекту АГВ на гаряче водопостачання, який узгоджено у ВАТ « Одесагаз» 11.09.2003 року, вбачається, що його замовником є не позивачка, а ОСОБА_11 (колишній співвласник квартири), та цей проект передбачався для встановлення газової колонки для мойки для кухні, а не для гарячого водопостачання для всієї квартири.

Також з пояснень вбачається, що відповідачка двічі демонтувала трубу подачі гарячої води від водонагріваючої колонки в кухні до самовільно улаштованого позивачкою санвузла з кладовки. У зв'язку з цим, суд не вбачає підстав порушення прав позивачки в частині демонтажу вказаної труби, так як зазначене улаштування було проведено позивачкою без дозвільних документів.

Суд, не приймає до уваги квитанції, надані позивачкою по сплаті за ліки і обстеження (а.с. 30-35, 129-132) оскільки позивачкою не доведено причинно-наслідковий зв'язок між погіршенням стану її здоров'я та діями відповідачки, при цьому, суд звертає увагу, в квитанціях відсутні відомості що саме позивачкою були оплачені послуги та придбані вказані в квитанціях ліки.

Статетю 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при неналежному виконанні зобов'язання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Факт наявності квитанцій та вказаних в них суми не знаходяться в безпосередньому зв'язку з діями відповідачки щодо встановлення замку на дверцях санвузлу. Відповідачка в квартирі не проживає і не палить, тобто вина її не доведена.

Також вказані витрати (на ліки, обстеження) не можна віднести до витрат, здійснених для відновлення порушеного права на отримання природного газу від відповідача, а тому вони не є збитками.

З урахуванням вищевикладеного, позивачем не надано об'єктивних доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди.

У зв'язку з тим, що вимога про стягнення моральної шкоди є похідної від вимоги про стягнення матеріальної шкоди, та недоведеністю вини відповідача, суд вважає, що відсутні підстави для їх задоволення.

Також, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_3, та як суду не надано доказів, які саме його права були порушені.

Керуючись ст.ст. 13, 41 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 10, 15, 56, 57, 59- 61, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, , ст.ст.15,16, 22,23, 317,319, 356, 358, 391, 1166,1167 ЦК України, ст. 10, 150 -152, 155, 156, 177, ЖК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, упущеної вигоди, моральної шкоди,судових витрат, про усунення перешкод у володінні і користуванні квартирою, - задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_4 не чинити будь-яких перешкод ОСОБА_2, ОСОБА_3 у володінні і користуванні приміщеннями загального користування комунальної квартири АДРЕСА_1, а саме санвузла пл..1,8 кв. м. шляхом зняття замка з двері приміщення цього санвузла.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4(ід. код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (ід. кодНОМЕР_2) судові витрати у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн.40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення., згідно ч. 1 ст. 294 ЦПК України .

Суддя Приморського

районного суду м. Одеси Домусчі Л.В.

03.12.2014