Постанова № 41869487, 11.12.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2014 року № 813/6228/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Шозда Г.В.

з участю представників:

від позивача - Балабанов О.В.;

від відповідача - Квасниця Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства (надалі ПП) «Патронат» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ПП «Патронат» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.09.2014 року за №0002442201 та за №0002452201.

Підставами позовних вимог є те, що контролюючий орган не вправі був приймати оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки перевірка проводилась на підставі постанови слідчого у кримінальній справі, рішення суду , яке набрала законної сили, у будь-якій кримінальній справі за участю (чи відносно) підприємства відсутнє. Також, зазначає позивач, господарські операції між ним і ТзОВ «Армабуд-Тех» в повній мірі підтверджується первинними документами - актами приймання виконаних будівельних робіт за №136-17.10 за жовтень 2013 року і за №137-14.10 за жовтень 2013 року, які вказують на реальність господарських операцій і на необґрунтованість висновків про їх безтоварність. Окрім того, підприємством було надано всі документи, які витребовувались контролюючим органом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених міркувань, просить позов задовольнити.

В запереченні проти позову відповідач зазначає, що оскільки кримінальне провадження ведеться не стосовно посадових осіб ПП «Патронат», то грошові зобов'язання визначаються та відповідно приймається податкове повідомлення-рішення щодо платника податків в загальновстановленому порядку, передбаченому ст.58 ПК України. Також, зазначає відповідач, позивачу було надано вимоги про надання документів до перевірки, а саме: від 07.08.2014 року за №9671/10/13-50-22-01-15/226, від 14.08.2014 року за №9954/10/13-50-22-01-15/226, проте станом на дату завершення перевірки не надано в повному обсязі документи, що пов'язані з предметом перевірки.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях проти позову, просить в його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з; від наступного.

За результатами позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Патронат» з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати в бюджет податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Армабуд-Тех», ТзОВ «Прайм Білд» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, ДПІ у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області складено акт від 21.08.2014 року за № 981/13-50-22-01-17/23967667 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.09.2014 року:

- за №0002442201, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13563 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 9042 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4521 грн. 00 коп.;

- за №0002452201 від 03.09.2014 року, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 510 грн. 00 коп.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість з податку на додану вартість на загальну суму 992842 грн. 00 коп., у тому числі за жовтень 2013 року на суму 9042 грн. 00 коп.

- п.44.6, п.44.7 ст.44, п.85.2 ст.85 ПК України в результаті чого платником податків не надано посадовим особам органів державної податкової служби документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Що стосується ненадання посадовим особам органів державної податкової служби документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.44.6 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Як передбачено п.44.7 ст.44 ПК України, у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

В матеріалах справи наявні вимоги ДПІ у Сихівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 07.08.2014 року за №9671/10/13-50-22-01-15/226, від 14.08.2014 року за №9954/10/13-50-22-01-15/226 та акт про ненадання ПП «Патронат» документів під час проведення позапланової виїзної документальної перевірки від 14.08.2014 року.

Судом встановлено та як підтверджується показаннями свідків головного бухгалтера ТзОВ «Армабуд-Тех» ОСОБА_4 та ревізора-інспектора Щудлака І.М., позивачем було частково надано витребувані документи під час проведення перевірки, яка оформлена актом перевірки від 25.06.2014 року за №653/13-50-22-01-17/23967667.

Також, згідно з пояснень ОСОБА_4 частина запитуваних первинних бухгалтерських документів взагалі відсутні на підприємстві, оскільки ведення таких передбачено законодавством лише в окремих випадках (довідка про вартість виконаних будівельних робіт).

Крім того, в матеріалах справи наявний лист ПП «Патронат» від 04.07.2014 року за №08 яким відповідачу було надано копії господарських та первинних документів в підтвердження господарських відносин з ТзОВ «Армабуд-Тех».

При цьому, судом не вбачається за можливе встановити, які саме документи були надані позивачем на вимогу контролюючого органу під час проведення попередньої перевірки, а які не були надані.

