Рішення № 41876759, 10.12.2014, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/576/14-ц

Провадження №: 2/0343/885/14

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

09 грудня 2014 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючої судді - Монташевич С. М.,

секретаря - Менделяк А. І.,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Івано-Франківської обласної дирекції до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення неповерненої суми кредиту, відсотків за користування кредитом та пені,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить ухвалити рішення, яким стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 та його поручителя ОСОБА_3 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Івано-Франківської обласної дирекції неповерненої суми кредиту, відсотків за користування кредитом та пені за кредитним договором № 014/14-10/420 від 02.12.2011 року у сумі 270299,37 грн. та судовий збір в розмірі 3654, 00 грн., що сплачений при поданні позовної заяви.

Свої вимоги мотивує тим, що 02.12.2011 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/14-10/420, згідно якого був наданий кредит у формі невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 286646, 82 грн. зі сплатою 12 % річних процентної ставки.

У згаданому вище договорі відповідач зобов"язувався здійснювати погашення заборгованості за процентами та кредитом в майбутньому шляхом здійснення щомісячних ануїтетних платежів відповідно до графіка.

Однак, відповідачем не виконуються вищезазначені умови, а саме не здійснюється щомісячна сплата кредиту та відсотків за користування ним, у зв'язку з чим станом на 10.02.2014 р. заборгованість по кредиту становить 270299,37 грн., що складається з заборгованості за кредитом у розмірі - 232389,80 грн., прострочених відсотків - 32952,85 грн., пені за прострочення сплати кредиту та відсотків - 4956, 72 грн.

В забезпечення належного виконання ОСОБА_2. умов кредитного договору був укладений договір поруки № 014/14-10/420.-98 від 02.12.2011 р. з ОСОБА_3, згідно якого відповідачка виступила поручителем ОСОБА_2. і взяла на себе зобов'язання перед банком ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_2., що виникають з умов кредитного договору, в повному обсязі цих зобов'язань.

Протягом строку дії кредитного договору боржники систематично порушували терміни сплати кредиту і процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим їм було надіслано листи-вимоги з вимогою добровільно виконати свої договірні зобов»язання, які боржники залишили без відповіді та задоволення, заперечень на вимоги заявника не надали.

Представник позивача Засідко Л.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, зіславшись на вищевказані обставини, не заперечує проти заочного розгляду справи. Просила позов задоволити та ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачів на їх користь в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 014/14-10/420 у розмірі 270299,37 грн., що складається з заборгованості за кредитом у розмірі - 232389,80 грн., прострочених відсотків - 32952,85 грн. та пені за прострочення сплати кредиту та відсотків - 4956,72 грн. та всі судові витрати. Пояснила, що за відповідачами систематично виникала заборгованість, кредитні платежі часто сплачувалися не в повній сумі, а остання проплата була здійснена ще 27.11.2013 року. 12.05.2014 року відповідачі зверталися до них з метою досудового врегулювання спору, однак не було досягнуто бажаного результату.

Відповідачі ОСОБА_2. та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, причин неявки не повідомили, хоч про дату, час та місце слухання справи були повідомлені у встановленому законом порядку, про що свідчать розписки про отримання поштових відправлень (а.с. 95, 98, 99, 101, 105, 106).

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що в матеріалах справи достатньо даних для вирішення даного спору. Даний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (тобто, положення про договір позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором не встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору № 014/14-10/420 від 02.12.2011 року кредитор зобов`язується надати позичальникові кредит в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 286646,82 грн., а позичальник зобов»язується повернути суму, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, згідно з умовами цього договору та додатком № 1 від 02.12.2011 року до даного договору, який становить його невід"ємну частину (а.с. 32-34).

Згідно п. 2.1 договору за користування кредитом плата розраховується на основі процентної ставки в розмірі 12 % річних (а.с. 12 - 24, 32-34).

З п.п. 1.1 договору поруки № 014/14-10/420.-98 вбачається, що поручитель зобов»язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов»язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому (а.с. 25).

Протягом строку дії кредитного договору боржники систематично порушували терміни сплати кредиту і процентів за користування ним, у зв'язку з чим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було надіслано листи-вимоги про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором від 02.12.2011 року та про виконання грошових зобов'язань за договором поруки від 02.12.2011 року з вимогою добровільно виконати свої договірні зобов»язання (а.с. 87, 88, 108, 109), які були вручені їм під розписку (а.с. 89, 90).

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 014/14-10/420 від 02.12.2011 року, станом на 10.02.2014 року заборгованість по кредиту становить 270299,37 грн., з яких: заборгованість за основним зобов»язанням - 232389, 80 грн., заборгованість за відсотками - 32952, 85 грн., нарахована пеня - 4956, 72 грн. (а.с. 37-39).

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується вищеописаним розрахунком заборгованості позивач просить стягнути з відповідачів пеню в розмірі 4956, 72 грн. за період з 02.12.2011 року, однак, керуючись ст. 258 ЦК України, якою передбачено спеціальну позовну давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), суд вважає, що в цій частині позовних вимог позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно п. 17.3 кредитного договору за кожен календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов»язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу. Розрахунок пені здійснюється з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Отже, неустойка є видом забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір доки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну дату, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже, аналіз норми ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду.

Зважаючи на те, що позивач звернувся до суду з позовом 27.02.2014 року, при задоволенні позовних вимог щодо сплати пені суд бере до уваги нараховану пеню, сума якої обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням позивача до суду, тобто з 27.02.2013 року.

Згідно детальних розрахунків пені з 27.02.2013 року по 27.02.2014 року розмір пені по тілу кредиту становить 2918,58 грн., розмір пені по відсотках - 1372,89 грн., що складає загальну суму пені в розмірі 4291,47 грн.

В судовому засіданні встановлено, що між сторонами були укладені договора (кредитний і поруки), в яких були визначені всі істотні умови та передбачені наслідки невиконання цих умов. Відповідачі ОСОБА_2. та ОСОБА_3 належним чином свої обов'язки за договорами не виконували, внаслідок чого допустили виникнення заборгованості на суму 269634,12 гривень.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_2. та ОСОБА_3, будучи ознайомленими з умовами кредитування, уклавши кредитний договір та договір поруки, не виконують їх істотних умов щодо порядку та строків погашення кредиту та відсотків за користування ним, хоча взяли на себе зобов'язання їх виконувати, та вчасно, відповідно до графіку погашати заборгованість, не подавали відомості про причини порушення взятих на себе зобов'язань, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Питання судових витрат слід вирішити у відповідності до вимог ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі ст.ст. 526, 530, 625, 629, 651, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 208, 209, 215, 226 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

РІШИВ :

Позов задоволити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Івано-Франківської обласної дирекції заборгованість по кредитному договору № 014/14-10/420 від 02.12.2011 року у сумі 269634,12 (двісті шістдесят дев'ять тисяч шістсот тридцять чотири гривні 12 копійок) гривні, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 232389,80 (двісті тридцять дві тисячі триста вісімдесят дев'ять гривень 80 копійок) гривень, заборгованості по відсотках - 32952,85 (тридцять дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві гривні 85 копійок) гривні, пені за прострочення сплати кредиту та відсотків - 4291,47 (чотири тисячі двісті дев'яносто одної гривні 47 копійок) гривні.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Івано-Франківської обласної дирекції по 1827,00 (одній тисячі вісімсот двадцять сім) гривень з кожного понесених судових витрат.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подачі апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.

Зміст повного рішення виготовлено 12.12.2014 року

Суддя: