Постанова № 41868313, 02.12.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

02 грудня 2014 року ( о 10 год. 38 хв.) Справа № 808/6861/14 Провадження №ДО/808/447/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суду складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря судового засідання Батечко М.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»

про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - Красноармійська ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області, позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» (далі - ДП «Красноармійськвугілля», відповідач), в якому просить надати дозвіл на погашення податкового боргу у сумі 167 541,79 грн. за рахунок майна платника податків Державного підприємства «Красноармійськвугілля», що перебуває у податковій заставі.

В обґрунтування позовних вимог посилається на Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) та зазначає, що ДП «Красноармійськвугілля» не сплачено самостійно задекларовані податкові зобов'язання на загальну суму 167 541,79 грн. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.01.2014 позовні вимоги Красноармійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області задоволено та стягнуто з рахунків ДП «Красноармійськвугілля», відкритих у банках, кошти в рахунок погашення податкового боргу з плати за землю в сумі 47 970,38 грн. та з податку на додану вартість в сумі 168 672,00 грн. Позивачем вжито першочергових заходів з метою стягнення з відповідача податкового боргу. Проте, кошти на розрахункових рахунках підприємства відсутні, у зв'язку із чим наявні підстави для прийняття рішення про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі

Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте 04.11.2014 надав до суду клопотання (вх. №43966) про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином. Заперечення проти позову на адресу суду не надходили.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі сторін, за наявними у справі матеріалами.

У зв'язку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі приписів ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ДП «Красноармійськвугілля» (ідентифікаційний код 32087941) зареєстроване як юридична особа 25.03.2003, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та з 31.03.2003 за № 144 узято на облік як платника податків у Красноармійській ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області (довідка форми № 4-ОПП від 30.06.2011 №26910/29-014-4).

15.02.2013 відповідачем була подана податкова декларація з орендної плати за землю за звітний податковий період - 2013 рік, згідно якої задекларований земельний податок на загальну суму 575 644,48 грн., який підлягав сплаті за період з січня по грудень 2013 року по 47 970,38 грн.на місяць.

18.12.2013 відповідач подав податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2013 року, в якій самостійно визначив, що за підсумками поточного звітного періоду до бюджету підлягає сплаті податок на додану вартість в сумі 168 672,00 грн.

У зв'язку із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання податковий орган звернувся із відповідним позовом до суду.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.01.2014 позовні вимоги Красноармійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області задоволено повністю та стягнуто з рахунків ДП «Красноармійськвугілля», відкритих у банках, кошти в рахунок погашення податкового боргу з плати за землю в сумі 47 970,38 грн. та з податку на додану вартість в сумі 168 672,00 грн. Указане рішення набрало законної сили (довідка від 23.05.2014 №805/489/14/5725/14.

На підставі вказаного рішення суду, позивачем на розрахункові рахунки ДП «Красноармійськвугілля», які відкриті в фінансових установах (банках), направлено інкасові доручення (розпорядження) від 23.07.2014 на стягнення коштів за податковим боргом, в результаті чого стягнуто з рахунків платника суму коштів у розмірі 48 866,81 грн. (інкасові доручення №№17, 19, 56). Інші платіжні вимоги повернуті податковому органу без виконання згідно ст.59 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та п.12.11 Глави 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку, про що свідчать відповідні відмітки на зворотному боці вказаних платіжних вимог.

Оскільки заходи з погашення податкового боргу за рахунок коштів боржника не призвели до повного погашення боргу відповідача Красноармійська ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області звернулась до суду з позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу у сумі 167 541,79 грн. за рахунок майна платника податків ДП «Красноармійськвугілля», що перебуває у податковій заставі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України 02.12.2010 № 2755-VI передбачено обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із матеріалів справи вбачається, що самостійно визначені зобов'язання відповідачем у добровільному порядку не сплачені, що встановлено у рішенні суду від 27.01.2014, яке набрало законної сили.

За змістом пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України).

