Вирок № 41877440, 10.12.2014, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/11613/14-к

Провадження №1-кп/639/531/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2014 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Курила В.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Боровської М.І.,

прокурора - Волнікова А.А.,

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №12014220500002016 від 22.10.2014 року та кримінальне провадження №12014220500001943 від 10.10.2014 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, не одруженого, до арешту офіційно працевлаштованого робітником на ПАТ «Світло Шахтаря», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 09 вересня 2013 року Жовтневим районним судом м.Харкова за ч.1 ст.304, ч.3 ст.185, 70 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, судимість не знята та не погашена в установленому законом порядку,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м.Харкова, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого: 1) 04 червня 2013 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч.1 ст.185 КК України до штрафу у сумі 850 гривень; 2) 09 вересня 2013 року Жовтневим районним судом м.Харкова за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ч.1 ст.389 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

21.09.2014 року приблизно о 15 год. 00 хв. ОСОБА_2 зустрів свого знайомого ОСОБА_1 біля будинку №34 по вул.Гостинна у м.Харкова. У процесі спілкування ОСОБА_2, усвідомлюючи протиправність своїх дій, маючи раптово виниклий злочинний умисел направлений на відкрите заволодіння чужим майном, запропонував ОСОБА_1 відкрито заволодіти майном раніше незнайомого їм ОСОБА_3, котрий на березі р.Лопань обпалював полімерну ізоляцію мідних проводів. ОСОБА_1 погодився на пропозицію ОСОБА_2, тим самим останні попередньо домовились про вчинення кримінального порушення у групі. Здійснюючи свій злочинний умисел ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надягнули на голови маски та переодягнувшись у зручний одяг для маскування, після чого направились до берега р.Лопань поблизу будинку №34 по вул.Гостинна м. Харкова. Переслідуючи корисливу ціль наживи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підбігли до ОСОБА_3, виражаючи вголос наміри про заволодіння його майном, при цьому ОСОБА_2 погрожував ОСОБА_3 дерев'яною палицею, спеціально приготовленою для погрози можливого застосування насильства, аби потерпілий лежав та не кликав на допомогу. Після чого ОСОБА_2 з ОСОБА_1 переконавшись, що ОСОБА_3 не стане їм чинити опір, повторно, незаконно та відкрито заволоділи двома полімерними пакетами із мідною проволокою, загальною вагою 4,5 кг., вартість якої згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №3656 від 11.11.2014 року складає 234 грн. Потім, ОСОБА_2 за домовленістю із ОСОБА_1 з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, внаслідок чого своїми злочинними діями заподіяли потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Крім того, 04.06.2013 року згідно вироку Жовтневого районного суду міста Харкова ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та йому призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень. Після вступу 05.07.2013 року зазначеного вироку у законну силу, будучи додатково 07.10.2014 року ознайомленим, повідомленим та попередженим про необхідність сплати штрафу у найкоротший строк, в порушення умов призначеного покарання, за весь

період з моменту вступу в законну силу вищезазначеного вироку до теперішнього часу, ОСОБА_2 штраф не сплатив, про причини його несплати Жовтневий районний суд м. Харкова не повідомив, з клопотанням про розстрочення виплати штрафу певними частинами не звертався, поважних причин невиконання призначеного покарання не надавав, тим самим ухилився від сплати штрафу.

Допитані у судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свою провину в інкримінованому злочині за ч.2 ст.186 КК України, а ОСОБА_2 у вчиненні також злочину за ч.1 ст.389 КК України, визнали у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаюються, повністю підтверджують фактичні обставини вчинення злочинів, надали пояснення щодо місця, часу, способу вчинення злочинів так, як вони встановлені судом.

Під час допиту у судовому засідання обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтвердили, що у вересні 2014 року у денний час дійсно, заздалегідь домовившись між собою про вчинення грабежу, вони надягли маски на обличчя, спустились до берегу р.Лопань, де раніше їм не знайомий ОСОБА_3 обпалював полімерну ізоляцію мідних проводів. Після цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_3 ногою, чим звалив його на землю, ОСОБА_2 в цей час погрожував потерпілому заздалегідь приготовленою палицею, щоб останній не зміг піднятися. Потім, вони разом забрали два пакети із мідною проволокою, з місця скоєння злочину зникли, розподілили проволоку між собою та здали її на пункт приймання металобрухту, отримані грошові кошти витратили на власні потреби.

