Рішення № 41872540, 08.12.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №290/410/13-ц Головуючий у 1-й інст. Лесько М. О.

Категорія 27 Доповідач Зарицька Г. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Зарицької Г.В.

суддів: Коломієць О.С., Якухно О.М.

з участю секретаря Ковальської Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 16 червня 2014 року

встановила:

У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 та просив перевести на нього права та обов'язки ОСОБА_4 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та припинити право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину вказаної квартири. В обґрунтування вимог зазначав, що відповідно до рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 27.04.2011 року відповідач заборгувала йому 21 671, 38 грн. Враховуючи індекс інфляції, а також 3% річних загальна сума боргу становить 27 897,3 грн. Крім того, на виконання рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 14.12.2004 року описано майно, а також накладено арешт на частку у квартирі, що належить на праві власності відповідачці. Враховуючи наведене просила позов задовольнити.

У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути з відповідача на його користь борг з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у розмірі 67 585,52 грн. В обґрунтування вимог зазначав, що рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області з ОСОБА_2 на його користь стягнуто 43 279,80 грн (8166 доларів США). На виконання цього рішення з 01.01.2009 р. щомісяця проводяться відрахування з пенсії відповідача у розмірі 20%. Станом на 10 вересня 2012 р. заборгованість за договором позики становить 53 223,28 грн. Оскільки ОСОБА_2 не виконав у повному обсязі свої зобов'язання за договором позики, просив на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача на його користь суму боргу, що залишилась невиплаченою, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

У своїй заяві про уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором позики у розмірі 73 137,48 грн (а.с. 193-194).

Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 07 червня 2013 року обидва позови об'єднані в одне провадження.

Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 16 червня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про переведення прав та обов'язків залишено без розгляду.

Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 16 червня 2014 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні збитки, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання за період з 07.04.2005 р. по 28.01.2014 р. у розмірі 32 320,89 грн та 3% річних у розмірі 9 940,80 грн, а всього 42 261,69 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав .

Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.33).

ОСОБА_1 направив до суду телеграму, в якій зазначав, що з'явитися в судове засідання не може та просив розглянути справу.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі рішення апеляційного суду Житомирської області від 07.04.2005 року, з моменту його проголошення виникло зобов'язання, за яким ОСОБА_2 зобов'язаний сплатити на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 43 279,80 грн. Оскільки на даний час зобов'язання по сплаті грошових коштів ОСОБА_2 у повному обсязі не виконав, вважав, що на підставі ст.625 ЦК України з нього на користь позивача підлягають інфляційні збитки та 3 % річних.

Проте, повністю погодитися з такими висновками суду не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до чч.1, 2 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як видно з матеріалів справи, рішенням апеляційного суду Житомирської області від 05 квітня 2005 року було зобов'язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 на виконання укладених договорів позики 8166 доларів США, а при неможливості повернення, вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 43 279 грн. 80 коп. (а.с.6-7).

На виконання вказаного рішення Чуднівським районним судом Житомирської області видано виконавчий лист №2-820.

На підставі зазначеного виконавчого листа із пенсії ОСОБА_2, починаючи з 01.01.2007 р. проводяться щомісячні відрахування. Станом на 04.06.2014 р. залишок боргу по даному виконавчому листу становить 26 340,89 грн, про що свідчить довідка управління Пенсійного фонду України в Чуднівському районі Житомирської області від 04.06.2014 р. за №1923/02 (а.с.240).

З огляду на те, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання за договором позики, суд першої інстанції правильно застосував положення ч.2 ст. 625 ЦК щодо сплати 3 % річних та обґрунтовано стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9940,80 грн.

Рішення в цій частині ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи з системного аналізу чинного законодавства, норми ч.2 ст.625 ЦК щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене у гривні.

Вирішуючи спір, суд помилково вважав, що правовідносини між сторонами виникли на підставі рішення суду у грошовій одиниці України - гривні.

Прийняття судового рішення про стягнення грошового боргу в національній валюті не змінює природу грошового зобов'язання як такого, що визначене договором позики в іноземній валюті, і не є підставою для застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

За таких обставин, коли судом при вирішенні спору про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції застосована норма, яка не регулює спірні правовідносини, рішення суду в цій частині відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на порушення судом норм матеріального чи процесуального права в частині відмови в задоволенні позову, а тому колегія суддів законність і обґрунтованість судового рішення у цій частині не перевіряє.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Романівського районного суду Житомирської області від 16 червня 2014 року в частині стягнення суми інфляційного збільшення боргу за період з 07.04.2005 року по 28.01.2014 року в розмірі 32 320, 89 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики у зв'язку з інфляційними втратами відмовити.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: