Ухвала суду № 41874521, 10.12.2014, Апеляційний суд Рівненської області

,

Апеляційний суд Рівненської області

__________

У Х В А Л А

Іменем України

10 грудня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

судді - доповідача - Маринича В.К.,

суддів - Єремейчука С.В., Піскунова В.М.,

при секретарі судового засідання - Степанюк В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 на ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 06 жовтня 2014 року, -

з участю прокурора - Бернадської-Ісаєвої С.П.,

заявника - ОСОБА_1,

захисника адвоката - ОСОБА_2,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 07 листопада 2007 року ОСОБА_1 визнано винною за ч.2 ст.366 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з бухгалтерським обліком, розпорядженням товарно-матеріальними цінностями, з виконанням організаційно-розпорядчих, адміністративно-господарських обов'язків на 1 рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 від призначеного основного покарання було звільнено з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Звільнено ОСОБА_1 від основного і додаткового покарання за амністією.

Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 07 листопада 2007 року ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.212 КК України, а кримінальну справу за ч.1 ст.212 КК України було закрито у зв'язку із закінченням строків давності.

За вироком Сарненського районного суду від 07 листопада 2007 року ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за те, що працюючи головним бухгалтером ПП "Дібора", будучи службовою особою, відповідальною за повноту та своєчасність нарахування і сплати платежів підприємства до бюджету, з метою ухилення від сплати податків, внесла до офіційних документів - закупівельних актів завідомо неправдиві відомості, підробивши підписи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про отримання ними коштів за закупку ПП "Дібора" лісових ягід, у зв'язку з чим в декларації з податку на прибуток за 3-4 квартали 2004 року нею були завищені валові витрати підприємства на суму 337940 грн. і не сплачено до бюджету податок на прибуток в розмірі 84485 грн., що спричинило тяжкі наслідки.

Згідно постанови Сарненського районного суду від 07 листопада 2007 року ОСОБА_1, працюючи головним бухгалтером ПП "Дібора", що в м.Сарни, будучи службовою особою, яка відповідає за повноту і своєчасність нарахування та сплати платежів, в 3-4 кварталах 2004 року в декларації з податку на прибуток зависила валові витрати підприємства на суму 337940 грн. і зменшила об'єкт оподаткування та не сплатила до бюджету податку на прибуток в сумі 84485 грн., а саме в 3-4 кварталі 2004 року ПП "Дібора" здійснювало закупівлю лісових ягід від приватних підприємців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно договорів-доручень, про що були складені закупівельні акти, однак заготівля ягід не підтверджена розрахунковими платіжними документами на суму 337940 грн.

Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 06 жовтня 2014 року заяву ОСОБА_1 про перегляд вироку Сарненського районного суду та постанови Сарненського районного суду від 07 листопада 2007 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 06 жовтня 2014 року необґрунтованою, оскільки є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що суд помилково послався на п.5 ч.1 ст.459 КПК України, якої не існує, та додав новий зміст статті, начебто вона не навела тих обставин, які не були відомі суду та і їй самій при постановленні вироку та постанови, проте могли вплинути на судове рішення. На підставі помилково викладених аргументів про існуючу її обізнаність щодо вказаних судом фактів, суд помилково застосовуючи положення, які підходять виключно тільки для застосування у цивільному судочинстві, прийшов до неправильного висновку та не виконав положення, передбачені ч.1 ст.94 КПК України. Основна нововиявлена обставина, яка не була відома суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, це письмовий висновок спеціаліста в області судової почеркознавчої експертизи №59 від 28.01.2013 року та висновок експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №1-250 від 11.04.2014 року, які доводять неправильність вироку та постанови суду, вказує на відсутність будь-якої вірогідності того, що рукописний текст у вигляді підписів від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в закупочних актах виконаний нею. Висновок судово-бухгалтерської експертизи від 27.08.2007 року доказує відсутність обов'язкової для кваліфікації за ч.1 ст.212 КК України об'єктивної сторони складу злочину у вигляді фактичного ненадходження коштів до державного бюджету. У справі відсутні докази наявності у неї необхідного для складу злочину спеціального статусу «службової особи», також відсутнє визнання у судовому порядку зазначених у справі закупочних актів як фіктивних угод. Висновок акту податкової інспекції №18/23/25322087 від 17.03.2005 року (а.с.12-25) щодо заниження доходів об'єкта оподаткування ПП «Дібора» за період ІІІ-ІV кварталів 2004 року з урахуванням даних по вантажно-митним деклараціям не підтверджується результатами проведеного дослідження по операціях із закупівлі ПП «Дібора» товару (ягід чорниці та журавлини) у підприємців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Також наявна невідповідність висновку акту планової комплексної документальної перевірки щодо визнання недійсності або фіктивності закупочних актів. Тобто, податковий орган самостійно визнав вказані правочини (закупочні акти) або неправомірними або фіктивними, тому і не включив їх до складу валових витрат, внаслідок чого штучно утворилась ситуація умисного ухилення від сплати податків, зборів, що входять в систему оподаткування. Також в якості нововиявлених обставин увага суду зверталась на той факт, що у справі відсутні докази, які б вказували, що вона на той час, коли їй інкримінували скоєння злочинів, передбачених ч.1 ст.212 та ч.2 ст.366 КК України, була службовою особою. Зазначає, що ні у вироку, ні у постанові від 07.11.2007 року, винесених Сарненським районним судом Рівненської області, немає посилання, на підставі яких документів суд прийшов до висновку, що вона є службовою особою. При розгляді заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, суд дослідив вказані обставини, але в ухвалі, що оскаржується, не надав ніякої оцінки відносно того, що вказана копія наказу №04 від 01.07.2004 року у матеріалах справи з'явилась незаконно, про що свідчить запис у протоколі судового засідання (а.с.324) на зворотній стороні якого чітко видно, що суд перескочив а.с.206, дослідивши тільки а.с.203, а потім перейшов до дослідження а.с.207-209, що вказує на той факт, що при винесенні вироку і постанови суд взагалі не досліджував наявність у неї статусу службової особи. Просить витребувати з Сарненського районного суду Рівненської області матеріали кримінального провадження №572/1962/13-к у повному обсязі. Повторно дослідити наступні обставини, встановлені під час кримінального провадження, так як вони досліджені судом першої інстанції не повністю та з порушеннями: висновок спеціаліста №59 від 28.01.2013 року і висновок експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №1-250 від 11.04.2014 року, які разом вказують на те, що підписи від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в закупочних актах, категорично виконані не ОСОБА_1, а іншою особою, що виключає сам об'єкт як невід'ємну частину складу злочину; копію наказу №04 від 01.07.2004 року (а.с.206), який у матеріалах справи з'явився незаконно, про що прямо також свідчить запис і у протоколі судового засідання (а.с.324), на зворотній стороні якого видно, що суд перескочив а.с.206, дослідивши тільки а.с.203, а потім відразу перейшов до дослідження а.с.207-209, що підтверджує відсутність спеціального суб'єкту, як необхідної частини складу злочину; висновок судово-бухгалтерської експертизи по кримінальній справі №1-19/2007 від 27.08.2007 року (а.с.297-304), як доказ відсутності фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, що виключає сам об'єкт як невід'ємну частину складу злочину; дослідити інші обставини щодо незаконності використання як доказу «Положення про головних бухгалтерів», затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 24.01.1980 року №59 та незаконного визнання податковим органом всупереч ст.204 ЦК України правочинів (закупочних актів) неправомірними. Просить скасувати ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 06.10.2014 року про залишення заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами без задоволення, вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 07.11.2007 року та постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 07.11.2007 року і закрити кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в діяннях, які інкримінуються ОСОБА_1, складу кримінального правопорушення.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи ОСОБА_1 та її захисника ОСОБА_2 на підтримання поданої апеляційної скарги, думку прокурора Бернадської-Ісаєвої С.П. про залишення апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно п.2 ч.16 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України, заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, подані до суду до дня набрання чинності цим Кодексом, розглядаються відповідними судами у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Враховуючи, що заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подана після набрання чинності КПК України, то вона повинна розглядатися на підставі діючого КПК України (2012 року).

Відповідно до ч.1 ст.459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ч.2 ст.459 КПК України нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом; 5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Отже, за змістом ст.459 КПК України нововиявленими визнаються обставини, які могли вплинути на судове рішення та стосуються предмету обвинувачення, порядку збирання й оцінки доказів, а також інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути. Нововиявленими слід вважати обставини як фактичного так і правового характеру, які об'єктивно існували на момент вирішення кримінальної справи та не були відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі.