Крім того, ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив, що дійсно раніше був засуджений вироком до штрафу у розмірі 850 гривень, однак зазначену суму штрафу добровільно не виплатив, оскільки забув про необхідність її сплати. Обвинувачений підтвердив, що за весь період часу про причини несплати штрафу суд не повідомляв, з клопотанням про розстрочення виплати штрафу певними частинами не звертався, поважних причин невиконання призначеного покарання не надавав.

З показань обвинувачених вину у скоєних злочинах вони визнають у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаюються, на стадії досудового розслідування та судового розгляду справи показання дають добровільно, без фізичного та психологічного примусу зі сторони працівників правоохоронних органів.

Показання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченими змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності їх позицій.

Потерпілий ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, з дотриманням вимог ст.135 КПК України, надав на адресу суду заяву про проведення судового розгляду за його відсутності, що відповідно до положень ст.325 КПК України не є перешкодою для проведення судового розгляду.

Враховуючи повне визнання обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своєї вини у скоєному злочині та щире каяття, заслухавши думку учасників кримінального провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути вказану справу в порядку ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинувачених та дослідженням матеріалів кримінального провадження. На виконання вимог ч.3 ст.349 КПК України, учасникам судового провадження роз'яснено про позбавлення права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Крім повного визнання обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своєї провини, їх вина підтверджується наступними доказами дослідженими та перевіреними судом, а саме: 1) змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 06.11.2014 року, під час якого підозрюваний ОСОБА_2 на місці показав та розповів про обставини вчинення ним разом із ОСОБА_1 грабежу (к/п а.с.32-38); 2) змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 06.11.2014 року, під час якого підозрюваний ОСОБА_1 на місці показав та розповів про обставини вчинення ним разом із ОСОБА_2 грабежу (к/п а.с.39-46); 3) висновком судово-товарознавчої експертизи №3656 від 11.11.2014 року, згідно якої вартість викраденої мідної проволоки загальної вагою 4,5 кг. становить 234,00 грн. (к/п а.с.57-58); 4) протоколом пред'явлення особи для впізнання від 07.11.2014 року, згідно якого свідок ОСОБА_4, впізнала ОСОБА_1 як особу, у якого вона придбала 1.5 кг. міді (к/п а.с.60-62); 5) протоколом пред'явлення особи для впізнання від 08.11.2014 року, згідно якого свідок ОСОБА_5, впізнав ОСОБА_2 як особу, у якої придбав 3 кг. міді (к/п а.с.63-65).

Крім того вина ОСОБА_2 в ухиленні від сплати штрафу підтверджується наступними доказами, дослідженими та перевіреними судом, а саме: 1) копією вироку Жовтневого районного суду м.Харкова від 04 червня 2013 року; 2) листами суду від 09.10.2014 року та 28.10.2014 року, згідно яких штраф у добровільному порядку ОСОБА_2 не сплачено; 3) листами закладів охорони здоров'я, згідно яких ОСОБА_2 за медичною допомогою не звертався; 4) листом Харківського міського центру зайнятості, відповідно якого ОСОБА_2 на обліку як безробітний не перебуває, інших соціальних допомог не отримує (к/п а.с.11, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41-42).

Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинувачених та визнання їх винуватості.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що своїми умисними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили злочин за ч.2 ст.186 КК України, тобто відкрите заволодіння чужим майном (грабіж), поєднане з погрозою застосування насилля, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб; також ОСОБА_2 вчинено злочин за ч.1 ст.389 КК України, тобто ухилення від сплати штрафу особою, засудженою до цього виду покарання.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, хронічних захворювань не має, має постійне місце мешкання та проживання, до арешту офіційно був працевлаштований робітником на ПАТ «Світло Шахтаря», не одружений, дітей чи інших непрацездатних осіб на утриманні не має, раніше судимий (к/п а.с.98 - 102).

