Постанова № 41869669, 10.11.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/1457/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лі Н.А.,

представника позивача - Огризков А.А.,

представника відповідача - Клименко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Ручки - Агро" до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

15 квітня 2014 року позивач Приватне підприємство "Ручки - Агро" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 16 жовтня 2013 року № 0001462200 та № 0001472200.

Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що висновки податкового органу щодо втрати ПП "Ручки-Агро" статусу суб'єкта спеціального режиму оподаткування у зв'язку із відсутністю в його користуванні земель, і, як наслідок, продукції власного виробництва, не ґрунтується на законі, оскільки втрата статусу суб'єкта спеціального режиму оподаткування чинним законодавством, на думку позивача, пов'язується лише з питомою вагою поставки несільськогосподарських товарів (послуг) і жодним чином не пов'язується з питомою вагою поставки вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях. Також, позивач зауважив, що висновки податкового органу щодо нецільового використання коштів зі сплати ПДВ, що обліковуються на спеціальному рахунку в банку, є необґрунтованими з підстав, викладених у позовній заяві.

З огляду на викладене, представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач надав до суду письмові заперечення, в яких, зокрема, вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення винесено за результатами виявлених порушень за наслідками проведеної перевірки позивача, повністю відповідають нормам чинного законодавства та є такими, що не підлягає скасуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог ПП "Ручки-Агро" у повному обсязі.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Ручки-Агро" (ідентифікаційний код 33268457) зареєстроване як юридична особа /том 1 а. с. 17-18/, перебуває на обліку в Гадяцькій ОДПІ, зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується копію Свідоцтва № 100195807 НБ № 008503 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування на додану вартість, яке діє з 10.02.2009 року /а.с. 193; т. 1/, фіксованого сільськогосподарського податку /том 1 а. с. 41/, що також не заперечується сторонами та встановлено під час проведення податкової перевірки.

З 10 вересня 2013 року по 18 вересня 2013 року, на підставі рішень керівника податкового органу оформлених наказами від 09 вересня 2013 року № 161, від 16 вересня 2013 року № 174, згідно направлень на перевірку, працівниками Гадяцької ОДПІ проведено документальну виїзну позапланову перевірку ПП "Ручки-Агро" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 25 вересня 2013 року № 489/22.14/33268457, згідно із висновками якого встановлені, серед іншого, наступні порушення:

п. 209.2, підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 ПК України, пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 11 "Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках" у розмірі 439 895 грн.;

пункту 187.1 статті 187, пункту 198.3 статті 198, пунктів 209.2, 209.6, 209.7, 209.11 статті 209 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 602 860 грн.;

ст. 3, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.1, 135.2, 135.4 статті 135, пунктів 137.1, 137.4 статті 137 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 646 892 грн. 70 коп.

На підставі акту перевірки від 25 вересня 2013 року № 489/22.14/33268457 Гадяцькою ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 16 жовтня 2013 року

№ 0001462200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 1 294 079 грн. 25 коп., у тому числі 602 860 грн. - за основним платежем та нараховано 691 291 грн. 25 коп. штрафних (фінансових) санкцій;

№ 0001472200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 781 972 грн. 99 коп., у тому числі 646 892 грн. 70 коп. - за основним платежем та нараховано 135 080 грн. 29 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погодився з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням суд виходить з наступного.

Позивач є сільськогосподарським підприємством, що сторонами не заперечується та матеріалами справи не спростовується.

З пояснень представника відповідача, наданих під час розгляду справи, змісту Акту перевірки та письмових заперечень на адміністративний позов слідує, що відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем пункту 187.1. статті 187, пункту 198.3. статті 198, пункту 209.2., пункту 209.6., пункту 209.7, пункту 209.11 статті 209 Податкового кодексу України та заниження ним податку на додану вартість у сумі 602860,00 грн., з огляду на ті обставини, що на його думку, суб'єкт господарювання здійснював реалізацію продукції не власного виробництва, так як у господарства відсутні землі для вирощування сільськогосподарської продукції, а тому, враховуючи, що ПП «Ручки-Агро» було передано у суборенду землі ПСП «Гарант-2005», підприємство не має права бути суб'єктом спеціального режиму оподаткування, та має сплачувати податок на додану вартість на загальних підставах, в зв'язку з відсутністю власної вирощеної сільгосппродукції.

