Постанова № 41869726, 08.12.2014, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2014 року м. Чернівці справа № 824/2559/14-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Анісімова О.В.

секретаря судового засідання - Кордобан А.В.,

за участю:

представника позивача - Беженаря І.В.,

представника відповідача - Денеги М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області до фермерського господарства "Мічурінський" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області (далі - позивач або УПФУ) звернулось до суду з адміністративним позовом про стягнення з фермерського господарства "Мічурінський" (далі - відповідач або ФГ "Мічурінський") заборгованості по виплаті та доставці пільгових пенсій у сумі 1706,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ФГ "Мічурінський" перебуває на обліку в УПФУ та є платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідач використовував працю найманих працівників, у тому числі за професіями, стаж роботи за якими зараховується до спеціального стажу, що надає їм право на призначення пенсії на пільгових умовах. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон №1058) та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1 (далі - Інструкція №21-1) підприємства, що підтвердили наявність у працівника спеціального трудового стажу відповідно до записів у трудових книжках або виданих уточнюючих довідок, зобов'язані відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій відбувається щомісячно до 25 числа у розмірі сум, зазначених у повідомленні Пенсійного фонду. Протягом травня - липня 2014 р., УПФУ проводились виплата пільгової пенсії особі, яка працювала в ФГ "Мічурінський", про що останнє належним чином поставлено до відома. Однак, всупереч вищезазначеному, станом на момент подачі позову витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за вказаний вище період відповідачем у повному обсязі не відшкодовані, що обумовило звернення до суду. Таким чином, у відповідача наявний борг у розмірі 1706,64 грн.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримаі у повному обсязі, суду пояснив наступне.

Так, у ФГ "Мічурінський" на посаді робітниці садової бригади працювала ОСОБА_3, яка виховала п'ятеро дітей до 14-річного віку.

Зазначеній особі УПФУ призначена пенсія на пільгових умовах, відповідно до п."ж" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р., №1788 (далі - Закон №1788), у зв'язку із чим, за травень - липень 2014 р. їй виплачено пільгової пенсії (з урахуванням витрат на її доставку) на загальну суму 1706,64 грн. Відповідно до Закону №1058 та Інструкції №21-1 підприємства, що підтвердили наявність у працівника спеціального трудового стажу відповідно до записів у трудових книжках або виданих уточнюючих довідок, зобов'язані відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У зв'язку з викладеним УПФУ на адресу відповідача направлено розрахунки сум нарахованих фактичних витрат по виплаті та доставці пенсій призначених на пільгових умовах. Разом з цим, ФГ "Мічурінський" зазначені грошові кошти не сплатило, у зв'язку з чим у нього перед УПФУ утворилась заборгованість за травень - липень 2014 р. на загальну суму 1706,64 грн.

Враховуючи викладене представники позивача просили суд позов задовольнити у повному обсязі.

На запитання суду чому згідно розрахунків сум нарахованих фактичних витрат по виплаті та доставці пенсій призначених на пільгових умовах ФГ "Мічурінський" зобов'язано відшкодовувати 100% витрат УПФУ, які виникли у зв'язку із виплатою пільгової пенсії ОСОБА_3, а не суму яка вираховувалась пропорційно відпрацьованому часу ОСОБА_3 на ФГ "Мічурінський", як то передбачено п.6.2 Інструкції №21-1, представники позивача суду пояснили, що враховуючи те, що ОСОБА_3 вийшла на пенсію на пільгових умовах з ФГ "Мічурінський", в незалежності від кількості відпрацьованого часу у відповідача, відповідно до положень п."ж" ч.1 ст.13 Закону №1788 останній зобов'язаний відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгової пенсії у повному обсязі. Зазначену позицію представники позивача обґрунтовують положеннями Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року, №400/97-ВР (далі - Закон №400), Інструкції №21-1 на методичними листами ненормативного характеру.

Представник відповідача суду пояснив наступне.

Так, згідно із п.6.2 Інструкції №21-1 витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи. Тобто ФГ "Мічурінський" не повинно відшкодувати витрати по виплаті та доставці пільгових пенсій в сумі позовних вимог, оскільки ОСОБА_3 працювала і в інших роботодавців та відповідно там здобувала свій стаж. Так, ОСОБА_3 прийнята тимчасово на роботу робітником ФГ "Мічурінський" та за 6 місяців нею відпрацьовано 13 днів і нараховано заробітної плати у сумі 423,80 грн.