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, хронічних захворювань не має, має постійне місце мешкання та проживання, за яким характеризується позитивно, не одружений, дітей чи інших непрацездатних осіб на утриманні не має, працює неофіційно підсобним робітником на будівництві (к/п а.с.103-111).

Обставиною, яка відповідно до ст.66 КК України пом'якшує покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є щире каяття у вчиненому злочині. Обставин, які згідно ст.67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд виходить з положень ст.65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст.12 КК України є тяжким умисним злочином, наявність пом'якшуючої та відсутність обтяжуючих обставин, дані про особу обвинуваченого, відсутність у потерпілого матеріальних претензій щодо вчиненого злочину, у зв'язку з чим суд вважає необхідним і достатнім призначити йому покарання в межах мінімальної санкції частини 2 статті 186 КК України у виді позбавлення волі. При цьому, оскільки ОСОБА_1 був засуджений 09 вересня 2013 року Жовтневим районним судом м.Харкова за ч.1 ст.304, ч.3 ст.185, 70 КК України до 4 років позбавлення волі та був звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, а злочин, який є предметом даного судового розгляду, скоїв у період іспитового строку, тому суд остаточне покарання призначає у відповідності до ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання призначених покарань.

Оскільки ОСОБА_1 судом було призначено покарання у виді позбавлення волі, яке він повинен відбувати реально, до набрання вироком законної сили щодо нього необхідно залишити без змін запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд виходить з положень ст.65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, наявність пом'якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу обвинуваченого, відсутність у потерпілого матеріальних претензій щодо вчиненого злочину, у зв'язку з чим суд вважає необхідним і достатнім призначити йому покарання в межах мінімальної санкції частини 2 статті 186 КК України у вигляді позбавлення волі та в межах санкції за ч.1 ст.389 КК України у виді обмеження волі, остаточно призначивши обвинуваченому покарання за сукупністю злочинів в порядку вимог ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим. Згідно ч.3 ст.72 КК України покарання у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень, що призначено вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 04.06.2013 року, підлягає окремому виконанню.

На підставі ст.75 КК України, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_2 від реального відбування покарання у виді позбавлення волі, встановивши йому іспитовий строк та поклавши на нього обов'язки, передбачені п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України, оскільки виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався та підстав для його обрання суд не вбачає.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинувачених по справі в порядку ст.124 КПК України.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст.370, 371, 373, 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного за вказаним вироком покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду

м.Харкова від 09 вересня 2013 року у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_1 до відбування покарання у виді 4 (чотирьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою у Харківському слідчому ізоляторі УДПтС України в Харківській області - залишити без змін.

Термін відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 13.11.2014 року, зарахувавши у строк відбуття покарання час знаходження його під вартою в порядку, визначеному ст.72 КК України (к/п а.с.88).

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ч.1 ст.389 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.186 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

- за ч.1 ст.389 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_2 за сукупністю злочинів покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.

На підставі п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки, а саме: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

На підставі ч.3 ст.72 КК України призначене за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 04.06.2013 року покарання у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень - звернути до окремого виконання.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у дольовому порядку процесуальні витрати за проведену експертизу на суму 146,70 грн. (сто сорок шість гривень 70 коп.), по 73,35 грн. (сімдесят три гривні 35 коп.) з кожного з них, шляхом перерахування їх на користь держави (р/р №31419544700005 НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області, код банку 37999680, МФО 851011, установа банку УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, код доходів 24060300) з відміткою виду платежу «за експертні послуги» (к/п а.с.58).

Речові докази по кримінальному провадженню: 1) мідну проволоку загальною вагою 1,398 кг., яка передана на зберігання ОСОБА_3 - вважати повернутою останньому як законному власнику; 2) шапки-маски чорного кольору, які зберігаються у ОСОБА_6 - вважати повернутими останньому як законному власнику; 3) дерев'яну палицю, що знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області - після набрання вироком законної сили - знищити (к/п а.с.113).

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а для особи, що перебуває під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя В.О.Курило