В подальшому при прийнятті податкового повідомлення-рішення відповідачем додатково визначено встановлення порушень не тільки пункту 187.1. статті 187, пункту 198.3. статті 198, пункту 209.2., пункту 209.6., пункту 209.7, пункту 209.11 статті 209 Податкового кодексу України, як зазначено у висновках Акту перевірки, а й підпункту 7.4.1. статті 7.4., пункту 8-1.6, пункту 8-1.11. статті 8 Закону України «Про податок на додану вартість».

Свої твердження відповідач обґрунтовував посиланням на наявність договорів суборенди земельних ділянок, укладених ПП «Ручки-Агро» із ПСП «Гарант-2005», а саме:

- договору суборенди земельної ділянки земельної ділянки б/н від 01.09.2009 року, укладеного на один рік зі строком дії до 01.09.2010 р., де орендодавець - ПП «Ручки-Агро» надає, а орендар - ПСП «Гарант-2005» приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, площею 1052 га за адресою: Полтавська область, Гадяцькій район, с. Ручки;

- договору суборенди земельної ділянки земельної ділянки б/н від 01.09.2010 року, укладеного на один рік зі строком дії до 01.09.2011 р., де орендодавець - ПП «Ручки-Агро» надає, а орендар - ПСП «Гарант-2005» приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, площею 1142 га за адресою: Полтавська область, Гадяцькій район, с. Ручки;

- договору суборенди земельної ділянки земельної ділянки б/н від 01.09.2012 року, укладеного на один рік зі строком дії до 01.09.2010 р., де орендодавець - ПП «Ручки-Агро» надає, а орендар - ПСП «Гарант-2005» приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, площею 1135 га за адресою: Полтавська область, Гадяцькій район, с. Ручки.

Інших підстав нарахування податкових зобов'язань за платежем податок на додану вартість в сумі 602860,00 грн. ані під час проведення перевірки, ані під час судового розгляду справи, відповідачем не визначено.

Надаючи правову оцінку висновкам Акту перевірки, твердженням відповідача та підставам винесеного оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 0001462200 від 16.10.2013 р. в частині нарахування податкових зобов'язань за платежем податок на додану вартість в сумі 602860,00 грн., суд виходить з наступного.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до 01 січня 2011 року визначав Закон України «Про податок на додану вартість», який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, які виникли та існували на час його дії.

Відповідно до абзацу 1 пункту 8-1.6. статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно абзацу 2 пункту 8-1.6. статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» ця норма діє з урахуванням того, що: а) для новоствореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність менше дванадцяти календарних місяців, така питома вага сільськогосподарських товарів (послуг) розраховується за наслідками кожного звітного податкового періоду; б) з метою розрахунку такої питомої ваги до складу основної діяльності сільськогосподарського підприємства не включаються оподатковувані операції з поставки капітальних активів, що перебували у складі його основних фондів не менше дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно, якщо такі поставки не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності.

За змістом пункту 8-1.1. статті 8 Закону України «Про податок на додану вартість» резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (пункт 8-1.2. статті 8 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Нормою абзацу 1 пункту 8-1.11. статті 8 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари (послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів (послуг), то: а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за наслідками звітного періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку; б) податковий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після спливу наступних дванадцяти послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею; в) таке підприємство вважається платником цього податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

За змістом норми пункту 209.1. статті 209 Податкового кодексу України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до абзацу 1 пункту 209.6. статті 209 Податкового кодексу України, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Причому за статтею 145 Податкового кодексу України, земельні ділянки включено до групи 1 основних засобів.

Варто зазначити, що до 01 липня 2012 року в абзаці 1 пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України вживався термін «виробничих потужностях», а після цієї дати «основних фондах».

Пунктом 209.2. статті 209 Податкового кодексу України передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником (пункт 209.7. статті 209 Податкового кодексу України).

За приписами абзацу 1 пункту 209.11. статті 209 Податкового кодексу України якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то: а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку; б) контролюючий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею; в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Зі змісту наведених законодавчих норм випливає, що особи, яки претендують на обрання спеціального режиму оподаткування повинні відповідати наступним кваліфікуючим вимогам (ознакам): - діяльність з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) є основною; - такі сільськогосподарських товари (послуги) повинні бути вироблені (надані) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах; - питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Як вже було зазначено вище підставою для нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 602860,00 грн. відповідач визначив відсутність у позивача власної вирощеної сільськогосподарської продукції, враховуючи, що ПП «Ручки-Агро» було передано у суборенду землі ПСП «Гарант-2005».

