Ухвала суду № 41868495, 02.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

02 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/1706/14

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства - фірми «Асоль» до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області про визнання протиправними дій з проведення перевірки та складання акту перевірки, скасування приписів та постанов про накладання штрафу за порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2014 року Приватне підприємство - фірма (далі ППФ) «Асоль» звернулася до суду з позовом до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю (далі ІДАБК) в Одеській області про визнання протиправними дій з проведення перевірки та складання акту перевірки від 24 лютого 2014 року, скасування приписів від 24 лютого 2014 року та постанов від 03 березня 2014 року №60/33-П, №61/32-П, №62/34-П про накладання штрафу за порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року позовні вимоги - задоволено частково. Визнано протиправними дії ІДАБК в Одеській області щодо складання протоколів про правопорушення в сфері містобудування та винесення приписів від 24 лютого 2014 року про усунення порушень законодавства в сфері містобудування. Визнано протиправними та скасовано приписи ІДАБК в Одеській області від 24 лютого 2014 року та постанови від 03 березня 2014 року №60/33-П, №61/32-П, №62/34-П про накладання штрафу за порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності», не змінюючи при цьому зміст судового рішення. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ІДАБК в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ІДАБК в Одеській області перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

24 лютого 2014 року ІДАБК в Одеській області проведено перевірку достовірності даних, наведених ППФ «Асоль» у декларації про готовність об'єкті до експлуатації, складеної щодо об'єкта будівництва: двотрансформаторної ЗТП 110/04 кВ з трансформаторами 2х400кВА, віднесеного до II категорії складності, за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, ж/м Червоний Хутір», вул. Центральна, 7, /7/1.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт перевірки дотримання законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 24 лютого 2014 року, яким встановлено наступне: замовником ППФ «Асоль» надано недостовірні дані у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а саме: в декларації зазначено «вважати закінчений будівництвом об'єкт готовим до експлуатації», але будівельні роботи із будівництва об'єкта за вказаною адресою не закінчено, трансформатори, встановлення яких передбачено проектом, не змонтовано, що підтверджується фото фіксацією, чим порушено ч.10 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; замовником не виконані терміни подання копії декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ОД 142132601174 від 17 вересня 2013 року в органи місцевого самоврядування, про що Свідчить лист ППФ «Асоль» від 15 жовтня 2013 року за вих. №496 (до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області), чим порушено ч.11 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.14 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабміну №461 від 13 квітня 2011 року; замовником не виконані терміни подання копії декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ОД 14312519703 від 27 грудня 2012 року в органи місцевого самоврядування, про що свідчить лист ППФ «Асоль» від 04 березня 2013 року за вих. №309 (до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області), чим порушено ч.11 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.14 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабміну №461 від 13 квітня 2011 року.

В цей же день відповідачем було надано позивачу три приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, та три складено протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідно до визначених вище порушень.

03 березня 2014 року ІДАБК в Одеській області на підставі Акту перевірки та відповідного протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 24 лютого 2014 року, було складено: 1) постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування №60/33-П, згідно з якою ППФ «Асоль» визначене винним у порушенні ч.10 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Даною Постановою на Позивача, керуючись п.6 ч.2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», накладено (штраф у сумі 54 810 грн.; 2) постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування №61/32-П від 03 березня 2014 року, згідно з якою ППФ «Асоль» визначене винним у порушенні ч.11 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.14 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року, даною постановою на позивача, керуючись п. 9 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», накладено штраф у сумі 6 090 грн.; 3) постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування №62/34-ГІ від 03 березня 2014 року, згідно з якою ППФ «Асоль» визначене винним у порушенні ч.11 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.14 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2011 року, даною постановою на позивача, керуючись п.9 ч.2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», накладено штраф у сумі 6 090 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно прийнято оскаржувані приписи від 24 лютого 2014 року та постанови від 03 березня 2014 року №60/33-П, №61/32-П, №62/34-П.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, 10 Закону України «Про архітектурну діяльність», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