Із матеріалів справи вбачається, що 05.04.2003 позивачем винесена податкова вимога № 1/36 на загальну суму податкового боргу 673 577,64 грн., яка була отримана відповідачем 07.04.2003. Крім того, позивачем 07.05.2003 винесена податкова вимога № 2/52 на загальну суму податкового боргу 673 577,64 грн., яка була отримана відповідачем07.05.2003. Відповідачем податковий борг у повному обсязі погашено не було, у зв'язку із чим податкові вимоги повторно не формувались.

Таким чином, сума податкового боргу відповідно до вимог чинного законодавства України є узгодженою і визнається сумою податкового боргу платника податків, розмір якої підтверджується даними облікової картки платника податку.

Підпунктом 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України визначено право органів державної податкової служби у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо стягнення податкового боргу.

Згідно до п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими органами.

Згідно п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до пп.14.1.155 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Підпунктами 89.1.1, 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України встановлено, що право податкової застави виникає у разі:

несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до вимог п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Матеріалами справи встановлено, що 09.06.2003 позивачем прийнято рішення № 37 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

28.02.2014 позивачем складений Акт № 2/25 опису майна (щодо зміни предмета податкової застави) відповідно до якого проведений опис активів відповідача, на які поширюється право податкової застави, на загальну суму 5 144,00 грн.

10.06.2014 позивачем складений Акт № 7/25 опису майна (щодо зміни предмета податкової застави) відповідно до якого проведений опис активів відповідача, на які поширюється право податкової застави, на загальну суму 13 133,01 грн.

Із вказаними актами ознайомлено уповноваженого представника відповідача, про що свідчить його підпис у відповідній графі акту.

Орган державної податкової служби зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі (п. 89.8 ст. 89 Податкового кодексу України).

Крім того, до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено відповідні реєстраційні записи про податкову заставу, про що свідчать витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження.

У відповідності до п. 95.1 та 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно ч. 2 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Як вбачається із зазначених норм Податкового кодексу України продаж майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі здійснюється лише у разі недостатності коштів в результаті здійснених заходів щодо стягнення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

При цьому, процедура стягнення з платника податків податкового боргу за рахунок грошових коштів у судовому порядку передує виникненню права податкового органу на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Для виокремлення обов'язкових умов (обставин) наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Лише сукупність вказаних обставин наділяє податковий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Податковий кодекс України встановлює послідовність звернення до суду з вимогами щодо погашення податкового боргу платника. При звернені до суду з вимогою про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі податковий орган повинен обґрунтувати в першу чергу недостатність у такого платника грошових коштів - готівкових чи на рахунках у банку, достатніх для повного погашення його боргу перед бюджетом, а також зазначити, які заходи вжиті податковими органами для того, щоб погасити борг платника за рахунок належних йому коштів та чим це підтверджується.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем до фінансових установ (банків) на розрахункові рахунки відповідача тнаправлено інкасові доручення (розпорядження) від 23.07.2014 на стягнення коштів за податковим боргом, в результаті чого стягнуто з рахунків платника суму коштів у розмірі 48 866,81 грн. (інкасові доручення №№17, 19, 56). Інші платіжні вимоги повернуті податковому органу без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку.

Крім того, із облікової картки платника податків ДП «Красноармійськвугілля» з податку на додану вартість судом встановлено, що 04.08.2014 з розрахункових рахунків відповідача додатково стягнуто 133,78 грн. (платіжне доручення №4461 від 04.08.2014) в рахунок погашення податкового боргу. Зазначені обставини свідчать про рух готівки на рахунках відповідача. Натомість згідно довідки позивача на виконання постанови суду від 27.01.2014 по справі №808/489/14 податковим органом інкасові доручення (розпорядження) на рахунки ДП «Красноармійськвугілля» в термін з 28.07.2014 по 04.11.2014 до установ банків не надавались.

Позивачем з метою доведення такої обставини, як відсутність коштів на час розгляду справи у суді на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника, на пропозицію суду жодного доказу не надано.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена обґрунтованість позовних вимог, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до приписів п. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Батрак