Ухвала суду № 41867609, 04.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 р.Справа № 816/1466/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Клочко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2014р. по справі № 816/1466/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

третя особа: Приватне підприємство "Компанія "Агро-Лайф"

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" (далі по тексту - позивач), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекцією Головного управління Міндоходів Полтавської області (далі по тексту - відповідач), третя особа: Приватне підприємство "Компанія "Агро-Лайф", в якому з урахуванням уточнення позовних вимог, просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 липня 2012 року за №0010122301/924 та №0010112301/923.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2014 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення відповідача від 10 липня 2012 року №0010122301/924 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 49409,38 грн. та №0010112301/923 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 135875,78 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 1852 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят дві) гривні 86 (вісімдесят шість) копійок.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи, просив скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2014 року та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав вимоги апеляційної скарги.

Позивач надав до суду апеляційної інстанції письмові пояснення по справі, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу податкового органу - безпідставною, у зв'язку з чим представник підприємства у судовому засіданні просив скаргу залишити без задоволення, а судове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2014 року - без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач (код ЄДРПОУ 13958710) зареєстрований як юридична особа 24 вересня 2003 року, номер запису 1 569 120 0000 000006, перебуває на податковому обліку у відповідача та є платником податку на додану вартість з 03 вересня 2009 року.

Фахівцями відповідача, згідно із підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ПП "Агро-Лайф" за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами перевірки було складено акт від 20 червня 2012 року за №1854/22-309/13958710, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп.5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток всього в сумі 108700,62 грн., в тому числі за 4 квартал 2009 року - в сумі 50756,29 грн., за 2 квартал 2010 року - в сумі 30840,33 грн., за 3 квартал 2010 року - в сумі 27104 грн. та пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість, в результаті чого встановлено заниження ПДВ у сумі 39527,50 грн., у тому числі за грудень 2009 року - в сумі 18456,83 грн., за червень 2010 року - в сумі 11214,67 грн., у липні 2010 року - в сумі 9856 грн.

02.07.2012 року позивач, не погоджуючись із висновками акту перевірки від 20 червня 2012 року №1854/22-309/13958710, подав на нього заперечення.

09.07.2012 року відповідачем надано позивачу відповідь на вищевказане заперечення, в якій зазначено зазначено, що зауваження позивача є безпідставними, а акт відповідає вимогам чинного законодавства.

10.07.2012 року відповідачем, на підставі акту перевірки, прийнято такі податкові повідомлення-рішення:

- №0010122301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 49409,38 грн., в тому числі за основним платежем - в розмірі 39527,50 грн. та за штрафними санкціями - в розмірі 9881,88 грн.;

- №0010112301/923, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 135875,78 грн., в тому числі за основним платежем - в розмірі 108700,62 грн. та за штрафними санкціями - в розмірі 27175,16 грн.

Позивач, не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх в адміністративному порядку (адміністративна скарга №03/617) до Державної податкової адміністрації у Полтавській області.

За результатами розгляду вказаної скарги Державною податковою адміністрацією у Полтавській області було відмовлено в її задоволенні.

Позивач, не погодившись з ухваленими податковими повідомленнями - рішеннями, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з відсутності порушень податкового законодавства позивачем, визначених актом перевірки №1854/22-309/13958710 від 20 червня 2012 року, на підставі висновків якого органом податкової служби прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції на підставі такого.

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до п. 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі по тексту - Закон № 334/94-ВР, в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п. 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 334/94-ВР валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу"

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі по тексту - Закон №168/97-ВР, в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як вбачається з матеріалів справи у 2009-2010 роках позивач мав господарські відносини із ПП "Агро-Лайф" з придбання сої на загальну суму 237165 грн., в тому числі податок на додану вартість - 39527,50 грн.

За наслідками здійснення господарських операцій із ПП "Агро-Лайф", останнім було виписано позивачу податкові накладні: від 01 грудня 2009 року №29, від 16 червня 2010 року №1/1 та від 05 липня 2010 року №2/1; видаткові накладні: від 01 грудня 2009 року №29, від 16 червня 2010 року №1/1 та 05 липня 2010 року №2/1.

Відповідно до витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей та довіреностями, придбаний позивачем товар отримувався ОСОБА_1 , підписи якого маються на видаткових накладних.

Розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП "Агро-Лайф", що підтверджується банківськими виписками.

Факт транспортування придбаного позивачем товару підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними від 01 грудня 2009 року №29, від 16 червня 2010 року №1/1 та від 05 липня 2010 року №2/1.

