Постанова № 41871223, 11.12.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2014 р. Справа № 908/3506/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Медуниця О.Є., суддя Терещенко О.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився,

відповідача – не з’явився;

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3911 З/1-38) на рішення господарського суду Запорізької області від 22.10.14 у справі № 908/3506/14

за позовом Маріупольського міжрайонного відділу Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області

до Приватного АТ "Азовелектросталь", м. Маріуполь

про стягнення 148 778,70 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Маріупольський міжрайонний відділ Управління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства “Азовелектросталь” про стягнення 148778,70грн. основного боргу за договором на забезпечення громадського порядку №709/Мр від 07.06.2012 р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22 жовтня 2014 року (суддя Зінченко Н.Г.) позовні вимоги задоволено повністю.

Відповідач не погодився з рішенням місцевого господарського суду, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У зв’язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції, було здійснено зміну територіальної підсудності на підставі Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції" від 12.08.2014 р. за №1632-VII та розпорядженням голови Вищого господарського суду України №28-р від 02.09.2014 р. якими визначено, що розгляд господарських справ, які підлягають перегляду в апеляційному порядку Донецьким апеляційним господарським судом здійснюється Харківським апеляційним господарським судом.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено її розгляд на 09.12.2014 року об 12:30 год.

В судове засідання 09.12.2014 року сторони не з’явилися.

Позивач надіслав на адресу Харківського апеляційного господарського суду клопотання від 03.12.2014 року, в якому просить розгляд скарги здійснювати без участі його представника.

Відповідач надіслав суду телеграми (вх.№11975,11976), в яких просить суд відкласти розгляд апеляційної скарги, посилаючись на неможливість прибуття його представника в судове засідання у зв’язку із встановленим на підприємстві режимом неповного робочого тижня.

Відповідно до підпункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин, та не зазначено, з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, яким чином неявка представника відповідача унеможливить розгляд даної справи.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за їх відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

07.06.2012 р. Маріупольський міжрайонний відділ Управління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (виконавець) та ПАТ "Азовелектросталь" (замовник) уклали договір на забезпечення громадського порядку № 709/Мр (а.с.11).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а виконавець, починаючи 07.06.2012р. приймає на себе зобов'язання, на кошти отримані від замовника, виконувати заходи охорони - забезпечити громадський порядок на маршрутах патрулювання, позначених и плані-схемі (додаток № 3) та контроль за виконанням трудових обов'язків працівниками замовника по забезпеченню охорони майна на території підприємства ПАТ „Азовелектросталь", надалі "Об'єкт", у дні і години, вказані в дислокації (додаток №1).

Пунктом 2.5.4 договору визначено обов'язок замовника відповідним чином, згідно умов договору, «здійснювати оплату замовлених послуг».

Згідно п. 4.1 Договору визначено, що сума договору та вартість послуг виконавця визначена і узгоджена сторонами дислокацією (Додаток № 1), та протоколом узгодження договірної ціни (Додаток № 2). На момент укладання договору вартість охорони відповідно з дислокацією дорівнює 47580 грн. на місяць.

Відповідно до п. 4.2 Договору сума договору може бути змінена в зв'язку зі зміною норм витрат виконавця пов'язаних з наданням охоронних послуг. Вартість послуг змінюється шляхом підписання сторонами нового розрахунку - дислокації (Додаток №1) (а.с.14).

Оплата замовлених послуг здійснюється замовником на умовах внесення попередньої оплати, шляхом щомісячних платежів у розмірі визначеному розрахунком дислокацією (п.4.3 договору).

Згідно п.4.4 договору, за п’ять днів до кінця кожного поточного місяця замовник має оплатити замовлені ним послуги, які виконавець повинен буде надати в наступному місяці.

Пунктом 4.8 договору передбачено, що відсутність впродовж десяти банківських днів після закінчення календарного місяця нарікань на якість або обсяг наданих виконавцем послуг (акти виконаних робіт із запереченнями, претензії) є прийняттям замовником послуг виконавця в обсязі і вартістю визначеними дислокацією (Додаток № 1) та протоколом узгодження вартістю (Додаток №2). При відсутності нарікань, підписання "сторонами" актів виконаних робіт є необов'язковим. Сторонами підписується дислокація (Додаток № 1) та протокол узгодження вартості (Додаток №2) на наступний термін дії.

Відповідно до п. 8.1 договору договір набуває чинності після підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2012р. Початок надання послуг охорони, а також їх припинення може бути оформлено відповідними актами (Додаток №5).

