Постанова № 41869457, 05.12.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2014 року Справа № 803/2275/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Валюха В.М.,

при секретарі судового засідання Мартинюк О.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Мельничука М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулася з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.04.2012 року № 0001401701.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Медео-Захід» за листопад, грудень 2010 року, про що складено акт від 20.04.2012 року № 779/17-2/НОМЕР_2. Перевіркою встановлено порушення частини першої статті 201, частин першої - шостої статті 203, статей 215, 216, 228, 662, 656, 628, 638, 664 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених СГД ОСОБА_3 при придбанні товарів, відповідно до частин першої, п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, статті 228 ЦК України зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу Закону, а також порушення пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (ПК України), позивачем в листопаді, грудні 2010 року віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість (ПДВ) в сумі 50798,00 грн. з вартості придбання товарів (робіт, послуг) за нікчемними правочинами, господарські операції не підтверджені, тому підлягає донарахуванню ПДВ в сумі 50798,00 грн., а саме за листопад 2010 року - 33080,00 грн., за грудень 2010 року - 17718,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 28.04.2012 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001401701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 63497,50 грн., в т. ч.: за основним платежем - на 50798,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на 12699,50 грн.

Позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням та висновками акту перевірки з тих підстав, що господарські операції між позивачем та ТзОВ «Медео-Захід» носили реальний характер, оформлені належним чином складеними первинним документами, а придбаний товар використаний в межах господарської діяльності позивача.

Позивач просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 28.04.2012 року № 0001401701.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 17.11.2014 року (т. 1, а. с. 76) представник відповідача адміністративний позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що перевіркою не підтверджено реальний характер господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Медео-Захід», у зв'язку з чим Луцька ОДПІ правомірно прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просить у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_3, правовий статус якої підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_4 (т. 2, а. с. 80) та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААБ № 889479 (т. 2, а. с. 81), перебуває на обліку як платник податків в Луцькій ОДПІ, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 28.02.2006 року № 377 (т. 2, а. с. 82), зареєстроване платником ПДВ, про що Луцькою ОДПІ видано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100124639 від 27.06.2008 року (т. 2, а. с. 82), до видів діяльності позивача відносяться, зокрема, посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами (т. 2, а. с. 83).

Луцькою ОДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Медео-Захід» за листопад, грудень 2010 року, про що складено акт від 20.04.2012 року № 779/17-2/НОМЕР_2 (т. 1, а. с. 30-44). Перевіркою встановлено порушення частини першої статті 201, частин першої - шостої статті 203, статей 215, 216, 228, 662, 656, 628, 638, 664 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених СГД ОСОБА_3 при придбанні товарів, відповідно до частин першої, п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, статті 228 ЦК України зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу Закону, а також порушення пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 200.2 статті 200 ПК України, позивачем в листопаді, грудні 2010 року віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 50798,00 грн. з вартості придбання товарів (робіт, послуг) за нікчемними правочинами, господарські операції не підтверджені, тому підлягає донарахуванню ПДВ в сумі 50798,00 грн., а саме за листопад 2010 року - 33080,00 грн., за грудень 2010 року - 17718,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 28.04.2012 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001401701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 63497,50 грн., в т. ч.: за основним платежем - на 50798,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на 12699,50 грн. (т. 1, а. с. 46).

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із частиною другою статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваного в даній адміністративній справі податкового повідомлення-рішення, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року (з наступними змінами та доповненнями, чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону визначено що, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Луцької ОДПІ, судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит та податкові зобов'язання, належного оформлення первинних документів.

