Ухвала суду № 41869798, 04.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 р. Справа № 876/14740/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 р. по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Газінвест» до Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

30.09.2013 року позивач - Приватне акціонерне товариство «Газінвест» звернулося в суд із адміністративним позовом до відповідача - Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000502200 від 20.08.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковим органом безпідставно визначено суму грошових зобов'язань згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки висновки акту перевірки, яка була здійснена Тисменицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області не відповідають фактичним обставинам, які мали місце при здійсненні господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ейс констракшн менеджмент».

Позивач зокрема, зазначає, що висновок податкового органу про неможливість реального здійснення господарських операцій з вищевказаним контрагентом та заниження податку на додану вартість за жовтень 2011 року в розмірі 27298,50 грн. є безпідставним, оскільки віднесення вказаних сум здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства, на підставі належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують виконання господарських зобов'язань між сторонами. Таким чином, вважає податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 р. позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області №0000502200 від 20.08.2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наведені в акті перевірки та у запереченні обґрунтування відповідача, що первинні документи позивача не підтверджують факт придбання ТМЦ, не є свідченням реальності господарської операції та містять недостовірні дані щодо змісту господарської операції, що в сукупності вказує на те, що господарська операція між ПрАТ «Газінвест» та ТОВ «Ейс продакшен менеджмент» фактично не відбулася, складені з метою формування податкової вигоди, на думку суду є необґрунтованим та безпідставним, оскільки опираються виключно на результати акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.07.2011 року по 31.03.2013 року, натомість встановлені судом обставини та досліджені докази, які ці обставини підтверджують, вказують на те, що господарська операція між позивачем та ТОВ "Ейс констракшен менеджмент», мала місце в реальному часі, підтверджує наявність господарської мети та рух активів в процесі здійснення господарської діяльності товариства, встановлює зв'язок між фактом придбання товарів та господарською діяльністю товариства.

Крім цього, наявні в матеріалах справи копії первинних документів відповідають їх змісту та містять всі необхідні реквізити первинних документів, що фіксують факт здійснення операції по придбанню товару.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, підтверджено матеріалами справи наступні обставини.

Так, позивач - Приватне акціонерне товариство «Газінвест» є юридичною особою, перебуває на обліку в Тисменицькій об'єднаній державній податковій інспекції Івано-Франківської області та є платником податку на додану вартість.

Посадовими особами Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області у період з 30.07.2013 р. по 05.08.2013 р. було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Приватного акціонерного товариства «Газінвест» (код ЄДРПОУ 33700005) з питань проведення взаєморозрахунків з ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» (код ЄДРПОУ 36757122) за період з 01.07.2011 року по 31.03.2013 року, про що складено акт № 151/2240/33700005 від 09.08.2013 року (а.с.11-28).

За висновками акту податковим органом встановлено такі порушення:

- ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПрАТ «Газінвест» при придбанні від ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» товарно-матеріальних цінностей по вказаних правочинах, які не були виконані в порушення ст.655, ст.656, ст.662 Цивільного кодексу України;

- п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено в жовтні місяці податок на додану вартість на суму 27298,50 грн. по взаєморозрахунках ТОВ «Ейс констракшен менеджмент».

Не погодившись із висновками податкового органу, 15.08.2013 року позивачем подано заперечення до акту перевірки № 151/2240/33700005 від 09.08.2013 року. За результатами розгляду заперечення, податковий орган залишив його без задоволення, а висновки акту перевірки без змін.

На підставі акту перевірки № 151/2240/33700005 від 09.08.2013 року, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.08.2013 року № 0000502200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 34124 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 27299 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 6825 грн. (а.с.29).

Так, колегією суддів встановлено, що в основу висновків податкового органу про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин між ПрАТ «Газінвест» та ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» лягли обставини, встановлені та відображені в Акті перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 17.05.2013 року №1699/22.8/36757122 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» (код ЄДРПОУ 36757122) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.07.2011 року по 31.03.2013 року, яким встановлено порушення п.187.1 ст.187, п.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-IV, що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з липня 2011 року по березень 2013 року та завищенням податкового кредиту з податку на додану вартість за період з липня 2011 року по березень 2013 року. Перевіркою встановлено, що правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб (а.с.68-73).

Також актом встановлено, що вручення посадовим особам ТОВ «Ейс продакшен менеджмент» запиту № 23032/10/22.8-10 від 17.05.2013 року про надання пояснень та їх документальних підтверджень, для проведення перевірки своєчасності відображення обліку та звітності операцій по фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період діяльності з 01.07.2011р. по 31.03.2013р. не є можливим, у зв'язку з неможливістю встановити місцезнаходження ТОВ «Ейс продакшен менеджмент» та його посадових осіб.

Як наслідок, податковим органом зроблено висновок про порушення ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПрАТ «Газінвест» та ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України. Відповідачем також зроблено висновок про те, що наявність у ПрАТ «Газінвест» документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту - податкових накладних та інших документів, виданих ТОВ «Ейс продакшен менеджмент», не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких документах є недостовірними. Відтак, представлені ПрАТ «Газінвест» до перевірки документи та податкові накладні, не підтверджують факт отримання товару, не є свідченням реальності господарської операції та містять недостовірні дані щодо змісту господарської операції.