Також представник відповідача суду пояснив, що пільгова пенсія ОСОБА_3 призначена на підставі довідки про наявність пільгового стажу, яка ФГ "Мічурінський" не видавалась, а також трудової книжки, яка в ФГ "Мічурінський" не заповнювалась.

У зв'язку із зазначеним представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.

На уточнююче запитання суду щодо того чи працювала ОСОБА_3 у ФГ "Мічурінський" і якщо так то на якій посаді, представник відповідача суду пояснив, що ОСОБА_3 наказом №9 від 01.04.2010 р. була прийнята тимчасово на посаду робітника господарства ФГ "Мічурінський".

Крім цього, судом в якості свідка допитано ОСОБА_3, яка суду пояснила, що з метою оформлення пенсії працевлаштувалась у ФГ «Мічурінський» на посаду працівника садівничої бригади, де офіційно працювала з квітня 2010 р. по серпень 2010 р. Всього за цей період вона особисто пропрацювала 7-8 днів. При працевлаштуванні подавала заяву щодо працевлаштування на ім'я керівника ФГ «Мічурінський», чи ознайомлювалась із з наказом про прийняття на роботу не пам'ятає. У травні 2014 р. до неї додому приїхав керівник ФГ «Мічурінський» та попросив її написати заяву про працевлаштування за 2010 р., у зв'язку із втратою останньої. Під його диктовку вона написала заяву та проставила необхідну дату, інших документів вона не підписувала та керівнику ФГ «Мічурінський» не надавала.

На уточнююче запитання суду чому вона у зверненні до УПФУ вказала, що передала трудову книжку керівнику ФГ «Мічурінське», а в залі судового засідання це спростувала, ОСОБА_3 нічого не змогла підписати.

Крім цього, судом для огляду ОСОБА_3 надано наказ №9 від 01.04.2010 р. по ФГ «Мічурінське» на якому проставлений її підпис. На запитання суду чи ознайомлювалась ОСОБА_3 із цим наказом та чи вона його підписувала, остання відповіла, що не пам'ятає, підпис візуально схожий на її підпис.

Також, свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що в період з 1991 р. по 2003 р. (з перервами на декретну відпустку) працювала в колгоспі «Росія», що в Сокирянському районі, Чернівецької області.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, передбачено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Крім того, йому надано право стягувати у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених суми страхових внесків та інших платежів. Таким чином, УПФУ надано право звертатись до адміністративного суду з позовом про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок не відшкодування підприємством витрат на виплату та доставку пільгової пенсії.

Так, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач є юридичною особою. Відповідно до матеріалів справи відповідач у своїй діяльності використовує працю найманих працівників, тобто є роботодавцем, а тому в розумінні Закону №1058 та Закону №400 він є страхувальником та платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_3 в період часу з 10.04.2008 р. по 22.04.2008 р. та з 01.04.2010 р. по вересень 2010 р. працювала на посаді робітника господарства у ФГ "Мічурінське".

Згідно довідки виконавчого комітету Білоусівської сільської ради №1822 ОСОБА_3 родила та виховала 5 (п'ять) дітей до 14-річного віку (всього родила 6 дітей, але найменша дитина ще не досягла 14-річного віку).

Відповідно до п. "ж" ч.1 ст.13 Закону №1788 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.1992 р., №244 "Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей" жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро або більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу, а відповідно до п.2 цієї ж постанови право на пенсію на вказаних у пункті 1 цієї постанови пільгових умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподаpському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в фермерських та інших господарствах незалежно від форм власності та господарювання.

Дослідженням змісту заяви ОСОБА_3 про прийняття на роботу від 01.04.2010 р. (а.с.34), наказу №9 від 01.04.2010 р. (а.с.32) та акту зустрічної перевірки факту роботи для обчислення пенсії (а.с31) по ФГ "Мічурінський" встановлено, що ОСОБА_3 не працювала на постійній основі у відповідача, а лише виконувала роботу тимчасово, що відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.1992 р., №244 "Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей" унеможливлює призначення їй пенсії на пільгових умовах відповідно до п. "ж" ч.1 ст.13 Закону №1788. При цьому суд зазначає, що відповідно до пояснень наданих ОСОБА_3 у ході судового засідання, на ФГ «Мічурінський» вона фактично пропрацювала 7-8 днів, а працевлаштувалась виключно для оформлення пенсії.

