Рішення № 41871581, 11.12.2014, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/933/14

Пр.№ 2/168/267/14

11.11.2014р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.12.2014року Старовижівський районний суд Волинської області

в складі : головуючої судді -Кошелюк Л.О

при секретарі - Сулеві Н.С..

за участю: позивача - ОСОБА_1,

його пр-ка - ОСОБА_2,

пр-ка відповідача Солов"ївської с/ради -Абрамчука В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Стара Вижівка справу за позовом ОСОБА_1 до Солов"ївської сільської ради Старовижівського району про визнання

недійсними рішень,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 покликається на те, що його батько, ОСОБА_5, проживав у АДРЕСА_1. 13.07.1996 року батько склав заповіт у його користь. А ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Після покійного успадкував усе майно, у тому числі, земельні ділянки, площею 0.69 га, які рішенням № 13/5 від 14.10.1993 року Солов"вською сільською радою передані батькові у приватну власність.

У 2012 році звернувся до відповідача за їх переоформленням. І рішенням від 15.06.2012 р. № 16/12 сільська рада постановила видати Державні акти на цю площу, зокрема: 0.25 га -для обслуговування житлового будинку і господарських споруд у АДРЕСА_1; 0.24 га - за цією адресою для ведення особистого селянського господарства; та в урочищах "Хутір" і "Під річкою", відповідно, 0.14 га і 0.06 га - також для ведення особистого селянського господарства (далі - ОСГ).

Згодом рішеннями № 24/3 від 23.05.2013 року, № 30/17 від 11.02.2014 р. відповідач змінив розміри , відповідно, з 0.25 га на 0.18 га. і з 0.24 га на 0.31 га, та загальну площу з 0.69 га на 0.60 га. А потім з 0.31 га на 0.22 га. Пізніше рішенням №33/9 від 28.07.2014 року відмінив свої рішення.

Позивач вважає дії відповідача такими, що суперечать поняттю землеустрою і незаконно позбавляють право на 0.09 га землі шляхом безпідставного зменшення розміру.

Просить визнати недійсними та скасувати рішення : № 24/3 від 23.05.2013 року, № 30/17 від 11.02.2014 р. та № 33/9 від 28.07.2014 року.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 і його пр-к ОСОБА_2 позовні вимоги збільшили і просили, крім зазначених рішень, скасувати і рішення № 31/2 від 29.04.2014 р. та 35/3 від 11.11.2014 р. щодо надання земельної ділянки ОСОБА_6 на розробку технічної документації та про затвердження акту погоджувальної комісії суміжних землекористувачів.

ОСОБА_1 пояснив, що з 70-х років покійні батьки користувалися земельною ділянкою 0.5 га, яку в 1993 році по заяві батька збільшено до 0.69 га. Хоче мати 0.25 га землі для обслуговування спадкового будинку, яка належала покійному і якою той за життя частково використовував.

Пр-к ОСОБА_2 пояснив, що зменшеннями розмірів земельних ділянок сільска рада провела фактичне вилучення землі без належних підстав і по за згодою володільця. Чим порушила Конституційні права і діяла в супереч рішенню № 1-зп від 13.05.1997 року

Конституційного суду. Крім цього, сусіду позивача , покійному ОСОБА_7, надано 0.86 га, коли той просив 0.60 га. Послідуючими рішеннями теперішньому спадкоємцю, ОСОБА_6, дано дозвіл на розробку технічної документації у розмірі 0.20 га,що є неправомірним, як і акт від 11.11.2014 р. погодження меж суміжних землекористувачів, які фактично між собою не межують. Він підписаний і особами, які не були присутніми при цьому.

А також просить відшкодувати судові витрати в сумі 2730.80 грв.

