Ухвала суду № 41867446, 08.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 5011-22/5185-2012

08.12.14

За позовом Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Профтранссервіс”

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

за скаргою Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт” на бездіяльність Відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.05.2012 у справі № 5011-22/5185-2012 позов задоволено частково.

На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2012 видано накази у даній справі від 05.09.2014.

Через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" надійшла скарга на бездіяльність Відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.09.2014 розгляд скарги призначений на 08.10.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.10.2014, в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд скарги відкладений на 27.10.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.10.2014, в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд скарги відкладений на 24.11.2014.

Ухвалою від 24.11.2014 розгляд скарги відкладено на 08.12.2014.

В обґрунтування скарги заявник посилається на те, що після надсилання копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.10.2012, з 15.10.2012 і до цього часу будь-яких інших виконавчих дій за виконавчим провадженням №34672456 та №34672297 не вчинено, про вжиті заходи з примусового виконання рішення позивача не повідомлено.

На адресу ВДВС направлені запити про стан виконавчого провадження, на які позивач відповіді не отримав. Крім того, позивач зазначив, що 15.01.2014 на адресу начальника ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві направлено скаргу на бездіяльність державного виконавця, яка отримана ним 20.01.2014. Не отримавши копії постанови за результатами розгляду скарги, 26.05.2014 позивачем повторно направлено запит №830 про стан виконавчих проваджень та інформацію про результати розгляду начальником ВДВС скарги на бездіяльність державного виконавця. Не отримавши відповіді свої запити, позивач звернувся до суду із скаргою на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, яка полягає в :

1.невжитті заходів щодо примусового виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2012 у справі №5011-22/5185-2012.

2.не наданні відповіді на запити позивача від 31.05.2013 №09/1153 та від 31.10.2013 №2099 про стан виконавчого провадження з примусового виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2012 у справі №5011-22/5185-2012.

3.Просить зобов’язати ВДВС Подільського районного управління юстиції у м. Києві усунути порушення прав ДП "Миколаївський морський торговельний порт", виконавши в повному обсязі постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2012 шляхом винесення постанови про накладення арешту на майно та грошові кошти боржника на рахунках в банківських установах, виставлення платіжних вимог на списання кошті з рахунків боржника в банківських установах та вжити інші заходи з примусового стягнення заборгованості, направивши на адресу позивача копії постанов.

4.Визнати неправомірною бездіяльність начальника ВЛВС Подільского районног управління юстиції у м. Києві, яка полягає в:

- неповідомленні стягувача про результати розгляду скарги у встановлений ч. 8 ст. 82 ЗУ "Про виконавче провадження" строк;

-не направленні копії постанови за результатами розгляду скарги позивача на бездіяльність державного виконавця від 15.01.2014 №9;

-не наданні відповіді на запит позивача №830 від 26.05.2014 про результати розгляду скарги та стан виконавчих проваджень.

5.Зобовязати начальника ВДВС Подільського районного управління юстиції у м. Києві усунути порушення прав ДП "Миколаївський морський торговельний порт", розглянувши скаргу позивача від 15.01.2014 №59 та направивши на адресу позивача копію постанови за результатами розгляду скарги.

Відповідач по справі надав суду письмові заперечення на скаргу позивача з тих підстав, що згідно постанови ВДВС Подільського районного управління юстиції у м. Києв про арешт майна боржника та заборону на його відчуження, винесену на підставі наказу №910/2128/13 від 01.04.2013 господарського суду міста Києва, всі рахунки в банківських установах, все майно ТОВ "Профтранссервіс" було арештоване. Тому, відповідач повідомив, що дана постанова ВДВС унеможливлює виконання наказу суду №5011-22/5185-2012 від 05.09.2012.

На вимогу суду (ухвали від 02.09.2014, від 08.10.2014, від 27.10.2014) представники ВДВС Подільського районного управління у м. Києві в судові засідання не зявились, та вимог ухвал не виконали, в результаті чого суд на адресу ВДВС Подільського районного управління юстиції у м. Києві направив окрему ухвалу від 24.11.2014 з вимогою вжити заходів по запобіганню аналогічних порушень у майбутньому. Станом на день вирішення скарги відповіді до суду не надано, а порушення не усунуті.

Таким чином, суд вжив всіх заходів для витребування доказів по справі, що необхідні для повного та всебічного розгляду скарги.

Таким чином, суд розглядає скаргу за наявними в матеріалах справи документів.

Відповідно до статті 142 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження", що визначено у статті 115 ГПК України.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження". Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом та не допускати у своїй діяльності порушення прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (в редакції, чинній станом на момент оспорюваної дії).

Відповідно ч. 1 ст. 11 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Відділ примусового виконання рішень Подільського районного управління юстиції у м. Києві перебуває наказ господарського суду міста Києва від 05.09.2012 по справі №5011-22/5185-2012 про стягнення з ТОВ "Профтранссервіс" на користь ДП "Миколаївський МТП"боргу у розмірі 48 652,10 грн., згідно постанови від 15.10.2012 та наказ від 05.09.2012 про стягнення боргу 804,75 грн.

У вказаних постановах державний виконавець надав боржнику час для добровільного виконання: до 22.10.2012.

Як пояснив відповідач, що у вказаний державним виконавцем період він не мав можливості виконати наказ у добровільному порядку, оскільки мав незначний прибуток.

В подальшому, ВДВС Подільського районного управління юстиції у м. Києві прийнята постанова про арешт майна боржника та заборону на його відчуження, винесену на підставі наказу №910/2128/13 від 01.04.2013, за якою всі рахунки в банківських установах та майно були арештовані. Таким чином, відповідач зазначив, що арешт його рахунків в межах виконавчого провадження по справі №910/2128/13 унеможливило виконання наказу №5011-22/5185-2012.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження” Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну;

4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища;

5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна;

8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення;

9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа;

10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ;

12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;

13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку;

15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення;

16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження;

18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням;

19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

В матеріалах справи містяться листи позивача адресовані ВДВС Подільського районного управління юстиції у м. Києві та начальнику ВДВС з метою повідомити про хід виконавчого провадження за наказами №5011-22/5185-2012, які залишились без відповіді та задоволення. Доказів протилежного суду не надано.

Судом встановлено, що будь-які дії щодо примусового виконання наказу № 5011-22/5185-2012 державним виконавцем не вживається з 15.10.2012, доказів на спростування наведеного ВДВС Подільського районного управління юстиції у м. Києві не надано.

Посилання відповідача про неможливість виконання наказу №910/2128/13 від 01.04.2013 через винесення постанови ВДВС Подільского районного управління юстиції у м. Києві у справі №910/2128/13, якою накладено арешт на майно та кошти на банківських рахунках боржника – ТОВ "Профтранссервіс", судом визнається безпідставним, враховуючи, що виконавче провадження за наказами у справі №5011-22/5158-2012 від 05.09.2012 відкрите ще 15.10.2012, при цьому державним виконавцем жодних дій передбачених положеннями ЗУ "Про виконавче провадження", зокрема ст. 11, не вчинено, що й підтверджується матеріалами справи, в яких відсутні будь-які документи, які б свідчили протилежне.

Частина 1 ст.82 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачає, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч.4 ст. 82 ЗУ "Про виконавче провадження").

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 83 ЗУ "Про виконавче провадження", контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 8 ст.82 ЗУ "Про виконавче провадження", скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".

Матеріали справи підтверджують, що начальник ВДВС Подільського районного управління юстиції у м. Києві, на подану скаргу позивача №59 від 15.01.2014, яка направлена 16.01.2014, згідно фіскального чеку №0052 від 16.01.2014, не вчинив дії, які свідчать про результати розгляду скарги на бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, яка відповідно до вищенаведених норм розглядається в десятиденний термін з дня її отримання.

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, скарга отримана ВДВС 20.01.2014.

Пунктом 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 р. №9 визначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Аналізуючи вищезазначене, державний виконавець повинен здійснювати свої обов’язки вчасно, повно та не зволікати щодо вчинення виконавчих дій, господарський суд вважає, що скаргу Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" на бездіяльність державного виконавця по справі № 5011-22/5185-2012 слід задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 86, ст. 115, ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1.Скаргу Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, задовольнити частково.

2.Визнати бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві неправомірною.

3.Зобов’язати Відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві вжити всі необхідні заходи по стягненню боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профтранссервіс" на користь Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт".

4.Визнати бездіяльність начальника Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві неправомірною.

5.В іншій частині скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту винесення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.Є. Літвінова