Постанова № 41871265, 12.12.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2014 р. Справа № 908/1525/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,

за участю представників:

прокурор - Ногіна О.М. на підставі посвідчення №008307 від 09.10.2012р.,

позивача - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_1 на підставі довіреності №989 від 24.04.2013р.,

відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_2 особисто,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (вх.№3323 З/2) на рішення господарського суду Запорізької області від 15.09.2014р. у справі № 908/1525/14

за позовом Прокурора Ленінського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Запорізької міської ради

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міське комунальне підприємство "Основаніє" Департаменту житлово-комунального господарства Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

про зобов"язання повернути нежитлове приміщення

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Ленінського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Запорізької міської ради, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ФОП ОСОБА_2 з вимогою зобов'язати відповідача повернути територіальній громаді в особі Запорізької міської ради нежитлове приміщення першого поверху літ. А-9 загальною площею 10, 44кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі МКП "Основаніє" балансовою вартістю 9 241грн. на тій підставі, що договір оренди нежитлового приміщення №2037/7 від 01.09.2009р., підписаний між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради, Комунальним підприємством "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7" та ФОП ОСОБА_2 є недійсним, оскільки державна реєстрація та нотаріальне посвідчення договору не проводились, отже, відповідач набув майно без достатньої правової підстави та зобов'язаний його повернути.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.09.2014р. у справі №908/1525/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Боєва О.С., суддя Азізбекян Т.А., суддя Смірнов О.Г.) позов задоволено; зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повернути територіальній громаді в особі Запорізької міської ради нежитлове приміщення першого поверху, літ. А-9, загальною площею 10, 44кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Міського комунального підприємства "Основаніє" балансовою вартістю 9 241грн.; стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в доход Державного бюджету України 1 827грн.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що строк звернення до суду про повернення майна сплив, оскільки минув трирічний термін після передачі орендованого майна орендарю, просить суд апеляційної інстанції застосувати строк позовної давності. Неможливість подачі даної заяви до суду першої інстанції мотивує тим, що судом було відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи. На думку апелянта, нормами Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного і комунального майна" не передбачено обов'язку нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору оренди; під час укладання договору оренди в оренду передавалась лише частина приміщення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2014р. у справі №908/1525/14 прийнято апеляційну скаргу до провадження.

24.11.2014р. від прокурора на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№11099), просить залишити рішення господарського суду Запорізької області від 15.09.2014р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 10.12.2014р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Також у судовому засіданні представником відповідача зазначено, що до місцевого господарського суду з позовною заявою прокурор Ленінського району м. Запоріжжя звертатись на мав повноважень, а міг лише прокурор міста Запоріжжя.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, що сторони були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, а також, що нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті, та зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

23.07.2009р. рішенням Запорізької міської ради №280/2 "Про передачу в оренду нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_1 приватному підприємцю ОСОБА_2" передано в оренду, як переможцю конкурсу, приватному підприємцю ОСОБА_2 нежитлове приміщення в будинку АДРЕСА_1, що значиться на балансі Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7" строком на 5 років під магазин продовольчих товарів з виконання робіт по благоустрою прилеглої території в обсягах, визначених договором оренди.

01.09.2009р. між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (орендодавець), Комунальним підприємством "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7" (балансоутримувач) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 2037/7, відповідно до умов якого, орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 280/2 від 23.07.2009р. передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення в будинку АДРЕСА_1, загальною площею 10,44 кв.м., що знаходиться на балансі КП "ВРЕЖО № 7". Дане нежитлове приміщення вбудоване на першому поверсі дев'ятиповерхового житлового будинку відповідно до плану з інвентарної справи.

Відповідно до пункту 1.2. договору приміщення передається в оренду для розміщення магазину продовольчих товарів. Вартість нежитлового приміщення, згідно проведеної експертної оцінки станом на 31.07.2009р., складає 9 241 грн.

Пункт 1.3. договору визначає, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних його умов та підписання тексту договору.

Згідно з пунктом 2.1. договору вступ орендаря у користування нежитловим приміщенням настає одночасно з підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі вказаного нежитлового приміщення, підписаного з балансоутримувачем.

Пунктом 11.1. договору встановлено, що договір діє з 01.09.2009р. по 01.09.2014р.

01.09.2009р. за актом прийому-передачі вказане нежитлове приміщення було передано в оренду ФОП ОСОБА_2

Додатковою угодою від 01.06.2011р., на підставі рішень Запорізької міської ради "Про структуру виконавчих органів Запорізької міської ради, загальну чисельність апарату Запорізької міської ради та її виконавчих органів" від 18.02.2011р. № 6, "Про передачу департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради окремих повноважень щодо управління об'єктами права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя" від 06.04.2011р. № 20, сторони дійшли згоди замінити сторони в договорі оренди № 2037/7 від 01.09.2009р., а саме: замінити орендодавця з Управління житлового господарства Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради; замінити балансоутримувача - з КП "ВРЕЖО № 7" на КП "ВРЕЖО № 9".

