Ухвала суду № 41868486, 03.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3074/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

03 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Пакіж О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «ЯСНА-ПЛЮС» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ЯСНА-ПЛЮС» до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ЯСНА-ПЛЮС» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - Відповідача) у якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.09.2014 року № 0001622200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Ясна Плюс», про що складено Акт від 01.09.2014 № 75/22/37298752 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Ясна - Плюс» (далі по тексту - Акт перевірки), з питань дотримання вимог податкового законодавства з плати за землю за період з 01.01.2013 по 30.06.2014 року.

Перевіркою правильності нарахування та повноти сплати плати за землю за вказаний період встановлено, що ПП «Ясна Плюс» занижено суму орендної плати, яка підлягає сплаті до бюджету в перевіряємому періоді на загальну суму 58 777,96 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.09.2014 року № 0001622200 на суму 73 472,45 грн., з яких: 58 777,96 грн. податкового зобов'язання з плати за землю та 14 694,49 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку із волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною мінімального розміру орендної плати відповідно до вимог Податкового кодексу України, то необхідність сплати орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності у новому розмірі виникає в орендаря незалежно від внесення змін до договору оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ПП «Ясна-Плюс» та Рінкинською районною державною адміністрацією було укладено договір оренди земельних ділянок невитребуваних власниками земельних часток (паїв) колишнього КСП «Червона зірка» № 742440004000753 від 05.08.2011.

Згідно пункту 1 даного договору орендар, тобто ПП «Ясна-Плюс», приймає в строкове платне користування земельні ділянки невитребуваиих власниками земельних часток (паїв) сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Мохначівської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області. В оренду передаються земельні ділянки невитребуваних власниками земельних часток (паїв) загальною площею 205,4782 га ріллі (перелік переданих в оренду земельних ділянок невитребуваних власниками земельних часток (паїв) наведено в пункті 2 цього договору). Згідно пункту 3 договору на земельних ділянками об'єкти нерухомого майна відсутні. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (паю) ріллі - 16 612,96 грн.

Згідно пункту 8 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.

При визначенні нормативної грошової оцінки земельних часток (паїв) відповідно до сертифікатів па право на земельну частку (пай), що визначалася згідно з пунктами 2, 3 та 4 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» коефіцієнт 1,756 застосовується до нормативної грошової оцінки земельної частки (паю) у частині вартості площі ріллі, що припадає на земельну частку (пай) по конкретному сільськогосподарському підприємству, кооперативу, товариству згідно з рішеннями районних державних адміністрацій щодо затвердження розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земельної частки (паю), відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай), сумарно складається із:

- нормативної грошової оцінки ріллі, що припадала на особу, яка має право на земельну частку (най) для даного підприємства, кооперативу, товариства, яка збільшується на коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель та на коефіцієнт 1,756;

- нормативної грошової оцінки сіножатей, пасовищ та багаторічних насаджень, що припадала на особу, яка має право на земельну частку (пай) для даного підприємства, кооперативу, товариства, яка збільшується на коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель.

Згідно вимог чинного законодавства України, земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - Податковим кодексом України.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно із ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Законом України «Про оренду землі» регулюються орендні відносини, а статтею 1 даного Закону визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідне орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Розмір та умови оплати, вказані в договорі не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.

Згідно ст. 269 Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України).

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності. Базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого ПК України.

Згідно пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою.

Пунктом 36.1 ст. 36 ПК України визначено обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та сплатити суму податку та збору в порядок і строки, визначені ПК України.

У відповідності до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.

Пунктом 36.3 ст.36 ПК України визначено, що податковий обов'язок є безумовним та першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків.

Розмір орендної плати за землю визначається ст. 288 ПК України.

Пунктом 288.5 ст. 288 ПК України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: - для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу; - для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Відповідно до ст. 289 ПК України визначено порядок розрахунку індексації нормативної грошової оцінки земель. Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до листа Державного агентства земельних ресурсів України від 13.02.2012 № 1979/22/4-12 «Про застосування постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2011 року № 1185» нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь проведена в повному обсязі станом на 01.07.95 відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (зі змінами). Результати зазначеної нормативної грошової оцінки є базою для справляння земельного податку, фіксованого сільськогосподарського податку, орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, визначення мінімального розміру орендної плати за земельну частку (пай), державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом. Значення нормативної грошової оцінки земель щороку уточнюється на коефіцієнт індексації, який визначається відповідно до законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2011 року № 1185, яка набрала чинності 1 січня 2012 року, внесено зміни до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213, зокрема, визначено, що показники нормативної грошової оцінки гектара ріллі окремої земельної ділянки, проведеної станом на 1 липня 1995 року, застосовуються із коефіцієнтом 1,756.

Таким чином, оскільки базою оподаткування земельного податку та орендної плати за земельну ділянку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, то при обчисленні суми земельного податку або орендної плати за земельну ділянку платниками самостійно застосовується коефіцієнтом 1,756 до нормативної грошової оцінки гектара ріллі окремої земельної ділянки, проведеної станом на 1 липня 1995 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обов'язок платників податків керуватися вимогами чинного законодавства України не залежить від договірних правовідносин суб'єктів господарювання, а сторони зобов'язані самостійно врегульовувати умови договору у відповідності до вимог чинного законодавства.

Сплата орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності у розмірі, встановленому податковим та іншим законодавством, має здійснюватися орендарем незалежно від внесення змін до договору оренди за ініціативою сторін, оскільки внесення змін до договору є правом договірних сторін, проте як сплата належних податків та платежів, згідно вимог чинного законодавства, є обов'язком суб'єктів господарювання.

Суд апеляційної інстанції, бере до уваги аналогічну позицію Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 18.02.2014 року К/800/20182/13.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ЯСНА-ПЛЮС» - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.