Отже, з викладеного випливає, що наявність порушення податкового законодавства відповідач пов'язує саме з відсутністю такої кваліфікуючої вимоги, яке надає позивачу право обирати спеціальний режим оподаткування, як відсутність власних або орендованих (виробничих потужностей) основних фондах, а саме відсутність земель для вирощування сільськогосподарської продукції. Інших підстав для нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 602860,00 грн. відповідачем під час перевірки не встановлено.

Тому оцінюючі правомірність рішення відповідача в частині нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 602860,00 грн. суд приходить до наступних висновків.

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів Слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Полтавській області надані посвідчені копії договорів суборенди земельних ділянок, укладених ПП «Ручки-Агро» із ПСП «Гарант-2005», а саме:

- договору суборенди земельної ділянки земельної ділянки б/н від 01.09.2009 року, укладеного на один рік зі строком дії до 01.09.2010 р., де орендодавець - ПП «Ручки-Агро» надає, а орендар - ПСП «Гарант-2005» приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, площею 1052 га за адресою: Полтавська область, Гадяцькій район, с. Ручки;

- договору суборенди земельної ділянки земельної ділянки б/н від 01.09.2010 року, укладеного на один рік зі строком дії до 01.09.2011 р., де орендодавець - ПП «Ручки-Агро» надає, а орендар - ПСП «Гарант-2005» приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, площею 1142 га за адресою: Полтавська область, Гадяцькій район, с. Ручки;

- договору суборенди земельної ділянки земельної ділянки б/н від 01.09.2012 року, укладеного на один рік зі строком дії до 01.09.2010 р., де орендодавець - ПП «Ручки-Агро» надає, а орендар - ПСП «Гарант-2005» приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, площею 1135 га за адресою: Полтавська область, Гадяцькій район, с. Ручки /а.с. 118-128; т. 4/.

Зі змісту зазначених договорів суборенди не вбачається обставини проведення їх державної реєстрації.

З приводу наявності письмових договорів про передачу ПСП «Гарант-2005» у суборенду земельних ділянок, представником позивача під час розгляду справи надані пояснення, що фактичної передачі земель від ПП «Ручки-Агро» до цієї юридичної особи не відбулось, зазначені земельні ділянки як оброблялись, так і продовжують оброблятись підприємством позивача.

Також представником позивача залучені до матеріалів судової справи копії угод про розірвання суборенди земельної ділянки від 25 жовтня 2009 року, 15 жовтня 2010 року, від 11 жовтня 2011 року укладених між ПП «Ручки-Агро» та ПСП «Гарант-2005» згідно умов яких сторони домовились за взаємною згодою розірвати Договори суборенди земельної ділянки від 01.09.2009 року, від 01.09.2010 року та від 11 жовтня 2011 року /а.с. 189-194; т. 10/.

Згідно інформації ПСП «Гарант-2005», наданої підприємством на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, паротягом 2009-2013 років у користуванні ПСП «Гарант-2005» перебували земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Великобагачанського району, протягом 2013-2014 років - на території Миргородського та Великобагачанського району. В інших районах Полтавської області земельні ділянки у користування підприємства не перебували та по бухгалтерському обліку ПСП «Гарант-2005» не проводились, в тому числі і на території Ручківської сільської ради. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення ПСП «Гарант-2005» від ПП «Ручки-Агро» не передавались, а тому вони не використовувались ПСП «Гарант-2005» /а.с. 195; т. 10/.

На підтвердження факту наявності виробничих потужностей (основних фондів) представником позивача залучені посвідчені копії договорів оренди земельних ділянок державної форми власності, укладених між орендодавцем - Гадяцькою районною державною адміністрацією та орендарем ПП «Ручки-Агро» /а.с. 76-84; т. 2/.

Так, згідно погоджених умов договорів оренди земельних ділянок:

- від 30.05.2007 року, укладеного між орендодавцем - Гадяцькою районною державною адміністрацією та орендарем ПП «Ручки-Агро» та зареєстрованого у Гадяцькому РВ ПРФ ДП Центр ДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 17.07.2007 року № 040735900458, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Ручківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області загальною площею 236,5884 га, в тому числі: рілля - 236,5884 га. для товарного сільськогосподарського виробництва строком до 31.12.2017 року.