За таких обставин, суд вважає, що на позивача протиправно накладено штраф, передбачений п.121.1 ст.121 ПК України.

Щодо висновків контролюючого органу про заниження позивачем податку на додану вартість за жовтень 2013 року на суму 9042 грн. 00 коп., то такі ґрунтуються на аналізі господарських операцій позивача та його контрагента - ПП «Армабуд-Тех».

Так, при проведенні перевірки контролюючий орган виходив з того, що будь-які документи (договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійсненні господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ПП «Армабуд-Тех».

Так, між ПП «Патронат» (замовник) і ТзОВ «Армабуд-Тех» (підрядник) 01.03.2013 року було укладено договір підряду за №07 відповідно до умов якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати за завданням замовника та відповідно до умов цього договору будівельні роботи, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.

В підтвердження виконання вищенаведеного договору позивачем надано акти приймання виконаних будівельних робіт та податкові накладні, платіжне доручення.

В той же час, контролюючий орган в акті перевірки зазначає, що ТзОВ «Армабуд-Тех» порушено вимоги ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» - місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені, а саме: за юридичною адресою товариство відсутнє, фактичне місцезнаходження підприємства встановити немає можливості. Тобто, на думку перевіряючих, підтвердити правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту не являється можливим.

Такі висновки ґрунтуються на акті ДПІ у Шевченівському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 08.11.2013 року за №1796/26-59-22-07/38406268 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Армабуд-Тех» з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.06.2013 року по 30.092013 року.

Оцінюючи даний акт як доказ у справі, суд не може взяти його до уваги, як той документ, що не підтверджує реальності господарських операцій, оскільки в ньому зазначено про неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента позивача - ТзОВ «Армабуд-Тех».

Що стосується протоколу допиту директора ТзОВ «Армабуд-Тех» ОСОБА_6, то такий не може вказувати на нереальність господарських операцій, оскільки такі свідчення не перевірені у порядку кримінального судочинства.

Даючи узагальнюючу правову оцінку наведеним доказам суд, вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які відповідають вимогам чинного законодавства. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції і підтверджувати обізнаність позивача про сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента.

За таких обставин, суд вважає, що органом державної податкової служби не доказано фактичного не здійснення згаданої господарської операції.

Крім того, не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В матеріалах справи наявні копії податкових накладних, які не мають недоліків. При цьому, лише даний доказ у відповідності до положень ч.4 ст.70 КАС України є допустимим доказом.

Також, матеріалами справи спростовується посилання відповідача на дефекти податкової правосуб'єктності контрагентів, як на обставину, що вказує на нереальність згаданих господарських операцій з врахуванням наступного.

В матеріалах справи наявні виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та довідка з ЄДРПОУ з яких вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій контрагент позивача був внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Також, в останнього була наявна ліцензія Державної архітектурно-будівельної інспекції України на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагента.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним - таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновки відповідачем про заниження позивачем податку на додану вартість за жовтень 2013 року на суму 9042 грн. 00 коп. за результатами господарських операції з ТзОВ «Армабуд-Тех» не є належним чином обґрунтовані та є протиправними.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданому податку не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Щодо тверджень позивача, що контролюючий орган не вправі був приймати оскаржувані податкові повідомлення-рішення до винесення судового рішення у кримінальній справі, оскільки перевірка проводилась на підставі постанови слідчого у кримінальній справі, то такі не беруться судом до уваги з огляду на те, що, як вбачається з акта перевірки від 21.08.2014 року за № 981/13-50-22-01-17/23967667, така проводилась на підставі підп.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України у зв'язку з поданням заперечення на акт перевірки від 25.06.2014 року за №653/13-50-22-01-17/23967667.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13563 грн. 00 коп. та накладено штраф в розмірі 510 грн. 00 коп. є обгрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, податкові повідомлення-рішення від 03.09.2014 року за №0002442201 та за №0002452201.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Патронат» (код ЄДРПОУ 23967667), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Пасічна, 129, 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок) сплаченого судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 грудня 2014 року.

Суддя В.Я.Мартинюк