Ухвала суду № 41868127, 10.12.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"10" грудня 2014 р. Справа № 918/237/14

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання - Щербині С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали скарги №346 від 14.08.2014 р. Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" на дії органу державної виконавчої служби у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Трипілля" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" про стягнення заборгованості в сумі 3 555 339 грн. 09 коп.

У засіданні приймали участь:

від скаржника (відповідача): не з'явився;

від стягувача (позивача): не з'явився;

від органу виконання судового рішення: Іщук Н.В. довіреність від 08 січня 2014 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 12.05.2014 року по справі №918/237/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Трипілля" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" про стягнення 3 555 339 грн. 09 коп. Позов задоволено частково. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Трипілля" 3 173 681 грн. 52 коп. основного боргу; 153 441 грн. 86 коп. - пені; 35 223 грн. 71 коп. 3% річних а також 67 246 грн. 94 коп. судового збору.

Супровідним листом №918/237/14/773/14 від 28 травня 2014 року матеріали справи №918/237/14 та апеляційну скаргу на рішення господарського суду Рівненської області від 12 травня 2014 року направлено до Рівненського апеляційного господарського суду.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08 липня 2014 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" залишено без задоволення. Рішення господарського суду Рівненської області від 12 травня 2014 року - залишено без змін.

На виконання вищевказаного рішення господарським судом 12 травня 2014 року видано наказ.

Супровідним листом №918/237/14/1182/14 від 06 серпня 2014 року матеріали справи №918/237/14 направлено на адресу Рівненського апеляційного господарського суду для подальшого скерування до Вищого господарського суду України.

14 серпня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" звернулось до господарського суду Рівненської області з скаргою на дії органу державної виконавчої служби №346 від 14 серпня 2014 року.

Скарга мотивована наступним: постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області Гурінчука Ю.О. від 17.07.2014 р. відкрито виконавче провадження про примусове виконання наказу № 918/237/14, виданого 14.07.2014 р. господарським судом Рівненської області, про стягнення з ТзОВ «УкрТехноФос-Плюс» на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Трипілля" (ТзОВ "Агрофірма Трипілля") 3 173 681,52 грн. основного боргу; 153 441,86 грн. пені; 35 223,71 грн. - 3 % річних, а також 67 246,94 грн. судового збору (ВП № 44072797). 13 серпня 2014 року скаржнику стало відомо про те, що 12 серпня 2014 року в першій половині дня працівники Відділу ДВС здійснили виїзд в с.Козин Радивилівського району Рівненської області за адресою розташування майна Товариства та склали акт про не допуск до майна ТзОВ "УкрТехноФос-Плюс", яке знаходиться за адресою: вул. Берестецька, 62 в, с. Козин, Радивилівський район, Рівненська область. про даний факт скаржнику стало відомо від ПП "Мінераліз", що орендує об'єкти нерухомості (будівлі складів, вагову з навісом, навіс цегляний тощо) в с.Козин Радивилівського району. Оскільки вказане майно знаходиться в оренді у ПП "Мінераліз", то саме орендар здійснює свою господарську діяльність в таких об'єктах нерухомості та на свій ризик забезпечує охорону та умови допуску до орендованого майна, в якому ймовірно знаходиться продукція, товар тощо, яке є власністю орендаря. Відділ ДВС здійснив виїзд на об'єкт Товариства, яке скаржником не використовується та в якому не здійснюють господарської діяльності на період дії договору оренди, укладеного з ПП "Мінераліз".

