Постанова № 41870089, 11.12.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2014 р.Справа № 916/2514/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Головея В.М., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Максіміхіній Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Стрельникова Л.Ю. - за дорученням

від відповідача: Приходько В.Н. - за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу фермерського господарства "Кулевча"

на рішення господарського суду Одеської області

від 17 жовтня 2014 року

у справі № 916/2514/13

за позовом фермерського господарства "Кулевча"

до публічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції "Райфайзен Банк Аваль"

про визнання недійсним кредитного договору

ВСТАНОВИЛА:

19.09.2013 р. Фермерське господарство "Кулевча" (далі позивач, Господарство) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції "Райфайзен Банк Аваль" (далі відповідач, Банк) про визнання недійсним договору кредиту № 010/3-2/437 від 02.11.2010 р. укладеного між сільськогосподарським виробничим кооперативом „Росія" (далі СВК „Росія"), правонаступником якого є позивач, та відповідачем.

Позов мотивований тим, що голова СВК «Росія» при підписанні спірного договору № 010/3-2/437 від 02.11.2010 р. перевищив надані йому п. 10.3.6 Статутом повноваження та одноосібно, без попередньої згоди на це загальних зборів СВК «Росія» уклав названий договір, який суперечить вимогам ст. ст. 92, 202, 207, 208, 216, 206, 236 ЦК України та є недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

У відзиві на позов Банк вимоги Господарства вважав безпідставними, посилаючись на те, що спірний договір укладено у повній відповідності до законодавства, так як голову СВК «Росія» п. Комарова В.К., рішенням загальних зборів СВК „Росія", що оформлене протоколом № 3 від 16.08.2010 р., наділено повноваженнями на підписання договору кредиту № 010/3-2/437 від 02.11.2010 р. Крім того, в наступному безпосередньо Господарство здійснювало погашення заборгованості за договором кредиту від 02.11.2010 р. № 010/3-2/437, що слід кваліфікувати як схвалення юридичною особою правочину в розумінні ст. 241 ЦК України, внаслідок чого підстави для задоволення позову - відсутні.

18.09.2014 р. позивачем заявлено клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи посилаючись на те, що підписи осіб на протоколі загальних зборів СВК „Росія" № 3 від 16.08.2010 р. та на спірному договорі є сфальсифікованими.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.09.2014 р. у задоволенні вищезазначеного клопотання відмовлено, оскільки питання щодо справжності підписів на рішеннях загальних зборів має вирішуватись в рамках провадження у справі про визнання таких рішень недійсними. Відносно підписів на кредитному договорі, то в цій частині позивач не наводить ніяких доводів, які б свідчили про обґрунтованість його сумнівів стосовно належності підписів особам, які підписали угоди, у зв'язку з чим підстави для задоволення вищезазначеного клопотання - відсутні.

Заявою від 18.08.2014 р. позивач збільшив розмір немайнових вимог та додатково просив суд визнати недійсним ще й договір кредиту № 010/3-2/155 від 14.05.2010 р укладений між СВК „Росія" та Банком.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.09.2014 р. у задоволені вищевказаної заяви - відмовлено, оскільки остання подана з порушенням абз. 3 п. 3.11 постанови Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18, якою передбачено, що збільшення розміру немайнових вимог заборонено законом, внаслідок чого підстави для задоволення заяви про зміну предмета позову - відсутні.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.10.2014 р. (головуючий: Лічман Л.В., судді: Панченко О.Л., Щавинська Ю.М) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що укладений між сторонами у справі договір вчинено з дотриманням всіх передбачених законодавством умов, його зміст не суперечить нормам діючого законодавства. Договір від імені відповідача було укладено належною особою, яка мала необхідний обсяг цивільної дієздатності та діяла добросовісно і розумно, не перевищуючи своїх повноважень. Крім того, сам позивач безпосередньо здійснював платежі на рахунок Банку за спірним договором, що свідчить про схвалення цього договору Господарством, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову - відсутні.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що голова СВК «Росія» перевищив надані йому Статутом повноваження та одноосібно, без попередньої згоди на це загальних зборів СВК «Росія» уклав названий договір, оскільки відповідно до п.10.3.6 статуту СВК „Росія" до виключної компетенції загальних зборів належить надання дозволу на укладання угод від імені кооперативу на суму, що перевищує 100000 грн., у той час як спірний договір укладено на суму 2000000 грн., а тому зазначений договір кредиту № 010/3-2/437 від 02.11.2010 р суперечить вимогам ст. ст. 92, 202, 207, 208, 216, 206, 236 ЦК України, внаслідок чого є недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України. Крім того, підписи осіб на протоколі загальних зборів СВК „Росія" № 3 від 16.08.2010 р. та на спірному договорі є сфальсифікованими.

До апеляційної скарги заявником додані додаткові докази, а саме копія висновку № 2952/02 від 10.09.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України додаткові докази можуть бути прийнятими апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою місцевого суду від 20.09.2013 р. порушено провадження по справі та її розгляд призначено на 09.10.2013 р. Оскаржене рішення прийнято судом першої інстанції 17.10.2014 р. Тому, строк з 20.09.2013 р. по 17.10.2014 р., тобто на протязі 1 року та 27 днів є цілком розумним та достатнім для можливості надання всіх необхідних доказів по справі місцевому суду, в тому числі і висновку № 2952/02 від 10.09.2014 р., за умови існування такого бажання, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що названі додаткові докази відповідачем не були надані місцевому суду не з причин, що не залежали від нього, тобто не з поважних причин, а тому підстави для їх залучення до матеріалів справи - відсутні, згідно ч. 1 ст. 101 ГПК України.

