Рішення № 41869867, 09.12.2014, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2014 р. Справа № 909/1281/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт транспорт солюшн", Приморська,16 оф.305, м.Одеса, Одеська область, 65026

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона", вул. Максимовича, 8, м. Івано-Франківськ,76018

про стягнення 72439,03 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Корнишин О.О. - представник, (довіреність №1 від 07.04.14)

від відповідача: не з"явилися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарконт транспорт солюшн" звернулося в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" про стягнення 127044,13 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору транспортного експедирування №180314/01 від 18.03.14 в частині оплати наданих позивачем послуг.

05.12.14 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог вих.№1223 від 02.12.14 (вх.№15669/14 від 05.12.14).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з врахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 61909,31 грн. основної заборгованості та 10529,72 грн. - пені.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 постанови пленуму ВГСУ, передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що зменшення позовних вимог є правом позивача та не порушує процесуальних прав відповідача, то суд розглядає позов згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог вих.№1223 від 02.12.14.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчать відмітка відділу документального забезпечення суду на зворотньому боці ухвали про порушення провадження у справі від 13.11.14 та ухвали про відкладення розгляду справи від 27.11.14.

Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови. Згідно з п.3.9.1 зазначеної постанови, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду від 13.11.14 та 27.11.14 надіслані відповідачеві рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у позовній заяві: вул. Максимовича, 8, м. Івано-Франківськ,76018 та відділенням зв"язку суду не повернуто.

Станом на 09.12.14 клопотань про відкладення розгляду спору від відповідача не надходило.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Предметом позову в даній справі є матеріально правова вимога товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт транспорт солюшн" до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" про стягнення 72439,03 грн., з яких 61909,31 грн. основної заборгованості та 10529,72 грн. - пені.

18.03.14 між сторонами даного спору укладено договір транспортного експедирування №180314/01, відповідно до якого позивач зобов"язується за плату і за рахунок відповідача виконати і організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов"язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних, транзитних вантажів, а також виконати і організувати додаткові послуги, необхідні для виконання цього договору. Розмір експедиторської винагороди є складовою частиною вартості перевезення і залежить від транспортних і інших витрат по кожному конкретному перевезенню (п.1.1).

Відповідно до п.2.4.13 договору - відповідач зобов"язаний сплати експедитору вартість зберігання вантажу в портах навантаження/вивантаження, перевалки, прибуття, а також демередж/детенш у відповідності з рахунками портів, морських перевізників/їхніх агентів.

Згідно з п.2.4.15 вищевказаного договору, відповідач зобов"язаний сплатити послуги експедитора, а також відшкодувати витрати, затрати, штрафи та інші платежі, які понесені експедитором в інтересах клієнта.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що клієнт (відповідач) оплачує рахунки експедитора протягом 3-х банківських днів від дати надання йому рахунку з перерахуванням зазначених у рахунку сум на розрахунковий рахунок експедитора.

На виконання умов договору №180314/01 від 18.03.14, позивач на підставі заявки №1 до договору та довіреності №2603/2 від 26.03.14 ТОВ "Компанія Рона", здійснив транспортно-експедиторське обслуговування вантажу (поліпропілен) в контейнерах по коносаменту NYKS3685168600 та доставив вантаж за призначенням, що підтверджується міжнародними товарно - транспортними накладними - CMR 1427/1-1427/20, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, копії заходиться в матеріалах справи.

04.04.14 позивачем на адресу відповідача направлено рахунки №1403115 від 24.03.14 та № 1403116 від 26.03.14 про оплату послуг, що підтверджується квитанцією про відправлення.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 835 від 03.06.14 з вимогою оплатити надані послуги. Відповідачем заборгованість оплачена частково 26.03.13 в сумі 86761,69 грн.

16.07.14 ТОВ "Компанія Рона" направлено гарантійний лист №07/16-14, яким заборгованість в сумі 121909,31 грн. визнано та просить з метою мирного врегулювання спору розтермінувати даний борг.

В порушення графіка погашення заборгованості відповідач частково оплатив надані послуги в сумі 60000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2218 від 11 серпня 2014 року та №362 від 11 вересня 2014 року, які знадяться в матеріалах справи, внаслідок чого заборгованість перед позивачем становить 61909,31 грн.

Станом на день винесення рішення доказів повного погашення заборгованості відповідачем суду не подано.

За змістом ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічні положення закріплено у ст.174 Господарського кодексу України: господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 316 Господарського кодексу України, встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Аналогічні положення закріплені в ст.929 Цивільного кодексу України.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України передбачено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач заперечень проти позову та доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг, тому вимоги позивача про стягнення 61909,31 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.5 договору №180314/01 від 18.03.14 транспортного експедирування сторони узгодили, що за прострочення платежу клієнт сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від невиплаченої суми за кожний день прострочення.

На підставі вказаних правових норм та пунктів договорів, позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 10529,72 грн.

Відповідно до ст. 55 ГПК України , судом перевірено правильність нарахування пені, яка згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" перевищує суму пені заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення пені у сумі 10529,72 грн., в межах заявлених позовних вимог.

Статтею 33 ГПК України покладено обов'язок на кожну зі сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог.

В розділі 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року зазначено, що статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

Позивач заявою вих.№1223 від 02.12.14 (вх.№15669/14 від 05.12.14) зменшив розмір позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду по суті. З врахуванням вказаної заяви, розмір позовних вимог зменшено на 54565,10 грн., а тому позивачу слід повернути зайво сплачений судовий збір в сумі 713,89 грн.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачу - товариству з обмеженою відповідальністю "Фарконт транспорт солюшн" з Державного бюджету України судового збору в розмірі 713,89 грн., в зв"язку із зменшенням розміру позовних вимог, про що винести ухвалу.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 546, 549, 610, 612, 614, 629, 929 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 174, 216, 230, 316 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 33, 49, 55, 75 ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт транспорт солюшн" до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" про стягнення 72439,03 грн. задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона", вул. Максимовича, 8, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 31789757) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт транспорт солюшн", вул.Приморська,16, оф.305, м.Одеса, Одеська область, 65026 (код 38437228) - 61909,31 ( шістдесят одну тисячу дев"ятсот дев"ять гривень тридцять одну копійку) - основного боргу, 10529,72 (десять тисяч п"ятсот двадцять дев"ять гривень сімдесят дві копійки) - пені та 1827,00 (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.12.14

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Матейко І. В. 12.12.14