- від 29.05.2008 року, укладеного між орендодавцем - Гадяцькою районною державною адміністрацією та орендарем ПП «Ручки-Агро» та зареєстрованого у Гадяцькому РВ ПРФ ДП Центр ДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 03.06.2008 року № 040835900016, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Ручківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області загальною площею 23,3890 га, в тому числі: рілля - 23,3890 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком до 31.12.2017 року.

- від 15.03.2008 року, укладеного між орендодавцем - Гадяцькою районною державною адміністрацією та орендарем ПП «Ручки-Агро», орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Ручківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області загальною площею 187,71 га, в тому числі: рілля - 187,71 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком до 31.12.2012 року.

Також на підтвердження факту наявності виробничих потужностей (основних фондів) представником позивача залучені посвідчені копії договорів оренди земельних ділянок приватної форми власності, укладених між орендодавцями - фізичними особами та орендарем ПП «Ручки-Агро» /а.с. 5-250; т. 3/, /а.с. 1-88; т. 4/.

Згідно із Довідкою відділу Держземагенства у Гадяцькому районі Полтавської області № 206 від 06.06.2014 року, виданої ПП «Ручки-Агро» про кількісний стан земель на території Ручківської сільської ради Гадяцького району, оригінал якої залучений представником позивача до матеріалів справи, площі закріплені за даним користувачем на 01.07.2009 року - 1055,20 га (з них 1052,41 га - рілля; 2,79 га - господарські двори); 01.07.2010 року - 1055,20 га (з них 1052,41 га - рілля; 2,79 га - господарські двори); 01.07.2011 року - 1145,1715 га (з них 1142,3815 га - рілля; 2,79 га - господарські двори) /а.с. 102; т. 4/.

Згідно із Довідками відділу Держкомзему у Гадяцькому районі Полтавської області № 91 від 20.01.2010 року, № 201 від 27.01.2011 року, № 312 від 25.01.2012 року та відділу Держземагентства у Гадяцькому районі Полтавської області № 54 від 17.01.2013 року, копії яких залучені представником відповідача до матеріалів справи, і, як слідує зі змісту Акту перевірки, перебували в розпорядженні відповідача на час проведення перевірки, за позивачем по Ручківській сільській раді рахувались наступні земельні ділянки /а.с. 155-160; т. 10/:

- станом на 01.01.2010 року: державна власність - 239, 38 га, в тому числі: 236, 59 га-ріллі; 2,79 га - господарські двори; приватна власність - 815,82 га, в тому числі: 815,82 га - рілля;

- станом на 01.01.2011 року: державна власність - 239, 38 га, в тому числі: 236, 59 га-ріллі; 2,79 га - господарські двори; приватна власність - 815,82 га, в тому числі: 815,82 га - рілля;

- станом на 01.01.2012 року: державна власність - 239, 38 га, в тому числі: 236, 59 га-ріллі; 2,79 га - господарські двори; приватна власність - 905,7915 га, в тому числі: 905,7915 га - рілля;

- станом на 01.01.2013 року: державна власність - 239, 3784 га, в тому числі: 236, 5884 га-ріллі; 2,79 га - господарські двори; приватна власність - 898,9531 га, в тому числі: 898,9531 га - рілля;

На виконання вимог ухвали про витребування доказів Відділом статистики у Гадяцькому районі Головного управління статистики у Полтавській області супровідним листом від 27.10.2014 року № 01-15/468 надані суду копії звітів ПП «Ручки-Агро» державних статистичних спостережень за формами: - № 4-сг (річна) «Посівні площі сільськогосподарських культур» під урожай 2010-2014 року; - № 29-сг (річна) «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду» за 2010 - 2013 роки; № 21-заг. (річна) «Реалізація сільськогосподарської продукції» за 2010-2013 роки, № 21-заг. (місячна) «Реалізація сільськогосподарської продукції за січень-вересень 2014 року»; - ф.№ 37-сг (річна) Сівба та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт на 01 жовтня 2014 року /а.с. 15-68; т. 11/.

Зі змісту зазначених звітів державних статистичних спостережень вбачається декларування позивачем наявності посівних площ сільськогосподарських культур, а отже, декларування наявності (виробничих потужностей) основних фондах, а саме земель для вирощування сільськогосподарської продукції.