Пунктом 8.2 договору передбачено, що якщо за 15 днів до закінчення строку дії договору жодна із «Сторін» не вимагатиме у письмовій формі його припинення або перегляду, договір вважається продовженим ще на один рік (кількість пролонгації не обмежена). У разі зміни вартості послуг, при пролонгації дії договору, виконавець надає замовнику Дислокацію (додаток № 1 до договору) та Протоколу узгодження вартості (додаток № 2 до договору ), які замовник повинен належним чином узгодити та повернути виконавцю по одному їх примірнику виконавцю. Якщо замовником не будуть повернені належним чином узгоджені додатки № 1 і № 2 до договору на наступний термін дії договору, притому, що виконавець продовжить приймати (користуватись) послуги виконавця вартість послуг на відповідний період (вказаний у Додатку № 1 до договору) вважається узгодженою "Сторонами".

30.12.2013 року сторони уклали додаткову угоду №2, пунктом 2 якої продовжили строк дії договору №709/Мр від 07.06.2012 року з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року (а.с.15).

Крім того, сторони підписали Дислокацію до договору на 2014 рік, відповідно до якої вартість охорони складає 56940 грн. на місяць (а.с.14).

18.08.2014 року сторони підписали додаткову угоду до договору №709/Мр, в якій дійшли згоди про те, що договір від 07.06.2014 р. № 709/Мр втратив чинність з 08.00 годин 20.08.2014 р. Претензії та зауваження до дій «Виконавця» відсутні. Дебіторська заборгованість замовника на 20.08.2014 по договору № 709/Мр складає 148778 грн. 70коп.

Додаткова угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками позивача і відповідача.

Позивач належним чином виконував умови договору, та надав в період червень-серпень 2014 року відповідачу послуги охорони на загальну суму 148778,70 грн., про що свідчать акти прийому-здачі виконаних робіт (а.с.28-30).

Вказані акти підписані обома сторонами без зауважень, скріплені їх печатками.

Відповідач в порушення п.2.5.4 та розділу « 4» договору, вартість виконаних робіт за червень-серпень 2014 року не сплатив, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 148778,70 грн., що стало підставою для звернення позивача до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з відповідача суми боргу.

Колегія суддів враховує наступне.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 901 ЦК України, передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до статті 902 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.п.4.3-4.4 договору, оплата замовлених послуг здійснюється замовником на умовах внесення попередньої оплати, шляхом щомісячних платежів у розмірі визначеному розрахунком дислокацією. За п’ять днів до кінця кожного поточного місяця замовник має оплатити замовлені ним послуги, які виконавець повинен буде надати в наступному місяці.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сума боргу відповідача підтверджується наданим позивачем матеріалами (договором, актами приймання-передачі, розрахунком ціни позову).

Крім того, станом на 20.08.2014 року дебіторська заборгованість відповідача за договором №709/Мр від 07.06.2012 року складає 148778,70 грн., про що сторони вказали в пункті 2 додаткової угоди від 18.08.2014 року, підписаної сторонами та скріпленої їх печатками.

Відповідач в добровільному порядку заборгованість не сплатив, не представив суду доказів погашення боргу.

Враховуючи те, що позивач виконав роботи у повному обсязі, про що були підписані акти виконаних робіт без заперечень сторонами та скріплені їх печатками, а відповідач не сплатив за виконані роботи, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення 148778,70 грн. основного боргу є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції неправомірно відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та не створив належні умови відповідачу для участі в розгляді справи та надані відповідних доказів.

Колегія суддів враховує, що відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, як з числа своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України).

В клопотанні від 20.10.2014 року про відкладення розгляду справи, відповідач не довів суду неможливість заміни представника та неможливість розгляду справи без участі його представника.

Крім цього, за приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.09.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду та призначено її розгляд на 22.10.2014 року.

Таким чином, судом першої інстанції надано сторонам достатньо часу для підготовки та участі в розгляді справи, у зв’язку з чим відповідач не був позбавлений можливості надати суду необхідні докази для обґрунтування своєї позиції по справі.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, апеляційний суд приходить до висновку про створення судом першої інстанції належних умов сторонам для участі в розгляді справи та надання доказів в обґрунтування своєї правової позиції по справі.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що додаткова угода до договору від 18.08.2014 року не містить всіх реквізитів первинного документу та не може бути прийнято до уваги колегією суддів.

Колегія суддів враховує наступне.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Додаткова угода до договору №709/Мр від 18.08.2014 року підписана сторонами, скріплена їх печатками та є невід’ємною частиною договору.

Матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем додаткової угоди в установленому законодавством порядку, відсутнє будь-яке судове рішення з цього приводу.

З урахуванням викладеного, доводи відповідача є необґрунтованими.

Надані до матеріалів апеляційної скарги відповідачем платіжні доручення про сплату послуг охорони за період з червня 2013 року по січень 2014 року, березень-квітень 2014 року не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки предметом спору по даній справі є стягнення заборгованості за спірним договором за період з червня 2014 року по серпень 2014 року.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 101 ГПК України, додаткові докази приймаються судом апеляційної інстанції, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Запорізької області.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 22.10.2014 року у справі № 908/3506/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови по справі № 908/3506/14 підписано 12.12.2014 року

Головуючий суддя Сіверін В.І.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Терещенко О.І.