З матеріалів справи слідує, що позивач протягом листопада - грудня 2010 року придбала у ТзОВ «Медео-Захід» товар (хвойну сировину, м'ягколистяну сировину, техдрова, обрізки, сосну), а саме: у листопаді 2010 року - на суму 198480,00 грн. (в т. ч. ПДВ 33080,00 грн.) та у грудні 2010 року - на суму 106308,00 грн. (в т. ч. ПДВ 17718,00 грн.). Господарські операції щодо поставки товару між вказаними суб'єктами господарювання оформлені видатковими та податковими накладними (т. 1, а. с. 20-29, 61-65, 164-167, 172-177), транспортування товару здійснювалося позивачем найманим автотранспортом із залученням громадян згідно із трудовими договорами, що підтверджується трудовими угодами (т. 1, а. с. 47-56), договорами оренди-найму транспортного засобу (т. 1, а. с. 66-69, 115-122), податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за IV квартал 2010 року (т. 1, а. с. 123), звітами про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за листопад, грудень 2010 року (т. 1, а. с. 124-132). Розрахунки між контрагентами проведені шляхом проплати коштів позивачем у касу ТзОВ «Медео-Захід», що підтверджується видатковими касовими ордерами та квитанціями до прибуткових касових ордерів (т. 1, а. с. 153-163, 168-171, 176).

В подальшому, як вбачається із матеріалів справи, придбаний у ТзОВ «Медео-Захід» товар був реалізований позивачем на ТзОВ «Кроноспан УА» згідно із договором поставки сировини для виробництва від 21.01.2010 року № 103/DR/2010 (т. 1, а. с. 91-112), а господарські операції щодо поставки позивачем на ТзОВ «Кроноспан УА» сировини протягом листопада 2010 року - січня 2011 року оформлені податковими та видатковими накладними, актами виконаних робіт (т. 1, а. с. 184-189, 209-214, 234-237, 246-250, т. 2, а. с. 12-15, 27-44, 60-73), транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними (т. 1, а. с. 190-208, 215-233, 238-245, т. 2, а. с. 1-11, 16-25).

Суд приходить до висновку, що відповідач не довів ту обставину, що господарські операції між позивачем та ТзОВ «Медео-Захід» щодо поставки товару протягом листопада - грудня 2010 року, по яких позивач у вказаних податкових періодах формував податковий кредит з ПДВ, не носили реального характеру, оскільки позивач надав належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують факт здійснення таких господарських операцій в межах господарської діяльності позивача.

При цьому суд враховує, що перевіркою безпідставно не досліджувалися питання руху активів, зокрема, використання позивачем придбаного товару в межах господарської діяльності (а саме реалізації товару на ТзОВ «Кроноспан УА»), хоча позивач декларував у податкових деклараціях з ПДВ за листопад - грудень 2010 року як податковий кредит по операціях з ТзОВ «Медео-Захід», так і податкові зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинах із ТзОВ «Кроноспан УА» (т. 1, а. с. 178-183), та має первинні документи, які підтверджують такі господарські операції.

При вирішенні даного спору суд не бере до уваги покликання відповідача на акт Луцької ОДПІ щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Медео-Захід» за період червень, листопад, грудень 2010 року, березень, липень 2011 року від 20.01.2012 року № 339/23-3/35594018, з огляду на таке.

Як слідує із матеріалів справи, на підставі акту перевірки від 20.01.2012 року № 339/23-3/35594018 Луцькою ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення від 03.02.2012 року № 0000632302, яким ТзОВ «Медео-Захід» зменшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 51763 грн. 00 коп., та яке платник оскаржив у судовому порядку.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29.05.2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013 року, у справі № 2а/0370/942/12 за позовом ТзОВ «Медео-Захід» до Луцької ОДПІ про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 03.02.2012 року № 0000632302 (т. 2, а. с. 84-91). При цьому, як слідує із мотивувальної частини рішення суду першої інстанції, висновки податкового органу про відсутність у платника необхідних умов для ведення господарської діяльності, нездійснення ним господарської діяльності, нікчемний характер правочинів, непідтвердження податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ є передчасними та необ'єктивними, зробленими без урахування усіх первинних документів, наявних у ТзОВ «Медео-Захід».

На думку суду, можливі порушення контрагентом позивача податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що доводи податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства у вигляді завищення податкового кредиту з ПДВ у листопаді - грудні 2010 року по операціях із ТзОВ «Медео-Захід» не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відтак, з наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ 28.04.2012 року № 0001401701.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 182,70 грн., сплачений квитанціями від 05.11.2014 року № 26, № 57 (т. 1, а. с. 2-3).

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 28 квітня 2012 року № 0001401701.

Присудити з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 182 гривні 70 копійок (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Валюх

Постанова складена у повному обсязі 10 грудня 2014 року