Згідно з актів контрольної перевірки сої на складі № 2 станом на 01 грудня 2009 року, 16 червня 2010 року та 05 липня 2010 року зберігалася соя придбана позивачем у ПП "Агро-Лайф".

Також, згідно з бухгалтерською довідкою ПП "Агро-Лайф" від 24.04.2013 року, останнім було поставлено позивачу, а позивачем отримано і оплачено сою.

Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 10 у позивача наявні основні засоби.

Згідно із картками рахунку 201, придбані товарно-матеріальні цінності - соя, зберігалися на складі позивача.

З наявних в матеріалах справи пояснень ОСОБА_2, яка працювала на посаді приймальника товару у позивача, вбачається, що остання здійснювала приймання та перевіряла фактичну відповідність кількості товару (сої) кількості, вказаній у супровідній документації (податкових, видаткових накладних тощо), знала хто поставив ту чи іншу партію сої та в яких обсягах. Зазначила, що ПП "Агро-Лайф" здійснювала поставку сої, зокрема, 01 грудня 2009 року, 16 червня 2010 року та 05 липня 2010 року. В подальшому, після прийняття сої, вона зберігалася на складі позивача до її переробки на макуху та олію.

З наявних в матеріалах справи пояснень ОСОБА_1, який працював на посаді менеджера у позивача, вбачається, що останній займався пошуком потенційних постачальників сої, веденням з ними перемовин щодо ціни та кількості, яку планувалось закупити. Так, ОСОБА_1, зокрема, велися перемовини з керівником ПП "Агро-Лайф" щодо поставок сої, які були здійснені 01 грудня 2009 року, 16 червня 2010 року та 05 липня 2010 року. Вартість придбаного товару була оплачена постачальникові за всі поставки в повному обсязі. Соя придбана за цими поставками у ПП "Агро-Лайф" в подальшому використана в господарській діяльності позивача, була перероблена на макуху та олію. Товариство мало для цього всі необхідні потужності, машини, обладнання, приміщення з необхідними комунікаціями, склади та ємності для зберігання готової продукції.

Вищевказані працівники відповідно до наказів №8 від 11 квітня 2006 року та №25а-к від 02 вересня 2002 року працювали у позивача.

Відповідно до штатних розкладів у позивача наявні трудові ресурси для вчинення дій, пов'язаних із виконанням господарських операцій.

В подальшому, придбана соя була перероблена, в результаті чого позивачем отримано макуху та соєве масло, які в подальшому були реалізовані Товариству з обмеженою відповідальністю "Арредо груп" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика", Приватному підприємству "Світ", Товариству з обмеженою відповідальністю "Арредо груп», що підтверджується наступними документами:

- договором купівлі-продажу №05-01/10;

- договором поставки №01/12 від 01 грудня 2010 року;

- видатковими накладними від 12 січня 2010 року №СП-0000015, від 13 грудня №СП-0000514;

- товарно-транспортними накладними;

- податковими накладними від 13 грудня 2010 року №576, від 24 липня 2010 року №479

Отже, колегія суддів вважає, що первинні документи оформлені належним чином, у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та підтверджують реальність вчинення господарських операцій між сторонами.

Щодо контрагента позивача - ПП "Агро-Лайф", колегія суддів зауважує на те, що фактів визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію на момент здійснення господарських операцій судом не встановлено; підрядник знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість. При цьому, подальше припинення юридичної особи та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не робить виписані ним первинні документи та податкові накладні недійсними та не позбавляють позивача права на формування на їх підставі податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Так, у постановах від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі №21-47а10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Крім того, в акті перевірки податковим органом не було встановлений факт відсутності поставки тих товарно-матеріальних цінностей, за результатами придбання яких позивачем сформовано податковий кредит. Податковим органом не доведено фактичних обставин, які ставлять під сумнів реальність господарської операції. Придбані товарно-матеріальні цінності відповідають меті діяльності позивача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в діях позивача порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки №1854/22-309/13958710 від 20.06.2012 року, на підставі висновків якого відповідачем було ухвалено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що видаткові та податкові накладні оформлені з порушеннями вимог діючого законодавства, а тому не можуть свідчити про реальність вчинення господарських операцій по придбанню сої у контрагента позивача - «Компанія «Агро- Лайф», колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій, здійснення руху активів у позивача, зміни, що відбулись у його зобов'язаннях.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч приписам зазначеної норми, відповідачем не було доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 10.07.2012 року №0010122301/924 та №0010112301/923.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2014 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача по справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з інших підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2014р. по справі № 816/1466/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. Повний текст ухвали виготовлений 09.12.2014 р.