Постанова № 41871226, 11.12.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2014 р. Справа № 917/1769/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вх.№3170П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 09.09.2014р. у справі № 917/1769/13

за позовом Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Полтава

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Полтава

про стягнення 24 423,70 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.09.2014р. у справі №917/1769/13 (суддя Погрібна С.В.) позовні вимоги Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задоволено; стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 21 238, 00грн. штрафу та 21 238, 00грн. пені із зарахуванням зазначених сум на користь держави на рахунок управління державної казначейської служби України у м. Полтаві; стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в доход Державного бюджету України 1 720, 50грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким зменшити суму штрафу накладеного на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 до 3 тис.грн., зменшити розмір нарахованої пені до 3 тис.грн.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що у справі №917/1757/13, в якій розглядалось питання щодо правомірності винесеного рішення Полтавським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України від 14.06.2013р., не було встановлено правильність нарахування суми штрафу; позивачем був нарахований штраф з реалізації наданих послуг, а не з виручки від реалізації наданих послуг, як того вимагає Закон України "Про захист економічної конкуренції"; розмір штрафу дорівнює 70% доходу (виручки) відповідача за 2012 рік; позивачем неправомірно нараховано пеню за період з 05.02.2014р. по 24.03.2014р., оскільки у зазначений період ФОП ОСОБА_1 оскаржувала судові рішення. Наведене є, на думку апелянта, підставою для зменшення нарахованого штрафу та пені до 3 тис.грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2014р. у справі №917/1769/13 прийнято апеляційну скаргу до провадження.

20.11.2014р. на адресу Харківського апеляційного господарського суду від Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№10907), просить залишити рішення господарського суду Полтавської області від 09.09.2014р. у справі №917/1769/13 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Також позивачем 03.12.2014р. надано до суду лист Державної податкової інспекції у м. Полтаві (вх.№11644), відповідно до якого загальна сума доходу ОСОБА_1 за 2012 рік становить 424 750, 00грн. Позивач у зв'язку з відсутністю коштів на відрядження просить розглядати справу без участі представника Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

У судове засідання Харківського апеляційного господарського суду 08.12.2014р. представники сторін не з'явились.

Враховуючи, що наявних матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, що сторони у справі належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, та зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Рішенням адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.06.2013р. №02/65-рш у справі №02-01-50/37-2013 (а.с.6-26) визнано, що ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_1, угодивши свою конкурентну поведінку під час підготовки та участі у процедурі відкритих торгів по предмету закупівлі "Послуги з організації харчування учнів загальноосвітніх навчальних закладів Полтавського району, 4 лоти", проведених Відділом освіти Полтавської районної державної адміністрації у грудні 2011 року, вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендеру).

За порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначеного в пункті 1 даного рішення, відповідно до частини 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" накладено штраф, зокрема, на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 21 238, 00грн.

Копія рішення надіслана відповідачу за вих. № 02/4078 від 14.06.2013р. (а.с.27), яке отримано відповідачем 20.06.2013р., про що свідчить поштове повідомлення (а.с.28) та не спростовується відповідачем.

Стаття 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначає, що Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання.

Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачає, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 штраф у встановлений законодавством строк (до 20.08.2013р.) не сплатила; не погоджуючись з рішенням адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.06.2013р. №02/65-рш у справі №02-01-50/37-2013, звернулась до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним зазначеного рішення.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.10.2013р. у справі №917/1757/13 позовні вимоги задоволено, визнано недійсним рішення АМК України від 14.06.2013р. №02/65-рш у частині, що стосується позивачів (підприємців).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2014р. рішення господарського суду Полтавської області від 22.10.2013р. скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.06.2014р. у справі №917/1757/13 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2014р. залишено без змін.

Як зазначено у постанові Вищого господарського суду України, встановлені за справою обставини давали відповідачу можливість дійти висновку про таку узгодженість дій згаданих осіб під час підготовки та участі у відкритих торгах, яка за своєю суттю стосувались, у тому числі, питань щодо формування кожним з учасників своїх цінових пропозицій та призвела до заміни конкуренції на координацію їх поведінки, а отже, давали можливість дійти висновку про наявність у діях позивачів складу правопорушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Враховуючи, що рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.06.2013р. №02/65-рш у справі №02-01-50/37-2013, яким зокрема накладено штраф на відповідача в сумі 21 238, 00грн., визнано судом правомірним, є обов'язковим для виконання ФОП ОСОБА_1

Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити в дохід Державного бюджету України штраф в сумі 21 238, 00грн.

Як підтверджено матеріалами справи та не спростовується відповідачем, зазначене рішення відповідач отримав 20.06.2013р. Чинним законодавством передбачено, що штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, особа сплачує у двомісячний строк з дня одержання рішення про його накладення.

