Рішення № 41878438, 04.12.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

провадження № 22ц/790/8383/14 Головуючий 1 інст. - Омельченко Н.І.

Справа № 643/10249/14-ц Доповідач - Шаповал Н.М.

Категорія: трудові

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Шаповал Н.М.,

суддів: Макарова Г.О.,

Кіпенка І.С.,

при секретарі - Сементовської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "АВТРАМАТ" про стягнення заробітної плати, компенсації, середньої заробітної плати за весь час її затримки та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по невиплаченій заробітній платі - 10 332,45 грн., інфляційні витрати - 436,55 грн., 3% річних, компенсацію за затримку розрахунку при звільненні - 7 256,10 грн., та 5 000 грн. моральної шкоди, а всього - 23 115,64 грн.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що він працював у ПАТ "АВТРАМАТ" на посаді слюсаря - ремонтника в період з 09.09.2006 року по 08.07.2014 рік. Був звільнений наказом № 246 к від 08.07.2014 року за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України.

З березня 2014 року відповідач не сплачував заробітну плату. В порушення вимог ст.. 116 КЗпП України розрахунок з ним на момент звільнення відповідач не провів, в зв»язку з чим ОСОБА_2 вимушений був звернутися до суду з зазначеним позовом. В обгрунтування моральної шкоди позивач зазначив, що невиплата заробітної плати призвела до душевних страждань, ОСОБА_2 був змушений долучати додаткових зусиль для організації свого життя та життя членів його сім»ї.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2014 року позов ОСОБА_2 - задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "АВТРАМАТ", код ЄДРПОУ 00236027, на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в розмірі 10 332,45 грн.; середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 378,62 грн.; інфляційні витрати 436,55 грн., а також моральну шкоду в розмірі 1 000,00 грн., а всього - 12 147,62 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ПАТ "АВТРАМАТ" на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

З таким рішенням ОСОБА_2 не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вказане рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди, та стягнути з ПАТ "АВТРАМАТ" на його користь компенсацію за затримку розрахунку при звільненні за весь час її затримки та моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн.: в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України - у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

За положеннями статей 116, 117 КЗпПУ під час звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку.

Тобто, ст. 117 КЗпПУ передбачає відповідальність за затримку розрахунку під час звільнення, який складається із сум, що належать працівникові від підприємства.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що установивши під час розгляду справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку у разі звільнення, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпПУ стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не звільняє його від відповідальності.

Відповідно до п. 2 та 4 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою КМУ від 08. 02. 1995 р. № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з п. 8 « Порядку обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Із довідки ПАТ «Автромат» вбачається, що заробітна плата ОСОБА_2 за червень, травень 2014 року складала відповідно 1836 грн. 39 коп. та 2287, 67 грн., що дорівнює 4124, 06 грн. ( а.с. 24), середньоденна заробітна плата становить 100 грн. 59 коп. (4124, 06 грн. : 41 робочі дні = 100,59 грн.) З урахуванням того, що з 08. 07. 2014 року по 12. 09. 2014 року була затримка розрахунку, за час, зазначений позивачем у своєму позові, тобто 49 днів, тому на його користь слід стягнути 4928 грн.91 коп. (100, 59 грн. х 49 днів = 4928, 91 грн.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача виплати, передбачені ст. 117 КЗпПУ у сумі 4928, 91 грн., за період з 08. 07. 2014 року по 12. 09. 2014 року, що відповідає вимогам постанови КМУ від 08. 02. 1995 р № 100 та положенням ст. 117 КпПУ.

Висновки районного суду про стягнення заробітної плати за час затримки розрахунку у розмірі 378 грн. 62 коп. є помилковими, оскільки чинним законодавством не передбачено зменшення вказаних сум з урахуванням працевлаштування позивача на іншу роботу і одержання ним заробітної плати за новим місцем роботи.

Розглядаючи питання про перегляд рішення районного суду в частині стягнення моральної шкоду, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до п.п.9, 13 Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами та доповненнями «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом першої інстанції встановлено порушення з боку відповідача трудових прав позивача, які виразились в порушенні строків виплати всіх грошових сум при звільненні.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення моральної шкоди у розмірі 1000 грн., в цій частині рішення суду має бути залишене без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 4 ч. 1 ст. 309, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2014 року - змінити.

Збільшити ОСОБА_2 розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 6739 грн. 53 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді: