Рішення № 41868897, 08.12.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2014 р. Справа № 914/3918/14

Господарський суд Львівської області розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Агрінол”, м. Бердянськ, Запорізька область

до відповідача:

Публічного акціонерного товариства „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”, м. Жидачів, Жидачівський район, Львівська область

про:

стягнення 142467,33 грн.

Суддя Артимович В.М.

Секретар судового засідання Струк Н.Р.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Агрінол”, м. Бердянськ, Запорізька область, надалі – позивач, до Публічного акціонерного товариства „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”, м. Жидачів, Жидачівський район, Львівська область, надалі – відповідач, про стягнення коштів в сумі 142467,33 грн., в тому числі 120153,12 грн. основного боргу, 8058,79 грн. пені, 4877,64 грн. інфляційних нарахувань, 967,06 грн. 3% річних, 8410,72 грн. штрафу.

Ухвалою суду від 06.11.2014 р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, судове засідання призначено на 19.11.2014 р.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду від 19.11.2014 р. та 26.11.2014 р.

19.11.2014 р. на розгляд суду представник позивача подав письмове клопотання про долучення до матеріалів справи ряду документів.

В засідання суду 08.12.2014 р. представники позивача і відповідача не з’явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані стороною документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне.

Сторонами спору 14.11.2013 р. укладено договір поставки за № 14/11/2013. Згідно п. 1 договору позивач відповідно до умов договору зобов’язується передавати у власність покупця (відповідача) товар партіями в асортименті та кількості згідно видаткових накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов’язується своєчасно проводити оплату за товар та приймати його на умовах, в порядку та в строки, передбачені цим договором.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що загальна сума договору складається із вартості всіх партій товару у відповідності до видаткових накладних, що були поставлені за цим договором за період його дії.

Відповідно до п. 4.2.5. договору відповідач зобов’язується своєчасно оплатити товар в розмірах і в терміни, встановлені цим договором.

Згідно п. 5.2. договору оплата за товар здійснюється покупцем з відтермінуванням 40 (сорок) календарних днів з моменту отримання товару. Моментом отримання товару є дата підписаної сторонами накладної на відпуск товару (видаткової накладної).

Пунктом 6.2. передбачено, що покупець за цим договором несе наступну відповідальність за порушення термінів розрахунків, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченої суми за кожен день прострочення. За прострочення термінів розрахунків, передбачених договором більше, ніж на 30 днів, покупець додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості товару.

За порушення термінів поставки товару, передбачених договором, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки, що зазначено в п. 6.3.1.

Позивач згідно умов договору надав відповідачу товар. У відповідності до видаткових накладних № АТ-1306018 від 13.06.2014 р. та № АТ-2406015 від 24.06.2014 р., сторони погодили поставку товару на загальну суму 120153,12 грн.

Як свідчить видаткова накладна від 13.06.2014 р. за № АТ-1306018 відповідачу поставлено та отримано останнім товар на суму 97473,12 грн., а згідно видаткової накладної від 24.06.2014 р. за № АТ-2406015 відповідачу поставлено та отримано останнім товар на суму 22680,00 грн. Протягом сорока календарних днів відповідачем не оплачено борг за переданий позивачем товар.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 120153,12 грн. Також позивач, керуючись ст. 625 ЦК України та пунктами 6.1., 6.2.1., 6.4., нарахував відповідачу 8058,79 грн. пені, 967,06 грн. три проценти річних, 4877,64 грн. інфляційних нарахувань та 8410,72 грн. штрафу. Загальна сума боргу становить 142467,33 грн.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов‘язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов‘язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов‘язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Факт виконання позивачем своїх зобов’язань по договору від 14.11.2014 р. за № 14/11/2013 підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Приписами ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з вищенаведеного пункту договору оплата за товар здійснюється покупцем з відтермінуванням 40 (сорок) календарних днів з моменту отримання товару. Моментом отримання товару є дата підписаної сторонами накладної на відпуск товару (видаткової накладної).

Відповідач своїх зобов’язань перед позивачем належним чином не виконав, внаслідок чого станом на дату подання позову у нього виникла заборгованість по оплаті товару за період з липня 2014 р. по жовтень 2014 р. в сумі 120153,12 грн.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати та три проценти річних. Проте, позивачем невірно здійснено розрахунок інфляційних нарахувань, у зв’язку з чим суд зазначає наступне.

Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (лист Верховного суду України від 03.04.1997 р. за № 62-97р).

Таким чином, в даному випадку інфляційні втрати слід нараховувати з серпня 2014 р. Тому інфляційні нарахування щодо боргу в сумі 97473,12 грн. становлять 3629,12 грн. Згідно проведеного судом перерахунку сума інфляційних втрат за період прострочення основної суми боргу в сумі 22680,00 становить 844,42 грн., так як і нарахованого позивачем.

Відтак, стягненню з відповідача підлягають інфляційні нарахування в сумі 4473,54 грн.

Правові основи господарської діяльності суб’єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, положеннями ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” не встановлено обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачено лише обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

На підставі аналізу п. 6.2.1. договору в контексті вищенаведених норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що позивач правомірно просить суд стягнути з відповідача 8058,79 грн. пені.

Відповідно до п. 6.2.2. договору за прострочення термінів розрахунків, передбачених договором більше ніж на 30 днів, покупець додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості товару.

У випадку порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Вказана позиція зазначена також в постанові Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі № 06/5026/1052/2011. Зазначену правову позицію наведено також у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 № 20/246-08.

Проаналізувавши вищенаведені норми чинного законодавства та умови договору, перевіривши розрахунок суми штрафу, поданий позивачем, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає штраф в сумі 8410,72 грн.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення частково. З відповідача слід стягнути 120153,12 грн. основного боргу, 967,06 грн. 3% річних, 4473,54 грн. інфляційних нарахувань, 8058,79 грн. пені та 8410,72 грн. штрафу, що разом становить 142063,23 грн.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням № 24853 від 29.10.2014 р. на суму 2850,00 грн.

В силу положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених уточнених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Агрінол”, м. Бердянськ, Запорізька область, задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” (81700, Львівська область, м. Жидачів, вул. Фабрична, буд. 4, код ЄДРПОУ 00278801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Агрінол” (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, Мелітопольське шосе, 84/1, код ЄДРПОУ 32365436) кошти в сумі 120153,12 грн. основного боргу, 967,06 грн. 3% річних, 4473,54 грн. інфляційних нарахувань, 8058,79 грн. пені та 8410,72 грн. штрафу, що разом становить 142063,23 грн., та судовий збір в сумі 2841,92 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Суддя Артимович В.М.