Рішення № 41868188, 11.12.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.12.2014 Справа № 920/1767/14За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ

до відповідача: Комунального підприємства «Теплогарант», м.Конотоп, Сумська обалсть

про стягнення 330488,94 грн.

СУДДЯ Моїсеєнко В.М.

при секретарі с/з Сорока Л.М.

Представники сторін:

Від позивача: Пронюк В.Я., довіреність № 14-182 від 15.07.2014 року

Від відповідача: директор Нешта О.В.

В судовому засіданні 03.11.2014р. оголошувалася перерва до 24.11.2014р. до 11 год.20 хв.

Суть спору: позивач, згідно вимог позовної заяви, просить суд стягнути з відповідача 330488,94 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором купівлі - продажу природного газу № 14/2393/11, укладеного між сторонами у справі, а саме: 47630,43грн. - 3% річних, 282858,51 грн. - інфляційних витрат, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву № 663 від 31.10.2014 року, в якому просить зменшити позовні вимоги позивача на 50% та розподілити судовий збір відповідно до задоволених вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

30.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач) та Комунальним підприємством «Теплогарант» (відповідач) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 142393/11, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача у IV кварталі 2011р. та у 2012 році імпортований природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити природний газ на умовах даного договору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Договір № 14/2393/11 від30.09.2011р. за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу, підписаний повноважними представниками сторін, відповідає вимогам, передбаченим ст. ст. 628, 639, 837 Цивільного кодексу України щодо змісту та форми договору, не розірваний сторонами та не визнаний недійсним в судовому порядку.

Пунктами 3.3., 3.4. договору визначено, що приймання-передача газу оформляється відповідним актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця наступного за місяцем продажу газу відповідач зобов'язаний надати позивачу підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язаний повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати мотивовану письмову відмову. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Вартість газу встановлена сторонами згідно з п.5.2 договору .

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору поставив у жовтні 2011р. та протягом з жовтня по грудень 2012року природний газ, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 10 501 499,07 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу(а.с.18-23).

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначає позивач, відповідач договірні зобов'язання належним чином не виконав, сплатив заборгованість за отриманий природний газ з порушенням строків, встановлених договором. В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань позивач нарахував відповідачу 47630,43 грн. - 3% річних, 282858,51 грн. - інфляційних витрат.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Клопотання відповідача стосовно зменшення розміру, заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд залишає без задоволення, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних, сплата яких передбачена ст.625 ЦК України не є штрафними санкціями, а виступають відповідно способом захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до наданого розрахунку з відповідача підлягає стягненню 47630,43грн. - 3% річних та 282858,51 грн. - інфляційних витрат. Розрахунок позивача перевірений судом.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач з урахуванням всіх обставин справи, подав суду достатньо доказів, які об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію. За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються витрати по сплаті судового збору в сумі 6609,78 грн.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Теплогарант» ( 41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Садова, будинок 39-а, код 32325215) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) 47630,43 грн. - 3% річних, 282858,51 грн. - інфляційних витрат та 6609,78 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.12.2014р.

Суддя В.М. Моїсеєнко