Разом з цим, протоколом УПФУ №2260 від 02.07.2010 р. ОСОБА_3 призначено пільгову пенсію за віком на підставі п."ж" ч.1 ст.13 Закону №1788, як жінці, яка працює у сільськогосподарському виробництві та виховала п'ятеро дітей. При цьому суд зазначає, що УПФУ при призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_3 не враховано, що вона не працює на постійній основі на підприємствах (товариствах, господарствах) сільськогосподарського напрямку.

09.07.2014 р. відповідачу від УПФУ направлено розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відповідно до якого ФГ "Мічурінський" зобов'язаний щомісячно відшкодовувати УПФУ розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій ОСОБА_3 у сумі 568,88 грн. Частка плати відповідача складає 100% .

На підставі зазначеного розрахунку позивач просить стягнути з ФГ "Мічурінський" заборгованість за травень - липень 2014 р. у сумі 1706,64 грн. При цьому суд зазначає, що у період з 02.07.2010 р. (день призначення пільгової пенсії ОСОБА_3.) по 04.04.2014 р. (день формування первинного розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій) УПФУ питання щодо відшкодування ФГ "Мічурінський" фактичних витрат на виплату та доставку пенсій ОСОБА_3 не піднімало, у судовому засідання представник позивача нормативно таку позицію суду пояснити не зміг.

Суд вважає, що ФГ "Мічурінський" не має відшкодовувати УПФУ його витрати на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_3 у розмірі 100%.

При цьому, виходячи із предмету позову, суд не дає оцінку на предмет законності протоколу УПФУ №2260 від 02.07.2010 р. про призначення ОСОБА_3 пільгової пенсію за віком на підставі п."ж" ч.1 ст.13 Закону №1788. На момент розгляду справи у суді даний протокол є чинним, а отже створює відповідні правові наслідки.

Так, УПФУ в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є суб'єктом владних повноважень, який відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та п.1 ч.3 ст.2 КАС України зобов'язаний діяти у на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Питання відшкодування роботодавцями витрат пов'язаних із виплатою та доставкою пільгової пенсії нормативно урегульовано Законами №400, 1058 та Інструкцією №21-1

Так, відповідно до ч. 2 розділу XV Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених КМУ, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. На даний момент такий закон не прийнято. Тому, згідно із п. 2 розділу XV Закону №1058V до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним вище, пенсії призначаються за нормами Закону №1058 в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Вказана норма регулює порядок відшкодування витрат на доставку і виплату пільгових пенсій, призначених згідно зі Списками № № 1, 2 та пунктів "в", "є" та "ж" статті 13 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.02.2012 р. див. "Базу правових позицій" http://www.vasu.gov.ua/ua/baza.html).

На реалізацію зазначених положень Закону №1058 розроблена Інструкція №21-1, зокрема її 6 розділом нормативно урегульовано питання відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Будь-який інший чинний нормативно-правовий акт України не містить норм, якими урегульовано питання відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, а тому позивач по справі у даному разі мав керуватись Інструкцією №21-1.

Згідно п.6.1 Інструкції №21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до п.6.2 Інструкції №21-1 витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

По своєму змісту п. "ж" ч.1 ст.13 Закону №1788 не потребує необхідної наявності відповідного трудового стажу та досягнення віку для призначення жінці пенсії на пільгових умовах, що на думку УПФУ унеможливлює у даному разі застосувати положення п.6.2 Інструкції №21-1.

Разом з цим, будь-яка інша норма законодавчих актів України не урегульовує порядок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгової пенсії призначеної відповідно до п. "ж" ч.1 ст.13 Закону №1788.

Згідно із ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Так, при визначенні розміру пенсії на пільгових умовах ОСОБА_3 УПФУ виходило із її трудового стажу, який переважно здобутий не у ФГ "Мічурінський", що свідчить про те, що у даному разі позивачем використаний інститут трудового стажу. Крім цього, сам інститут пільгової пенсії, яка призначається відповідно до п. "ж" ч.1 ст.13 Закону №1788 є подібним до інституту пільгової пенсії, яка призначається відповідно до п.п. "а" - "з" ч.1 ст.13 Закону №1788, що у даному разі, із врахуванням викладеного у першому реченні цього абзацу, свідчить про подібність правовідносин, що обумовлює у даних правовідносинах застосування за аналогією закону положень п.6.2 Інструкції №21-1 при вирішення питання щодо розміру відшкодування пільгової пенсії підприємствами, на яких працівник здобув пільговий стаж.

Даний підхід при вирішення питання щодо відшкодування пільгової пенсії відповідає засадам справедливості, розумності та такому критерію вчинення суб'єктом владних повноважень дій - як пропорційність, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суд вважає несправедливим та таким, що не ґрунтується на законі зобов'язання ФГ "Мічурінський" відшкодовувати УПФУ витрати пов'язані із виплатою пільгової пенсії ОСОБА_3 у розмірі 100%, оскільки остання відпрацювала на підприємстві офіційно лише шість місяців.

Дане правозастосування УПФУ може призвести до необґрунтованих фінансових навантажень на суб'єктів господарювання, а також до того, що роботодавці будуть відмовляти жінкам, які виховують 5 і більше дітей до 14-річного віку у прийомі на роботу, лише з підстав запобігання відшкодуванню витрат на пільгову пенсію (що є фінансовим навантаженням на суб'єкта господарювання) цим особам. Крім цього, у даному разі можуть бути порушень і інші трудові права жінок.

У матеріалах справи наявна копія трудової книжки ОСОБА_3 у якій міститься перелік суб'єктів господарювання на яких вона здобула трудовий стаж. Суд вважає, у разі правомірності призначення ОСОБА_3 пільгової пенсії, що саме ці суб'єкти господарювання, відповідно до положень п.6.2 Інструкції №21-1 мають пропорційно відшкодовувати УПФУ його витрати пов'язані із виплатою пенсії ОСОБА_3 Зобов'язання це роботи одного відповідача є неправомірним.

При вирішення цього спору суд виходить із того, що питання визначення частки підприємства щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пільгової пенсії відноситься до виключної компетенції УПФУ, а тому суд не може самостійно визначати цю частку у даній справі, оскільки це призведе до підміни функцій органу контролю.

Крім цього, керуючись власним сумлінням та розумінням закону, опираючись при цьому на правові позиції Верховного Суду України, суд вважає, що не оскарження ФГ "Мічурінський" дій УПФУ, якими його зобов'язано відшкодовувати 100% витрат на виплату та доставку пільгової пенсії, не свідчить про правомірність цих дій. При цьому суд зазначає, що по своїй правовій природі розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в розумінні КАС України не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а є документом інформативного характеру для суб'єкта господарювання. Зобов'язання сплачувати визначенні у цьому розрахунку суми ґрунтується на відповідних нормах Законів №№400,1058 та Інструкції №21-1 і його не сплата суб'єктом господарювання не може ґрунтуватись виключно на відсутності відповідного розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій.

Аналогічну правову позицію, щодо пропорційного відшкодування суб'єктами господарювання витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, виклав у своєму листі від 25.11.2014 р. за №24-6/125341/2014 Вінницький апеляційний адміністративний суд.

При цьому суд зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства України у т.ч. пенсійного, видача суб'єктом господарювання довідки про пільговий стаж особи, не свідчить про його обов'язок відшкодовувати УПФУ 100% пенсій призначених особі на пільгових умовах. Така довідка нарівні із трудовою книжкою підтверджує пільговий трудовий стаж особи і є однією із підстав для призначення пенсії на пільгових умовах.

За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області до фермерського господарства "Мічурінський" про стягнення заборгованості по виплаті та доставці пільгових пенсій у сумі 1706,64 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. У зв'язку із відсутністю у відповідача документально підтверджених судових витрат, суд не присуджує йому із Державного бюджету України судові витрати.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.

Керуючись статтями 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області до фермерського господарства "Мічурінський" про стягнення заборгованості - відмовити у повному обсязі.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.В. Анісімов

Постанову в повному обсязі складено 12 грудня 2014 р.