Постанова № 41870676, 09.12.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2014 року Справа № 813/6038/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Грень Н. М.,

секретар судового засідання Кіщак К.В.,

представника позивача Павлючик Н. В.,

представник відповідача Бондар Л.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Науково Виробнича Фірма «Вігтек» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області, -

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство Науково виробнича фірма «Вігтек» звернулось із позовом до державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.08.2014 р. №0000712200.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту перевірки від 08.08.2014 р. №37/1700/2676108130 безпідставно. Посилається на помилковість висновків акту перевірки щодо безтоварного характеру операцій позивача із ТзОВ «Екотехнік-СТР», які ґрунтуються лише на припущеннях, пов'язаних із неможливістю проведення зустрічної перевірки вказаного контрагента. Ствердив, що постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2014 р. у справі №826/2225/14 визнано протиправними дії ДПІ у Дарницькому районі м. Києва по проведенню зустрічної звірки ТзОВ «Екотехнік-СТР» щодо підтвердження реального здійснення товарності, фінансово-господарських операцій за період з 01.01.2013 р. по 31.01.2014 р. Посилається на наявність усіх необхідних первинних бухгалтерських документів, індивідуальний характер відповідальності, визначений у ст. 61 Конституції України.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з аналогічних мотивів.

Представник відповідача позов заперечив за безпідставністю. Посилається на те, що будь-які первинні документи мають силу лише у разі фактичного здійснення господарської операції. У контрагента позивача - ТзОВ «Екотехнік-СТР» відсутні виробничі потужності та трудові ресурси, що унеможливлює виконання ним умов договору. Посилається на відсутність довіреностей на отримання ТМЦ, товарно-транспортних накладних, передбачених наказом Мінтрансу України №363 від 14.10.1997 р. «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні». Ствердив про скасування Вищим адміністративним судом України постанови окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2014 р. у справі №826/2225/14.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення, суд встановив наступне.

Позивач зареєстрований як юридична особа з 18.08.2003 року, та зареєстрований як платник ПДВ. Позивачем отримана ліцензія АВ№590665 від 21.09.2011 р. ДАБІ України на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, отримано дозвіл з 31.01.2013 р. по 31.01.2018 р. ТУ Держгірпромнагляду у Львівській області на виконання монтажу, демонтажу, налагодження, ремонту, технічного обслуговування, реконструкції ліфтів, ескалаторів, траволаторів.

З 28.07.2014 р. по 01.08.2014 р. відповідач провів документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, за наслідками якої був складений акт від 08.08.2014 р. №241/2200/32602078 «Про результати проведення невиїзної позапланової документальної перевірки ПП «НВФ «Вігтек» (код ЄДРПОУ 32602078) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТзОВ «Екотехнік-СТР» (код ЄДРПОУ - 38473292) за листопад 2013».

В основі висновків відповідача лежить посилання на відомості з Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України, акт ДПІ у Дарницькому районі м. Києва №102/26-51-22-05/38473292 від 12.02.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання ТзОВ «Екотехнік-СТР» (код ЄДРПОУ - 38473292) за період діяльності з 01.01.2013 р. - 31.01.2014 р.», яким встановлено відсутність реального здійснення операцій ТзОВ «Екотехнік-СТР» при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг), оскільки вказаний суб'єкт відсутній за юридичною адресою.

Актом констатовано порушення позивачем п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит за листопад 2013 р. в сумі 17550 грн. по взаємовідносинах з ТзОВ «Екотехнік-СТР», що призвело до заниження ПДВ за листопад 2013 р. на 17550 грн.

З цієї підстави винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.08.2014 р. №0000712200 на суму 21938 грн., у т.ч. 17550 грн. - основний платіж, 4388 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Як встановлено судом з матеріалів справи, між ПП «НВФ «Вігтек» (покупець) та ТзОВ «Екотехнік-СТР» (продавець) укладені договори купівлі-продажу деталей, вузлів, механізмів та запасних частин до підйомно-ліфтового обладнання №08-11/2013 від 08.11.2013 року, та №10-11/13 від 11.11.2013 року (а.с.29;30), згідно із якими продавець зобов'язався продати деталі, вузли, запасні частини, механізми підйомно-ліфтового обладнання, визначені в накладних за цінами, визначеними в рахунках. При цьому, згідно із п. 3.2. договорів, поставка здійснюється за домовленістю сторін. На виконання договорів позивач отримав обладнання, що підтверджується видатковими накладними № 2907 від 29 листопада 2013 року на суму 54000 (п'ятдесят тисяч) 00 коп. за купівлю частотного регулятора Omron у кількості трьох штук (а.с. 31) та №501 від 05 грудня 2013 року на суму 51300 (п'ятдесят одна тисяча триста грн.) 00 коп. за купівлю: Лебідки в зборі у кількості одна штука; верхньої балки в зборі у кількості одна штука; причіпний пристрій у кількості одна штука; зірочки у кількості чотирнадцять штук (а.с. 32), та отримав належним чином оформлені податкові накладні № 1903 від 19.11.2013 року (а.с.33) та № 2907 від 29.11.2013 року (а.с.34). Позивач вказані товари оплатив повністю, в тому числі сплативши у їх ціні ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями про оплату вартості товару від 19.11.2013 року та 29.11.2013 року. Доставка товару здійснювалась позивачем самостійно власним транспортним засобом, право власності на який підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ВВС 093219 зареєстрованого Львівським відділенням реєстраційно -екзаменаційної роботи ДАІ 05.12.2008 року. Перевезення товару також засвідчують подорожні листи № 25 на 29- 30 листопада та № 28 на 04 - 05 грудня 2013 року.