При цьому Відділом статистики у Гадяцькому районі Головного управління статистики у Полтавській області в листі від 27.10.2014 року № 01-15/468 зазначено, що ПСП «Гарант-2005» до відділу статистики у Гадяцькому районі статистичну звітність не надавало /а.с. 15; т. 11/.

Також представником відповідача на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів надані посвідчені копії Відомостей про наявність земельних ділянок, що є додатком до звітних Податкових декларацій з фіксованого сільськогосподарського податку позивача за 2010-2013 роки, які містять задекларовану ПП «Ручки-Агро» інформацію про: документи, що посвідчують право користування земельними ділянками; дату укладання та термін дії договорів оренди земельних ділянок, а також дату їх державної реєстрації; категорію земельних ділянок та їх площу /а.с. 11-14; т. 11/.

Під час розгляду справи представником відповідача надані суду пояснення, що ПСП «Гарант-2005» до Гадяцької ОДПІ відомостей про наявність земельних ділянок не подавав.

Згідно залученої представником позивача до матеріалів справи постанови старшого слідчого з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Полтавській області про закриття кримінального провадження від 31 жовтня 2014 року, кримінальне провадження № 32014170000000045, внесене 02.07.2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі акту документальної позапланової перевірки ПП «Ручки-Агро», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року № 489/22.14/33268457 від 25.09.2013 року, відносно службових осіб ПП «Ручки-Агро» за ч. 1 ст. 212 КК України, за фактом ухилення від сплати податків в значних розмірах, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в їх діях складу вказаного кримінального правопорушення /а.с. 10; т. 11/.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що само по собі оформлення ПП «Ручки-Агро» та ПСП «Гарант-2005» договорів суборенди земельних ділянок, в сукупності з іншими доказами, не свідчить про фактичне вибуття зазначених земельних ділянок та здійснення на них діяльності іншим аніж позивач суб'єктом господарювання, та не є беззаперечним доказом відсутності у позивача посівних площ сільськогосподарських культур, а саме земель для вирощування сільськогосподарської продукції, тобто (виробничих потужностей) основних фондів в розумінні податкового законодавства.

Таким чином висновки податкового органу про те, що суб'єкт господарювання здійснював реалізацію продукції не власного виробництва, так як у господарства відсутні землі для вирощування сільськогосподарської продукції, а тому, враховуючи, що ПП «Ручки-Агро» було передано у суборенду землі ПСП «Гарант-2005», підприємство не має права бути суб'єктом спеціального режиму оподаткування, та має сплачувати податок на додану вартість на загальних підставах, в зв'язку з відсутністю власної вирощеної сільгосппродукції, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та оцінюються судом як суб'єктивна думка відповідача, що не доведена документальними доказами.

Інших підстав нарахування податкових зобов'язань за платежем податок на додану вартість в сумі 602860,00 грн. ані під час проведення перевірки, ані під час удового розгляду справи, відповідачем не визначено.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення № 0001462200 від 16 жовтня 2014 року, яким позивачу донараховані основні податкові зобов'язання в розмірі 602 860 грн. та пропорційно нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 141 350,5 грн. із розрахунку: 691219,25 грн. - 549 868 грн. 75 коп. (донарахування зобов'язання за нецільове використання коштів зі спеціального рахунку) є протиправним, отже підлягає скасуванню в цій частині.

Стосовно нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 549 868 грн. 75 коп. на підставі податкового повідомлення-рішення № 0001462200 від 16 жовтня 2014 року суд зазначає наступне.

Як слідує зі змісту акту перевірки № 489/22.14/33268457 від 25 вересня 2013 року в ході перевірки податковим органом встановлено, що ПП "Ручки-Агро" у березні 2012 року на спец рахунок № 2604917039, що відкрито у ПАТ "Райфайзен банк Аваль", МФО 380805, перераховувало кошти у сумі 2 553 051 грн. (платіжне доручення № 24 від 12 березня 2012 року, ПДВ за березень 2012 року) та використало їх за нецільовим призначенням, а саме:

- перераховано ПСП "Гарант-2005", код ЄДРПОУ 32548393, згідно платіжного доручення № 26 від 12 березня 2012 року на суму 913 145 грн. по акту звірки за 2011 року, ПДВ - 152 190 грн. 83 коп.

- перераховано ПСП "Гарант-2005", код ЄДРПОУ 32548393, згідно платіжного дручення № 25 від 12 березня 2012 року на суму 1 639 906 грн. по акту звірки за 2011 рік, ПДВ - 273 317 грн. 66 коп.