В апеляційній скарзі ІДАБК в Одеській області вказується, що рішення суду першої інстанції є неправильним, оскільки оскаржувані приписи від 24 лютого 2014 року та постанови від 03 березня 2014 року №60/33-П, №61/32-П, №62/34-П прийнято відповідачем правомірно, оскільки позивачем було порушено ч.ч.10,11 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.14 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року, тому постанову суду першої інстанції необхідно скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на стадії проектування, розміщення та будівництва архітектурних об'єктів суб'єктами архітектурної діяльності.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо проведення позапланової перевірки та складання акту перевірки від 24 лютого 2014 року не підлягають задоволенню, оскільки проведення вказаної перевірки є обов'язковою для підтвердження інформації, наведеної забудовником у деклараціях про готовність об'єкту до експлуатації, згідно положень ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, а складання акту перевірки від 02 лютого 2014 року є повноваженням відповідача та єдиним документом, яким фіксується відповідність чи невідповідність внесених забудовником даних до його декларацій.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 9-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» державний контроль за додержанням державними адміністраторами, дозвільними органами (їх посадовими особами) вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру, встановленого порядку їх видачі (у тому числі через дозвільні центри), за створенням та забезпеченням функціонування дозвільних центрів міськими радами міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення (їх виконавчими органами), районними і районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями здійснюється уповноваженим органом шляхом проведення планових та позапланових перевірок у встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного і соціального розвитку, порядку. Планові перевірки проводяться згідно з річним планом, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного і соціального розвитку.

Частиною 3 ст. 9-1 вказаного Закону передбачено, що керівник дозвільного органу (його посадова особа), відповідальний за створення та забезпечення функціонування дозвільного центру, під час проведення перевірки зобов'язаний забезпечити надання документів, що стосуються предмета перевірки, а також на усну або письмову вимогу осіб, які проводять перевірку, забезпечувати копіювання документів, надавати письмові пояснення з питань, що виникають під час проведення перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позапланової перевірки ППФ «Асоль» були лише відомості декларації про готовність об'єкта до експлуатації, складеної щодо об'єкта будівництва: двотрансформаторної ЗТП 10/04 кВ з трансформаторами 2х400кВА, віднесеного до II категорії складності, за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Мізікевича, ж/м Червоний Хутір», вул. Центральна, 7, 7/1.

Однак, слід зазначити, що з акту перевірки, двох приписів про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, протоколів про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 24 лютого 2014 року вбачається, що порушенням є тільки факт невиконання терміну подання до органу місцевого самоврядування копії декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та зовсім не перевірявся факт щодо подання копії декларації про готовність об'єкта до експлуатації до районної державної адміністрації, що передбачено ч.11 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.14 вищевказаного Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, а саме: замовник зобов'язаний протягом семи календарних днів з дня прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта письмово поінформувати про це місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням об'єкта будівництва.

Таким чином, колегія суддів вважає, що під час проведення перевірки та складання протоколів та приписів від 24 лютого 2014 року минули строки, встановлені ч.11 ст. 39 вищевказаного Закону, тому ІДАБК в Одеській області безпідставно було прийнято приписи про поінформування органу місцевого самоврядування про закінчення будівництва об'єкту позивача.

Тому, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції відносно протиправності прийняття оскаржуваних приписів відповідача від 24 лютого 2014 року.

Що стосується позовних вимог у частині скасування постанов від 03 березня 2014 року №60/33-П, №61/32-П, №62/34-П про накладання штрафу за порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності, то колегія суддів вважає, що вони прийняті відповідачем протиправно, виходячи з наступного.

Відповідно ч.ч.1,2 ст. 3 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», в редакції, що діяла на час винесення оскаржуваних постанов, справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю. Накладати штраф від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, мають право його керівник та уповноважені ним посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ч.2 ст. 3 вказаного Закону викладена у вказаній редакції згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів» №5459-VІ від 16 жовтня 2012 року, який набрав чинності 08 листопада 2012 року та до вказаних змін повноваження щодо накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності мали також і керівники територіальних органів Держархбудінспекції та їх заступники.

Згідно п.2 Прикінцевих положень зазначеного Закону №5459-VІ Кабінет Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» передбачено, що порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» Кабінет Міністрів України постановою від 06 квітня 1995 року №244 затвердив Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, однак як вбачається зі змісту п.2 вказаного порядку вбачається, що накладати штраф від імені інспекцій мають право керівник Держархбудінспекції та його заступники, керівники територіальних органів Держархбудінспекції та їх заступники.

Тобто, Кабінет Міністрів України не привів Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затверджений постановою від 06 квітня 1995 року №244 у відповідність до вимог зазначеного Закону, який набрав чинності 08 листопада 2012 року, тому в даному випадку існує невідповідність вимог підзаконних нормативно-правових актів вимогам закону.

Відповідно до ч.4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно відсутності у відповідача станом на 03 березня 2014 року повноважень щодо накладення вищезазначених штрафів, оскільки ними наділена лише Державна архітектурно-будівельна інспекція України.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв