Постанова № 41867520, 05.12.2014, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 грудня 2014 рокум. Ужгород№ 807/3056/14

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дору Ю.Ю.

при секретарі Пирожук Н.П.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області - представник Марканич В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 05 грудня 2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 09 грудня 2014 року.

ОСОБА_1(далі - ОСОБА_1, Позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Начальника управління Укртрансінспекції у Закарпатській області Слободянюк Сергія Миколайовича, яким просила суд визнати дії начальника управління Укртрансінспекції у Закарпатській області Слободянюк С.М. незаконними та визнати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №023909 від 12.06.2014 року винесену відносно Позивача, протиправною та скасувати її, а провадження у справі закрити.

21.10.2014 року протокольною ухвалою суду було замінено неналежного відповідача (Начальника управління Укртрансінспекції у Закарпатській області Слободянюк Сергія Миколайовича) на належного, а саме на: Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області(далі - Відповідач).

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд такі задоволити.

У своїй заяві Позивачка вказала, що в такої наявна Ліцензія на право здійснення пасажирських перевезень наявна з 2003 року, яку поновлено в 2011 році та є безстроковою. Про факт невідомо ким встановленого правопорушення Позивачку не повідомлялося. Окрім того, про розгляд чи винесення будь-яких постанов відносно ОСОБА_1 ніхто таку не повідомляв ні в усній ні в письмовій формі та ніяких копій чи оригіналів винесених щодо Позивачки постанов такій не надсилалося. Також у позові вказала, що жодних документів чи пояснень відносно яких-небудь правопорушень ОСОБА_1 не підписувала та про такі їй нічого не відомо. Відтак, Позивачка вважає Постанову №023909 винесену чиновником Слободянюк С.М. у відсутності ОСОБА_1, тобто в порушення вимог ч.2 ст.19 Конституції України, грубо нехтуючи всіма діючими процесуальними актами, що регламентують порядок розгляду адміністративних справ зокрема ст. ст. 245, 251, 252, 268, 277-2, 279, 280, 282, 283, 285 КУпАП України протиправною та такою, що підлягає до скасування.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд у задоволенні таких відмовити, посилаючись на подані останнім письмові заперечення.

В запереченнях вказав, що за надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт» - їм граф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац 3 частина 1 етапі 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт»). Так, у відповідності до частини третьої статті 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» при вчиненні однією особою двох або більше порушень адміністративно-господарський штраф накладається за кожне порушення окремо. Відтак, на підставі зазначеного начальником Управління Укртрансінспекції в Закарпатській області Слободянюком С.М. винесено дві постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів, а саме: постанова № 023909 від Л 2.06.2014 року за відсутність ліцензійної карточки та постанова №023910 від 12.06.2014 року за відсутність квитково-касового листа.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як свідчать матеріали справи, 28.05.2014 року начальником управління Укртрансінспекції у Закарпатській області видане направлення №020179 державним інспекторам для проведення рейдової перевірки в транспортних засобах, якими здійснюються перевезення пасажирів та вантажів в межах України і міжнародному сполученні за додержанням вимог ЗУ "Про автомобільний транспорт", Положення про робочий час і відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту (а.с. 81).

30.05.2014 року у с. Залужжя, Мукачівського району, посадовими особами управління Укртрансінспекції у Закарпатській області проведено перевірку, зокрема, транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4

Перевіркою встановлено, що водій перевозив 32 пасажири, в 14-тьох пасажирів відсутні квитки за проїзд, відсутній квитково-касовий лист та ліцензійна картка, тобто пасажирські перевезення здійснювались водієм без оформлення документів, передбачених статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: квитково-касовий лист та ліцензійна картка, про що складено Акт перевірки від 30.05.2014 року №028342 (а.с.82).

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт начальником управління Укртрансінспекції у Закарпатській області Слободянюк С.М. 12.06.2014 року прийнято постанову про застосування фінансових санкцій №023909, якою за порушення ст.60 ч.1 абзац 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" стягнуто з ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 1700,00 грн. (а.с.7).

Розглядаючи питання про законність застосування до Позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу, суд враховує наступне.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власні кошти перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Статтею 3 цього Закону встановлено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

У відповідності до ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» (надалі Закон) урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює:

Державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; державний нагляд за забезпеченням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, безпеки автомобільних перевезень; державний контроль за додержанням вітчизняними та іноземними автомобільними перевізниками норм міжнародних конвенцій і договорів про міжнародне автомобільне сполучення; видачу відповідно до законодавства ліцензій на право провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та контроль ліцензійних умов; державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються, який здійснюється на автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, на стоянках таксі, у місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів.

Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Вищезазначеним Законом також встановлено, що порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. N 1567 затверджений Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.

Згідно п. 15 зазначеного Порядку під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України; для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка).

Згідно пункту 15 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» від 08.11.2006, № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Порядок оформлення бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом, а також квитково-касового листа Законом України «Про автомобільний транспорт» не встановлений. Згідно із Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25 травня 2006 року № 503 «Про затвердження Інструкції про порядок обліку бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом та готівки, отриманої від перевезень пасажирів і багажу» від 31.05.2000р. № 279 втратив чинність.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як встановлено судом, під час проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів вантажів автомобільним транспортом у водія транспортного засобу, що належить ОСОБА_1 були відсутні квитково-касовий лист та ліцензійна картка, необхідні для регулярних пасажирських перевезень, передбачені ст. 39 Закону.

Таким чином, в даному випадку водій транспортного засобу не забезпечив наявність у нього документів, передбачених ст.39 ЗУ«Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом та поясненнями як водія так і перевізника - ОСОБА_1

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно - господарські штрафи: за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Акту перевірки від 30.05.2014 року №028342 начальником Управління Укртрансінспекції Слободянюк С.М. було прийнято одночасно дві постанови, а саме: постанова № 023909 від 12.06.2014 року за відсутність ліцензійної карточки(відповідальність передбачена ст.60 ч.1 абз.3 ЗУ «Про автомобільні перевезення») та постанова № 023910 від 12.06.2014 року за відсутність квитково-касового листа(відповідальність передбачена ст.60 ч.1 абз.3 ЗУ «Про автомобільні перевезення»).

З аналізу ч.1 абз.2 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільні перевезення» вбачається, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відтак, на підставі одного правопорушення Відповідачем винесено одночасно дві постанови №023909 та №023910 від 12.06.2014 р. (а.с.7, 85).

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що постанова а Управління Укртрансінспекції в Закарпатській області № 023909 від 12.06.2014 року є протиправною та підлягає до скасування.

Суд відмовляє у задоволення позовної вимоги, щодо визнання дій начальника Управління Укртрансінспекції Слободянюка С.М. незаконними, оскільки такий діяв у рамках своїх повноважень та компетенції, проте ним помилково було винесено дві постанови за одне і теж порушення.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги частково.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

Згідно доданого до позовної заяви платіжного доручення №1 від 06.10.2014 року Позивачем сплачено судовий збір у сумі 182,70 грн.

Згідно ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відтак, суд вважає за належне присудити до стягнення з Державного бюджету України на користь Позивача понесені останньою судові витрати у розмірі 91,35 грн.

Керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 94, 128, 160-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов ОСОБА_1 до Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області про скасування постанови - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №023909 від 12.06.2014 року.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Іршавський район, Закарпатська область, ідент.код-НОМЕР_2) судові витрати в розмірі 91,35 грн. (дев'яносто одна гривня 35 копійок).

5. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяЮ.Ю. Дору