Викладені обставини впливають на дії Відділу ДВС, які полягають в складенні акту про не допуск до майна ТзОВ "УкрТехноФос-Плюс",що знаходиться за адресою: вул. Берестецька, 62 в, с. Козин, Радивилівський район, Рівненська область. ТзОВ "УкрТехноФос-Плюс" вважає, що дії Відділу ДВС щодо складання 12 серпня 2014 року акту про не допуск до майна Товариства є незаконними, а тому підлягають оскарженню. За своєю суттю акт про не допуск складається в тому разі, коли боржник не допустив працівників Відділу ДВС до огляду майна, що знаходиться в с.Козин Радивилівського району. Товариство не знало про виїзд працівників Відділу ДВС в с.Козин на огляд майна, оскільки фактично та юридично керівництво та штат працівників розташовані за іншою адресою. Відділ ДВС не повідомляв Товариство про запланований виїзд в с.Козин для вчинення тих чи інших виконавчих дій. Майно в с.Козин знаходиться в оренді у ПП "Мінераліз", використовується та охороняється працівниками вказаного підприємства.

Згідно ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган). Статтею 93 ЦК України закріплено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Боржник згідно даних ЄДР зареєстрований по вул. Барона Штейнгеля, З а, с.Городок, Рівненського району Рівненської області. Складення акту про не допуск до майна боржника без будь-якого попереднього повідомлення самого боржника про такі виконавчі дії є безпідставним та таким, що порушує права боржника у виконавчому провадженні. Стаття 6 Закону України "Про виконавче провадження" закріплює положення, згідно з якими державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Ухвалою суду від 18 серпня 2014 року відкладено вирішення питання про прийняття скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" на дії органу державної виконавчої служби до повернення матеріалів справи №918/237/14 до господарського суду Рівненської області.

Розпорядженням керівника апарату суду від 10 вересня 2014 року №01-04/112/2014 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Войтюка В.Р. у період з 10.09.2014 року по 25.09.2014 року призначено повторний автоматичний розподіл справи №918/237/14. Справу передано для розгляду судді Корсуну В.Я.

Розпорядженням керівника апарату суду від 22 вересня 2014 року №01-04/134/2014, враховуючи наказ господарського суду Рівненської області №552 від 22.09.2014 року про відрахування судді Корсуна В.Я., зі штату господарського суду Рівненської області, та на підставі пунктів 3.1.11-3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 918/237/14. Справу передано для розгляду судді Політиці Н.А.

Ухвалою суду від 23 вересня 2014 року відкладено вирішення питання про прийняття скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" на дії органу державної виконавчої служби до повернення матеріалів справи №918/237/14 до господарського суду Рівненської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 16 жовтня 2014 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08 липня 2014 року у справі №918/237/14 залишено без змін. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" залишено без задоволення.

06 листопада 2014 року матеріали справи №918/237/14 повернуто до господарського суду Рівненської області.

Ухвалою суду від 07 листопада 2014 року вищезгадану скаргу прийнято до розгляду.

20 листопада 2014 року від боржника надійшло клопотання про розгляд скарги за відсутності свого представника.

Ухвалою суду від 26 листопада 2014 року розгляд скарги відкладено на 10 грудня 2014 року.

08 грудня 2014 року від скаржника надійшло клопотання про розгляд скарги за відсутності представника.

Крім того, 08 грудня 2014 року від представника ДВС надійшли заперечення на скаргу ТзОВ "УкрТехноФос Плюс" на постанову про залучення працівників органів внутрішніх справ від 12.08.2014.

10 грудня 2014 р. від представника відділу ДВС надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії виконавчого провадження та копію журналу реєстрації вихідної кореспонденції.

У судове засідання 10 грудня 2014 року скаржник (боржник) та представник стягувача (позивача) не з'явилися, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином.

В свою чергу представник відділу ДВС проти скарги заперечили та наполягали на відмові в її задоволенні.

Згідно вимог частини 2 статті 121-2 ГПК України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні скарги слід відмовити. При цьому суд виходив з наступного.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Рівненській області перебуває наказ Господарського суду Рівненської області № 918/237/14 від 14.07.2014 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрТехноФос-Плюс» (35331, Рівненська обл., Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, З-А, код ЄДРПОУ 32617917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Трипілля" (35523, Рівненська обл., Радивилівський район, с. Зарічне, вул.40-річчя Перемоги, буд. 115 В, код ЄДРПОУ 34463741) 3 173 681 (три мільйони сто сімдесят три тисячі шістсот вісімдесят одна) грн. 52 коп. основного боргу; 153 441 (сто п'ятдесят три тисячі чотириста сорок одна) грн. 86 коп. - пені; 35 223 (тридцять п'ять тисяч двісті двадцять три) грн. 71 коп. 3% річних а також 67 246 (шістдесят сім тисяч двісті сорок шість) грн. 94 коп. судового збору.

Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Крім того, статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено заходи примусового виконання рішень, одним з яких є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Статтею 57 цього Закону визначено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Водночас, згідно із статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі, якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до статті 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Пунктом 4.2.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 визначено, що після виявлення майна боржника державний виконавець проводить опис та арешт цього майна, про що складає акт.

Закон України «Про виконавче провадження» не визначає обов'язку державного виконавця повідомляти сторін, а зокрема боржника, про проведення опису й арешту майна. Боржник з дня ознайомлення з постановою про відкриття виконавчого провадження знає про обов'язок виконання рішення суду, однак не вчиняє жодних дій, спрямованих на фактичне виконання рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний: - утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; - надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; - своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця; - письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Суд не бере до уваги твердження скаржника, що майно перебуває в оренді, оскільки від укладення договору оренди право власності на майно не перейшло до орендаря, а тому майно продовжувало належати боржникові.

12.08.2014 державним виконавцем був здійснений вихід за місцезнаходженням майна боржника, за адресою: вул. Берестецька, 62в, с. Козин, Радивилівський район, Рівненська область, з метою проведення виконавчих дій по виконанню наказу Господарського суду Рівненської області № 918/237/14 від 14.07.2014 про стягнення боргів з Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрТехноФос-Плюс», а саме з метою проведення опису та арешту майна боржника. Працівниками ПП "Мінераліз" вчинено перешкоди державному виконавцю та не допущено державного виконавця на територію, де знаходиться майно належне боржнику - ТзОВ "УкрТехноФос - Плюс", про що 12.08.2014 державним виконавцем складено акт.

Відповідно до пункту 1.5.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Як вбачається із статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» ПП «Мінераліз» було зобов'язане надати державному виконавцю доступ на територію, де розташоване та знаходиться майно боржника. Однак, такого доступу державному виконавцю не було надано, в зв'язку з чим ним і було складено відповідний акт, який лише констатує певний факт.

З наведеного вбачається, що при складанні акту про не допуск до майна від 12.08.2014 р. державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Рівненській області керувався вимогами чинного законодавства.

Доводи скарги не спростовують норм закону та не відбирають повноважень на винесення оскаржуваного акту. Державний виконавець не вправі керуватись вказівками сторін виконавчого провадження.

При цьому, складання акту про не допуск до майна від 12.08.2014 р. не впливає на права та обов'язки скаржника.

У силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2 статті 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з пунктом 9.13. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються скарга, суд визнає дії ДВС України щодо складання акта про не допуск до майна ТзОВ "УкрТехноФос- Плюс", що знаходиться за адресою: вул. Берестецька, 62 в, с. Козин, Радивилівський район, Рівненська область законними, а відтак, визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Керуючись статтями 86, 121-2 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу №346 від 14 серпня 2014 року, щодо визнання незаконними дій відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області, які полягали у складенні 12.08.2014 р. акта про не допуск до майна ТзОВ "УкрТехноФос- Плюс", що знаходиться за адресою: вул. Берестецька, 62 в, с. Козин, Радивилівський район, Рівненська область - відхилити.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 4 примірники:

1- до справи;

2- позивачу рекомендованим (35523, Рівненська обл., Радивилівський район, с.Зарічне, вул.40-річчя Перемоги, буд. 115 В);

3- відповідачу рекомендованим (35331, Рівненська обл., Рівненський район, с.Городок, вул.Барона Штейнгеля, 3-А);

4- органу виконання рішення суду (33028, м.Рівне, вул.Замкова, 22 А).