Рішення № 41871153, 08.12.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.12.2014 Справа № 920/1769/14Господарський суд Сумської області, у складі судді Зайцевої І.В. при секретарі судового засідання Мітіній Н.М., розглянувши матеріали справи № 920/1769/14:

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

м. Путивль, Сумська область,

до відповідача: Путивльської міської ради, м. Путивль, Сумська область,

про визнання рішення №16 від 29.01.2014 року недійсним та неправомірним та стягнення 45 508 грн. 00 коп.,

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 09.08.2014 року);

Від відповідача: Чумакова Д.О. (довіреність № 1403 від 11.11.2014 року);

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд: 1) визнати рішення виконавчого комітету Путивльської міської ради № 16 від 29.01.2014 року «Про звільнення земельної ділянки по АДРЕСА_1 від групи тимчасових споруд, які встановлені з порушенням вимог чинного законодавства України» неправомірними і протизаконними; 2) стягнути відповідача 45 508 грн. 00 коп., в тому числі 25 508 грн. 00 коп. матеріальної шкоди, 20 000 грн. 00 коп. моральної шкоди.

01.12.2014 року представник позивача в обґрунтування своєї позиції по справі подав додаткові письмові пояснення.

Представник відповідача проти позову заперечує, свої пояснення виклав у відзиві на позовну заяву від 18.11.2014 року. В обґрунтування своєї позиції по справі подав додаткові документи, а саме копію рішення Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області 39 сесія 6 скликання від 28.02.2013 року та копію листа Путивльської ЖЕК від 09.11.2014 року.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та оцінивши надані докази, суд встановив:

10 жовтня 2012 року позивач отримав дозвіл на встановлення групи тимчасових споруд (торгових кіосків) для здійснення підприємницької діяльності по АДРЕСА_1, на підставі рішення виконавчого комітету Путивльської міської ради від 10.10.2012 року №151, в якому було визначено, зокрема, обов'язок позивача оформити паспорт прив'язки групи тимчасових споруд і здійснювати встановлення їх відповідно до паспорту прив'язки, а також оформити право користування земельними ділянками на умовах договору суперфіцію.

04 жовтня 2012 року позивачу відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства, інфраструктури та надзвичайних ситуацій Путивльської РДА був підготовлений паспорт прив'язки групи тимчасових споруд зі схемою розміщення тимчасових споруд.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності» - тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

А відповідно до Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 21.10.2011 р. N 244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», затвердженого Мінюстом України 22.11.2011 р. за №1330/20068 - розміщення окремих тимчасових споруд здійснюється згідно з цим Порядком (п.1.7). В розділі II цього Порядку зазначається процедура розміщення тимчасових споруд, а також порядок оформлення відповідних документів, перелік яких є вичерпним.

30 жовтня 2012 року Рішенням 32 сесії 6 скликання Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області було скасовано рішення виконавчого комітету Путивльської міської ради від 10.10.2012 року №151.

В квітні 2013 року позивач звернувся до Путивльського районного суду Сумської області з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення 32 сесії 6 скликання Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області від 30.10.2012 року «Про скасування рішення виконавчого комітету Путивльської міської ради від 10.10.2012 року №151 «Про надання дозволу на встановлення групи ТС по АДРЕСА_1»», з підстав порушення відповідачем п.9 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування», а також процедури прийняття оспорюваного рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнили повністю, скасувавши рішення 32 сесії 6 скликання Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області від 30.10.2012 року «Про скасування рішення виконавчого комітету Путивльської міської ради від 10.10.2012 року №151 «Про надання дозволу на встановлення групи тимчасових споруд по АДРЕСА_1»» .

Таким чином було поновлено дію рішення виконавчого комітету Путивльської міської ради від 10.10.2012 року №151 «Про надання дозволу на встановлення групи тимчасових споруд по АДРЕСА_1».

29 січня 2014 року рішенням виконавчого комітету Путивльської міської ради №16 було вирішено в термін до 28.02.2014 року демонтувати (знести) групу тимчасових споруд, які встановлені з порушенням Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1.