Рішенням двадцять першої сесії шостого скликання Запорізької міської ради "Про припинення діяльності підприємств шляхом приєднання" від 27.04.2012р. № 5 було вирішено припинити діяльність, зокрема, Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 9" шляхом його приєднання до міського комунального підприємства "ОСНОВАНІЄ", код ЄДРПОУ 20485152.

Відповідно до рішення позачергової сесії шостого скликання Запорізької міської ради "Про затвердження передавальних актів та визначення розміру статутного капіталу міського комунального підприємства "ОСНОВАНІЄ" від 25.07.2012р. № 6, встановлено, що МКП "ОСНОВАНІЄ" є повним правонаступником, зокрема, комунального підприємства "ВРЕЖО № 9", та як правонаступник - є виконавцем житлово-комунальних послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.

11.12.2012р. до ЄДРПОУ внесено запис за № 11031120015000829 про припинення юридичної особи - КП "ВРЕЖО № 9" та запис про правонаступників, згідно якого правонаступником КП "ВРЕЖО 9" є МКП "Основаніє".

Стаття 283 Господарського кодексу України визначає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 793 Цивільного кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Стаття 794 Цивільного кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Частиною 1 статті 210 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно частини 3 статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений строком на три роки і більше, є вчиненим (укладеним) з моменту його державної реєстрації. В силу статті 631 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" встановлено, що не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими) не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення (пункт 2.6).

Такої правової позиції дотримується також Верховний Суд України у Постанові пленуму № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Як вбачається з матеріалів справи, нежитлове приміщення першого поверху літ. А-9 будинку АДРЕСА_1 загальною площею 10, 4кв.м. є комунальною власністю територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

Згідно акту обстеження нежитлового приміщення від 03.02.2014р., нежитлове приміщення має окремий вхід, загального входу та місць користування з мешканцями багатоквартирного будинку не має.

Таким чином, зазначене приміщення як об'єкт договору оренди є окремою частиною будівлі та об'єктом нерухомості у розумінні статті 181 Цивільного кодексу України.

Сторонами у справі не спростовується, що договір оренди нежитлового приміщення № 2037/7 від 01.09.2014р. нотаріально посвідчено не було, державну реєстрацію договору здійснено також не було.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір оренди нежитлового приміщення № 2037/7 від 01.09.2014р. є неукладеним.

Відповідно до статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Враховуючи, що договір оренди нежитлового приміщення № 2037/7 від 01.09.2014р. є неукладеним, у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відсутні правові підстави для користування нежитловим приміщенням першого поверху (літ. А-9), загальною площею 10,44 кв.м., розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє заяву апелянта про застосування строку позовної давності, виходячи з наступного.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість х подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 2.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Неможливість подачі даної заяви до суду першої інстанції відповідач мотивує тим, що судом першої інстанції було відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, що була ним подана у зв'язку із неможливістю з'явитися в судове засідання на підставі хвороби, а представник зайнятий в іншому судовому засіданні.

Судова колегія вважає необґрунтованими такі доводи апелянта, оскільки як вбачається із матеріалів справи, розгляд справи неодноразово відкладався судом саме за клопотаннями відповідача від 28.05.2014р., від 20.06.2014р., 06.08.2014р. та від 15.09.2014р.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.1997 року, визначає, що кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Нез'явлення відповідача в судове засідання 15.09.2014р. не свідчить про неможливість подання ним заяви до суду про застосування строку позовної давності протягом розгляду справи в суді першої інстанції, який тривав понад 4 місяці. До того ж, апелянт мав можливість подати до суду письмову заяву про застосування строку позовної давності.

Колегія суддів відхиляє доводи представника апелянта, що до місцевого господарського суду з позовною заявою прокурор Ленінського району м. Запоріжжя не мав повноважень звертатись, як необґрунтовані, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладаються функції з представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Стаття 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

З метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, звертатися до суду з позовами.

Закон не обмежує право прокурора на подання позову в інтересах держави в особі того її органу, що перебуває поза територією, на яку поширюються повноваження даного прокурора. Право прокурора на подання позову до господарського суду не ставиться законом у залежність від наявності у прокурора матеріалів прокурорської перевірки з того питання, з якого подано позов.

Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у Постанові пленуму від 23.03.2012р. №7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам".

Враховуючи передбачені Законом України "Про прокуратуру" повноваження прокурора щодо здійснення нагляду за додержанням вимог Конституції та інших законів при прийнятті актів всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами та з метою недопущення порушень інтересів держави, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість доводів прокурора щодо необхідності захисту інтересів держави в судовому порядку.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права та при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим рішення господарського суду Запорізької області від 15.09.2014р. у справі №908/1525/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 15.09.2014р. у справі № 908/1525/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 12.12.2014 року.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.