Так, податковим органом було встановлено, що ПП "Ручки-Агро" з серпня 2010 року по червень 2013 року перераховувало на кошти на рахунок ПСП "Гарант-2005", де призначенням платежу є - кукурудза, насіння, послуги. В момент проведення перевірки ПП "Ручки-Агро" надано листи, що засвідчують зміну призначення платежу та договори про надання поворотної фінансової допомоги.

При цьому згідно обставин встановлених під час проведення перевірки, що вбачається з акту перевірки, є те, що за 2012 рік ПП "Ручки-Агро" мало позитивне значення між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту у сумі 439895 грн., тобто фактично підприємством використано кошти за нецільовим призначенням на суму пільги, а саме - 439895,00 грн.

Тому відповідач прийшов до висновку, що позивачем порушено підпункт 209.15.1 п. 209.15, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 11 "Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів".

Вказані обставини щодо зарахування коштів на спеціальний рахунок, здійснення платежів зі спеціального рахунку, їх суми та зміни призначення платежу, позивачем не заперечувались та були визнані, проте позивач вважав, що чинним законодавством не визначено відповідальність за нецільове використання коштів спеціального рахунку зі сплати податку на додану вартість для виробників сільськогосподарської продукції, а оскільки це було повернення коштів то не могло бути їх нецільового використання.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 123.1. - 123.2. статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Пунктом 209.2 статті 209 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), визначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року N 11 "Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів" (далі - Порядок N 11) сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 ПКУ, а починаючи з 1 січня 2018 року перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Контроль за дотриманням вимог цього Порядку здійснюють органи державної податкової служби (пункт 5 Порядку N 11).

Тобто у випадку надмірного або помилкового перерахування коштів на спеціальний рахунок зазначені кошти поверненню платнику податку не підлягають, а враховуються таким платником в рахунок майбутніх перерахувань на спеціальний рахунок та можуть бути використані ним для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Для сільськогосподарських товаровиробників під виробничими цілями слід вважати витрати, що безпосередньо пов'язані з веденням діяльності у сфері сільського господарства. До такої діяльності, відповідно до підпункту 209.15.2 пункту 209.15 статті 209 Кодексу, належать:

виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація;

виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій, інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах, а також їх обробка, переробка та/або консервація;

надання послуг іншим сільськогосподарським підприємствам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).

При цьому ні Кодексом, ні Порядком не обмежено використання сум податку на додану вартість, що акумульовані на спеціальному рахунку сільськогосподарського товаровиробника, виключно на оплату податку на додану вартість, що нарахований постачальником на вартість поставлених ним товарів/послуг.

Тому сільськогосподарське підприємство має право оплачувати за рахунок коштів, що акумульовані на спеціальному рахунку, повну вартість товарів/послуг, які призначені для використання у виробництві сільськогосподарської продукції, в тому числі і податок на додану вартість, який нараховується постачальником на вартість таких товарів/послуг.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, позивачем кошти, що акумульовані на спеціальному рахунку, були використані, всупереч вимог пункту 209.2 та підпункту 209.15.2 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України, на повернення поворотної фінансової допомоги.

При цьому представник позивача зазначав, що дій по поверненню зазначених коштів як помилково зарахованих на спеціальний рахунок позивачем не здійснювалось.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0001462200 від 16 жовтня 2014 року в частині нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 549 868 грн. 75 коп. із розрахунку: 439895 грн. (пільга) + 109 973, 75 грн. (25% штраф) є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001472200 від 16 жовтня 2014 року судом встановлено наступне.

В акті перевірки податковим органом було зроблено висновок про порушення позивачем ст. 3, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.1, 135.2, 135.4 статті 135, пунктів 137.1, 137.4 статті 137 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 646 892 грн. 70 коп.

Як слідує зі змісту акту перевірки, пояснень представника відповідача наданих під час розгляду справи, заниження податку на прибуток в сумі 646892,70 грн. встановлено в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображені в п. 3.1.1. розділу акту перевірки, тобто свої висновки відповідач обґрунтовував відсутністю у позивача власної вирощеної сільськогосподарської продукції, враховуючи, що ПП «Ручки-Агро» було передано у суборенду землі ПСП «Гарант-2005», отже відсутні землі для вирощування сільськогосподарської продукції.