На підставі вказаного, податковим органом зазначено, що ПрАТ «Газінвест» до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 27298,50 грн., а саме в жовтні 2011 року - 27298, 50 грн., по взаєморозрахунках з ТОВ «Ейс констракшен менеджмент», внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі - 27298,50 грн., а саме: в жовтні 2011 року - 27298,50 грн.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, (надалі -ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналізуючи вищевикладені норми Податкового кодексу України, можна дійти до висновку, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності і їх підтвердження належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність такої господарської операції.

Так, із матеріалів справи вбачається, що між позивачем - ПрАТ «Газінвест» в особі голови правління І.М.Вінтонюка (Покупець) та ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» в особі директора Кузейко Андрія Володимировича (Продавець) 01.10.2011 р. було укладено договір поставки № 0110-15. За умовами вказаного договору, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю певний товар згідно специфікації (долото шарошкове 393,7 МЦГВ (1 шт.), долото шарошкове 295,3 МГВ (2 шт.), долото шарошкове 215,9 МСЦГАУ (2 шт.), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах договору (а.с.37-38).

Зокрема, згідно видаткової накладної № РН-10-2605 (а.с.39) ПрАТ «Газінвест» придбало від ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» долота шарошкові 393,7 МЦГВ, 295,3 МЦГВ, 215,9 МСЦ-ГАУ в кількості 4 шт. вартістю 163791,00 грн., сума ПДВ становить 27298,50 грн. (податкова накладна №554 від 26.10.2011р., а.с.40).

Судом встановлено, що факт виконання поставки товарів підтверджується первинною документацією, зокрема, видатковою та податковою накладними, платіжними дорученнями(а.с.39-42), наказом ПрАТ «Газінвест» №130/11-К від 24.10.2011 року про відрядження працівників для отримання товарно-матеріальних цінностей, посвідченнями про відрядження, подорожнім листом службового автомобіля, звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (а.с.53-58), вказані документи були представлені також і для перевірки, що висвітлено в акті перевірки від 09 серпня 2013 року та не заперечувалось податковим органом.

В підтвердження факту використання вищевказаного товару (долота) в своїй господарській діяльності, позивачем надано суду копію акта списання ТМЦ (а.с.59) акта на передачу свердловини №8- Славецька Черкаської площі в експлуатацію (а.с. 60-62).

Вищевстановлені судом обставини, підтверджені належними письмовими доказами, зокрема первинними документами, які вказують на реальність господарських операцій, які мали місце між позивачем - ПрАТ «Газінвест» та ТОВ "Ейс констракшен менеджмент» та спростовують доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі.

Так, судом також встановлено, що податок на додану вартість з вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» (долота в асортименті) віднесено до складу податкового кредиту за жовтень 2011 року в сумі 27298,50 грн.

Колегія суддів не бере до уваги, висновки податкового органу (апелянта) про те, що первинні документи позивача не підтверджують факт придбання ТМЦ, не є свідченням реальності господарської операції та містять недостовірні дані щодо змісту господарської операції, що в сукупності вказує на те, що господарська операція між ПрАТ «Газінвест» та ТОВ «Ейс продакшен менеджмент» фактично не відбулася, оскільки такі висновки грунтуються виключно на результатах Акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.07.2011 року по 31.03.2013 року, натомість встановлені судом обставини та досліджені письмові докази, які ці обставини підтверджують, вказують на те, що господарська операція між позивачем та ТОВ "Ейс констракшен менеджмент» мала місце в реальному часі, підтверджує наявність господарської мети та рух активів в процесі здійснення господарської діяльності товариства, встановлює зв'язок між фактом придбання товарів та господарською діяльністю товариства.

Так, реальність операцій (правочину) між контрагентами підтверджується дослідженими у судовому засіданні належними та допустимими письмовими доказами (первинними документами), а саме : договором поставки, специфікацією до договору, видатковою накладною, податковою накладною, платіжними дорученнями та ін.

Колегією суддів також встановлено, що на момент підписання договору поставки від 01.10.2011 року, видаткової та податкової накладних з позивачем, ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» як юридична особа в установленому законодавством порядку не була припинена, була зареєстрована платником ПДВ, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, апелянтом до суду відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України не подано. При цьому, як вбачається з акту перевірки від 09.08.2013 року, актом ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 17.05.2013 року, про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» встановлено, що на момент проведення звірки (17.05.2013 року) стан платника податків - припинено, але не знято з обліку, тобто після спірного періоду.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд першої інстанції вірно зазначив про те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Як наслідок, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 27 298,50 грн., в жовтні 2011 року по взаєморозрахунках з ТОВ «Ейс констракшен менеджмент».

Відповідно до п.1 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.ч.1-3 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Так, суд апеляційної інстанції оцінивши наявні у матеріалах справи належні та допустимі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, прийшов до висновку, що податковий орган приймаючи податкове повідомлення-рішення №0000502200 від 20.08.2013 року не діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства України та Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст.160 КАС України, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 р. по справі № 809/3024/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик

Ухвала складена в повному обсязі 09.12.2014 року.