Пр-к відповідача - Абрамчук В.П. з позовом не погодився. Пояснив, що працює сільським головою з 2010 року. Будучи необізнаним та без посади на той час землевпорядника, по заяві позивача, у якій той сам зазначив бажаний собі розмір - 0.25 га для обслуговування спадкового будинку, прийняв у 2012 році неправильне рішення. Що породило скарги суміжних землекористувачів і що з"ясувалося при послідуючих замірах цих ділянок. Ствердив, що такого розміру земельні ділянки у позивача ніколи не було. Послідуючими рішеннями про уточнення розмірів намагався залагодити конфліктну ситуацію. Чого не вдалося. Тому 28.07.2014 року скасував усі попередні рішення і поставив усе в первісний стан. Заодно виправив допущену помилку у першому рішенні про видачу державних актів ОСОБА_1, що не є в компетенції сільської ради.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків , вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

У відповідності зі ст. 1216,1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов"язків(спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов"язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Позивач наводить своє право на спадкове майно заповітом від 13.07.1996 року покійного батька та рішенням № 13/5 від 14.10.1993 року про передачу у приватну власність безоплатно земельних ділянок останньому , площею 0.69 га.

Спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Діючим на час відкриття спадщини Земельним Кодексом (ЗК України 1992 року) ст.ст. 22,23 передбачалось виникнення права власності на землю лише після встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) і одержання документа,що посвідчує це право, тобто, Державного акта.

Приступати до використання земельної ділянки без цих чинників заборонялося.

Отже, системний аналіз цих норм дає підстави вважати, що рішенням № 13/5 від 14.10.1993 року покійному ОСОБА_5 надавалося лише право мати право на земельні ділянки , тільки після їх узаконення належним чином з дотриманням згаданого порядку. Чого за життя не зробив. І таким правом може скористуватися позивач, який у 2012 році, звернувся з відповідною заявою до відповідача. Про відсутність у спадкодавця правовстановлюючих документів на спірну ділянку (у т.ч. розміром 0.25 га для обслуговування будинку) свідчить позов, безпосереднє звернення до відповідача у 2012 році, і рішення № 16/12 від 15.06.2012 року сільської ради про видачу ОСОБА_1 державних актів.

А нині діючим ЗК України(ст.120 ч.2,121) встановлюється граничний розмір безоплатної передачі земельної ділянки - 0.25 га. під будинком, але прив"язується до фактичного розміру, що був у попереднього землекористувача і переходить на тих самих умовах і в такому ж обсязі.

Позивачем не доведено, як цього вимагає ст.60 ЦПК України, наявності у спадкодавця саме 0.25 га землі під будинком і господарськими спорудами. Він стверджував суду, що батько на день смерті досяг 88 років. За життя користувався лише частиною землі і свідки позивача ОСОБА_9 і ОСОБА_10 (його рідні сестри на яких посилався, що їм достовірно відомі межі і розміри ділянки), показали, що в 60-70-х роках зроблено дорогу, яка частково могла поглинути розмір батьківської земельної ділянки і що розширяли спадковий будинок.

Разом з тим, ці свідки неузгоджено зазначали період проживання мешканців спадкового будинку ( тітки і племінника, які проживали з їх батьком) . Є молодшими по віку за позивача. Пояснили, що в земельні питання особливо не вникали, і що цим займався більше позивач.

Тоді як відповідач пред"явив докази. Зокрема, зошит з записами інвентаризації землі на початок приватизаційного процесу в державі по Солов"ївській с/р за 90-ті роки. У ньому розмір земельної ділянки покійного батька позивача під будинком- 0.15 га. Цей запис посвідчений особистим підписом спадкодавця. Про що заявили як позивач так і його свідки-сестри. І заміри, як з"ясовано з пояснень відповідача та його свідка ОСОБА_11, проводилися лише у присутності землекористувача. І що розміри повністю відповідають теперішнім обмірам . Отже , містять певну інформацію щодо предмету доказування і відповідно до ст.57,58 ЦПК суд вважає цей зошит належним доказом.