Свої твердження відповідач обґрунтовував посиланням на наявність договорів суборенди земельних ділянок, укладених ПП «Ручки-Агро» із ПСП «Гарант-2005», а саме:

- договору суборенди земельної ділянки земельної ділянки б/н від 01.09.2009 року, укладеного на один рік зі строком дії до 01.09.2010 р., де орендодавець - ПП «Ручки-Агро» надає, а орендар - ПСП «Гарант-2005» приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, площею 1052 га за адресою: Полтавська область, Гадяцькій район, с. Ручки;

- договору суборенди земельної ділянки земельної ділянки б/н від 01.09.2010 року, укладеного на один рік зі строком дії до 01.09.2011 р., де орендодавець - ПП «Ручки-Агро» надає, а орендар - ПСП «Гарант-2005» приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, площею 1142 га за адресою: Полтавська область, Гадяцькій район, с. Ручки;

- договору суборенди земельної ділянки земельної ділянки б/н від 01.09.2012 року, укладеного на один рік зі строком дії до 01.09.2010 р., де орендодавець - ПП «Ручки-Агро» надає, а орендар - ПСП «Гарант-2005» приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, площею 1135 га за адресою: Полтавська область, Гадяцькій район, с. Ручки.

Інших підстав нарахування податкових зобов'язань за платежем податок на прибуток в сумі 646892,70 грн. ані під час проведення перевірки, ані під час судового розгляду справи, відповідачем не визначено.

Порядок та підстави справляння податку на прибуток визначаються Законом України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", який діяв до 01.04.2011, а з 01 квітня 2011 року - Податковим кодексом України.

Так, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону (ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Відповідно до пункту 4.1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає, серед іншого, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 ПК України, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України).

Також, пунктами 135.1, 135.2, 135.4 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань.

Пунктами 137.1, 137.4 статті 137 Податкового кодексу України передбачено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.

Главою 2 розділу XIV Податкового кодексу України регулюються відносини зі справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Відповідно до пункту 301.1 статті 301 цього Кодексу платниками фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди (пункт 302.1 статті 302 ПК України).

Базою оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), проведена за станом на 1 липня 1995 року, для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) - нормативна грошова оцінка одного гектара ріллі в Автономній Республіці Крим або в області, проведена за станом на 1 липня 1995 року (пункт 303.1 статті 303 ПК України).

Платники податку, відповідно до приписів абзацу а) пункту 307.1 статті 307 ПК України, не є платниками податку на прибуток підприємств.

Згідно з підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Зі змісту наведених законодавчих норм випливає, що кваліфікаційною вимогою для особи, яка претендує на набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, є частка сільськогосподарського товаровиробництва, яка повинна перевищувати 75 відсотків загального обсягу доходу суб'єкта господарювання.

Оскільки судом вже було надано оцінку цим обставинам під час дослідження податкового повідомлення-рішення № 0001462200 від 16.10.2013 року, за умов не доведеності відповідачем відсутності у позивача земель для вирощування сільськогосподарської продукції, а також з огляду на подані сторонами докази перебування у користуванні позивача на умовах оренди земель сільськогосподарського призначення, суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0001472200 від 16 жовтня 2014 року.

З огляду на викладене, суд вважає висновки відповідача щодо нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 646 892,70 грн. за основним платежем не обґрунтованими та не підтвердженими матеріалами справи, а податкове повідомлення - рішення № 0001472200 від 16 жовтня 2014 року - протиправними та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до положень частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з частиною третьою статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову Приватного підприємства "Ручки - Агро" в частині позовних вимог.

Зважаючи на те, що спірні податкові повідомлення - рішення є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 16 жовтня 2013 року № 0001472200 та № 0001462200, натомість визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській від 16.10.2013 року № 0001472200 та податкове повідомлення-рішення Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській від 16.10.2013 року № 0001462200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в сумі 602860 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 141350,5 грн., а в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Ручки - Агро" до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській від 16.10.2013 року № 0001472200 та податкове повідомлення-рішення Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській від 16.10.2013 року № 0001462200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в сумі 602860 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 141 350,5 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Ручки - Агро" (ідентифікаційний код 33268457) витрати зі сплати судового збору в сумі 3 605 (три тисячі шістсот п'ять) гривень 28 (двадцять вісім) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 17 листопада 2014 року.

Суддя Р.І. Молодецький