Рішення № 41878166, 10.12.2014, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Лігус С. М.

Справа № 644/2255/14-ц

Провадження № 2/644/1108/14

10.12.2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року м. Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Лігус С.В.,

секретаря - Дяченко А.В.

за участю представника позивача адвоката ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, його представника адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у праві користування квартирою, вселення та стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2014 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з зазначеним позовом, де вказав, що проживав в спірній квартирі АДРЕСА_1 з дитинства розам з батьками, які померли, та він разом з братом - відповідачем ОСОБА_2 прийняли спадщину у вигляді спірної квартири, але право власності на неї не зареєстрували та проживали разом в спірній квартирі. Приблизно з липня 2012 року відповідач ОСОБА_2 став перешкоджати позивачу у користуванні квартирою - встановив запірні пристрої на двері до санітарного вузлу, а після того, як позивач загубив ключ від вхідної двері квартири, не дав зробити дублікат, а приблизно з 19.07.2013 року він зовсім був позбавлений можливості мешкати у квартирі, так як відповідач не пускав до квартири. З того часу позивач ОСОБА_4 був вимушений мешкати у сторонніх осіб, витрачаючи власні кошти за найм житла. Так, ним був складений договір найму житла з гр. ОСОБА_5 від 22.07.2013 року. Відповідно до договору оренди від 22 липня 2013 року він сплатив 2250 грн., які просить стягнути з відповідача. А також, просить усунути перешкоди у користуванні спірною квартирою та вселити його в зазначену квартиру і стягнути з відповідача 2000 грн. моральної шкоди, яка настала внаслідок порушення права позивача на користування житлом, оскільки ОСОБА_4, маючи право на користування квартирою, вимушений мешкати у сторонніх осіб, значний час орендувати житло, не має визначеності у постійному житлі, відчуває незручності, живе у постійному стресі, у зв'язку із чим він морально страждає весь цей час.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та зазначив, що позивач неодноразово намагався вселитися в спірну квартиру, але відповідач йому перешкоджав. З цих питань позивач звертався до органів міліції.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали та надали пояснення, що позивач ОСОБА_4 проживав в спірній квартирі разом з батьками. Власниками квартири внаслідок її приватизації стали батьки сторін та сторони по справі. З 2011 року після смерті батьків сторін в спірній квартирі став проживати відповідач з сім'єю. Відповідач не перешкоджав позивачу в користуванні та проживанні в спірній квартирі. Сварки між сторонами виникали із-за того, що позивач ніде не працює, веде анти суспільний спосіб життя, вживає наркотичні речовини, позивач неодноразово втрачав ключі від вхідних дверей, після чого відповідач надав йому ключі від вхідної двері. З приводу зазначених сварок між сторонами неодноразово викликалися робітники міліції. Оскільки позивач ніде не працює та проживає у родичів, то він не міг укласти договір оренди та знімати житло. Ці обставини відповідач ОСОБА_2 підтвердив при допиті його в якості свідка.

Заслухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що спірною є квартира АДРЕСА_1. З пояснень сторін вбачається, що позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2. які є рідними братами, мають право власності на частини спірної квартири внаслідок її приватизації, квартира має дві ізольовані кімнати, де в одній з кімнат проживав позивач, а в іншій - відповідач з дружиною. З липня 2012 року позивач не проживає в спірній квартирі, оскільки в нього не має ключів від вхідних дверей, та відповідач відмовляє їх надати. Внаслідок чого позивач позбавлений можливості проживати в спірній квартирі, іншого житла в нього не має.

Зазначені обставини підтвердили свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які також, зазначили, що позивач ніде не працює, заробітків та грошей в нього не має, проходив лікування від наркоманії, проживає у своїх родичів за їх рахунок

Свідок ОСОБА_9, яка є дружиною відповідача ОСОБА_2, надала пояснення, що між сторонами виникали сварки із-за того, що позивач ніде не працює, веде анти суспільний спосіб життя, вживає наркотичні речовини, позивач неодноразово втрачав ключі від вхідних дверей, вони з відповідачем були вимушені змінити замки на вхідній двері.

До пояснень позивача ОСОБА_2, як свідка та свідка ОСОБА_9 про те, що вони не чинили позивачу перепони у користування спірною квартирою, суд відноситься критично, оскільки вони проживають в спірній квартирі та заінтересовані у результаті розгляду справи.

Відповідно до довідки начальника СВ Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУМВС У в Харківської області позивач ОСОБА_4 звертався неодноразово в міліцію з приводу сварок та бійок між сторонами. Відповідно до копії заяви позивача на адресу начальника Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУМВС У в Харківської області ці звернення були з приводу неможливості проживання його в спірній квартирі.(а.с.47,48).

Відповідно до ст. 64 Житлового Кодексу України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами та обов'язками, які випливають з договору найму жилого приміщення. Особа набирає право на житло з часу вселення в житлову площу, як член родини.

Відповідно до ст. ст. 391 ЦК України власник майна може вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядженням своїм майном.

Оскільки позивач ОСОБА_4 постійно проживав разом зі своїми батьками, які були наймачами спірної квартири, а після приватизації зазначеної квартири позивач став її співвласником, то ОСОБА_4 набув право на проживання та користування спірною квартирою.

З зазначених вище підстав суд вважає, що позов ОСОБА_4 про вселення його в спірну квартиру є доведеним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного Кодексу України майнова шкода відшкодовується особою, яка її завдала.

Позивачем не доведено в повній мірі позовні вимоги що до спричинення йому матеріальної шкоди внаслідок дій відповідача ОСОБА_2

Позивач зазначає в позові, що відповідно до договору найму житла від 22 липня 2013 року (а.с.6) він сплатив наймодателю гр. ОСОБА_5 2250 грн., які просив стягнути з відповідача.

Відповідно до ст.158 Житлового Кодексу України договір найму жилого приміщення укладається між власником квартири та наймачем в письмовій формі з наступною реєстрацією у виконавчому комітеті місцевої Ради, або в органі управління, що ним утворюється.

Наданий позивачем договір оренди квартири від 22 липня 2013 року(а.с.6) не зареєстрований належним чино у відповідності до ст.158 ЖК України.

Письмові пояснення свідка ОСОБА_10, надіслані поштою на адресу суду, суд не може прийняти як належний доказ, оскільки у відповідності до ст.180 ЦПК України свідок допитується в судовому засіданні після приведення до присяги. Але свідок ОСОБА_10 на неодноразові виклики до суду не з'явилася, пояснень в суді не надала.

Свідки з боку позивача вказали на ті обставини, що позивач ніде не працює, заробітків та грошей в нього не має, проживає у своїх родичів за їх рахунок.

З зазначених підстав суд ставить під сумнів існування зазначеного договору найму від 22 липня 2013 року.

Також, позивачем ОСОБА_4 не надано доказів що до спричинення йому моральної шкоди з боку відповідача, яку він оцінює у 2000 грн., тому в цієї частині позову суд відмовляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Таким чином судові витрати, понесені позивачем, у зв'язку з розглядом справи підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 243,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 391 ЦК України, ст.ст. 64,158 ЖК України ст.ст. 10, 11,60, 209, 212 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 задовольнити частково.

Усунути перешкоди у праві користуванні квартирою та вселити ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1

В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 2250 грн. та моральної шкоди в сумі 2000 грн. відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 243,60 гривень.

Рішення підлягає оскарженню до апеляційного суду Харківської області через районний суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня оголошення рішення.

Суддя: С.М. Лігус