Крім цього, фототаблицями розміщення спірної земельної ділянки доводиться межа, яка закінчується огорожею позивача, зробленою ще у 2010 році ( і що з"ясовано з пояснень сторін), яка охоплює 0.15 га. І свідок відповідача ОСОБА_12, який проживає у центрі між спірними земельними ділянками також показав , що садок , який хоче позивач приєднати до своєї ділянки, ніколи не належав батькові того. А був у користуванні ОСОБА_7 І що у 60-х роках була утворена дорога, яка є і нині. Що є на фототаблицях. Свідок пам"ятає,що спадковий будинок позивача розширявся в обидві сторони і що добудовувався хлів (вказав на на фототаблиці на скільки ), який тепер знаходиться досить близько до межі. А сам позивач зазначив ,що будівля сусіда ОСОБА_6 (напівзавалена) побудована ОСОБА_7 у 1918 році, а його будівлі - батьком у 1922 році.

З оглянутих заяв покійних ( ОСОБА_7 і ОСОБА_5) слідує, що обоє просили про виділення 0.60 га. Але за рішенням від 14.10. 1993 року їм передавалось, відповідно, 0.69 га (батькові позивача) і 0.86 га (батькові ОСОБА_6). Даним рішенням не конкретизовано розмірів і місцязнаходження ділянок. Судом з"ясовано, що спірні ділянки не були єдиним масивом, а знаходились у різних місцях.

Відповідач скасування прийнятих рішень мотивує тим, що позивач використав ситуацію молодого необізнаного сільського голови і відсутність на той час посади землевпорядника, подавши заяву на оформлення саме - 0.25 га присадибної ділянки. Що не підтвердилося проведеними обмірами . Та намаганням залагодити конфліктну ситуацію, збільшуючи розмір ділянки з 0.15 га на 0.18 га позивачеві за усним погодженням спадкоємця ОСОБА_6, які є родичами. Чого не вдалося досягти. І рішенням від 28.07.2014 року привів усе в первісний стан.

Щодо видачі позивачеві державних актів рішенням від 15.06.2012 року № 16/12, то цим відповідач вийшов за межі своїх повноважень. Бо такі документи видаються органами державної влади на підставі рішень самоврядних органів. Що передбачено Постановою № 449 від 02.04.2002 року КМУ. І згідно зі ст. 26 ч.1 п.15 ЗУ № 280/97 від 21.05.1997 року "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська рада має повноваження скасувати свої акти, якщо вони не відповідають Конституції чи Законам України, іншим актам законодавства, рішенням ради.Таким правом відповідач скористався.

А що стосується посилань позивача , що ці дії суперечать рішенню від 16.04.09 № 7р - зп Конституційного суду щодо заборони скасування попередніх рішень органів місцевого самоврядування, то це не заслуговує на увагу, бо не суперечить йому. Така заборона стосується лише реалізованих певних суб"єктивних прав. Чого не відбулося у даному випадку. Бо ніяких правовстановлюючих документів позивач за рішенням від 15.06.2012 року № 16/12 не отримав (уклав лише договір на обмір земельної ділянки). У процесі якого і виявилось невідповідність бажаного розміру з фактичним.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку про безпідставність позову. До того ж , позовна вимога стосується частини скасуваних рішень відповідачем 28.07.2014 року, тобто ще до звернення з позовом. Як і недоцільним є скасування рішень, у даному випадку, щодо громадянина ОСОБА_6, які на права позивача не впливають.

Керуючись ст.ст. 10,60,212-213 ЦПК України,ст. ст.1216, 1218 ЦК України, ст.ст.120,121 ЗК України,

суд-

в и р і ш и в :

У позові ОСОБА_1 до Солов"ївської сільської ради Старовижівського району про визнання недійсними рішень, відмовити.

Рішення набирає законної сили через 10 днів з дня проголошення, якщо протягом цього часу не поступить апеляційна скарга до апеляційного суду Волинської області через Старовижівський райсуд .

Суддя: Л. О. Кошелюк