В судовому засіданні представник скаржника, доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представник відповідача доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 02.11.2010 р. між Банком та СВК „Росія" укладено договір кредиту № 010/3-2/437 (далі - договір), за умовами якого Банк зобов'язався надати СВК «Росія» кредит в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 2.000.000 грн. на придбання сільськогосподарської техніки, а останній зобов'язався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням та повернути Банку суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 19% річних у строк - до 30.09.2015 р.

Згідно п. 18.1. договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками та діє до виконання ними прийнятих відповідно до цього договору зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи спірний договір скріплено печатками обох сторін та підписано, зокрема, з боку Банку начальником Саратського відділення Одеської обласної дирекції цього банку п. Атанасовою М.Ф. та її заступником п. Стояновою Н.Ю., а з боку СВК «Росія» - головою останнього п. Комаровим В.К.

Як свідчать матеріалів справи, позивач є правонаступником СВК „Росія" відповідно до рішення загальних зборів СВК „Росія" від 05.08.2011 р. шляхом реорганізації СВК «Росія» та повного приєднання до Господарства, що підтверджується Статутом останнього у новій редакції та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому позивач мав право на пред'явлення до суду відповідно позову щодо визнання кредитного договору недійсним.

Позивач стверджує, що директор СВК «Росія» при підписанні спірного договору діяв з перевищенням своїх повноважень, оскільки не мав повноважень на укладання спірного договору кредиту на загальну суму 2.000.000 грн., так як відповідно до п. 10.3.6 статуту СВК „Росія" укладання угод від імені кооперативу на суму, що перевищують 100000 грн. належать до виключної компетенції загальних зборів шляхом надання дозволу на укладання таких угод від імені кооперативу, а спірний договір укладено на суму 2000000 грн. без дозволу на це загальних зборів.

Але, з такими доводами позивача підставне не погодився суд першої інстанції, оскільки, дійсно, відповідно до п. 10.3.6 статуту СВК «Росія» до виключної компетенції загальних зборів належить надання дозволу на укладання угод від імені кооперативу на суму, що перевищує 100000 грн.

З протоколу загальних зборів СВК „Росія" № 3 від 16.08.2010 р., що був наданий позивачем Банку при підписанні спірного договору видно, що члени кооперативу, попередньо заслухавши інформацію п. Комарова В. К. з приводу необхідності отримання інвестиційного кредиту в сумі 2000000 грн. строком на 60 місяців під 19% річних в Банку, вирішили отримати кредит в названій сумі та уповноважити на підписання спірного договору кредиту саме п. Комарова В.К., а тому вважати, що цей договір з боку позивача підписаний не уповноваженою особою - неможливо.

Доказів того, що вищеназване рішення загальних зборів СВК „Росія", що оформлено протоколом № 3 від 16.08.2010 р., в установленому законом порядку, визнано недійсним як на час розгляду справи місцевим, так і апеляційним судом в матеріалах справи не міститься та таких доказів, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, позивачем суду не надано.

Враховуючи те, що в Україні діє презумпція легітимності рішень органів управління господарського товариства, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають законові, якщо судом не буде встановлено інше, а також те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що це рішення є сфальсифікованим та винні в цьому особи притягнуті до кримінальної, адміністративної чи цивільної відповідальності, то колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що позивачем недоведений належними та допустимими доказами факт укладення спірного договору з боку позивача не уповноваженою на це особою.

Крім того, відповідно до вимог ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції спірний договір виконувався позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписки по рахункам:

- № 20788088518053, згідно якого 30.11.2010 р., 30.12.2010 р., 31.01.2011 р., 25.02.2011 р., 31.03.2011 р., 29.04.2011 р., 30.06.2011 р., 28.07.2011 р. - платежі здійснювались СВК „Росія", а 31.08.2011 р., 30.09.2011 р., 31.10.2011 р., 31.01.2012 р. правонаступником останнього - ФГ „Кулевча";

- № 2079622, згідно якого 25.01.2012 р. платіж здійснений ФГ „Кулевча".

Вищенаведене свідчить про те, що як до реорганізації СВК „Росія" так і після реорганізації останнього Господарство здійснювало неодноразові платежі саме за спірним договором, що однозначно свідчить про наступне схвалення, як СВК „Росія", так і його правонаступником ФГ „Кулевча" договору кредиту № 010/3-2/437 від 02.11.2010 р. в порядку ст. 241 ЦК України, внаслідок чого протилежні твердження скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

При розгляді справи апеляційним судом представником позивача було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі № 916/2514/13 до вирішення господарським судом Одеської області справи № 916/4397/14 за позовом Вололовцевої М.Г. до ФГ „Кулевча" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, що оформлено протоколом № 3 від 16.08.2010 р. яке відхилено колегією суддів з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати:

а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;

б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ, згідно вказаного роз'яснення, полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Як зазначалося вище при розгляді справи № 916/2514/13 судами встановлено, що договір кредиту № 010/3-2/437 від 02.11.2010 р. в наступному був схвалений як СВК „Росія", так і його правонаступником ФГ „Кулевча" в порядку ст. 241 ЦК України, а тому конкретні обставини справи № 916/2514/13, на переконання колегії суддів, однозначно свідчать про можливість перегляду цієї справи в апеляційному порядку без очікування результатів розгляду господарської справи № 916/4397/14, яка ніяким чином не може вплинути на вищевказані висновки як місцевого, так і апеляційного суду та правильність вирішення спору по-суті.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія судді, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 17.10.2014 року у справі № 916/2514/13 - залишити без змін, а апеляційну скаргу фермерського господарства "Кулевча" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.12.2014 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Головей В.М.

Колоколов С.І.