За вироком Сарненського районного суду від 07 листопада 2007 року ОСОБА_1 визнана винною за ч.2 ст.366 КК України на підставі такого доказу, як висновок судової почеркознавчої експертизи, згідно якої рукописний текст в закупівельних актах виконаний ОСОБА_1, підписи від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в цих актах вірогідно виконані також ОСОБА_1 (а.с.172-182).

Згідно постанови Сарненського районного суду від 07 листопада 2007 року, суд встановив, що злочин ОСОБА_1 правильно кваліфікований за ч.1 ст.212 КК України і підтверджений в судовому слідстві таким доказом, як закупівельними актами за липень і жовтень 2004 року, якими відображені дані про закупівлю у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 лісових ягід (а.с.34-47), однак підписи від їх імені вірогідно виконані ОСОБА_1, що встановила судова почеркознавча експертиза (а.с.172-182).

Тобто, суд при ухваленні зазначених рішень обгрунтував винність ОСОБА_1 в інкримінованих їй злочинах таким доказом, як висновок судової почеркознавчої експертизи №60/459 від 30 вересня 2005 року (а.с.172-182), згідно якої в закупівельних актах за липень і жовтень 2004 року підписи за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вірогідно виконані ОСОБА_1

Разом з тим, з висновку експерта №1-250 від 11.04.2014 року судової почеркознавчої експертизи, яка проведена на підставі постанови Сарненського районного суду від 26.11.2013 року, вбачається, що підписи від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в закупівельних актах категорично виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

Встановлення зазначеною судовою експертизою в однозначній формі того факту, що підписи від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в закупівельних актах категорично виконані не ОСОБА_1, а іншою особою, і даний факт існував на момент вирішення кримінальної справи та не був відомий суду на той час в такій категоричній формі, колегія суддів вважає нововиявленою обставиною у відповідності до положень ст.459 КПК України.

На думку колегії суддів, обгрунтовуючи вирок та постанову від 07 листопада 2007 року щодо визнання ОСОБА_1 винною за ч.2 ст.366 та ч.1 ст.212 КК України висновком судової почеркознавчої експертизи (а.с.172-182), який повністю спростовується нововиявленою обставиною, а саме висновком експерта №1-250 від 11.04.2014 року судової почеркознавчої експертизи, суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги як показання свідка ОСОБА_4, мотивуючи це намаганням допомогти підсудній уникнути кримінальної відповідальності, так і показання обвинуваченої ОСОБА_1 як форми захисту, та прийшов до необгрунтованого висновку, що ОСОБА_1 внесла до офіційних документів - закупівельних актів, завідомо неправдиві відомості, підробивши підписи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про отримання ними коштів за закупку ПП "Дібора" лісових ягід, що в цілому призвело до ухвалення необгрунтованих судових рішень- вироку та постанови від 07 листопада 2007 року.

Відповідно до ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно ст.411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо: висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності. Вирок та ухвала підлягають скасуванню чи зміні із зазначених підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

Таким чином, вищенаведені обставини підпадають під перелік нововиявлених обставин, які передбачені ст.459 КПК України. Однак, Сарненський районний суд Рівненської області не взяв до уваги вказані докази, які могли істотно вплинути на його висновки і прийняв необґрунтоване рішення та допустив порушення вимог кримінального процесуального закону.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що із врахуванням нововиявлених обставин, в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочинів, передбачених ч.2 ст.366 та ч.1 ст.212 КК України, тому вирок Сарненського районного суду від 07.11.2007 року та постанова Сарненського районного суду від 07.11.2007 року підлягають скасуванню із закриттям кримінальної справи відносно ОСОБА_1 на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

У відповідності до ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. За частиною 2 зазначеної статті судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито.

Відповідно п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Згідно ст.417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст.284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

На підставі вище викладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування ухвали Сарненського районного суду Рівненської області від 06 жовтня 2014 року, вироку Сарненського районного суду та постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 07 листопада 2007 року, а кримінальну справу закрити на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 411, 412, 417, 459 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 06 жовтня 2014 року про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд вироку Сарненського районного суду та постанови Сарненського районного суду від 07.11.2007 року за нововиявленими обставинами, вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 07 листопада 2007 року та постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 07 листопада 2007 року - скасувати.

Закрити кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.212, ч.2 ст.366 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення її Апеляційним судом.

СУДДІ:

___ _____ _____

Маринич В.К. Єремейчук С.В. Піскунов В.М.