Ухвала суду № 41870204, 10.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року Справа: № 826/13489/14

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВФК «Промтехноінвест» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВФК «Промтехноінвест» ( далі - позивач ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві ( далі - відповідач ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.08.2014 р. № 0008662207 та № 0008672207.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 10 жовтня 2014 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст.41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «ВФК «Промтехноінвест» ( далі - ТОВ «ВФК «Промтехноінвест» ) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві як платник податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією в Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВФК «Промтехноінвест» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету ПДВ і податку на прибуток підприємства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Про Сервіс» і ТОВ «Центр Безпека-1» за період з 01.01.2013 р. по 30.06.2014 р., за результатами якої складено акт від 08.08.2014 р. № 358/1-22-07-32957159.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем було встановлено порушення ТОВ «ВФК «Промтехноінвест» вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік у загальному розмірі 769477,00 грн. та до заниження ПДВ на загальну суму 931636,00 грн.

На підставі та на виконання акту перевірки від 08.08.2014 р. № 358/1-22-07-32957159 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.08.2014 р. № 0008662207, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 931636,00 грн. - за основним платежем та 465818,00 грн. - за штрафними ( фінансовими ) санкціями ( штрафами ), і № 0008672207, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 769477,00 грн. - за основним платежем та на 384739,00 грн. - за штрафними ( фінансовими ) санкціями ( штрафами ).

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 ( далі - Положення № 88 ).

Так, відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та надання послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Крім того, у відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення правомірності нарахування платником податків його податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства та ПДВ належить з'ясовувати обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарських операції та установити наявність спеціальної податкової правосуб'єктності їх учасників.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що реальність фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Про Сервіс», здійснених на підставі укладеного між ними договору від 15.03.2013 р. № 03-15 про купівлю-продаж модульної автономної підсистеми зберігання вогнегасної речовини на підсиленій рамі з вуглецевої сталі з пристроями захисту від вібрації та запасом ГВП, підтверджується відповідною первинною документацією, а саме: видатковою та податковою накладними, специфікацією №1, технічним завданням, банківською випискою, оборотно-сальдовою відомістю, що складені у відповідності з вимогами ст. 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88.

При цьому, згідно з актом перевірки від 08.08.2014 р. № 358/1-22-07-32957159, складеним уповноваженими посадовими особами податкового органу, відповідачем не заперечується ані факт здійснення ТОВ «ВФК «Промтехноінвест» оплати товару за вказаним договором купівлі-продажу, ані реєстрація податкової накладної, виписаної на підставі зазначеної операції, в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, судова колегія зазначає, що вказаний договір був укладений позивачем з метою забезпечення виконання ним своїх зобов'язань перед третьою особою - УДП «Укрхімтрансаміак» за договорами від 18.03.2013 р. №007/В/2013, № 008/В/2013, № 011/В/2013 про створення автоматичних систем газового ( об'ємного ) пожежегасіння насосних станцій № 10, № 11 та № 14 аміакопроводу «Тольятті-Одеса».

Використання позивачем спірного товару у правовідносинах із зазначеним суб'єктом господарювання на підставі вказаних договорів підтверджується відповідною первинною документацією, а саме: видатковими і товарно-транспортними накладними, актами прийому-передачі обладнання.

Колегія суддів також зауважує, що мета укладання ТОВ «ВФК «Промтехноінвест» з ТОВ «Про Сервіс» договору купівлі-продажу обладнання від 15.03.2013 р. № 03-15 та використання придбаного товару при здійсненні господарських операцій з УДП «Укрхімтрансаміак» повністю узгоджується з основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010, зазначеними в довідці з ЄДРПОУ №621594.

Товарність фінансово-господарських операцій між позивачем і його контрагентом - ТОВ «Центр Безпека-1» за договорами про надання юридичних послуг від 08.08.2013 р. № Ю-021, від 25.11.2013 р. № Ю-051, № МЮ-052 та інших, які наявні в матеріалах справи, підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними та банківською випискою, що складені згідно з вимогами ст. 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88.

Крім того, позивач, діючи у відповідності з ч. 1 ст. 71 КАС України, окрім зазначеної первинної документації також надав реальні проекти юридичних документів, які були складені за його замовленням ТОВ «Центр Безпека-1» на підставі та в межах виконання вказаних договорів про надання юридичних послуг, зокрема, позовні заяви, складені зазначеним контрагентом ТОВ «ВФК «Промтехноінвест» з метою забезпечення стягнення заборгованості з кредиторів позивача. Рух цих документів та реальність мети їх складання підтверджується відповідними судовими рішеннями, що були винесені за результатами розгляду цих позовів.

Таким чином, оскільки витрати позивача за договорами, укладеними з ТОВ «Про Сервіс» і ТОВ «Центр Безпека-1» були відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин між позивачем та зазначеними контрагентами, які на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники ПДВ, первинні документи виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, а доказами, наявними в матеріалах справи повністю підтверджується товарність господарських операцій за такими договорами та рух коштів між їх сторонами, то колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем реальності зазначених господарських операцій та показників податкової звітності, сформованих позивачем на підставі зобов'язань за цими угодами, є необґрунтованим та безпідставним.

Посилання апелянта на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «Центр Безпека-1», а також на матеріали досудового розслідування в частині незаконного формування податкового кредиту ТОВ «Київський машинобудівний завод», яке є контрагентом контрагента позивача - ТОВ «Про Сервіс», не ґрунтуються на жодних нормах права, з огляду на наступне.

Дослідження положень ст. 61 Конституції України надає підстави стверджувати, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. При цьому, законодавством не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншого суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема, у галузі податкових правовідносин.

Отже, у чинному законодавстві України виникнення у платника ПДВ права на формування податкового кредиту не ставиться в залежність від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом, а тому при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, а відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, яке відповідно до ст. 244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Більш того, судова колегія звертає увагу на те, що у період часу, за який відповідачем була проведена перевірка податкової звітності позивача, ТОВ «ВФК «Промтехноінвест» взагалі не мало ніяких правовідносин з ТОВ «Київський машинобудівний завод» і з матеріалів справи взагалі не вбачається, яким чином правильність/неправильність формування податкового кредиту цим підприємством може впливати на податкові зобов'язання позивача.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що апелянтом не наведено жодного судового рішення з приводу визнання фіктивності підприємницької діяльності контрагентів позивача, вироків суду відносно їх посадових осіб чи самого позивача або за фактом скоєння злочину за ознаками ст. 212 Кримінального кодексу України.

Таким чином, судова колегія вважає, що апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, діючи в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно наявності підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.08.2014 р. № 0008662207 та № 0008672207 і приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.