Водночас, з Акта перевірки встановлено, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п.198.2 п.198.3 п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та, як наслідок завищено податковий кредит за листопад 2013 року в сумі 17550 (сімнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят грн.) 00 коп. стало встановлене ним здійснення фінасово - господарської операції без мети настання реальних наслідків внаслідок отримання акту ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві №102/26-51-22-05/83473292 від 12.02.2014 Про неможливість проведення звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Екотехнік -СТР» за період 01.01.2013 р- 31.01.2014р в якому, зокрема зазначено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно - правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України). Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до п.180.1. Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового Кодексу України)).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Як встановлено судом з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Екотехнік-СТР» укладено господарські договори, факт виконання яких підтверджується належними та допустимими доказами, відтак позивач правомірно відобразив податкові накладні у податковому обліку і правомірно сформував податковий кредит.

Ст. 61 Конституції України встановлює індивідуальний характер відповідальності, з чого випливає, що позивач не несе відповідальності за можливе порушення закону зі сторони інших осіб.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагенти не виконують свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухиляння від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Судом також враховується рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Спорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява 6689/03), які відповідно до ч.1ст.17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування: при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками.

Посилання відповідача на безтоварний характер цих операцій спростовується матеріалами справи, з яких встановлено, що договори фактично виконувались сторонами, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями про оплату вартості товару. Посилання відповідача на непред'явлення до перевірки довіреностей на отримання ТМЦ не заслуговує на увагу, враховуючи, що підписи представників обох сторін на накладних скріплені печатками, що підтверджує право таких осіб на здійснення операцій без довіреності. Не заслуговує на увагу і посилання на відсутність товарно-транспортних накладних, передбачених наказом Мінтрансу України №363 від 14.10.1997 р. «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», оскільки даний наказ не зареєстрований у Міністерстві юстиції України. З пояснень сторін встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно укладених договорів зокрема п. 3.2. договорів, фізичне переміщення товару забезпечувалось позивачем. Окрім того, оборотно-сальдовою відомістю, розрахунково-технологічними картами підтверджується використання позивачем отриманого товару у власній господарській діяльності. При цьому, придбаний товар відповідає напрямку господарської діяльності позивача. Зазначеним спростовується посилання відповідача на неможливість реального виконання умов договорів зі сторони контрагента позивача. При цьому, відсутність основних засобів та трудових ресурсів у організації не позбавляє її можливості здійснювати господарську діяльність на підставі посередницьких договорів чи шляхом залучення таких ресурсів і засобів у інших суб'єктів.

Суд не бере до уваги посилання відповідача в Акті перевірки на акт ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві №102/26-51-22-05/83473292 від 12.02.2014 Про неможливість проведення звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Екотехнік -СТР» за період 01.01.2013 р- 31.01.2014р, оскільки, по-перше, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробки документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-четверте, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань, по-п'яте, сам по собі акт не є належним та допустимим доказом даних фактів, по-шосте, посилання на неможливість встановити місцезнаходження постачальника товарів (робіт, послуг) позивачу, а також посилання на неможливість проведення зустрічної звірки такого постачальника з питань його взаємовідносин з контрагентами, не може вважатися беззастережним та безперечним доказом в підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій, крім того, неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента не є імперативною ознакою протиправності його діяльності та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою, по-сьоме, будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем суду не надано.

При цьому, з матеріалів справи встановлено, що постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2014 р. у справі №826/2225/14 визнано протиправними дії ДПІ у Дарницькому районі м. Києва по проведенню зустрічної звірки ТзОВ «Екотехнік-СТР» щодо підтвердження реального здійснення товарності, фінансово-господарських операцій за період з 01.01.2013 р. по 31.01.2014 р.. Постановою Вищого адміністративного суду України від 28.08.2014 р. у справі №К/800/35272/14 в цій частині постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2014 р. у справі №826/2225/14 було скасовано з мотивів наявності у органу державної податкової служби права перевіряти суб'єктів господарювання. Водночас констатовано, що оскільки зустрічна звірка не є податковою перевіркою, то висновки податкового органу, зроблені за наслідками такої звірки, не підлягають відображенню в інформаційних базах податкового органу. Проте, сам факт оскарження контрагентом позивача дій податкового органу, незаперечний характер його адміністративної правосуб'єктності, не залежно від результату розгляду справи за його позовом спростовує посилання відповідача на фіктивний характер його створення.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Оскільки сукупність вищенаведених встановлених судом обставин підтверджено належними та допустимими доказами, це дає суду підстави визнати позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення рішення обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано жодних доказів протиправності дій відповідача, та не зазначено які саме дії відповідача є протиправними.

Оскільки позивачем сплачено судовий збір у розмірі 73 (сімдесят три грн.),08 коп.(а.с.3) за вимогу немайнового характеру (визнання дій протиправними) та 182 (сто вісімдесят дві грн.),70 коп.(а.с.50) за вимогу майнового характеру (скасування податкового повідомлення рішення), а позов задоволено частково, то в користь позивача слід стягнути суму судового збору у сумі 182 (сто вісімдесят дві грн.),70 коп.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17-20, 69-71, 86, 94, 158-160, 163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 0000712200 від 21.08.2014 року Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області.

3. У решті позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з державного бюджету України на користь Приватного підприємства Науково виробнича фірма «Вігтек» (Львівська область, м. Пустомити, вул. Грушевського, 4; ЄДРПОУ 32602078) 182 (сто вісімдесят дві грн.),70 коп. судового збору.

Постанову може бути оскаржено, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 12.12.2014 року.