Отже, кінцевий строк сплати штрафу відповідачем відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" сплинув 20.08.2013р.

Доказів сплати штрафу у встановлений строк відповідачем до судів першої та апеляційної інстанції не надано, несплату штрафу відповідач не заперечує.

Статтею 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Відповідно статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

На підставі зазначеної статті позивач за період з 05.02.2014р. (постанова Харківського апеляційного господарського суду у справі №917/1757/13 винесена 04.02.2014р.) по 18.05.2014р. (19.05.2014р. - дата прийняття ухвали Вищого господарського суду України у справі №917/1757/13) та з 04.06.2014р. по 10.07.2014р. включно нарахував відповідачу пеню та обмежив 21 238, 00грн.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що він є законним та обґрунтованим, отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо доводів апелянта, що у справі №917/1757/13, в якій розглядалось питання щодо правомірності винесеного рішення Полтавським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України від 14.06.2013р., не було встановлено правильність нарахування суми штрафу; позивачем був нарахований штраф з реалізації наданих послуг, а не з виручки від реалізації наданих послуг, як того вимагає Закон України "Про захист економічної конкуренції"; розмір штрафу дорівнює 70% доходу (виручки) відповідача за 2012 рік, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.06.2013р. №02/65-рш у справі №02-01-50/37-2013, ОСОБА_1 повідомила, що копії квартальних звітів суб'єкта малого підприємництва, податкових декларацій платника єдиного податку за 2011-2012 роки у неї не збереглися.

Згідно з Податковою декларацією платника єдиного податку - ФОП ОСОБА_1, наданою Державною податковою інспекцією у м. Полтаві на вимогу Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, загальна сума доходу відповідача за 2012 рік складає 424 750, 00грн.

Наведене підтверджується також наявним у матеріалах справи листом Державної податкової інспекції у м. Полтаві, відповідно до якого загальна сума доходу ОСОБА_1 за 2012 рік становить 424 750, 00грн.

Відповідно до частини 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

При визначенні розміру штрафу позивачем також було враховано, що ФОП ОСОБА_1 співпрацювала з територіальним відділенням шляхом часткового надання інформації на вимогу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу штраф, виходячи саме з суми доходу відповідача (з виручки від реалізації наданих послуг) за 2012 рік, у межах передбаченому Законом України "Про захист економічної конкуренції" розмірі, а доводи позивача є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Крім того, судом апеляційної інстанції у постанові від 04.02.2014р. встановлено правомірність рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.06.2013р. №02/65-рш у справі №02-01-50/37-2013 у повному обсязі, а не в окремій його частині, як зазначає апелянт.

Щодо доводів апелянта, що позивачем неправомірно нараховано пеню за період з 05.02.2014р. по 24.03.2014р., оскільки у зазначений період ФОП ОСОБА_1 оскаржувала судові рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

В свою чергу, статтею 56 цього Закону визначено, що нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу, відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Як зазначено вище, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2014р., що набирає законної сили з дня її прийняття, рішення господарського суду Полтавської області від 22.10.2013р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог, зокрема ФОП ОСОБА_1, відмовлено.

Відповідно до пункту 20.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" абзацами третім - п'ятим частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

За таких підстав, позивачем правомірно здійснено нарахування пені з 05.02.2014р. по 18.05.2014р. (19.05.2014р. - дата прийняття ухвали Вищого господарського суду України у справі №917/1757/13), та з 04.06.2014р. - 10.07.2014р.

Крім того, згідно наданого позивачем уточненого розрахунку пені, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача, складає 44 599, 80грн. Проте, з урахуванням приписів статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України, позивачем було заявлено вимогу про стягнення 21 238, 00грн.

Колегія суддів вважає необґрунтованими вимоги апелянта зменшити суму штрафу накладеного на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 до 3 тис.грн., оскільки Закон України "Про захист економічної конкуренції" не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу та/або пені (у разі їх правомірного нарахування). Тому, зокрема, до відповідних правовідносин не може застосовуватись припис пункту 3 статті 83 ГПК, який передбачає право господарського суду у прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню.

Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у пункті 20.1 Постанови пленуму від 26.12.2011р. №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства".

З наведених підстав, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову відповідачу у зменшенні суми штрафу, пені на 90%.

Крім того, в силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України та пункту 7.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів" заявником доказів на підтвердження клопотання щодо розстрочення виплати пені та штрафу, не надано. Отже, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 09.09.2014р. у справі №917/1769/13 - без змін.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 09.09.2014р. у справі №917/1769/13 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 12.12.2014 року.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.