17 червня 2014 року на підставі договору між Путивльською міською радою та Путивльською ЖЕК, який не містить дати складання, були демонтовані встановлені позивачем, за власні кошти, три тимчасових споруди «торгові кіоски», матеріали після демонтажу передані на зберігання Путивльській ЖЕК.

В оспорюваному рішенні визнано групу тимчасових споруд, які встановлені ФОП ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 у складі трьох тимчасових споруд площею 6 кв.м. кожна, як такі, що встановлені з порушенням порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, а саме: без належно оформленого права на земельну ділянку відповідно до підпункту 5 пункту 2.1 Порядку звільнення земельних ділянок від незаконно встановлених тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території міста Путивль.

Однак, як зазначено вище, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 21.10.2011 р. N 244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», затвердженого Мінюстом України 22.11.2011 р. за №1330/20068 не передбачено укладання договорів оренди або суперфіцію для користування місцем для розташування тимчасової споруди.

Так, відповідно до п. 1.10, п. 2.1, п.2.20 цього Порядку для розміщення групи тимчасових споруд (але не більше п'яти) розробляється єдиний паспорт їх прив'язки, який ї є підставою для їх подальшого розміщення. А п. 2.27 Порядку встановлює вичерпні підстави анулювання паспорта прив'язки. В оспорюваному ж рішенні підставою для демонтажу тимчасових споруд визнається їх розміщення без належного оформлення права на земельну ділянку, що суперечить діючому законодавству.

Отже, рішення виконавчого комітету Путивльської міської ради від 29.01.2014 року № 16 «Про звільнення земельної ділянки по АДРЕСА_1 від групи тимчасових споруд, які встановлені з порушенням вимог чинного законодавства України» є незаконним і в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що ж стосується позовних вимог про стягнення 25508 грн. матеріальної шкоди та 20000 грн. моральної шкоди, вони задоволенню не підлягають, виходячи із наступного.

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст. 1166 ЦК України).

А відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті

Згідно ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як вбачається з матеріалів справи, демонтовані споруди передані на зберігання Путивльській ЖЕК, не втрачені, не знищені і підлягають поверненню позивачеві.

Посилання позивача на те, що вони є непридатними для використання нічим не підтверджується, понесення ним реальних збитків ( плата за зберігання, ремонт, тощо), також згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд вважає, що позивачем не доведено в належний і допустимий спосіб факт понесення ним збитків в сумі 25508 грн.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивач посилається на те, що дії відповідача були направлені на його приниження, і призвели до погіршення стану здоров'я.

Разом з тим, слід зазначити, що згідно ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Спір виник в процесі здійснення позивачем підприємницької діяльності і відсутні факти приниження відповідачем його ділової репутації або безпосереднього зв'язку між діями відповідача та погіршення здоров'я позивача (тим більш, що про останнього йдеться не як про фізичну особу, а як про суб'єкта господарської діяльності).

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме в частині визнання неправомірним рішення виконавчого комітету Путивльської міської ради від 29.01.2014 року № 16 «Про звільнення земельної ділянки по АДРЕСА_1 від групи тимчасових споруд, які встановлені з порушенням вимог чинного законодавства України» позов підлягає задоволенню, в іншій частині вимог - відмовити.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 1218 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати рішення виконавчого комітету Путивльської міської ради № 16 від 29.01.2014 року «Про звільнення земельної ділянки по АДРЕСА_1 від групи тимчасових споруд, які встановлені з порушенням вимог чинного законодавства України» неправомірним.

3. Стягнути з Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області (41500, м. Путивль, вул. Леніна, буд. 50 код 04058083) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 код НОМЕР_1) 1218 грн. судового збору.

4. В частині стягнення 25508 грн. матеріальної шко ди- відмовити.

5. В частині стягнення 20000 грн. моральної шкоди - відмовити

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.12.2014 року.

Суддя І.В. Зайцева